Шпионаж или консультация

Доброго дня, що стосується вашої компанії, вам нічого не загрожує. Відповідальність за розголошення конференційної інформації несуть колишні працівники, якщо в них це було зазначено у їх договорах.(контрактах).

1. Потрібно чітко зазначати в договорі наступні умови: територія, на якій забороняється провадити конкуруючу діяльність; термін дії обмежень стосовно роботи ІТ-спеціаліста під час співпраці та після її завершення. Всі ці умови мають відповідати принципам чесності та справедливості.
2. Варто конкретизувати максимально сферу заборони конкуренції. Тобто загальні формулювання, наприклад, “створення програмних продуктів для компаній-конкурентів” не слід вживати. Доречніше деталізувати — “розробка програмного забезпечення, призначеного для […], в роботі на компанію, що працює у сфері […]”.
3. Необхідно передбачити й зазначити штрафні санкції на випадок порушення умов угоди про неконкуренцію. Розмір штрафів має бути релевантним.
4. За можливості, доречно передбачити вид та напрямки діяльності компаній, співпраця з якими буде розцінюватися як порушення положень про неконкуренцію.
5. В разі порушення програмістом угоди, необхідно зібрати суттєву доказову базу, яка може стати достатнім підтвердженням невиконання зобов’язань, а також завдання збитків чи упущеної вигоди.

Угода про неконкуренцію не є типовим для українського законодавства документом, а тому вітчизняними судами може взагалі не визнаватися. Ускладнює ситуацію те, що положення про неконкуренцію певним чином суперечать діючому законодавству.

Перш за все, Конституція України та інші законодавчі акти забороняють будь-які види дискримінації в сфері праці. А ще, кожен може вільно займатися підприємницькою діяльністю, що не заборонена законом. Таким чином, угода про неконкуренцію може розцінюватися як грубе порушення конституційних прав особи, права на підприємницьку діяльність, обмеження вибору такої діяльності та обмеження конкуренції на ринку відповідних послуг.

Інший бік медалі — за Цивільним кодексом, в Україні діє свобода договору. Інакше кажучи, сторони можуть заключати контракти на будь-яких зручних для себе умовах і регулювати відносини, які не врегульовані законодавчими актами, але, звісно, в межах закону.

А що ж суди?

Кейс №1. Невесела історія.

До Господарського суду в Києві у 2015 році звернулась компанія із позовом до розробника програмного забезпечення (ФОП), з яким та заключила Договір про надання ІТ-послуг. Одним із пунктів такого договору і був предмет нашої розмови — неконкуренція.

За його умовами, протягом дії договору, а також два роки після його завершення розробник не міг співпрацювати і надавати ІТ-послуги клієнтам замовника, в тому числі заключати трудові договори чи контракти. А у разі виникнення таких випадків, зобов’язувався виплатити встановлену у розмірі 10 500 гривень компенсацію компанії за кожне порушення.

Через півроку після завершення співпраці з позивачем, розробник заключив договір з одним із клієнтів компанії. Після цього клієнт відмовився від співпраці з компанією-позивачем, з чого, в теорії, і випливає упущена вигода.

Так, у суді компанія вимагала стягнути на свою користь компенсаційний платіж за порушення пункту договору про неконкуренцію, а також відшкодувати упущену вигоду. В свою чергу відповідач зайняв позицію, що положення Договору про неконкуренцію обмежують його конституційні права, суперечать нормам чинного законодавства, в тому числі, законодавства про економічну конкуренцію, у зв’язку з чим є нікчемним.

Як результат, Господарський суд повністю відхилив позовні вимоги компанії. В аргументації суд зіслався на статтю 43 Конституції, яка гарантує право на свободу праці. А самі положення про неконкуренцію визначив як такі, що порушують конституційні права відповідача, а також порушують цивільне законодавство щодо: свободи договору (вільний вибір контрагента), свободи підприємницької діяльності.

Здавалося б, враховуючи темпи розвитку ІТ-галузі, ситуація мала прогресувати відповідно. Проте п’ять років, які сплинули після цієї справи, навряд принесли значні позитивні зрушення. Про це свідчить наступний кейс, де в якості позивача виступає іноземна компанія.

Кейс №2. Продовження?

У 2019 році польська компанія подала до Господарського суду Львівської області позов до фізичної особи-підприємця. З боку ФОП позивачу надавалися послуги підтримки, супроводу та оптимізації програмного забезпечення.

Підстави для позову — порушення відповідачем положень про нерозголошення конфіденційної інформації та про неконкуренцію, недопущення конфлікту інтересів.

З нерозголошенням інформації все, по суті, зрозуміло. Щодо неконкуренції, за умовами укладеного договору, виконавець зобов’язався під час співпраці не надавати послуги у сфері інформатизації іншим особам, не виконувати роботу, визначену договором, для власних потреб, а також не співпрацювати з клієнтами замовника (в тому числі упродовж одного року після завершення дії контракту). Договір передбачав штрафні санкції за кожне порушення вищезазначених зобов’язань.

Так, компанія-позивач у суді намагалася довести, що ІТ-спеціаліст не лише поширив конфіденційну інформацію, але й співпрацював із клієнтом замовника, надаючи йому послуги аналогічні вказаним у договорі. Як наслідок — домогтися стягнення відповідних штрафів із відповідача.

Що стосується результатів, якщо факт розголошення конфіденційної інформації у суді вдалося довести і задовольнити цю частину позовних вимог, то з положеннями стосовно неконкуренції все склалося не так втішно. Суд відхилив вимоги і постановив, що обставини вчинення неконкуренції недоведені. А співпрацю ІТ-спеціаліста із клієнтом позивача розцінив як надання певних консультаційних послуг.

Висновки.

З одного боку, угода про неконкуренцію має більш превентивний характер з основним акцентом на психологічному впливі. Українські суди підозріло відносяться до NCA і реальне доведення та стягнення збитків, втраченої вигоди внаслідок конкуруючих дій ІТ-підрядника малоймовірно.

Умови неконкуренції (співпраці з клієнтами компанії) можна спробувати розкрити через NDA. В той же час, можна писати і NCA вординг, але в рамках закону і правопорядку, що застосовується в цілому.

Чи є переманювання працівників хорошою стратегією найму?

Оскільки бізнес прагне залучити найкращі таланти, переманювання працівників стало суперечливим питанням. У нашій статті ми розглянемо поняття переманювання працівників, його характеристики та приклади.

