чи можна без розписки подати позов?

Доброго дня! Подати позов можно, але шанси на те, що рішення суду буде на вашу користь, нажаль, достатньо мала. Право вимоги повернення коштів за борговою розпискою підтверджується наявністю у позичальника оригіналу такоі розписки. Відсутність оригіналу зводить таку вимогу нанівець (постанова Верховного Суду від 29.06.2021 у справі #201/11388/17).

Добрый день.

Для подачи искового заявления в суд Вам нужно будет собрать все возможные доказательства того, что человек взял взаймы у Вас деньги и на каких условиях.( расписка , договор , выписки с банка , переписка в вайбере заверенная у нотариуса , записи разговоров где четко указана ФИО , СУММА , период возврата , дата)

Было бы хорошо направить претензию в порядке ст. 530 ЦК Украины заказным письмом с вручением на адрес должника и копию с квитанцией об отправке оставить для суда.

Такими доказательствами могут быть записанные телефонные разговоры, распечатки сообщений. (нотариально удостоверенные , для юридическо факта).При телефонном разговоре называйте данного человека по имени и четко оговаривайте суму, которую ему дали в долг – по содержанию беседы должно быть понятно, когда и сколько Вы давали денег и на каких условиях. Приложите к иску и распечатки с банка с указанием сумы и ФИО получателя средств.

Также Вы перед подачей искового заявления можете подать заявление о мошенничестве в полицию.( ст.190 УК Украины). В самом заявлении точно опишите детали и обстоятельства передачи средств, если есть – укажите свидетелей. Обязательно приложите копии разговоров, переписок и опишите это в тексте. обязательно получите витяг с ЕРДР о регистрации заявления.

Возможно, после проведения допроса данная особа добровольно вернёт Вам деньги, это не редкость.

Позов подаєте через систему електронного судочинства , та очікуєте призначення суду

https://www.kmu.gov.ua/service/elektronnij-sud, суди розглядають лише невідкладні спроави, процесуальні строки призупинено до завершення воєнного стану

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Вітаю, пані Любове!

Теоретично можна спробувати, але для цього потрібно мати хоча б розписку. Без розписки шанси на витребування коштів в судовому порядку оцінюю як незначні.

Одна зі складностей, як повернути борг без розписки, зазвичай полягає у відсутності вагомих доказів факту передачі грошових коштів. Дати або взяти гроші набагато простіше, ніж довести це. Щоб підтвердити факт здійснення операції, необхідно, щоб боржник сам зізнався у факті наявності боргу і обумовлених строків його повернення. Підтвердженням цьому можуть виступати:

• Аудіозапис розмови. Щоб ініціювати стягнення боргу без розписки, можна записати як особистий, так і телефонна розмова.
• надання електронного листування, яку необхідно обов'язково нотаріально завірити. В даному випадку необхідно простежити за тим, щоб фахівець провів необхідну експертизу, на підставі якої і виноситься рішення про справжність листування.
• Наявність свідка передачі грошей і домовленості про терміни повернення

Повна інформація тут: https://creditdebt.com.ua/blog/tpost/yk0ckcu211-ya...

Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

Доброго дня.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 218 ЦК України, Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Таким чином, звернутися до суду з позовом про стягнення суми боргу Ви маєте право, але, якщо інша сторона буде заперечувати факт боргу, суд відмовить Вам в задоволенні позову.

ВИ маєте право звернутися с заявою до поліції. У цьому разі, навіть якщо Вам відмовлять в відкритті кримінального провадження, буде проведена перевірка і письмова відповідь поліції про те, що дійсно факт займу мав місце, є письмовим доказом, на підставі якого суд зможе винести рішення на Вашу користь.

Якщо Ви бажаєте отримання повної консультації та надання алгоритму всіх можливих дій в Вашій ситуації, Ви можете звернутися до мене персонально, натиснувши кнопку "Звернутись" вгорі.

Вітаю!

ПЕРЕПРОШУЮ за відповідь на російській мові.

В ГКУ предусмотрен порядок предоставления и передачи средств одного лица другому - или физическому, или юридическому лицу. Лицо, передающее средства в долг именуется заимодавцем, а лицо, получающее деньги в долг, - заемщиком. Если сумма средств не достаточно значительна и составляет до десяти размеров установленного законом минимального размера необлагаемого минимума доходов граждан (эта сумма составляет 170 грн), то договор можно заключить в устной форме. А вот факт передачи денег лучше подтвердить распиской заемщика.

