Чи можна звернутись до суду і з яким позовом?

Вітаю, 31 березня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення», який 28 квітня 2020 року був підписаний Президентом України, відповідно до якого з 01 липня 2021 року вводиться ринок землі в Україні.

Цим Законом внесені зміни до Земельного кодексу України , саме частину 6 статті 37-1 доповнено абзацом другим такого змісту:

"Власники та користувачі земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, зобов’язані надавати право сервітуту для забезпечення проходу (проїзду) іншим власникам та користувачам земельних ділянок до належної їм на відповідному праві земельної ділянки".

Слід зазначити, що вищезазначений закон набирає чинності 01.07.2021 року, тому саме з цього часу власники та користувачі земельних ділянок матимуть законні підстави встановлення земельного сервітуту щодо проходу , проїзду до належної їм земельної ділянки. В свою чергу інші власники та користувачі земельних ділянок у цьому масиві зобов′язані надавати право сервітуту для забезпечення проходу, проїзду до земельних ділянок.

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ст. 100 Земельного кодексу України - сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально.

Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

В свою чергу враховуйте, відповідно до частини 6 статті 37-1 чинного Земельного кодексу України - Земельні ділянки під польовими дорогами, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), можуть використовуватися землевласником (землекористувачем) як для проходу (проїзду) до інших земельних ділянок, розташованих у такому масиві, так і для вирощування сільськогосподарської продукції.

Аналізуючи вищезазначені норми слід відмітити, що законодавець фактично зобов′язав Законом (що вступить в дію 01.07.2021 року) власників та користувачів суміжних земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення надавати прохід, проїзд до земельних ділянок що знаходяться в середині масиву, але як на мою думку, не слід нехтувати поняттям добросусідства та погоджувати з суміжними сусідами шляхи руху сільськогосподарського транспорту, терміни польових робіт та інше, укладаючи договори встановлення сервітуту, щоб в подальшому спори не вирішувати в судах.

Не забувайте, що право земельного сервітуту може бути платним.

Для співпраці натискайте кнопку звернутися

Доброго дня.

Встановити земельний сервітут на сусідній земельній ділянці може тільки власник або користувач іншої сусідньої земельної ділянки. Позовні вимоги інших осіб, зацікавлених у встановленні сервітуту на земельну ділянку, в судовому порядку задоволенню не підлягають. Не підлягають також задоволенню у судовому порядку вимоги щодо усунення перешкод в користуванні майном (земельною ділянкою) у випадку, коли власник сусідньої ділянки не вчиняє протиправних дій.

Якщо доступ до земельної ділянки ускладнено завдяки існуванню сусідньої земельної ділянки, особа має право вимагати саме встановлення сервітуту щодо такої сусідньої ділянки, а не вимагати усунути перешкоди в користуванні вашим майном (негаторний позов) відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України. Звернутись з вимогою щодо встановлення сервітуту можна тільки до власника або користувача сусідньої (суміжної) земельної ділянки. Вимоги до інших осіб також не будуть задоволені судом.

Зверненню до суду з позовом щодо встановлення сервітуту має передувати письмове звернення до власника сусідньої земельної ділянки з пропозицією щодо укладення договору сервітуту. Якщо подати позов без такого звернення, суд також відмовить у задоволені позову.

Обґрунтування меж і площі, а також обов’язок виготовлення кадастрового плану земельної ділянки, на яку необхідно встановити сервітут, покладається на позивача. Встановлений сервітут має враховувати витрати власника земельної ділянки по сплаті орендної плати, земельного податку згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. В рішенні суду має бути чітко вказано, який вид сервітуту встановлюється на суміжній земельній ділянці.

Отже, обов’язковими умовами звернення до відповідного суду з позовом щодо встановлення сервітуту мають бути:

• підтвердження права власності або користування земельною ділянкою, яка потребує сервітуту на суміжній земельній ділянці;
• підтвердження факту звернення до власника чи користувача сусідньої земельної ділянки з письмовою пропозицією укласти договір сервітуту;
• підтвердження неможливості задовольнити свої потреби в інший спосіб, крім встановлення сервітуту.

• Постанова Верховного суду від 26.03.2020 у справі № 383/153/17 в якій суд відмовив у дозволі на обтяження сервітутом земельної ділянки, оскільки особа не довела, що єдиним способом забезпечення проїзду до складського приміщення можливе лише шляхом проїзду через земельну ділянку відповідача.
• Постанова Верховного суду від 17.01.2019 у справі № 607/12777/17 в якій зазначена аналогічна ситуація, коли суд відмовив у зв’язку з тим що позивачу необхідність встановлення сервітуту зводиться до певного рівня комфорту в користуванні майном, а реальної необхідності, підкріпленої доказами неможливості користування майном, без встановлення сервітуту позивачем не наведено.
• Постанова Верховного суду від 16.04.2018 у справі №302/1464/14-ц щодо меж втручання держави в право власності шляхом встановлення сервітуту: «Втручання держави в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання».
• Постанова Верховного суду від 01.11.2018 у справі №642/3165/17 щодо належних суб’єктів правовідносин, які виникають при встановленні сервітуту: «Вимога про встановлення сервітуту має пред'являтися до власника (володільця) земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут».
• Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20червня 2018 року №569/12538/16-а [1] в якій зроблено висновок, що спір у справі щодо права користування земельною ділянкою за умови встановлення сервітуту на проїзд між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Для детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

Доброго дня, Тетяна!

