Составление договора о делении прибыли с бизнеса

Доброго дня, Лідія!

Тут, скорше за все, може йти мова про договір спільної діяльності. Втім, якщо я матимему більше інформації, то і консультація буде більш предметною і повною. Крім договору спільної діяльності можуть бути також інші форми участі у спільному бізнесі з розподілом прибутку. Наприклад, договір інвестування тощо...

Правове регулювання відносин, що виникають під час здійснення спільної діяльності її учасниками, в основному передбачено Цивільним кодексом України (ст. 1130 — 1143) та іншими нормативними актами.

Поки що ж розкажу про договір спільної діяльності.

У відповідності до статті 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Частиною 2 даної норми передбачено, що спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Законодавство встановлює обов’язковість письмової форми даного виду договору та його реєстрацію. Отже згідно з п. 1. ст. 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Необхідність реєстрації такого договору обумовлена вимогами п. 64.6. статті 64 Податкового кодексу України, якою передбачено що на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом. У контролюючих органах не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов'язки платника податків самостійно. Облік таких договорів здійснюється відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588.

Отже, пунктом 4.6 даного Порядку передбачено, що для взяття на облік договору про спільну діяльність уповноважена особа подає одночасно із реєстраційною заявою платника ПДВ або заявою про реєстрацію платника акцизного податку до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку такі документи:

• заяву за формою № 1-ОПП;
• копію договору (контракту) про спільну діяльність.
• До цих документів додаються:
• інформаційна картка договору з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію договору, якщо до складу учасників договору про спільну діяльність входить іноземний інвестор;
• копії документів, які підтверджують погодження договору уповноваженим органом управління відповідно до законодавства, засвідчені в установленому законодавством порядку, якщо договором передбачене використання нерухомого майна державної власності, що перебуває у господарському віданні чи оперативному управлінні учасника договору про спільну діяльність;
• копії спеціальних дозволів на користування надрами, якщо договором передбачене використання надр.

Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна, учасника договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Взяття на облік договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності за участю іноземного інвестора здійснюється після державної реєстрації договору (контракту) Міністерством економіки Автономної Республіки Крим, обласним, Київським або Севастопольським міським управлінням зовнішніх економічних зв'язків згідно з Положенням про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 року № 112.

Сторони та строк дії договору

Цивільний кодекс України не містить обмежень щодо кола суб'єктів — учасників спільної діяльності: ними можуть бути як фізичні особи, так і суб'єкти підприємницької діяльності. Учасниками спільної діяльності можуть бути також нерезиденти. Договори про спільну діяльність можуть бути як двосторонніми, так і багатосторонніми, тобто без обмеження кількості учасників спільної діяльності. Частиною 2 статті 1142 Цивільного кодексу України передбачено що учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору. Тобто договори про спільну діяльність залежно від строку дії поділяються на безстрокові, строкові, для досягнення мети, визначеної у договорі як скасувальна умова.

Форми здійснення спільної діяльності та форма договору

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі (ст. 1131 Цивільного кодексу України).

Умови договору про спільну діяльність:

1. координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ;
2. правовий статус виділеного для спільної діяльності майна;
3. покриття витрат та збитків учасників;
4. участь учасників у результатах спільних дій;
5. інші умови, які сторони вважають істотними для таких договорів, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності, встановлюються сторонами у договорі за взаємною згодою.

Відповідно до частини 2 статті 1130 Цивільного кодексу України спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Таким чином, спільна діяльність може провадитися у двох формах: шляхом об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів. Так, згідно ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Під вкладами учасника у контексті статті 1133 Цивільного кодексу України вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Відповідальність учасників за спільними зобов’язаннями

Статтею 1138 Цивільного кодексу України передбачає:

1. якщо договір простого товариства не пов’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов’язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. За спільними зобов’язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно;
2. якщо договір простого товариства пов’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов’язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Припинення спільної діяльності

Статтею 1141 Цивільного кодексу України передбачено, що договір простого товариства припиняється у разі:

1. визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
2. оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
3. смерті фізичної особи - учасника або ліквідації юридичної особи - учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);
4. відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
5. спливу строку договору простого товариства;
6. виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
7. досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.