Если сумма, предоставляемая в долг, превышает в десять раз установленный законом минимальный размер необлагаемого минимума доходов граждан, то есть, больше 170 грн, то договор займа целесообразно заключать в письменной форме. Согласно ч. 2 ст. 1047 ГКУ в подтверждение заключения договора займа и его условий может быть представлена расписка заемщика или иной документ, удостоверяющие передачу ему займодавцем определенной денежной суммы или определенного количества вещей.

В соответствии со статьей 1046 ГК Украины по договору займа одна сторона (заимодатель) передает в собственность другой стороне (заемщику) деньги или другие вещи, определенные родовыми признаками, а заемщик обязуется вернуть заимодателю такую же сумму денежных средств (сумму займа) или такое же количество вещей того же рода и качества. Договор займа считается заключенным с момента передачи денег или других вещей, определенных родовыми признаками.

Частью 1 статьи 1049 ГК Украины установлено, что по договору займа на заемщике лежит обязанность вернуть сумму займа в срок и в порядке, которые предусмотрены договором.

В случае предъявления иска о взыскании долга истец должен подтвердить свое право требовать от ответчика выполнения долгового обязательства. С целью обеспечения правильного применения статей 1046, 1047 ГК Украины суд должен установить наличие между истцом и ответчиком правоотношений по договору займа, исходя из действительного содержания и достоверности документа, на основании которого доказывается факт заключения договора займа и его условия.

Основополагающими принципами гражданского судопроизводства являются состязательность и диспозитивность, что возлагает на истца обязанность доказывания обоснованности всех заявленных требований, именно на истца возлагается обязанность предоставить надлежащие и допустимые доказательства в подтверждение своей правовой позиции.

По правилам статей 12, 81 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать обстоятельства, которые имеют значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.

По смыслу статьи 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Участник дела распоряжается своими правами относительно предмета спора по своему усмотрению.

Согласно статье 77 ГПК Украины предметом доказывания являются обстоятельства, которые подтверждают заявленные требования или возражения либо имеют иное значение для рассмотрения дела и подлежат установлению при принятии судебного решения.

А вот будет ли принята sms-переписка в качестве доказательств, что договор займа был заключен в устной форме и заемщик не расчитался с кредитором, зависит от следующих действий:

- необходимо идентифицировать лицо, с которым проводилась переписка;

- необходимо идентифицировать Вас, как лицо, с кем велась переписка;

- заверить подлинность переписки у нотариуса;

- в контексте существующего процессуального права электронные и СМС сообщения, информация, содержащаяся на интернет-страницах, а также другие электронные средства доказывания могут быть отнесены судом к письменным доказательствам. Поскольку они также содержат сведения об обстоятельствах, имеющих значение для рассмотрения и разрешения дела, выполнены в форме цифровой, графической записи и получены посредством электронной связи.

Окончательная оценка этим документам , на предмет допустимости их как доказательств, будет дана судом. Если суд признает их допустимыми, то он может затребовать оригинал переписки у оператора.

Доказательства — это любые фактические данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств, на которых основываются требования и возражения сторон, а также другие обстоятельства, имеющие значение для правильного разрешения спора. (ст. 57 Гражданского процессуального кодекса Украины, далее — ГПК).

Именно благодаря доказательствам решение суда приобретает непременный признак — обоснованность (ч. ч. 1, 3 ст. 213 ГПК).

Вместе с тем почетно именоваться " доказательствами" по силам не всем сведениям о фактах, имеющих значение для дела, а только тем из них, которые соответствуют критерию принадлежности и допустимости (ст. ст. 58—59 ГПК). Иными словами, все доказательства по делу, во-первых, должны иметь значение для разрешения дела, а во-вторых, их должны получить и предоставить суду для оценки по установленной форме и предусмотренной процедуре (п. 6 постановления Пленума ВСУ " О судебном решении по гражданским делам" от 18. 12. 09 г. №14).

СМС - переписка практически никогда не принимается судами в качестве доказательства.

Почитайте: https://grand-insur.com/dokazatelstva-tolko-dokaza...

Доброго дня Любове.

Вам треба мати докази, що позичальник визнає суму боргу.

