Розподіл майна (спільнонажитого)

Доброго дня, чоловік не мав право, вчиняти будь який нотарільний правочин зі спільним майном без вашої згоди. Тому вы у будь якому випадку будет мати право претендувати на спільне нажите майно.

Все майно набуте за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності, у тому числі й тоді, якщо один із них не мав самостійного заробітку з поважної причини (навчання, хвороба, народження дитини тощо) – Стаття 60 Сімейного кодексу України. Це означає, що частки володіння не виділені, і кожен із подружжя має право володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном, незалежно від того, на кого це майно зареєстроване. Розпоряджаються майном чоловік та дружина за взаємною згодою.

У разі продажу без вашої згоди вы маєте право оскаржити договір куплі продажу у судовому порядку.

Для обміну контактів та детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

Вітаю, без вашої заяви на згоду продажу або дарування чоловік не має права продати або подаравути автомбіль.

Ви будете мати право претендувати на майно.

Під час припинення шлюбно-сімейних відносин, зазвичай постає питання про розподіл майна, набутого під час проживання в шлюбі. За загальним правилом майно, набуте подружжям за час шлюбу, є спільним майном (ст. 60 СК України). Утім, із цього правила є певне виключення.

Відповідно до ст. 57 СК України, якщо шлюб не розірвано, але чоловік та дружина проживають окремо у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, то майно, набуте сторонами за цей період може бути за рішенням суду визнане роздільним. Це пов’язано з тим, що для сімейних відносин важливе значення має не лише формально зареєстрований шлюб, а й дійсні стосунки чоловіка та дружини. Якщо ж цього немає, і сторони фактично не складають однієї сім’ї, то на такі відносини не може поширюватися режим спільності майна подружжя. У разі спору заінтересована сторона повинна довести в суді факт окремого проживання подружжя у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. У сучасних умовах спільне майно подружжя може бути поділене подружжям за взаємною згодою. Сторони вправі укласти договір про поділ спільного майна, вказавши при цьому, що та чи інша річ була набута чоловіком (дружиною) під час окремого проживання сторін, тобто фактично за власні кошти. Така річ (речі) за домовленістю подружжя може бути визнана такою, що належить на праві власності чоловікові або дружині. При цьому її вартість не буде враховуватися при поділі спільного майна подружжя.

Статею 69 СК України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України).

Поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі приватної (роздільної) власності або спільної часткової власності подружжя. Поділ спільного майна може здійснюватися в добровільному порядку за рішенням самого подружжя або в судовому порядку за наявності між ними спору.

Для співпраці натискайте кнопку звернутися.

Вітаю, Ярослава!

Якщо в шлюбі був придбаний автомобіль він розділяється навпіл при розлученні, але якщо ситуація така, що чоловік міг переоформити автомобіль на когось з рідних чи документально подарувати його. Чи можу в такому разі на нього претендувати?

Звичайно, що можете. Якщо автомобіль було придбано під час шлюбу, це вважається спільною сумісною власністю, за загальним правилом.

Жодний нотаріус не міг посвідчити договір дарування або купівлі-продажу без Вашої нотаріальної згоди. Якщо факт відчуження все ж відбувся, одним із варіантів може розглядатись визнання договору купівлі-продажу (або іншого) недійсним на підставі відсутності згоди подружжя. Однак практика Верховного Суду України в таких ситуаціях має певну специфіку.

Так, в Постанові від 22.02.2017 р. по справі за № 6-17цс17 Верховний Суд України зазначив, що відсутність письмової згоди подружжя сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Таким чином для визнання договору недійсним, позивачу потрібно довести, що покупець майна знав, що це майно є спільною власністю подружжя, а також, що продавець не отримав згоди іншого подружжя на продаж. Це суттєво ускладнює роботу позивача.

Окрім того, навіть після визнання договору недійсним, майно необхідно повернути, а вже потім поділити.

Отож, відновлення майнових прав одного з подружжя шляхом визнання договорів по відчуженню недійсними, є досить складним процесом.

Альтернативою цьому способу є вимога про стягнення грошової компенсації частини від проданого майна. Цю ж позицію підтримує і Верховний Суд України.