З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.

Одним зі способів припинення спільного товариства є відмова учасника від подальшої участі в договорі простого товариства (ст. 1142 Цивільного кодексу України). Так учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства не пізніш як за три місяці до виходу з договору. Умова про обмеження права на відмову від безстрокового договору простого товариства є нікчемною. Учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору.

НАРЕШТІ, ПОРЯДОК РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ

Отриманий від СД прибуток розподіляється між учасниками пропорційно до вартості вкладів кожного, якщо інше не встановлено договором або іншою домовленістю учасників (ч. 1 ст. 1139 ЦК). Тому вказуйте, яку частку відносно один одного має кожний учасник СД, адже від цього залежить його частина прибутку від СД.

Майте на увазі! Неправомірно додавати до договору умову, що учасник позбавлений частини прибутку або сам від неї відмовився (ч. 2 ст. 1139 ЦК). У будь-якому разі учасник має право на отримання частини прибутку від СД, в тому числі, якщо він повинен отримувати 50% того прибутку. Тому в договорі уточніть, як розподіляється прибуток, з якою періодичністю та в якій пропорції.

Виникнуть додаткові питання, тисніть кнопку "звернутись" біля мого фото. Охоче Вам допоможу, склавши відповідний договір, який включав би зазначені Вами умови.

Здравствуйте!

Для ответа на Ваш вопрос недостаточно информации.

Готов проконсультировать по Вашей ситуации.

Нажмите кнопку "Звернутися ".

Вітаю, Лідія!

У даному випадку Вам потрібно укласти про спільну діяльність.

Спільна діяльність – це діяльність двох і більше учасників без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що здійснюється на основі об’єднання вкладів учасників або без їх об’єднання, і що не суперечить законодавству.

Як дає визначення податкове законодавство, спільна діяльність — господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об’єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.Відповідно до положень статей 1132, 1133 Цивільного кодексу за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов’язання об’єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв’язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.Відповідно до статті 1134 цього Кодексу внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди — у порядку, що встановлюється за рішенням суду.Відповідне визначення спільної діяльності міститься в Господарському кодексі України, а саме в ч. 4 ст. 176: «Суб’єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб’єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов’язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками».

Сторонами договору про спільну діяльність можуть бути два і більше учасників, як зі статусом юридичної особи, так і фізичні особи, резиденти або нерезиденти.Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.Науковці (Севрюкова І.Ф., Шевченко Я.М.) при аналізі норм Цивільного кодексу України, виділили такі загальні ознаки договору про спільну діяльність:1) обов’язок сторін діяти спільно без створення юридичної особи;2) мета діяльності, що об’єднує учасників, може бути будь-якою, але не може суперечити законові.

Договір про спільну діяльність укладається в письмовій формі і може бути двох видів:1. Договір, за умовами якого його учасники не об’єднують свої внески, але діють спільно для досягнення певної мети. Такий договір не має на меті одержання прибутку його учасниками і тому податкових і бухгалтерських зобов’язань у процесі його виконання не виникає.2. Договір, за умовами якого його учасники об’єднують свої внески та діють спільно з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Такий договір про спільну діяльність називається договором простого товариства (п. 1 ст. 1132 ЦКУ). В такому випадку у часників виникають податкові зобов’язання.