Домовтеся з позичальником про зустріч і поясніть, що готові трохи почекати з поверненням боргу, але Вам потрібні письмові гарантії від нього і підпишіть договір і розписку. Зрозуміло, що його це може насторожити, але якщо у Вас вийде зможете через суд повернути кошти. В іншому разі через суд зможете повернути тільки якщо він визнає позов. В іншому разі, хоча закон на вашій стороні, проте через брак доказів суд Вам відмовить.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Тобто позика, що більше 170 укладається у письмовій формі.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 218 Цивільного кодексу України визначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Доброго дня. Нажаль ні. Як варіант це вирішити це в досудовому порядку. Напишіть йому претензію про повернення коштів з відсотками або відстрочте дату повернення, якщо він напише розписку.Або зверніться до поліції з заявою про викрадення коштів.

Цивільний прцесуальни й кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text):

"Стаття 76. Докази

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;...

Стаття 100. Електронні докази

1. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

2. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

3. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

4. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

5. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.".

---

Доброго дня, пані Любове! Переписка в мессенджерах є належним, допустимим доказом. Суд не може, не має права відмовити у позові з підстав недоведення права вимоги. Розписка є більш поширеним, була основним доказом до застосування цифрових технологій, внесення змін до ЦПК; в даний час розписка та електронні повідомлення мають однакову юридичну силу.

Доброго вечора, Любов!

ЯКЩО Є ІНШІ ДОКАЗИ, ТО ШАНС ХОЧ І НЕ ВЕЛИКИЙ, АЛЕ Є.

МОЖЕТЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ СКРІНШОТИ ПЕРЕПИСКИ.

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

"Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства".

"Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу".

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

"Стаття 4. Право на звернення до суду за захистом

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

4. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

5. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку".

Згідно із вимогами ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України: «Докази. 1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків…».

Згідно із вимогами ст.77 ЦПК України: «Належність доказів. 1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. 2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. 4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування».

Відповідно до вимог ст.78 ЦПК України: «Допустимість доказів. 1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. 2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування».

Згідно із вимогами ст.79 ЦПК України: «Достовірність доказів. 1. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи».

Відповідно до вимог ст.80 ЦПК України: «Достатність доказів. 1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. 2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання».

Згідно із вимогами ст.81 ЦПК України: «Обов’язок доказування і подання доказів. 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом….4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом».

"Стаття 175. Позовна заява

1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

3. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

5. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору".

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго!

ВІтаю, так ви маєте право подати позов до суду про стягнення боргу.

Для початку необхідно з’ясувати, чи настав строк виконання зобов’язання боржником, якщо настав, а боржник не бажає розраховуватись, то відкривається можливість для звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. Необхідно також сплатити судовий збір, та направити з описом вкладення чи додати до позову копії позовної заяви з додатками для сторін, в залежності від судочинства.

Також слід з’ясувати, чи не пропущено строк позовної давності, загальна тривалість якого складає 3 роки. Відлік строку позовної давності починається у даному випадку з моменту прострочення виконання боржником грошового зобов’язання. Якщо такий строк пройшов, і в судовому засіданні боржник подасть клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, то в задоволенні позову з великою вірогідністю буде відмовлено.

Якщо у договорі не встановлено строк виконання зобов’язання, то за приписами діючого законодавства вважається, що заборгованість не виникла. В такому випадку на адресу боржника слід направити поштою претензію з описом вкладення. Якщо боржник не сплатить заборгованість у строк вказаний у претензії, то вважатиметься, що строк виконання зобов’язання настав. Доказом прострочення виконання зобов’язання будуть претензія, чек про надання послуги поштового зв’язку та опис вкладення.

У випадку, якщо боржник за умовами договору повинен був сплатити грошові кошти на банківський рахунок кредитора, належним доказом підтверджуючим невиконання боржником грошового зобов’язання є банківська виписка по рахунку кредитора, яку необхідно буде отримати у банку.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, - за місцезнаходженням відповідача (сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо). Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

На практиці зустрічаються непоодинокі випадки штучного змінення територіальної підсудності, коли кредитор укладає договір поруки з афілійованим підприємством, за яким таке підприємство поручається символічною сумою за боржника по вже простроченому зобов’язання. Внаслідок таких маніпуляцій, з’являється два боржника, перший - основний, а другий - штучний, з необхідною адресою реєстрації, внаслідок чого з’являється можливість звернутись до господарського суду за місцем реєстрації афілійованого підприємства.