Ми також розглянемо, чому компанії вдаються до цієї стратегії, які етичні та юридичні наслідки вона має, і як правильно переманювати найкращих працівників.

Тож візьміть філіжанку кави, і давайте зануримося в цю інтригуючу тему.

Переманювання працівників, або рейдерство талановитих працівників, або полювання за головами - це переманювання висококваліфікованих працівників з інших організацій. Воно передбачає пошук працівників, які володіють бажаними навичками, досвідом або знаннями, і переманювання їх до нової подібної компанії.

Ось більш просте і грайливе пояснення: уявіть собі корпоративні джунглі як сафарі за талантами! Переманювання працівників - це як непомітні, нахабні хамелеони з конкуруючих компаній, які прокрадаються на територію один одного, щоб переманити найяскравіших зебр зі стада.

Вони шепочуть солодкі обіцянки кращого життя з соковитішим листям (пільги та переваги) та більш захоплюючим сафарі (нові можливості працевлаштування). Це дика гра в атракціон, де компанії намагаються перечарувати одна одну, щоб завоювати неймовірні таланти.

Пам'ятайте, що лояльність іноді може бути такою ж невловимою в цих джунглях, як рідкісний папуга райдужного кольору!

Переманювання працівників характеризується проактивним характером. Замість того, щоб чекати, поки шукачі роботи подадуть заявку, компанії активно шукають людей, які вже працюють в інших компаніях.

Для того, щоб ця стратегія працювала, необхідно мати глибоке розуміння ландшафту талантів і здатність виявляти потенційних кандидатів, які створюють додану вартість.

1. Переманювання працівників часто відбувається непомітно, коли компанії використовують витончені методи, щоб залучити талановитих людей з інших організацій.
2. Це запекла боротьба за залучення найкращих і найталановитіших співробітників, коли компанії змагаються, щоб затьмарити один одного в переманюванні потенційних кандидатів.
3. Роботодавці використовують чарівність, лестощі та привабливі пропозиції, щоб переконати працівників перейти на іншу роботу, підкреслюючи переваги приєднання до їхньої команди.

Численні гучні справи потрапляли в заголовки газет, підкреслюючи поширеність переманювання працівників. Наприклад, технологічні гіганти, такі як Apple, Google і Facebook, переманюють таланти у своїх головних конкурентів. Ці компанії визнають важливість залучення найкращих талантів для збереження своєї конкурентної переваги та стимулювання інновацій.

Все можна зробити за допомогою розумного маневру. Компанія М надсилає анонімні подарункові кошики обраним працівникам компанії N, наповнені іменними смаколиками та записками, що вихваляють їхні виняткові навички. Мета - посіяти насіння цікавості та невдоволення, сподіваючись, що дехто з них замислиться над тим, що лежить за стінами компанії N.

Існує кілька причин, чому конкуруюча компанія або компанія-конкурент вдається до переманювання працівників як стратегії найму.

По-перше, переманювання дозволяє компаніям отримати конкурентну перевагу, придбавши кваліфікованих спеціалістів, які вже довели свою ефективність у відповідних галузях. Залучаючи найкращі таланти, компанії можуть розширити свої можливості та підвищити шанси на успіх.

По-друге, переманювання працівників може підірвати діяльність конкурентів і послабити їхні операції. Коли компанія успішно переманює життєво важливих співробітників у конкуруючої організації, вона отримує цінний талант і послаблює конкуренцію. Це може призвести до зміни ринкової динаміки і дати компанії-переманювачу значну перевагу.

І наостанок, переманювання може допомогти компаніям швидко заповнити критичні позиції. Цей процес може бути життєздатним рішенням для вирішення проблеми нестачі талантів у галузях з дефіцитом кваліфікованих фахівців. Замість того, щоб чекати, поки кваліфіковані кандидати подадуть заявки, компанії активно переслідують людей з потрібними навичками та досвідом.

Етичні та правові наслідки переманювання працівників є предметом дискусій. З моральної точки зору, переманювання можна розглядати як несправедливе і непрофесійне. Воно порушує гармонію всередині організацій/бізнес-операцій і може завдати шкоди професійним відносинам.

Однак інші стверджують, що це конкурентна практика, необхідна для зростання бізнесу.

З юридичної точки зору, переманювання працівників може бути складним питанням. Хоча найм осіб, не пов'язаних договорами про неконкуренцію, як правило, є законним, компанії повинні пам'ятати про будь-які договірні зобов'язання.

Порушення договорів про непереманювання може призвести до юридичних наслідків, тому дуже важливо підходити до питання переманювання працівників з обережністю.

Хоча переманювання працівників може бути суперечливим, є способи підійти до цього питання етично та відповідально.

Ось кілька рекомендацій, які варто врахувати:Тримайтесь в межах адекватності

Переманюючи нових співробітників, важливо зберігати професіоналізм і повагу. Уникайте агресивної тактики та неправдивих обіцянок, щоб заманити людей приєднатися до культури вашої компанії. Натомість наголошуйте на можливостях і перевагах, які може запропонувати ваша організація.

Дотримуйтесь конфіденційності протягом усього процесу. Зв'язуйтеся з потенційними кандидатами приватно, використовуючи відповідні канали, такі як професійні мережі або непомітні електронні листи.

Менеджер з підбору персоналу повинен представити кваліфікованим працівникам захоплюючий кар'єрний план, щоб надихнути їх змінити роботу і стати найкращими працівниками у вашій організації.

Будьте відвертими щодо своїх намірів. Чітко повідомте, чому ви вважаєте, що вони чудово підійдуть вашій компанії, але уникайте неправдивих обіцянок і заяв, що вводять в оману.

Перш ніж переманювати працівника, ретельно перевірте всі угоди про неконкуренцію, які він може мати з нинішнім роботодавцем. Порушення цих угод може призвести до юридичних наслідків як для працівника, який звільняється, так і для вашої компанії.

Якщо положення про неконкуренцію зобов'язує працівника, можливо, краще вивчити альтернативні стратегії підбору персоналу. Угоди про неконкуренцію повинні мати розумну сферу дії з точки зору географічної території, тривалості та видів діяльності, на які накладаються обмеження.

Надмірно широкі або надмірно довгі контракти можуть бути визнані судами такими, що не підлягають виконанню.

Якщо ви хочете зробити людину колишнім співробітником, вам потрібно запропонувати їй щось більш привабливе, ніж те, що пропонує її нинішній роботодавець. Ми не говоримо про розголошення конфіденційної інформації компанії або комерційної таємниці, але наймати людей з позитивними емоціями і платити їм більше - це важливо.