Основні умови спільної діяльностіРозмір і порядок внесення сторонами договору своїх внесків у спільну діяльність.При цьому, внесок — це все те, що кожна сторона договору вносить у спільну діяльність (спільне майно сторін договору).Всі сторони договору спільно здійснюють грошову оцінку внеску кожного учасника, що може бути рівним або не рівним для кожної із сторін. Розмір, вид внеску, в який строк кожний з його учасників повинен внести свій внесок у спільну діяльність і хто з учасників здійснює утримання спільного майна (внесків) указується в договорі. Те саме стосується і виготовленої в результаті ведення спільної діяльності продукції і отриманих від такої діяльності доходів.Порядок ведення спільної діяльності. У цьому розділі вказується, який учасник договору отримав згоду від інших учасників на одноособове ведення справ, які стосуються спільної діяльності (далі — уповноважений учасник).Уповноважена особа – учасник договору (контракту) про спільну діяльність (юридична особа, зареєстрована в Україні відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», або її відокремлений підрозділ), який є платником податку на прибуток і уповноважений вести облік результатів спільної діяльності іншими сторонами згідно з умовами договору (контракту) про спільну діяльність.Договором може бути передбачено, що кожний учасник договору окремо або всі учасники разом будуть вести справи по спільній діяльності. Він повинен вести податковий облік спільної діяльності. Крім того, він повинен вести облік надходження внесків і їхнього використання на певні цілі; здійснювати розрахунок прибутку чи збитків; інформувати всіх учасників про порядок здійснення спільної діяльності; відповідати за результати ведення спільної діяльності. Про всі ці функції та права потрібно вказати в договорі.Прибуток, одержаний учасниками в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно.Витрати (збитки) спільної діяльності, розподіл прибутку, повернення майна учаснику. Учасники повинні вирішити та вказати в договорі, яким чином вони будуть відшкодовувати витрати (збитки), пов’язані з веденням спільної діяльності (ст. 1137 ЦКУ).Оптимальний варіант — це коли кожний учасник має витрати (погашає збитки) пропорційно вартості його внеску в спільне майно. Так само може розподілятися і прибуток — пропорційно вартості внеску.

Будь-який учасник у будь-який момент крім частини прибутку може вимагити свою частку в спільній діяльності (наприклад, пропорційну вартості його внеску в спільне майно) від інших учасників, і таким чином, вийти зі складу учасників договору. Крім того, якщо дія договору закінчена , кожен учасник може вимагати свою частку в спільній діяльності від інших учасників (пропорційну вартості його внеску в спільне майно або, наприклад, відповідно до ст. 1141 ЦКУ, у вигляді повернення йому раніше внесеного внеску, якщо він ще не використаний, без одержання додаткової винагороди.

Договір засвідчується підписом всіх сторін, що беруть участь у ньому, і печаткою (за наявності). Договір простого товариства підлягає реєстрації в податкових органах.Уповноважений учасник повинен подати до ДПІ, де він уже перебуває на обліку як окремий платник податків, такі документи :— заяву про взяття на облік за ф. № 1-ОПП;— завірену учасниками копію договору про спільну діяльність.

Взяття на облік договорів у ДПІ

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві в Листі від 21.09.2015 № 14544/10/26-15-15-03-11 надало роз’яснення стосовно оподаткування спільної діяльності.

Так, відповідно до п. 64.6 ст. 64 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом.

У контролюючих органах не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов’язки платника податків самостійно.

Починаючи з 1 січня 2015 року Кодекс не встановлює особливий порядок оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, тобто, починаючи з 01.01.2015 договори про спільну діяльність не є окремими платниками податку на прибуток підприємств.

Водночас, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Кодексу).

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розд. IІІ Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Цивільним законодавством передбачено обов’язок ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності.

Пунктом 2 статті 1134 ЦКУ визначено, що ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників.

Наказом Міністерства фінансів від 30.12.2011 №1873 (далі – Наказ №1873) затверджено Методичні рекомендації по бухгалтерському обліку спільної діяльності без створення юридичної особи.

Спільна діяльність є ефективний інструментом співробітництва та ведення спільних проектів, однак дуже часто думки та мета учасників розбігаються, що призводить до підстав припинення або розірвання договору спільної діяльності.