Детальніше див.: "Звернення до господарського суду"

Згідно з частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням (статт 27 ЦПК України). Виключенням з цього правила є:

• розгляд позовів про стягнення заборгованості по аліментам;
• стягнення заборгованості за заробітною платою;
• відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину;
• позови, пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду;
• позови про захист прав споживачів.

Такі позови у порядку статті 28 ЦПК можуть розглядатись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Детальніше див.: "Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі"

Отже, якщо стороною спору є фізична особа (за виключенням третіх осіб), то спір буде розглядатись в загальному суді. Якщо спір про стягнення заборгованості виник між юридичними особами чи фізичною особою-підприємцем та юр. особою – такий спір буде розглядатись в господарському суді. Таким чином, в залежності від суб’єктного складу сторін спір буде підвідомчий або господарському суду, або загальному суду.

Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов’язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними Законом України "Про виконавче провадження".

Не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (Державна казначейська служба України), у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов’язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (стаття 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов’язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання (частина третя стаття 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Таким чином, період часу за який можна нараховувати пеню складає 6 місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконане, але законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов’язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. До вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давності, яка відповідно до пункту 1 частини першої статті 258 ЦК України становить 1 рік.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» обмежено розмір пені, який можна стягувати з юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Положення вказаного Закону не розповсюджуються на фізичних осіб, внаслідок чого, при стягненні банками заборгованості за кредитами, дуже часто можна спостерігати як банки намагаються стягнути пеню, яка перевищує суму основного боргу у декілька разів.

Крім того, відповіднодо статті 625 ЦК України встановлена можливість стягнення інфляційних витрат та 3 відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання (пункт 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань".

Сплата 3 % в річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних застосовується загальна позовна давність тривалістю 3 роки.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), такі платники зобов’язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція).

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску, такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах визначених Інструкцією. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

• дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;
• платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
• платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому законодавством, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки (пункт 3 розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України (далі - ІТС) за формами згідно з Інструкцією.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов’язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сформована в ІТС вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається податковим органом платнику єдиного внеску в паперовій та/або електронній формі.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), що надсилається в електронній формі у день її формування в ІТС, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки, після чого надсилається в електронний кабінет засобами ІТС з одночасним надісланням платнику єдиного внеску на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання до електронного кабінету.

У разі неотримання податковим органом квитанції про доставку вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня її надіслання така вимога у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається платнику єдиного внеску у паперовій формі (пункт 4 розділу VI Інструкції).

Датою вручення платнику єдиного внеску вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки вимоги платнику єдиного внеску. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв’язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв’язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов’язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску. У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов’язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до податкового органу вищого рівня або суду платник зобов’язаний одночасно письмово повідомити податковий орган, який направив вимогу.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності) (пункт 5 розділу VI Інструкції).

Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):

• пред’являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження";
• надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.

Якщо платник частково сплатив суми недоїмки та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред’являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред’явлення. До сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, на вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними ІТС включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

У зазначених випадках податковий орган також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені. У разі звернення податкового органу з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені до суду передбачені законом заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:

• сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;
• податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);
• вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;
• борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" або іншими положеннями Закону,- у день прийняття податковим органом рішення про списання боргу (недоїмки);
• є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства (пункт 6 розділу VI Інструкції).

• повна ліквідація юридичної особи - платника єдиного внеску, коли борги (недоїмка) зі сплати єдиного внеску залишилися непогашеними у зв’язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов’язаннями платника;
• смерть фізичної особи, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону несуть зобов’язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення.

Списанню підлягають суми нарахованого єдиного внеску, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені, що обліковуються за даними ІТС (пункт 9 розділу VI Інструкції).

До документів, що підтверджують наявність підстав для проведення списання, належать:

• у разі повної ліквідації юридичної особи - повідомлення державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи;
• у разі смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її в судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною - копія свідоцтва про смерть фізичної особи, чи повідомлення державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у разі її смерті, оголошення померлою, визнання безвісно відсутньою, чи копія рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, недієздатною або оголошення померлою.