Це може бути краща компенсація, більш повноцінне робоче середовище, можливості для кар'єрного зростання або унікальні бонуси та пільги. Наголошуйте на цих факторах під час рекрутингу, щоб створити сильну аргументацію для приєднання до вашої організації.

Така ж ситуація може допомогти запобігти добровільному звільненню працівників з роботи через браконьєрство.

Якщо ви не зацікавлені у втраті співробітників, особливо топ-менеджерів, запропонуйте їм конкурентоспроможну заробітну плату, баланс між роботою та особистим життям, вищі зарплати, великі кар'єрні цілі на певний період та інші переваги.

Переманювання нових співробітників може бути делікатним процесом, який може виявитися високоефективним лише за умови правильного підходу.

Одним із способів стимулювати співробітників (переманених) подавати заявки на роботу є використання інноваційних технологій, таких як Playhunt. Сучасні інноваційні компанії/роботодавці можуть організовувати кампанії з підбору персоналу, спрямовані на потенційних кандидатів та переманювання працівників за допомогою нашого інструменту.

Ставлячись до переманених працівників як до будь-якого іншого потенційного кандидата, рекрутингова компанія забезпечує чесний процес найму, водночас отримуючи вигоду від їхніх цінних навичок та досвіду. Playhunt може принести неочікувані переваги, які не варто ігнорувати.

Доброго дня.

Якщо Ваші питання не будуть пов'язані безпосередньо з діяльністю конкурента, а будуть стосуватись суто технічних, організаційних питань, то жодних ризиків у Вас немає.

Але якщо ці питання будуть стосуватись питань, які віднесені до комерційної таємниці, то такі дії можуть бути розцінені як недобросовісна конкуренція

Вітаю.

Оскільки мова йде про Великобританцію як місце здійснення підприємницької діяльності, то бажано отримати консультацію як раз тамтешнього юриста (адвоката).

І все ж, якщо розглядати ситуацію у порівнянні з українським законодавством, дійсно жодних незаконних дій у даному випадку я не вбачаю. Відповідальність нестимуть саме працівники, якщо у їх договорах (можливо nda) передбачено зобов'язання щодо збереження таємниці.

І знову ж таки, далеко не факт, що хтось піде Вам на зустріч у даному питанні.

Ризиків як таких я не вбачаю, якщо це не буде пов'язане із відвертим створенням перешкод конкуренту у веденні його господарської діяльності.

Успіхів ! Всього доброго!

Всю відповідальність несе колишній робітник.

Доброго дня!

Щодо Вашого питання, то відповідальність в даному випадку будуть нести працівники компанії, які, скорше за все, підписували договір про нерозголошення комерційної таємниці.

Ваше право замовити консультацію у колишніх чи діючих працівників компанії, а їх право - надати Вам її чи ні. Якщо вони згодні за гонорар представити Вам дані, які Вас цікавлять, то порушують комерційну таємницю вони, а не Ви. Тим більше, якщо Ви розглядаєте варіант "без раскрытия информации кто мы такие".

Отже, на мій погляд, в даному випадку мова аж ніяким чином не може йти про шпіонаж. Проте Вам потрібно врахувати й той факт, що Ваш маркетплейс зареєстрований не в Україні, а в іноземній державі, де діють зовсім інші закони.

З повагою, адвокат Айвазян.

Добрый вечер.

1. предложить бывшим(уволились какое-то время назад) сотрудникам консультацию нашего проекта на условиях анонимности за высокий гонорар (без вопросов о конкуренте);

- ЭТО ЛУЧШЕ И БЕЗОПАСНЕЙ, С ПРЕЗЕНТАЦИЕНЙ О ПРОЕКТЕ, НЕ РАСКРЫТЬ ИНФОРМАЦИЮ О СЕБЕ ВРЯДЛИ ПОЛУЧИТЬСЯ.

2. предложить бывшим(уволились какое-то время назад) сотрудникам консультацию нашего проекта на условиях анонимности за высокий гонорар (с вопросами о конкуренте);

- НЕ РЕКОМЕНДУЮ.

3. предложить действующим сотрудникам консультацию нашего проекта на условиях анонимности за высокий гонорар (без вопросов о конкуренте);

- ЭТО ЛУЧШЕ И БЕЗОПАСНЕЙ, С ПРЕЗЕНТАЦИЕНЙ О ПРОЕКТЕ, НЕ РАСКРЫТЬ ИНФОРМАЦИЮ О СЕБЕ ВРЯДЛИ ПОЛУЧИТЬСЯ.

4. предложить действующим сотрудникам консультацию нашего проекта на условиях анонимности за высокий гонорар (с вопросами о конкуренте);

- НЕ РЕКОМЕНДУЮ.

Все 4 варианта имеют еще 2 варианта: без раскрытия информации кто мы так, а также презентация нашего проекта

Какие последствия и риски?

- ПО УКРАИНСКОМУ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВУ, ДЛЯ ВАС НЕТ ПОСЛЕДСТВИЙ И РИСКОВ.

- ЭТО КОНСУЛЬТАЦИЯ РАБОЧИЕ МОМЕНТЫ.

- В ВАШИХ ДЕЙСТВИЯХ ОТСУТСТВУЮТ ПРИЗНАКИ КАКОГО-ЛИБО СОСТАВА ПРЕСТУПЛЕНИЯ.

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

"Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення".

- ПО ПОВОДУ ВОЗМОЖНОГО НАРУШЕНИЯ ЗАКОНОВ ВЕЛИКОБРИТАНИИ, НЕОБХОДИМО ОБРАТИТЬСЯ ЗА КОНСУЛЬТАЦИЕЙ К АДВОКАТУ ВО ВЕЛИКОБРИТАНИИ.

Всего доброго!

Доброго дня!

Згідно законодавства України Ваші дії розцінювалися б як НЕПРАВОМІРНЕ ЗБИРАННЯ, РОЗГОЛОШЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ

• Неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.
• Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без дозволу особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням відповідних обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.
• Схиленням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням відповідних обов'язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.
• Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення господарської діяльності без дозволу уповноваженої на те особи відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

В залежності від країни в якій буде розглядатися спір на Вас можуть накласти штраф та зобов'язати відшкодувати збитки завдані такими діями

Законодавством України передбачені норми захисту комерційної таємниці, зокрема Стаття 231 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, тобто умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності, у вигляді накладення штрафу від трьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

В Ваших діях нічого кримінального не має ,, а тому відповідальності - не має

Є единий момент - ст. 231 Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю , але довести що в Ваших діях є прямий умисел - дуже сумнівно.