Ситуація, що у Вас склалася з проїздом доволі розповсюджена. Зазвичай, щоб уникнути спорів та узгодити порядок вимушеного користування частиною чужої ділянки, укладається договір сервітуту на право проїзду чи проходу.

Поняття сервітуту визначено ст. 395 ЦК та ст. 98 Земельного кодексу України. За домовленістю сторін встановлюється платне або безоплатне право користування частиною чужої ділянки для задоволення певних потреб. Земельний кодекс широко тлумачить перелік потреб, від прогону худоби до прокладення комунікації та складування будівельних матеріалів.

Сторони процесу встановлення сервітуту на проїзд по ділянці:

• сервітодавець – власник земельної ділянки;
• сервітуарій – зацікавлена у встановленні сервітуту приватна чи публічна особа.

Земельний сервітут встановлюється на певну частину земельної ділянки. У разі зміни власника землі або укладання договору оренди право проїзду по ділянці продовжує діяти.

Наявність права сторонніх осіб користуватись частиною території обмежує свободу сервітутодавця вільно розпоряджатись власним майном, знижує його ринкову вартість. Щоб уникнути втрат, в багатьох випадках власник землі вимагає певну плату за користування територією, чіткому встановленні умов проїзду (графік, межі, контроль доступу тощо). В деяких випадках право сервітуту встановлюється за рішенням суду.

Форма договору сервітуту.

Нотаріальне посвідчення не обов’язкове. Сервітутодавець зацікавлений у письмовому укладанні договору у разі плати за проїзд, це підстава для звітної документації підприємства. Сервітуарій зацікавлений у внесенні відомостей про право сервітуту до державного Реєстру речових прав та Земельного кадастру:

• встановлені права проїзду, узгоджені всі умови, відсутні заперечення користування частиною території від представників власника землі;
• є підтвердні документи у разі здійснення оплати за право проїзду;

Обидві сторони зацікавлені у наявності чітко визначеного плану та меж ділянки, якою можна користуватися.

Внесення даних до Земельного кадастру та Реєстру здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою для встановлення сервітуту. Завдання документу – визначити конкретні межі частини земельної ділянки, по якій буде здійснюватися проїзд.

Технічна документація виготовляється виключно землевпорядником, який має сертифікат та зареєстрований у Реєстрі Держгеокадастру. Землевпорядник має відповідну підготовку, технологічне обладнання, КЕП, доступ до бази ДЗК.

Радимо звертатися до землевпорядників з досвідом, це унеможливлює ризик помилок та майбутніх спорів сторін.

Сукупність умов для створення землевпорядником технічної документації:

• земельна ділянка сервітутодавця сформована, має кадастровий номер, зареєстрована в ДЗК;
• сторони узгодили план ділянки із позначенням меж, на яку буде розповсюджуватись право сервітуту;
• землевпорядник має доступ до території для проведення геодезичних вимірювань розрахунку координат та встановлення меж;
• технічна документація погоджується обома сторонами майбутнього договору земельного сервітуту з правом проїзду.

На підставі технічної документації представники Держгеокадастру вносять відомості про сервітут до Земельного кадастру. Сервітуарій реєструє своє речове право у держреєстрі.

Якщо сервітут з якихось причин не влаштовує, то залишається один шлях: оскарження в судовому порядку рішень виконавчого органу місцевої влади по приватизіції ділянок землі, які заважають проїзду. Можу в тому допомогти.

ВІиникнуть додаткові питання, натискайте кнопку "звернутись" біля мого фото.

Доброго дня!

у Вас є 2 шляхи:

сервітут на вказану ділянку землі ( як платний так і безкоштовний) за погодження міською радою.( ст. 395 ЦК та ст. 98 Земельного кодексу України.)

оскаржувати у суді кожне рішення місцевої ради про приватизацію саме тих сусідських ділянок , які заважають вільному проходу до вашої ділянки. аби суд вирішив , що робити з вашим правом володіння землею.

відповідачами будуть всі сусіди , що порушили та орган приватизації місцевої ради у особі начальника

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Вітаю,

Потрібно на Кадастровій карті дослідити розміщення вашої ділянки, на Генеральному плані села та плані зонування, на вашому технічному паспорті ділянки - де має бути дорога.

З урахуванням цих моментів можна оскаржувати приватизацію сусідами, можна звертатися до сільської ради з проблемою, щоб в подальшому зобов'язувати їх вчинити відповідні дії.

Звертайтесь - зараз маю в провадженні подібну справу.

ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова териоторій" (http://dreamdim.ua/wp-content/uploads/2019/07/DBN-...):

"6 Сельбищні території...

6.1.27 Для під'їзду до будинків житлових груп, установ і підприємств обслуговування, торгових центрів слід передбачати довсмугові проїзди завширшки не менше 5,5 м., а до окремо розташованих будинків - односмугові проїзди завширшки не меше 3,5 м...".

---

Доброго дня, пані Тетяно! Приватизація земельних ділянок навколо вашого будинку проведена з порушенням наведеної норми, тому може бути оскаржена до суду./

Доброго Дня

Щодо Вашого питання

Залучіться документами з Териоріальної громади а далі оскаржуйте бездіяльнвсть в судовому порядку

Відповідно до пунктів а), з), і) частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частина п`ята статті 116 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Норма статті 141 Кодексу встановлює, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально (стаття 149 Земельного кодексу України).

До компетенції сільської влади відноситься виключно розпорядження землями комунальної власності, так як і влаштування на їх території благоустрою (наприклад під`їзд до житлового будинку).

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України).

Успіхів