Звіт експерта по ДТП для суду

Добрий день! Рекомендую найняти собі адвоката, який буде повноцінно представляти Вас у суді!

Доброго дня. Потрібно розуміти який саме звіт надається та ким він робився. Якщо інша сторона не згодна з цим актом вони можуть заявити клопотання про проведення судової експертизи й сплатити її

Доброго дня, Наталія.

ВИ МАЄТЕ ПРАВО ПОДАТИ ЗВІТ РАЗОМ З ВІДЗИВОМ НА ПОЗОВНУ ЗАЯВУ, ТАК ЯК ЦЕ МАЄ ВІДНОШЕННЯ ЩОДО ПРЕДМЕТУ ТА ПІДСТАВ СПОРУ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ МАЙНОВОЇ ШКОДИ.

ТАКОЖ, ЦЕЙ ЗВІТ Є ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ПОДАННЯ КЛОПОТАННЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ СУДОВОЇ-АВТО-ТОВАРОЗНАВЧОЇ ЕКСПЕРТИЗИ У СПРАВІ.

Всього доброго.

Автотехнічна експертиза щодо вартості мат. збитку. Машина вже відремонтована, перед цим зроблена оціна збитку.

Доброго дня, Наталля!

Адвокат відповідача має право ставити під сумнів експертну оцінку шкоди, нанесеної Вашому авто в результаті ДТП. Він навіть може вимагати проведення незалежної експертизи.

Для того аби аргументовано заперечувати відзив на Вашу позовну заяву адвоката відповідача треба, як мінімум, його побачити і проаналізувати! В цьому я можу Вам допомогти.

Виникне потреба у отриманні роз'яснень особисто від мене, сайт надає Вам таку можливість!

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня, Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Ці дані встановлюються такими засобами:

1. письмовими, речовими і електронними доказами;
2. висновками експертів;
3. показаннями свідків.

Докази в цивільному процесі повинні відповідати таким вимогам:

• належність (містити інформацію щодо предмета доказування, де предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення) (cтаття 77 ЦПК України);
• допустимість (суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування) (cтаття 78 ЦПК України);
• достовірність (достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи) (cтаття 79 ЦПК України);
• достатність (достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання) (cтаття 79 ЦПК України).

Докази в цивільному процесі характеризуються єдністю таких елементів:

• змісту доказів;
• процесуальної форми доказів;
• процесуального порядку одержання, дослідження і оцінки змісту;
• процесуальної форми доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

У справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов’язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України.

Зверніть увагу!!! Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв важливу постанову (справа № 917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов’язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

♦ Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку (стаття 102 ЦПК України).

Вітаю Вас, пані Наталія! Судова практика в судах першої та апеляційної інстанції - різна. Кваліфікація у суддів низової ланки - теж різна, як і сприйняття процесуальних новацій, нових кодексів тощо. Дехто судить досі як 15 років тому. Але Верховний Суд підтверджує правомірність Вашої позиції (деталі - нижче).

Мною буде здійснено акцен саме на практиці, що Є ОБОВ"ЯЗКОВОЮ ДЛЯ ВРАХУВАННЯ ІНШИМИ СУДАМИ, оскільки.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За ч. 2 ст. 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень є застосування апеляційним судом норми права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови ВС про відступлення від такого висновку, чи відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

З тієї практики, що Вам корисна.

КЕЙС ПО СПРАВІ № 344/9572/16-ц

Так судами першої та апеляційної інстанції у справі були задоволені позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Матеріальна шкода у такій справі була розрахована на підставі Звіту експерта, що не є судовим.

Відповідач по справі звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

ПОСТАНОВА КЦС у складі ВЕРХОВНОГО СУДУ від 18 листопада 2019 року по справі № 344/9572/16-ц, провадження № 61-17552св18

Касаційна скарга мотивована тим, що звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автотранспортного засобу, складений з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема пунктів 5.1, 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092. Судами попередніх інстанцій не враховано, що з метою подання клопотання про призначення у справі судової автотехнічної експертизи ВІДПОВІДАЧЕМ направлено запит про надання інформації щодо суб`єкта оціночної діяльності, яким складено звіт, а також щодо комп`ютерного програмного забезпечення, яке використовувалось під час складання цього звіту.