Приветствую Вас, Yaro P! Учитывая Ваше гражданство и юрисдикцию, в которой зарегистрирована Ваша фирма - Вы ничем не рискуете, а если компания - конкурент еще и не имеет отношения к государственному сектору, то речи о шпионаже, диверсионно-подрывной деятельности и таком прочем быть не может... Кстати шпионажем признается деятельность на территории государства, в ущерб которому оно осуществляется...

Если же говорить о промышленном или корпоративном шпионаже (Industrial espionage or Theft of trade secrets), то в отличии от США, Британское законодательство не предусматривает специального состава преступления, связанного с хищением коммерческой тайны или другой конфиденциальной информации, поскольку информация не рассматривается как собственность и не может быть объектом хищения.

Соответствующие деяния могут быть квалифицированы как кража со взломом (незаконное проникновение в здание с целью совершения преступления), причинение вреда имуществу, мошенничество или взяточничество.

Кроме того, законодательство предусматривает специальные составы преступлений, касающиеся нарушений в сфере компьютерных коммуникаций.

В Великобритании коммерческая тайна защищена договором и/или общим правом об обязательстве сохранять конфиденциальность (common law duty of confidentiality).

В Европейском Союзе 8 июня 2016 года была принята Директива ЕС 2016/943 Европарламента и Совета Об охране нераскрытого ноу-хау и деловой информации (коммерческой тайны) от незаконного приобретения, использования и раскрытия. В ЕС предусмотрена гражданско-правовая ответственность за незаконное приобретение, использование и раскрытие коммерческой тайны.

Как бы там ни было... по общему правилу ответственность несёт именно продающий, а не покупающий... Если естественно покупающий не был однозначно осведомлён, что информация является коммерческой тайной.

Кроме того, информация из Linkedln -не является официальным источником и не может однозначно подтвердить, что лицо действительно работает на ту или иную корпоративную структуру, потому в данном случае умысел на корпоративный шпионаж с Вашей стороны - очень сложно, если не сказать нереально.

Но Вы должны учитывать, что конкурентные войны предполагают и использование финансово-юридического ресурса монополиста для блокировки возможных конкурентов... Капитализмъ. Потому ресурсно мощный монополист, может превратить в проблему даже отсутствие состава нарушения закона. Вы должны быть к этому морально и юридически готовы.

Со своей стороны можете обезопасить себя договором о неразглашении взаимоотношений с Вами, отдельно прописав запрет выступать свидетелями против Вас или давать показания в суде против Вас по вопросам взаимоотношений с Вами на коммерческой основе. Ну много чего вообще интересного можно прописать, чтобы обезопасить Вас... Например, что консультант подтверждает, что предоставляемые им услуги и информация - не являются объектами эксклюзивных имущественных прав либо коммерческой тайны третьих лиц.

С уважением, юрист Ярослав Турчин

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

Відповідно до Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції», вчинення дій, визначе- них як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до 5 % до- ходу. Якщо доходу немає, штраф накладається у розмірі до 10 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .

Визначення поняття «комерційна таємниця» надано в ч. 1 ст. 505 Цивільного кодексу (далі – ЦК) і в ч. 1 ст. 36 Господарського кодексу (далі – ГК). Якщо їх узагальнити, то вийде, що комерційна таємниця – це відомості (інформація), що становлять для суб'єкта господарювання комерційну цінність, неправомірне розголошення яких може заподіяти йому шкоди. Комерційну таємницю віднесено до об'єктів права інтелектуальної власності (останній абзац ч. 1 ст. 420 ЦК). Комерційній таємниці властиві такі ознаки, як інформативність, конфіденційність, комерційна цінність, захищеність інформації, що становить комерційну таємницю. Ці ознаки комерційної таємниці є істотними, необхідними та невіддільними (див. рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.04.10 р. у справі № 2-719/10). Які ж саме відомості становлять комерційну таємницю? За загальним правилом, суб'єкт господарювання самостійно визначає коло відомостей (об'єм інформації), що становлять для нього комерційну таємницю (ч. 1 ст. 36 ГК). Відповідно до ч. 2 ст. 505 ЦК комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру. Виняток становлять лише ті відомості, які згідно із законодавством не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Їх перелік наведено в постанові КМУ від 09.08.93 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці». Зважаючи на усталену практику, до комерційної таємниці належить така інформація: рівень прибутку та цінова політика; плани розвитку підприємства (бізнес-плани); відомості про укладені або заплановані договори; дані про контрагентів (постачальників і покупців); власні винаходи та раціоналізаторські пропозиції, які не захищено авторським або патентним правом; власні аналітичні огляди ринку, маркетингові дослідження. Щоб визначити перелік відомостей, які становлять комерційну таємницю, підприємство повинне розробити та затвердити відповідним наказом Положення про комерційну таємницю. Цей внутрішній нормативний акт має містити основні принципи регулювання та поводження персоналу з такою інформацією. Надалі, у разі виникнення конфліктної ситуації, він стане у великій пригоді. Конфіденційна інформація має бути викладена так, щоб працівники мали чітке (що усуває неоднозначне тлумачення) уявлення, про які самі дані йдеться. Наприклад, якщо в Положенні про комерційну таємницю зазначено, що закритими є відомості про плани розширення виробництва та рівень цін на продукцію (без уточнення виду конкретних бюджетів, договорів тощо), то працівники можуть просто не зрозуміти, що ж саме вони мають тримати в секреті. І притягти їх до відповідальності в разі, якщо вони через незнання розголосили важливу інформацію, буде проблематично. Тому в Положенні про комерційну таємницю (додатку до нього) слід навести якомога докладніше весь перелік закритої інформації із зазначенням виду носія, сфери застосування та конкретного змісту інформації. Крім того, можна окремо розробити та затвердити переліки відомостей, що становлять комерційну таємницю. Якщо ж підприємство займається діяльністю, пов'язаною з інженерними або комп'ютерними розробками, здійснює науково-дослідні або прикладні розробки та/або випускає технічну чи проектну документацію, рекомендується включити відповідний розділ до статуту підприємства. Окремо слід передбачити відповідні положення щодо комерційної таємниці у трудових договорах (якщо вони укладаються в письмовій формі) та посадових інструкціях працівників.