Так, відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові ВСУ від 27 квітня 2016 року по справі № 6-486цс16 зазначено, що у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Також ВСУ у рішеннях по аналогічних справах зазначає, що поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Виходячи з цього, оптимальним шляхом захисту порушених майнових прав одного з подружжя при продажу спільного майна іншим, є вимога саме грошової компенсації. Її розмір, зазвичай встановлюється, виходячи з експертного висновку щодо вартості майна.

Разом з тим, оптимальний спосіб захисту та відновлення порушених прав, необхідно обирати з урахуванням особливостей в кожній окремій ситуації та після аналізу документів та фактичних обставин.

Джерело: https://law-sankam.com.ua/bloh/cholovik-abo-druzhy...

Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

Доброго дня!

Якщо придбаний в період шлюбу автомобіль було відчужено (переоформлено) без Вашої згоди, як більш оптимальний варіант ви маєте право на компенсацію половини ринкової вартості автомобіля. Дуже важко і не завжди має позитивні перспективи звернення до суду з позовом про визнання укладеного іншим із подружжя договору без Вашої згоди. Можливо у Вас будуть підстави й бажання одночасно провести й поділ іншого спільного нажитого майна. Не залишайте поза увагою й строки позовної давності

Доброго дня, Ярослава!

Не за яких обставин і жодним способом майно, нажите подружжям під час шлюбу, не може бути відчужене без згоди одного з них! Якщо так станеться, то це буде зроблено в незаконний спосіб й таке майно може бути легко повернуто або відшкодовано.

В Україні власність у родині існує в двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з них. Простіше кажучи, саме спільна власність подружжя підлягає поділу між подружжям зокрема при розлученні.

Якщо звернутися до цивільного законодавства, а саме до статті 368 Цивільного кодексу України - спільна сумісна власність - це власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності, тоді як у спільній частковій власності частки кожного визначені.

У свою чергу стаття 60 Сімейного кодексу України говорить, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування та деяких інших винятків, описаних нижче, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для розуміння чи є майно спільно набутим, ключевими є відповіді на питання: чи купувалося майно під час шлюбу, і чи купувалося за спільні кошти подружжя.

Наприклад, якщо один з подружжя мав особисті заощадження до шлюбу, а в шлюбі придбав машину, то в разі спору він може визнати її особистою власністю. Звичайно, всі спірні моменти вирішуються в суді. У свою чергу юрист, допоможе знайти правові аргументи і вагомі докази.

До спільної сумісної власності подружжя належать також доходи: заробітна плата, пенсія, стипендія тощо.

ЦВ

ідповідно до статті 62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових витрат або витрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, за загальним правилом розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою. Якщо відсутня згода одного із співвласників на розпорядження нерухомим майном, то така угода може бути визнана недійсною.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

майно, придбане до шлюбу;

майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто;

житло, набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

земельна ділянка, набута під час шлюбу в порядку безоплатної приватизації;

речі індивідуального користування, в тому ж числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

кошти, отримані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй/йому належала, а також кошти отримані як відшкодування завданої їй/йому моральної шкоди;

страхові суми, одержані нею/ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю кожного з них;

премії, нагороди, які вона/він одержали за особисті заслуги. Важливо! Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він/вона своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв (ла) її одержанню.

Крім того, відповідно до статті 62 Сімейного кодексу України якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, що належить другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), отриманий від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо між подружжям виник спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий. Для звернення до суду з цим питанням необхідно скласти позов, де позивачем виступатиме один з подружжя, а відповідачем інший, або спільну заяву подружжя про поділ майна.

При поділі майна суд в першу чергу визначає його предмет, тобто те майно подружжя, що підлягає розподілу.

Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, що належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов'язань.

Суд також визначає розмір часток подружжя в праві на майно, і тільки після цього здійснює безпосередньо поділ відповідно до встановлених часток.

Що стосується часток, відзначимо, що відповідно до статті 70 Сімейного кодексу України частки майна дружини та чоловіка є рівними, навіть якщо другий з подружжя не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Поважними причинами зокрема вважаються - навчання, ведення домашнього господарства, виховання дітей, хвороба.

Пам'ятайте, що, якщо існує ймовірність невиконання майбутнього судового рішення, в нашому випадку про поділ майна, сторона по справі має право подати заяву про забезпечення позову. Відповідно до частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується зокрема шляхом:

накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать чи які підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

заборони вчиняти певні дії;

встановлення обов'язку вчинити певні дії;

заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

передачі речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.