Договір простого товариства припиняється у разі:1) визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;2) оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;3) смерті фізичної особи — учасника або ліквідації юридичної особи — учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);4) відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;5) спливу строку договору простого товариства;6) виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;7) досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.У разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов’язаннями щодо третіх осіб.Також, учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства, але не пізніш як за три місяці до виходу з договору.Якщо договір простого товариства не був припинений за заявою учасника про відмову від подальшої у ньому участі або у разі розірвання договору на вимогу одного з учасників, учасник, участь якого в договорі припинилася, відповідає перед третіми особами за спільними зобов’язаннями, які виникли в період його участі в договорі простого товариства як учасника договору.

Інформація тут: https://bit.ly/3p93cOZ

Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

Доброго дня.

Що мається на увазі? Яким чином було організовано спільний бізнес? Чи утворювалась юридична особа? Як вносились частки в спільний бізнес? В якому вигляді вівся спільний бізнес?

Не знаючи відповіді на ці питання, неможливо надати повну та обґрунтовану консультацію.

Якщо Ви бажаєте отримання повної консультації та надання алгоритму всіх можливих дій в Вашій ситуації, Ви можете звернутися до мене персонально, натиснувши кнопку "Звернутись" вгорі.

Доброго дня, для обгрунтованої консультації треба знати більше інформації. Можу допомогти вирішити ваше питання. Натискайте кнопку звернутися.

Добрый день. Подготовить можно любой договор. В вашем случае, если нужно прописать сумму и порядок взносов, раздел прибыли, то это договор о совместной деятельности без создание юридического лица. Обращайтесь, занимаюсь такими делами.

Доброго дня!

Укласти можна будь-який договір у внтересах сторін.

Слід відмітити, що Цивільним кодексом України передбачена більша свобода для учасників договору про спільну діяльність та можливість на власний розсуд визначити правовий статус майна, що передається як внесок у спільну діяльність.

Так, відповідно до частини другої статті 1131 Кодексу умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до положень статей 1132, 1133 Цивільного кодексу за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов’язання об’єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв’язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Відповідно до статті 1134 цього Кодексу внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду.

Враховуючи викладене, у разі внесення державного майна у спільну діяльність, воно набуває ознак спільного майна і право державного підприємства щодо його використання певним чином обмежується, а саме щодо порядку використання і розпорядження спільним майном (лише за згодою усіх учасників).

Повертаючись до проблематики укладення договорів про спільну діяльність за участю державних підприємств, слід зауважити, що Цивільним кодексом не передбачається особливостей для державних підприємств щодо порядку внесення державного майна до спільної діяльності чи узгодження ними таких дій із уповноваженими органами управління об’єктами державної власності. У зв’язку з цим слід звернутися до положень Господарського кодексу України, які визначають особливості здійснення господарської діяльності державними унітарними підприємствами.

Так, зокрема, частиною п’ятою статті 75 Господарського кодексу України (у редакції станом на 15 грудня 2005 року) передбачалось, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об’єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

Враховуючи можливі зміни у правовому статусі майна, яке передавалось державним підприємством для здійснення спільної діяльності, вважаємо що попереднє узгодження таких дій підприємством із уповноваженим органом управління цього товариства (міністерством чи іншим органом виконавчої влади) було необхідним.

9 січня 2007 року до Господарського кодексу України було внесено зміни, спрямовані на посилення контролю за порядком відчуження об’єктів нерухомості, що належать до державної власності.

Так, враховуючи ці зміни, частина п’ята статті 75 встановлює, що відчужувати майнові об’єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

Підтвердженням доцільності посилення контролю з боку держави за процесом укладення договорів про спільну діяльність є політика, що проводилась Урядом у цій сфері в останні роки. Так, рішенням Уряду 7 травня 2008 року за № 703 для підвищення ефективності управління об’єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держави центральним органам виконавчої влади, іншим суб’єктам управління об’єктами державної власності, у тому числі Національній та галузевим академіям наук доручено забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України (розпорядження Кабінету Міністрів України „Питання укладення деяких договорів”.