Розголошення комерційної таємниці, визначення якого наведено в ч. 3 ст. 36 ГК, вважатиметься порушенням законодавства про працю лише в разі, якщо питання нерозголошення комерційної таємниці будуть закріплені в посадових інструкціях, трудових договорах із працівниками, правилах внутрішнього трудового розпорядку та у відповідних внутрішніх документах. На жаль, на практиці довести факт розголошення конфіденційної інформації конкретним працівником досить складно. Для того щоб звинуватити працівника в розголошенні інформації, працедавцеві слід зібрати якомога більше доказів його протиправної поведінки. Такими доказами можуть бути: свідчення свідків, присутніх під час розголошення працівником інформації, що становить комерційну таємницю; дані відеозапису, який ведеться у приміщеннях, де дозволено доступ до матеріальних носіїв, що містять секретну інформацію. Працедавець не має права порушувати конституційне право працівників на таємницю листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції, оскільки обмеження такого права допускається лише на підставі судового рішення (ст. 31 Конституції України).

Відповідальність за розголошення відомостей:

Згідно з ч. 6 ст. 36 ГК за розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, винні особи несуть відповідальність, установлену законом. Матеріальна відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок розголошення комерційної таємниці працівником, вважається немайновою. Це випливає з абзацу третього п. 3 постанови ВСУ від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування морального (немайнового) збитку». Проте згідно з ч. 2 ст. 130 КЗпП працівник відшкодовує лише пряму дійсну шкоду. До того ж, розмір заподіяної шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухобліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами (ч. 1 ст. 1353 КЗпП). Отже, законодавство про працю не передбачає можливості покладання на працівника матеріальної відповідальності за розголошення комерційної таємниці. Дисциплінарна відповідальність. Розголошення таємниці може розцінюватися як порушення трудової дисципліни, за що передбачено дисциплінарне стягнення, визначене ч. 1 ст. 147 КЗпП: догана або звільнення. Звільнити працівника за разове розголошення комерційної таємниці не можна. Проте можна оголосити догану, а в разі повторного розголошення – звільнити за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП: систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Проте слід ураховувати, що працівник може не погодитися з доганою й оскаржити її в судовому порядку протягом трьох місяців із дня, коли він дізнався про порушення свого права (ч. 1 ст. 233 КЗпП). Водночас працедавець зобов'язаний надати докази, які свідчать про те, що розголошені працівником відомості належать до комерційної таємниці і що ці відомості сталі відомі працівникові у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків, і він давав підписку про їх нерозголошення. Нагадаємо, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки та відповідальність сторін (у т.ч. матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, зокрема дострокового, можуть установлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ч. 3 ст. 21 КЗпП). І якщо на законодавчому рівні передбачено укладення контракту із працівником, то в ньому можна визначити додаткові, крім установлених чинним законодавством, підстави розірвання контракту. Це випливає з п. 17 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою КМУ від 19.03.94 р. № 170. Норми цього Положення не поширюються на керівників підприємств державної та комунальної форм власності. Тобто в контракті із працівником можна зазначити, що будь-яке розголошення комерційної таємниці є підставою розірвання контракту. У такому разі звільнення відбувається на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Цивільно-правова відповідальність. Усі питання, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної працівником унаслідок розголошення комерційної таємниці, мають розглядатися відповідно до загальних положень цивільного законодавства з урахуванням загального строку позовної давності – три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК). Найбільшу проблему у спорах про відшкодування заподіяного збитку внаслідок розголошення комерційної таємниці становлять: факт розголошення комерційної таємниці. Вона має бути унікальною та особливою, що значно спрощує доведення факту її розголошення. Зокрема, у судовій практиці був такий випадок: колишній працівник підприємства мав доступ до комерційної таємниці, між ним і працедавцем було укладено угоду про нерозголошення комерційної таємниці. Після звільнення цей працівник пішов працювати до конкурентів працедавця. Незважаючи на це, суд дійшов висновку, що немає правових підстав для задоволення позову про відшкодування шкоди. Суд виходив з того, що обидві сторони у справі є дистриб'юторами однієї й тієї самої компанії – офіційного представництва іноземної компанії, тому мають рівні права на використання захищених об'єктів інтелектуальної власності торгової марки (див. рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.03.11 р. № 2-2668/11); визначення розміру заподіяної шкоди. Наприклад, позивач аргументував свою позицію тим, що розмір шкоди відповідає розміру отриманого прибутку підприємства-конкурента, якому було розголошено комерційну таємницю (див. рішення Сосновського районного суду м. Черкаси від 10.06.13 р. у справі № 1355/12). Адміністративна відповідальність. Відповідно до ч. 3 ст. 1643 КпАП розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 9 до 18 НМДГ (від 153 до 306 грн.). Причому суб'єктами такого правопорушення можуть бути не лише посадові особи підприємств і приватні підприємці, але і громадяни, які не є підприємцями та вчинили винні діяння на користь третіх осіб. Протоколи щодо таких правопорушень складають органи внутрішніх справ (ст. 255 КпАП), а справи, пов'язані з такими правопорушеннями, розглядають місцеві суди. Кримінальна відповідальність. Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку із професійною або службовою діяльністю, якщо воно здійснене з корисливих або інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єктові господарської діяльності, карається штрафом від 1 тис. до 3 тис. НМДГ (від 17 тис. грн. до 51 тис. грн.) з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ст. 232 Кримінальногоі кодексу, далі – КК). Проте застосування кримінальної відповідальності може бути ускладнене тим, що КК стосовно злочинів, пов'язаних із комерційною таємницею, на відміну від інших правопорушень, не містить критеріїв визначення істотності завданої шкоди. Через це виникає запитання: а як же підприємство може покарати працівника за розголошення комерційної таємниці? Передусім підприємство має право звернутися із заявою про вчинене правопорушення до органу внутрішніх справ, зазначивши в ній особу правопорушника, у чому саме полягали неправомірні дії, а також орієнтовну суму завданої шкоди. Якщо кримінальне провадження все-таки не буде відкрите, то є шанс притягти винного до адміністративної відповідальності.

Якщо ж договір не відповідає інтересам компанії , то тоді необхідно розробити та затвердити наказом директора Положення про дотримання комерційної таємниці на підприємстві.

Впевнений, що Положення про комерційну таємницю на підприємстві все ж необхідно прийняти наказом директора, та ознайомлювати з ним нових працівників , пропонуючи підписати згоду про дотримання такої таємниці при прийнятті на роботу.

---

захист економічної конкуренції, здійснює антимонопольний комітет України.