Виникнуть додаткові питання, натискайте кнопку "звернутись" біля мого фото. Охоче на них відповім!

Доброго дня!

Практика доказує, що під час шлюбу майно, яке було придбане під час шлюбу подружжям, відчужується одним із подружжя без згоди другу із подружжя. Так, це є порушенням. Якщо без згоди другого з подружжя, то договір визнається недісним в судовому порядку. Разом з тим, при поділу майна подружжя можна подавати на компенсаційне відшкодування за авто, так як другий з подружжя ніяв в незаконний спосіб та не на користь сім'ї.

Щодо строку позовної давності. До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Звертайтеся будемо розбиратися детальніше! Кнопка "звернутися" біля фото.

Добрий день.

Щодо поділу майна. Якщо Ви вирішили провести успішний розподіл майна при розлученні важливо пам'ятати - подароване і успадковане майно не ділиться! Крім цього, розподілу підлягає лише те майно, яке було Вами придбано під час спільного шлюбу. Службова квартира (житло) розподілу не підлягає.

Слід також знати, що Розподіл майна в суді - досить довгий і складний процес, який має багато нюансів. Наприклад: як в позові розписати частку кожного, як оцінити майно, що підлягає розподілу, як врахувати інтереси дитини, чи можна майно або його частину визнати власністю одного з подружжя і т.д. Згідно законодавства розподіл спільнонажитого майна відбувається так: половина - дружині, половина - чоловікові.

Верховний суд України роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 Сімейного кодексу.

Судом може бути збільшена частка одного з подружжя в майні у разі, наприклад якщо із Вами буде проживати неповнолітня дитина, то в такому разі в Позовній заяві можна ставити питання про збільшення частки на 2/3 частини від всієї маси майна яка підлягає розподілу. В будь якому випадку це питання може вирішуватися лише судом.

Підсумовую, Вам необхідно подати заяву до суду про розподіл майна (без адвоката буде важко рекомендую знайти територіально близького до Вас).

Щодо поділу майна без суду

У відповідності з сімейним законодавством і Цивільним кодексом чоловік і дружина мають право укладати між собою договір про поділ нерухомого майна. Подібна угода дає подружжю можливість в позасудовому порядку вирішити спірні питання майна, а також самостійно визначити частки в нерухомості.

Оформлення угоди про добровільний розподіл майна повинно здійснюватися з урахуванням законодавства, яке регулює порядок реєстрації нерухомості.

Договір про поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 367 Цивільного кодексу).

Ще є варіант. Не судовий. Домовитися між подружжям, що і кому залишається після розлучення. Та в нотаріуса переоформити уникаючи судової тяганини, яка у Вас може забрати і час, і гроші і в кінці кінців здоров'я.

---

Якщо доведете документально , що гроші на ремонт квартири були витрачені особисто Ваші( чеки договори на ремонт рахунки вартості послуг , акти виконаних робіт де ви виступали замовником) в такому разі гроші можливо повернути у суді.

За спільний автомобіль можете отримати грошову компенсацію в натурі відповідно до Вашої частки за результатами оцінки майна з обов язковим закріпленням висновку оцінки в матеріалах справи, аби суд міг ухвалити об єктивне рішення.

переоформлення спільного майна без письмової нотаріальної згоди одного з подружжя оскаржується у суді і майно підлягає поділу та визначення компенсації для однієї з сторін.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Якщо автомобіль було придбано за спільні кошти подружжя у шлюбі, то автомобіль ваш чоловік без вашої нотаріальної згоди не має права продати. Ви можете пред'явити позов до суду про поділ майна пожружжя (автомобіля) і вимагати компенсацію вартості половини автомобіля.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п'ятої статті 71 Сімейного кодексу України, щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Неподільна річ (наприклад, автомобіль) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Умови збільшення частки майна:

• проживання разом з дітьми, чи непрацездатними повнолітніми сином/дочкою;
• отримання аліментів на утримання дитини, чи непрацездатних повнолітніх сина/дочку;
• розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.

Під обставинами, що мають істотне значення для справи потрібно також розуміти і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 Сімейного кодексу України).

Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки/сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі.

При поданні позову сплачується судовий збір, який визначається виходячи із ціни позову (вартості майна, яке підлягає поділу), у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Увага! Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 72, 128, 129, 139 Сімейного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 21 розділу VII Сімейного кодексу України).