Якщо фізична особа, яка в судовому порядку визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, з’являється, або якщо фізичну особу, яку в судовому порядку було визнано недієздатною, в судовому порядку визнають дієздатною, списаний борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску таких осіб підлягає відновленню та стягненню в загальному порядку, починаючи з дня відновлення такого боргу (недоїмки), про що керівник податкового органу або його заступник, або уповноважена особа виносить рішення.

Якщо є питання натискайте кнопку звернутися, якщо питання вирішино натискайте галочку.

Доброго дня, підскажіть будь ласка чи є шанс подати позов на віддачу коштів? У нас виникла така проблема , близько 5 років назад мій чоловік позичив 2700 доларів без розписки, і до цього часу він їх віддає , все що в нас є з доказів про борг це наші переписки. Підскажіть чи є якісь можливості відсудити ці кошти?

Доброго дня, Любов!

Питання складне.

СПОЧАТКУ ПРО ТЕ, ЯК ПОВИННО БУТИ.

Для того, аби можна було без проблем повернути позичені кошти чоловіка, українське цивільне законодавство передбачає укладання договору позики (стаття 1046 Цивільного кодексу України).

Договір позики укладається як в усній так, і в письмовій формі. У відповідності із статтею 1047 ЦКУ, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян може встановлюватися законами чи постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету міністрів України.

Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї з сторін, договір може бути нотаріально посвідчений.

За нотаріально посвідченим договором позики, в разі неповернення боргу, чоловік міг звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про стягнення заборгованості на підставі пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1999 № 1172.

У випадку з Вашим чоловіком такий договір треба було підписувати з позичальником однозначно, оскільки сума була доволі поважна.

Втім, для повернення боргу було б достатньо і отримання від позичальника розписки про отримання у борг певної грошової суми.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 753/1349/20 (провадження № 61-14052св21):

«Підтвердженням укладення договору позики та його умов може бути розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передання грошової суми позичальнику».

ТЕПЕР ПРО ТЕ, ЩО РОБИТИ.

Для повернення боргу чоловік однозначно прийдеться звертатись до суду із позовною заявою.

Статті 15 та 16 Цивільного процесуального кодексу України зазначають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 175 ЦПКУ:

«1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

3. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

5. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору».

Важливим єлементом доведення позову в суді до успішного результату є докази!

Відповідно до статті 76 ЦПКУ

«1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків…».

Серед доказів може бути все, що доводить факт надання чоловіком позики та отримання позичальником певної суми грошей:

переписка чоловіка та позичальника у месенджерах та по електронній пошті, де згадується про борг;

аудиозаписи розмов про надання позики зі згадування суми переданих коштів;

показання свідків, які бачили факт передання коштів від чоловіка позичальнику тощо.

Одним словом, шанси на повернення коштів у Вас с чоловіком є, але, як я одразу і підкреслив, це не буде легкою справою, й тому до звернення у суд треба ретельно підготуватись. За потреби я можу в цьому Вам допомогти.

Виникнуть додаткові питання чи бажання продовжити розмову в приватному форматі, натискайте кнопку «звернутись» біля мого фото.

Доброго дня!

чи можна без розписки подати позов? - так, у разі наявності іншіих доказів передачі та отримання коштів у борг. Наприклад, якщо боржник у переписці визнав факт отримання коштів та те, що він їх досі не повернув.

Згідно з статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1. письмовими, речовими і електронними доказами;
2. висновками експертів;
3. показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів (частина одинадцята статті 83 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 78 ЦПК України).

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (частина перша статті 83 ЦПК України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 100 ЦПК України).

При поданні суду учасником справи копії електроного доказу необхідно зазначати про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта статті 100 ЦПК України).

В разі подання копії (паперової копії) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п'ята статті 100 ЦПК України).

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина дев'ята статті 83 ЦПК України).

Разом з тим, слід враховувати, що частинами сьомою-восьмою статті 43 ЦПК України встановлено:

• у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
• якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Водночас, абзацем другим частини першої статті 177 ЦПК України встановлено, що у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи (частина десята статті 83 ЦПК України).

Строк подання до суду електронних доказів:

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частина третя статті 83 ЦПК України).

Учасник справи повинен письмово повідомити суд про неможливість подання доказів у встановлений строк і зазначити причини цього з зазначенням доказів, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта статті 83 ЦПК України).

Суд може встановити додатковий строк для подання доказів в разі, якщо визнає поважними причини неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк (частина п'ята статті 83 ЦПК України).