Подати заяву про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (у тому числі, про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції) мають право суб'єкти господарювання – конкуренти, постачальники чи покупці відповідача та інші фізичні та юридичні особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача, визначені зазначеними законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо і негативно вплинути на їхні права.

1.Заява подається виключно в письмовому вигляді.Примірник заяви є на сайті АМКУ.

2.Заява розглядається протягом 30 календарних днів.

3. У разі потреби одержання додаткової інформації, яка не може бути надана заявником, строк розгляду заяви може бути подовжений на 60 календарних днів. (Заявник отримає пісмове повідомлення від органу Комітету, що уповноважений її розглядати);

4. Якщо ви відмовилися від заяви, вона залишається без розгляду, але це не є перешкодою для продовження Комітетом, відділенням дослідження з питань, порушених у ній.

Подання заяви є безкоштовним.

У разі, якщо заявник вважає, що подання ним заяви може спричинити для нього настання негативних наслідків, АМКУ може здійснити розслідування за власною ініціативою. Для цього заявник має подати вмотивоване клопотання про початок розгляду справи за власною ініціативою органів Комітету.

Порушене питання регулюється Законом України "Про захист економічної конкуренції" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2210-14#Text

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Закон України " Про громадянство України" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n3):

"Стаття 2. Принципи законодавства України про громадянство

Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:

1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;..".

Закон України " Про міжнародне приватне право" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text):

" Розділ II. КОЛІЗІЙНІ НОРМИ ЩОДО ПРАВОВОГО СТАТУСУ ФІЗИЧНИХ ТА ЮРИДИЧНИХ ОСІБ...

Стаття 16. Особистий закон фізичної особи

1. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

2. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв’язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю...

Стаття 19. Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності

1. Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності визначається правом держави, у якій фізична особа зареєстрована як підприємець. За відсутності в державі вимог щодо обов’язкової реєстрації застосовується право держави основного місця здійснення підприємницької діяльності...

Розділ VII. КОЛІЗІЙНІ НОРМИ ЩОДО НЕДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ...

Стаття 49. Право, що застосовується до зобов’язань про відшкодування шкоди

1. Права та обов’язки за зобов’язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

2. Права та обов’язки за зобов’язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, якщо сторони мають місце проживання або місцезнаходження в одній державі, визначаються правом цієї держави.

3. Право іноземної держави не застосовується в Україні, якщо дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодавством України не є протиправною.

4. Сторони зобов’язання, що виникло внаслідок завдання шкоди, у будь-який час після його виникнення можуть обрати право держави суду...".

Пост. КМУ " Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187-2022-%D0%B...):

"1. Для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов’язані з державою-агресором):

громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;...".

Цивільний пооцесуальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7441):

"Стаття 186. Відмова у відкритті провадження у справі

1. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:

1) заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;...

Розділ XI ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ОСІБ...

Стаття 497. Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом

1. Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України...;

"Стаття 468. Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду

1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:...

7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;...

9) в інших випадках, встановлених законами України.".

---

Доброго дня, пане Yaro P.! Моя відповідь полягає в іншій, процесуальній площині. За змістом питання, враховуючи створення старпату та проведення діяльності у Великобританії, до застосування з підстав можливого позову конкурента до Вас підлягає право (матеріальне та процесуальне) Великобританії. В подальшому, щодо можливого подання клопотання про виконнання рішення іноземного суду в Україні, у його задоволенні може, має бути відмовлено з підстав наведеного мораторію на грошові чи інші вимоги резидентів рф.

Доброго Дня

Щодо вашого питанням

Ризики є і зазвичай це моральні принципи та договір про не конкуренцію та договір про захист персональних даних.

Зазвичай передбачено значні штрафні санкції як для діючих працівників так і для звільнених.

Основні положення, на яких базуються договори про нерозголошення, закріплені в Цивільному кодексі України (статті 505-508, 862) та Господарському кодексі (стаття 36). Там визначені поняття комерційної таємниці та конфіденційної інформації, умови їх використання та неправомірного розголошення.

Угоди NDA можуть бути як у складі контракту, так і у вигляді окремого документа. Їх підписують до будь-якої співпраці. Під заборону розголошення підпадає конфіденційна інформація (плани, відомості про клієнтів, фінансова інформація, інформація про проєкти, документація, договори тощо) та комерційна таємниця: процеси, ідеї, методики, програмне забезпечення, алгоритми та інше.

Однак судова практика показує, що не завжди компанії можуть довести порушення умов NDA співробітниками. за розголошення комерційної таємниці/конфіденційної інформації може бути накладений адміністративний штраф у розмірі від 153 до 306 гривень (ч. 3 ст. 164-3 КУпАП). Якщо порушення завдало істотної шкоди, то визначена кримінальна відповідальність у вигляді штрафу від 17 000 до 51 000 гривень (ст. 232 Кримінального кодексу України).

Крім того, існують загальні положення у Цивільному кодексі України (ст. 22, 624-625) та Господарському кодексі України (ст. 224-226) щодо стягнення збитків. Ці норми визначають, що збитками можуть бути витрати, спричинені неправомірними діями контрагента, неодержаний прибуток (упущена вигода), які правопорушник має відшкодувати.

Крім цього в ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції» (розділ 4) неправомірне збирання, розголошення, схилення до розголошення, використання комерційної таємниці розглядають як випадки недобросовісної конкуренції.

«Проте ці обставини складно доводити. Тоді доказами можуть слугувати відомості про розірвання комерційного договору, факт застосування штрафних санкцій до власника відомостей тощо. Крім того, треба довести, що такі обставини відбулися внаслідок розголошення»

Успіхів

Добрый день!

По общему правилу, работодатель самостоятельно может определять круг сведений (объем информации), составляющих для него коммерческую тайну (ч. 1 ст. 36 ХКУ). Так, под коммерческой тайной понимается информация, которая:

• секретна в том понимании, что она в целом или в определенной форме и совокупности ее составляющих неизвестна и не легкодоступна для лиц, обычно имеющих дело с видом информации, к которому она принадлежит,

• имеет коммерческую ценность и

• была предметом адекватных существующим обстоятельствам мер по сохранению ее секретности, принятых лицом, законно контролирующим эту информацию (ч. 1 ст. 505 ГКУ).

Таким образом, это может быть любая информация о структурной организации компании, финансовых показателях, поставщиках, клиентах, условиях контрактов, бизнес планах и т.д.