Рішення судів попередніх інстанцій не містять обґрунтованих висновків щодо розміру та підстав відшкодування позивачу моральної шкоди.

Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належного значення тій обставині, що позовна заява за своєю формою не відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року, унаслідок чого суд повинен був залишити її без руху.

Верховний Суд у складі суддів Касаційного цивільного суду - відмовив у задоволенні касаційної скарги та залишив рішення судів попередніх інстанцій у силі з огляду на таке.

Згідно зі статтею 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною третьою статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ДТП, яка сталася 07 травня 2016 року, встановлено вину ВІДПОВІДАЧА , що ним не заперечується.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ПОЗИВАЧ на підтвердження вимог про відшкодування матеріального збитку у заявленому розмірі надав суду звіт від 26 травня 2016 року № 16/06/05, складений суб`єктом оціночної діяльності ___ .

Суд першої інстанцій, з висновками якого погодився і апеляційний суд, надавши звіту від 26 травня 2016 року № 16/06/05 оцінку відповідно до вимог статей 57-59, 212 ЦПК України 2004 року, виходив з того, що висновки щодо розміру матеріального збитку є обґрунтованими та відповідачем у процесі розгляду справи не спростовані.

Указаний звіт автотоварознавчого дослідження складений особою, яка має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача за напрямком: «Оцінка об`єктів в матеріальній формі», спеціалізацію в межах напряму: «Оцінка колісних транспортних засобів», містить калькуляцію вартості відновлювального ремонту, посилання на довідково-нормативну літературу, копію протоколу огляду транспортного засобу, фототаблицю, а тому є належним та допустимим доказом розміру завданих позивачу збитків.

Відповідач не погоджувався із звітом про визначення вартості матеріального збитку від 26 травня 2016 року № 16/06/05, який надано суду позивачем, та заперечував визначений у ньому розмір матеріального збитку.

Проте відповідач не звертався до суду з клопотанням про призначення судової автотоварознавчої експертизи з метою спростування доводів позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи те, що під час розгляду справи ВІДПОВІДАЧ усупереч вимогам статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надав суду доказів на підтвердження іншого розміру матеріального збитку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи те, що під час розгляду справи ВІДПОВІДАЧ усупереч вимогам статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надав суду доказів на підтвердження іншого розміру матеріального збитку (Постанова КЦС у складі Верховного Суду від 18 листопада 2019 року по справі № 344/9572/16-ц, провадження № 61-17552св18).

Отже, розмір матеріального збитку, завданого власникові транспортного засобу «Opel Vektra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , унаслідок його пошкодження у ДТП, станом на 26 травня 2016 року становить 13 156,59 грн.

Також правильними є висновки судів попередніх інстанцій про наявність передумов для відшкодування моральної шкоди, оскільки внаслідок пошкодження у ДТП транспортного засобу ПОЗИВАЧА , винуватцем якої визнано відповідача, позивачу було завдано моральні страждання, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, звернення до суду за захистом своїх прав.

Ухвалюючи рішення про покладення на ВІДПОВІДАЧА обов`язку щодо відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій, врахувавши характер та обставини завдання шкоди, тривалість вимушених змін в житті позивача, пов`язаних з судовим розглядом справи, а також засади розумності та справедливості, обґрунтовано визначили розмір моральної шкоди у сумі 500 грн, яка підлягає відшкодуванню ВІДПОВІДАЧЕМ на користь ПОЗИВАЧА.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не був поінформований позивачем про проведення оцінки з визначення матеріального збитку, висновків судів не спростовують, оскільки ВІДПОВІДАЧ не був позбавлений можливості спростувати висновки звіту, наданого позивачем.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не був поінформований позивачем про проведення оцінки з визначення матеріального збитку, висновків судів не спростовують, оскільки ВІДПОВІДАЧ не був позбавлений можливості спростувати висновки звіту, наданого позивачем.(Постанова КЦС у складі Верховного Суду від 18 листопада 2019 року по справі № 344/9572/16-ц, провадження № 61-17552св18).