В разі зміни обставин, що підлягають доказуванню в справі, в зв’язку зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів (частина сьома статті 83 ЦПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).

Забезпечення доказів, судові доручення щодо збирання доказів:

Згідно з частиною другою статті 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

Забезпечення доказів у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється Вищим антикорупційним судом за заявою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у випадках, передбачених законом, - також за заявою прокурора Генеральної прокуратури України.

Суд вживає зазначені заходи забезпечення доказів до подання позову за заявою особи, яка може набути статусу позивача, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України).

В такому разі заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходів забезпечення доказів не пізніше наступного дня після закінчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження. Якщо ухвала про забезпечення доказів на момент її скасування була виконана повністю або частково - отримані судом докази (показання свідків, висновки експертів тощо) не можуть бути використані в іншій справі (частина п'ята статті 116 ЦПК України).

Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія (частина четверта статті 116 ЦПК України).

Вимоги до заяви про забезпечення доказів встановлені статтею 117 ЦПК України.

За подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Розгляд заяви про забезпечення доказів визначений статтею 118 ЦПК України.

Суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказів, в разі виникнення потреби в збиранні доказів за межами його територіальної юрисдикції доручає відповідному суду вчинити певні процесуальні дії. Виконання судових доручень щодо збирання доказів регламентоване статтею 88 ЦПК України.

Ухвала про забезпечення доказів (крім забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, огляду доказів) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина одинадцята статті 118 ЦПК України).

Дослідження електронних доказів:

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених ЦПК України, і пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам (частини перша-третя статті 229 ЦПК України).

Особи, яким пред'явлено для ознайомлення речові та електронні докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносяться до протоколу судового засідання (частина перша статті 237 ЦПК України).

Протоколи огляду речових та електронних доказів, складені в порядку забезпечення доказів, виконання судового доручення або за результатами огляду доказів на місці, за клопотанням учасника справи оголошуються в судовому засіданні. Учасники справи можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів. Учасники справи можуть ставити питання з приводу речових та електронних доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали (стаття 237 ЦПК України).

Електронні письмові документи досліджуються в порядку, передбаченому для дослідження письмових доказів за статтею 235 ЦПК України.

Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису і їх дослідження проводяться в судовому засіданні або в іншому приміщенні, спеціально підготовленому для цього, з відображенням у протоколі судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів і зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує пояснення учасників справи (стаття 238 ЦПК України).

Відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер, а також їх дослідження проводиться за правилами щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень лише за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України (частина восьма статті 7, стаття 236, частина перша статті 238 ЦПК України).

• Постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 202/2965/21 (роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення)
• Постанова Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі №753/10840/19 (роздруківки скрін-шотів листування у Viber є належним доказом; видача обмежувального припису є обов’язковою в разі доказово обґрунтованого постійного використання у безпосередньому спілкуванні або переписці з колишнім чоловіком/дружиною та дітьми погроз, у тому числі фізичною розправою, вживанням щодо них ненормативної лексики, образ та приниження, які кваліфікуються як домашнє насильство у формі психологічного насильства ).
• Постанова Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №761/13156/16 (скріншоти має досліджувати експерт)
• Постанова Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі №923/566/19 (господарські суди прийняли у якості належних та допустимих доказів скріншоти листування електронною поштою)
• Постанова Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №910/1162/19 (копії договору, видаткової накладної та електронних листів, скріншоти яких наявні в матеріалах справи, підписувалися КЕП уповноваженої на те особи. Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправника повідомлення, а зміст такого документа не є захищеним від внесення правок).
• Постанова Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №908/1264/18 (офіційності електронної адреси однієї зі сторін спору, з якої були відправлені електронні листи, подані як доказ, та особи-відправника цих електронних листів. Зазначені докази не містили КЕП, який дозволив би ідентифікувати відправника, що сукупно дало підстави вважати ці докази неналежними).
• Постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 667/266/15-ц (якщо особа автора контенту у Facebook оспорюється, то суди часто приходять до висновків, що, оскільки зареєструватися у цій соціальній мережі може будь-хто та під будь-яким іменем, достовірно з’ясувати належність сторінки у цій мережі конкретній людині неможливо, а тому скріншоти із зображенням змісту таких сторінок є неналежним доказом).

Всього найкращого!