Указанное выше подтверждается позицией Верховного Суда по делу № 910/1759/19: «Состав и объем сведений, составляющих коммерческую тайну, порядок их защиты определяются самостоятельно собственником или руководителем предприятия с соблюдением действующего законодательства. Элементы и составляющие системы правовой защиты коммерческой тайны должны быть задействованы и использованы в полном единстве и взаимодействии для возможности избегания утечки сведений, составляющих коммерческую тайну».

По законодательству, коммерческая тайна является объектом интеллектуальной собственности - имущественные права интеллектуальной собственности на коммерческую тайну принадлежат лицу, правомерно определившему информацию коммерческой тайной, если иное не установлено договором.

Соответственно, во избежание негативных последствий, которые могут быть связаны с утечкой информации, важно четкое установление режима коммерческой тайны, что может включать следующие минимальные меры:

1. Включение положений о защите коммерческой тайны в трудовые договоры (контракты), должностные инструкции, договоры с контрагентами.

2. Подписание договора с работниками о неразглашении информации (non-disclosure agreement), который, в частности, будет содержать оговорку в силу соответствующих положений в течение существования трудовых отношений и определенный период времени после их прекращения.

3. Определение четкого перечня информации, составляющей коммерческую тайну.

4. Утверждение локальных политик/процедур о коммерческой тайне, отражающих порядок использования и распространения такой информации, относящейся к ней, а также ответственность работников за неправомерное распространение коммерческой тайны.

5. Предоставление рабочих компьютеров работникам, работающим дистанционно или установка требования осуществлять работу на облачных сервисах без сохранения такой информации на личном компьютере, например с помощью Google Disk. Установка программного обеспечения, что делает невозможным работу вредоносных программ.

6. Установка обязанности ограничить доступ к рабочему компьютеру третьих лиц, в том числе путем установки пароля или другого кода доступа, запрета использовать домашние принтеры для распечатки рабочих материалов.

При этом в судебной практике прослеживается подход, по которому просто наличие Положения об обеспечении коммерческой тайны или Перечня сведений, являющихся коммерческой тайной, не являются достаточными мерами по ее защите. В частности, по делу № 372/4550/19 работником якобы была разглашена коммерческая тайна, однако, при разрешении спора, работодатель все же не смог предоставить каких-либо доказательств по ознакомлению работника (под личную подпись) с соответствующими документами, регулирующими режим коммерческой тайны в компании. Соответственно, важно введение целостной модели защиты коммерческой тайны, которая позволит защитить компанию от утечки информации.

Таким образом, способы защиты коммерческой тайны должны быть определены и введены исключительно по усмотрению владельца бизнеса. В свою очередь, исключительное введение мер защиты коммерческой тайны в случае возникновения судебного спора может быть признано недостаточным для привлечения к ответственности нарушителя.

Виды ответственности за разглашение коммерческой тайны

В первую очередь следует отметить, что сбор, использование и разглашение коммерческой тайны являются действиями, имеющими несколько нормативное значение. Остановимся на определении разглашения. Дефиниция разглашения коммерческой тайны содержится в части 3 статьи 36 Хозяйственного кодекса Украины (далее - ХКУ) и определяется как «ознакомление другого лица без согласия лица, уполномоченного на то, со сведениями, которые в соответствии с законом составляют коммерческую тайну, лицом, которому эти сведения были доверены в установленном порядке или стали известны в связи с исполнением служебных обязанностей, если это причинило или могло причинить вред субъекту хозяйствования». Практически аналогичное определение разглашения коммерческой тайны содержится в статье 17 Закона Украины «О защите от недобросовестной конкуренции».

Учитывая часть 6 статьи 36 ХКУ за «неправомерный сбор, разглашение или использование сведений, являющихся коммерческой тайной, виновные лица несут ответственность, установленную законом».

В настоящее время действующим законодательством определены две формы защиты нарушенных прав на коммерческую тайну - судебная и административная:

Защита нарушенных прав на коммерческую тайну в пределах административной формы осуществляется Антимонопольным комитетом Украины (далее - АМКУ). Предпосылки для этого определены Законом Украины «О защите от недобросовестной конкуренции», одним из проявлений недобросовестной конкуренции определяет разглашение коммерческой тайны (статья 17). Следует отметить, что практика рассмотрения таких категорий дел АМКУ незначительна, в частности, сейчас принято только одно решение Временной административной коллегии АМКУ №30-р/тк от 13 декабря 2018 года в этой сфере.

Согласно источникам открытой информации, недавно АМКУ инициировало новое расследование против НПЦ «Борщаговский химико-фармацевтический завод» по признакам совершения нарушения в виде неправомерного сбора коммерческой тайны по жалобе компании «Дарница». Это связано с тем, что НПЦ «Борщаговский химико-фармацевтический завод» - конкурент компании «Дарница» - в тексте отзыва указал информацию о ней, в частности, сведения о импортируемых компанией активных фармацевтических ингредиентах. Компания «Дарница» отмечает, что не давала конкуренту разрешения на получение, разглашение или использование иным образом информации, содержащей коммерческую тайну, и считает, что эта информация была получена противоправным способом. По состоянию на дату опубликования данной статьи решения по данному делу пока нет.

Судебная форма защиты предусматривает наступление гражданско-правовой, дисциплинарной, административной или уголовной ответственности в зависимости от производства:

• Гражданско-правовая ответственность в форме возмещения ущерба

Нанесение ущерба по общему правилу трудно доказывать в суде, а специфика коммерческой тайны лишь усложняет эту задачу. Установлена ??позиция Верховного Суда, согласно которой применение такого вида ответственности возможно при наличии четырех условий состава правонарушения, а именно гражданского (хозяйственного) правонарушения: 1) противоправного поведения лица (должника); 2) ущерб, причиненный таким лицом; 3) причинной связи между противоправным поведением лица и ущербом; 4) вины лица, причинившего ущерб, в том числе установление мер, предпринятых кредитором для получения такой выгоды. При отсутствии одного из элементов состава гражданского правонарушения ответственность посредством возмещения ущерба не наступает.

Особенно трудны дела, в которых истец просит возместить ущерб в форме упущенной выгоды. В частности, согласно позиции Верховного Суда, изложенной в постановлении от 07 июня 2022 года по делу № 910/15998/20, в таком случае необходимо доказывать факт нарушения права истца (разглашение информации, составляющей коммерческую тайну и потенциальные вредные последствия), реальность возможности получения упущенной выгоды и размер упущенной выгоды.