Доводи касаційної скарги фактично стосуються незгоди заявника з мотивами оскаржуваних судових рішень виключно з формальних міркувань, правового значення для вирішення цього спору не мають та додаткового правового аналізу не потребують, а також стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

АНАЛОГІЧНИЙ КЕЙС був і у справі №753/286/16-ц, що розглядався Верховним Судом у 2019 році.

ПОСТАНОВА КЦС у складі ВЕРХОВНОГО СУДУ від 11 квітня 2019 року по справі № 753/286/16, провадження № 61-17421св18:

У січні 2016 року ПОЗИВАЧ звернувся до суду із позовом до ВІДПОВІДАЧА, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (далі - ПрАТ «СК «Україна») про стягнення суми страхового відшкодування та збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивовано тим, що 16 жовтня 2015 року близько о 13 год 30 хв. на проспекті Академіка Глушкова у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Шевролет», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ВІДПОВІДАЧА та автомобіля «Ауді А8», номерний знак НОМЕР_2, який належить на праві власності позивачу, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказана ДТП сталася з вини ВІДПОВІДАЧА.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ВІДПОВІДАЧА на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Україна» відповідно до договору страхування, поліс № АІ/5625741 від 30 квітня 2015 року, позивач звернувся до страхової компанії з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування, проте явку свого представника для визначення причин настання страхового випадку забезпечено не було, тому позивач самостійно обрав експерта для визначення розміру матеріального збитку.

Згідно звіту № 10-017 від 11 листопада 2015 року розмір матеріального збитку за фактом ДТП становить 98 701 грн 40 коп., вартість проведення дослідження становить 690 грн.

Відповідно до звіту № 10-017 спеціаліста-автотоварознавця про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого в результаті пошкодження автомобіля «Ауді А8» ФОП ОСОБА_7 від 11 листопада 2015 року сума матеріальної шкоди завдана позивачу з урахуванням зношеності вузлів та деталей, що підлягають заміні становить 55 937 грн 53 коп., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 98 701 грн 40 коп. Коефіцієнт фізичного зносу складає 0,48.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що на підставі наведених вище норм матеріального права та встановлених під час розгляду справи обставин, зокрема з урахуванням звіту № 10-017 спеціаліста-автотоварознавця про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого в результаті пошкодження автомобіля «Ауді А8» від 11 листопада 2015 року, з ВІДПОВІДАЧА на користь ПОЗИВАЧА підлягає стягненню 48 701 грн 40 коп. - різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Доводи касаційної скарги щодо завищення суми матеріального збитку за розрахунками позивача та звітом спеціаліста є необґрунтованими, оскільки під час розгляду справи відповідач висновки звіту про визначення вартості матеріального збитку не спростував належними доказами. Іншого розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, ніж визначено спеціалістом ФОП ОСОБА_7 у звіті про визначення вартості матеріального збитку від 11 листопада 2015 року, не надано.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

АНАЛОГІЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ПІДХОДИ БУЛИ ЗАСТОСОВАНІ ВЕРХОВНИМ СУДОМ та частково судами попередніх інстанцій і в справах, де справи остаточно вирішені Постановами КЦС ВС від 22 липня 2020 року у справі № 583/3159/18 (провадження № 61-9730св19) та від 21 лютого 2020 року по справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19).

Постанова КЦС ВС від 22.07.2020 р.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/100613901

Постанова КЦС ВС від 21.02.2020 р.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/87793720

Зокрема цікава мотивація винної сторони щодо неврахування висновків експертизи у касаційній скарзі:

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач повністю отримав заявлену ним шкоду в розмірі 8 817,09 грн, тому відсутні підстави для задоволення позову в цій справі.