Зазначене рішення Уряду викликало певну критику, яка полягала в тому, що такий порядок укладення договорів суперечить нормам статті 627 Цивільному кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; статті 6 Закону України „Про управління об’єктами державної власності”, згідно з якою уповноважені органи управління (міністерства, інші органи виконавчої влади) безпосередньо наділені повноваженням погоджувати підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні. Ні Закон України „Про управління об’єктами державної власності”, ні Цивільний кодекс України, ні інші акти цивільного законодавства не передбачають вимогу укладення підприємствами, установами та організаціями вищезазначених договорів на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України.

Не можу погодитись з таким висновком, враховуючи, що відповідно до статті 116 Конституції України та статті 2 Закону України „Про Кабінет Міністрів України” Кабінет Міністрів України забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону; спрямовує та координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснює контроль за їх діяльністю.

Підпунктом 1 частини першої статті 20 Закону України „Про Кабінет Міністрів України” до основних повноважень Кабінету Міністрів України віднесено сприяння розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки, здійснення заходів щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури.

Реалізуючи свої повноваження, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов’язкові для виконання акти - постанови і розпорядження (стаття 52 Закону України “Про Кабінет Міністрів”).

Таким чином, розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2008 року за № 703 „Питання укладення деяких договорів” є рішенням органу, що є вищим органом у системі суб’єктів управління об’єктами державної власності, який здійснює управління об’єктами державної власності, яке спрямоване на забезпечення контролю за процедурою розпорядження об’єктами державної власності, та недопущення порушення інтересів держави.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

"Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду

1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини...".

---

Доброго дня, пані Лідіє! В даному випадку, оскільки мова йде про поділ, витребування частки прибутку у підприємництві, то складання договору про це є вже запізнілим кроком - належним є, має бути не оформлення цього поділу, а витребування у досудовому чи судовому порядку, направлення управненою стороною винній стороні претензії та, у випадку відмови у її задоволенні, позову про відшкодування майнової шкоди або безпосередньо, без направалення претензії, подання позову до суду. Крім того, якщо має місце відмови у розподідлі прибутку, то буде відмові і в укладенні договору про такий розподіл.

Вітаю.

1. Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.

Коментар:

Порядок розподілу прибутку, отриманого учасниками в результаті спільної діяльності, встановлюється договором простого товариства або іншою домовленістю сторін. У випадку відсутності такої домовленості, прибуток від спільної діяльності розподілятиметься пропорційно вартості вкладів учасників.

Розподіл та виплату частини прибутку від спільної діяльності кожній стороні договору простого товариства здійснюється учасником, уповноваженим на ведення спільних справ, із нарахуванням на таку частину суми податку1. Внесення суми нарахованого податку до бюджету здійснюється зазначеним учасником до або одночасно із такою виплатою2. Необхідно враховувати, що з позиції органів державної податкової служби, у тому випадку, якщо стороною договору простого товариства є нерезидент України, то виплата йому частини прибутку від спільної діяльності одночасно оподатковується за ставкою у розмірі 25 %, а також за ставкою у розмірі 15 % від об'єкта оподаткування, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності3.

___

1 Підп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. N 334/94-ВР.

2 П. 6 Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2004 р. N 571.

3 Лист Державної податкової адміністрації у м. Києві від 19.01.2006 р. N 86/10/31-106.

У разі, якщо весь або частина прибутку від спільної діяльності не розподіляються протягом звітного періоду, з метою оподаткування такий прибуток (частина) вважається розподіленим між учасниками згідно з умовами договору про спільну діяльність на кінець такого звітного періоду і підлягає оподаткуванню у встановленому порядку. При цьому податок з такого прибутку вноситься уповноваженим платником до бюджету в терміни, установлені для сплати податку за відповідний період4.

___

4 П. 7 Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2004 р. N 571. Див. також: лист Державної податкової адміністрації України від 18.02.2006 р. N 1459/6/15-0316.

Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною. У зв'язку із цим виплата частини прибутку від спільної діяльності може бути здійснена і тому учаснику, який на дату такої виплати не вніс вкладу до спільного майна, за умови, що договір простого товариства передбачає внесення учасниками своїх вкладів на умовах розстрочення5.