Відповідач в суді першої інстанції була позбавлена можливості брати участь у розгляді справи, досліджувати докази, подавати свої доводи та пояснення для справедливого і об`єктивного розгляду справи. На час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач була позбавлена права знати про усі рішення, ухвалені у справі, що стосуються її прав та обов`язків. ОСОБА_2 не була ознайомлена з відзивом на апеляційну скаргу.

Судами безпідставно покладено на відповідача обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування за договором страхування. Позивач з вимогою відшкодувати йому матеріальну шкоду у розмірі

25 835,82 грн до третьої особи не звертався, тому відсутнє і рішення страховика про задоволення або відмову у здійсненні страхової виплати в оспорюваній сумі.

Потерпілий та страховик досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування без проведення оцінки та експертизи пошкодженого майна в розмірі 7 817,09 грн, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 18 018,73 грн.

Висновки судів суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Крім того, відповідача не було повідомлено про технічний огляд автомобіля позивача для проведення експертного дослідження. Висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом на підтвердження розміру завданої позивачу матеріальної шкоди внаслідок ДТП.

Суди дійшли помилкового висновку про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Безпідставним є посилання скаржника у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, оскільки в указаній справі та у справі, яка є предметом касаційного перегляду, різні фактичні обставини справи.

Доводи касаційної скарги, що відповідача не було повідомлено про технічний огляд автомобіля позивача для проведення експертного дослідження, не заслуговують на увагу, оскільки виклик відповідача на огляд транспортного засобу було здійснено експертом телеграмою, що не спростовано належними та допустимими доказами відповідачем. Вказані дії експерта узгоджуються з вимогами пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонд державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Як правило суди першої та апеляційної інстанції правильно застосовують відповідну практику, однак можливі й сюрпризи, пов"язані з різною кваліфікацією суддів, корупційними факторми тощо. У будь-якому разі Верховний Суд намагався останні роки усувати такі огріхи.

ВИСНОВКИ, що можна зробити на підставі судової практики - експертне дослідження, здійснене не судовим експертом, однак особою, що має відповідну кваліфікацію експерта - приймається судом як доказ і є підставою для висновків про суму збитків, якщо інше не спростовано стороною Відповідача не словесно, а належними та допустимими доказами згідно з принципів змагальності (ст. 12 ЦПК України) та обов"язків доведення обствин, на які посилаються чи які спростовують. Невикористання іншою стороною в суді 1-ї інстанції свого права на заявлення клопотання про призначення судом експртизи - є власним ризиком учасника судового процесу.Відповідно до ч. 4 ст. 12 Цивільного процесуального кодксу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов"язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Успіхів Вам та виграшного судового процесу!

Доброго дня!

Цивільний процесуальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15):

" Стаття 49. Процесуальні права та обов’язки сторін...

2. Крім прав та обов’язків, визначених у статті 43 цього Кодексу:...

2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;...

3. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання у справі...

Стаття 83. Подання доказів...

11. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготоввчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів...

Стаття 197. Підготоввче засідання...

2. У підготовчому засіданні суд:...

7) з’ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше;...";

"Стаття 78. Допустимість доказів

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.";

"Стаття 270. Додаткове рішення суду

1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;..."

---

Документи про надання правничої допомоги мали бути подані до початку підготовчого засідання у справі. На етапі додаткового рішення суду ці документи є недопустимими доказами і не підлягають до розгляду судом, суд не має права брати їх до уваги. У цій частині позивачу необхідно було подати заперечення про прийняття та розгляд судом цих документів.

Стаття 80. КАСУ Витребування доказів

1. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

2. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

3. Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

4. Суд може витребувати докази також до подання позову в порядку, встановленому статтями 114-117 цього Кодексу.

5. Суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану особу.

6. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

7. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов’язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п’яти днів з дня вручення ухвали.

8. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

9. У разі неподання суб’єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З повагою, Костянтин Гончаренко