• Дисциплинарная ответственность

Кодексом законов о труде (далее - КЗоТ) не урегулирован вопрос ответственности за разглашение коммерческой тайны, единственное упоминание коммерческой тайны касается того, что условия ее неразглашения и ответственность за их нарушение относится к существенным условиям трудового договора в условиях упрощенного режима регулирования трудовых отношений. Однако, в случае утверждения положения о коммерческой тайне, внесении отдельного раздела в уставные документы, трудовые договоры (контракты) и должностные инструкции ее разглашение можно рассматривать как нарушение трудовой дисциплины и налагать дисциплинарные взыскания в виде выговора или увольнения, предусмотренные статьей 147 КЗоТ.

Также обращаем внимание, что учитывая постановление Верховного Суда от 24 января 2022 года по делу № 343/1678/19 «для правомерного наложения дисциплинарного взыскания работодателем необходимо наличие совокупности таких условий: нарушение должно касаться только тех обязанностей, которые являются составляющими трудовой функции работника либо вытекают из правил внутреннего трудового распорядка». Поэтому очень важно указывать условия неразглашения коммерческой тайны в трудовом договоре с работниками.

Отдельно следует учитывать, что согласно постановлению Верховного Суда от 18 сентября 2019 года по делу № 359/10185/16-ц основанием для наложения дисциплинарного взыскания является дисциплинарный проступок, составляющими которого являются «действия (бездействие) работника, нарушение или ненадлежащее исполнение возложенных на работника трудовых обязанностей, вина работника, наличие причинной связи между действиями (бездействием) и нарушением или ненадлежащим исполнением возложенных на работника трудовых обязанностей. Недоказанность хотя бы одного из этих частей исключает наличие дисциплинарного проступка». При этом именно на работодателе лежит обязанность предоставить доказательства фактов виновного совершения работником дисциплинарного проступка.

• Административная ответственность

Частью 3 статьи 164-3 Кодекса Украины об административных правонарушениях предусмотрена ответственность за разглашение коммерческой тайны, а также другой конфиденциальной информации с целью причинения вреда деловой репутации или имуществу другого предпринимателя. Санкция за указанное правонарушение состоит в наложении штрафа от девяти до восемнадцати необлагаемых налогом минимумов доходов граждан.

• Уголовная ответственность

Статьей 232 Уголовного кодекса Украины предусмотрен следующий состав уголовного правонарушения - умышленное разглашение коммерческой, банковской тайны или профессиональной тайны на рынках капитала и организованных товарных рынках без согласия ее владельца лицом, которому эта тайна известна в связи с профессиональным или служебным действием по корыстным или другим личным мотивам и причинило существенный вред субъекту хозяйственной деятельности. Санкцией является наложение штрафа от одной тысячи до трех тысяч не облагаемых налогом минимумов доходов граждан с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет.

Однако из анализа судебной практики следует, что за весь период существования этой статьи вынесен только один оправдательный приговор по ней и ни одного обвинительного.

Следовательно, действующим законодательством предусмотрена судебная и административная формы защиты нарушенных прав на коммерческую тайну. Ответственность за разглашение коммерческой тайны может быть гражданско-правовой, дисциплинарной, административной и уголовной. То есть предприятие, права которого нарушены разглашением коммерческой тайны, имеет альтернативные пути для защиты и привлечения нарушителя к ответственности.

Вывод. В целях успешного развития и защиты бизнеса от неправомерной утечки информации, именно владельцы компаний, прежде всего, должны ввести четкие и действенные способы защиты коммерческой тайны.

https://biz.ligazakon.net/ru/analitycs/214258_komm...

Yaro P!

Законом Украины “Об информации” устанавливается, что информация, входящая в коммерческую тайну, относится к конфиденциальной и в связи с этим может быть распространена только по желанию ее владельцев, пользователей или распорядителей.

Постановлением Кабинета Министров Украины от 9 августа 1993 года № 611 “О перечне сведений, не составляющих коммерческой тайны” установлено, что такими сведениями являются:

– учредительные документы, документы, позволяющие совершать предпринимательскую деятельность в целом, и отдельные ее виды;

– информация по всем формам государственной отчетности;

– данные, необходимые для проверки, начисления и уплаты налогов и других обязательных платежей;

– документы о платежеспособности;

– документы об уплате налогов и обязательных платежей, и другие сведения.

Статья 155 Хозяйственного кодекса (ХК) Украины определяет одним из прав интеллектуальной собственности в сфере хозяйствования и коммерческую тайну. При этом часть 1 статьи 162 ХК Украины устанавливает правомочности субъектов хозяйствования по отношению к коммерческой тайне. Так, владелец технической, организационной или другой коммерческой информации имеет право на защиту от незаконного использования такой информации третьими лицами при условии, что эта информация имеет коммерческую ценность в связи с тем, что она неизвестна третьим лицам и к ней нет свободного доступа других лиц на законных основаниях, а владелец информации применяет меры по охране ее конфиденциальности.

Согласно письму Главной государственной налоговой инспекции Украины от 23 ноября 1995 года “Относительно коммерческой тайны”, состав и объем сведений, составляющих коммерческую тайну, порядок ее защиты определяются руководителем предприятия.

Бесспорно, все упомянутые выше акты регламентируют коммерческую тайну, в той или иной степени определяют ее понятие и устанавливают ее защиту. Но стоит отметить, что многие нормы этих актов имеют отсылочный характер – и отсылают они к специальному закону, которого на Украине пока не существует. Зато существует два альтернативных законопроекта о коммерческой тайне, которые зарегистрированы в парламенте и должны, по мнению их авторов, урегулировать гражданские правоотношения в сфере охраны и использования информации, составляющей коммерческую тайну. Это законопроект “О коммерческой тайне” № 5180, внесенный народным депутатом Украины ­Тарасом Довгим (законопроект № 5180), и законопроект “Об основных положениях охраны коммерческой тайны на Украине” № 5180-1, внесенный народным депутатом Анатолием ­Семиногой (законопроект № 5180-1).

Законопроект № 5180-1 предлагает установить, что собственником коммерческой тайны является лицо, которое обладает информацией, составляющей коммерческую тайну, на законном основании, ограничило доступ к этой информации и установило по отношению к ней режим коммерческой тайны. В то же время законопроект № 5180 устанавливает собственником коммерческой тайны лицо, которое правомерно владеет, пользуется и распоряжается информацией, составляющей коммерческую тайну. Хотелось бы не согласиться ни с одним из разработчиков. Собственник чего-то и его пользователь не могут иметь равные права по отношению к объекту собственности и пользования. Этот же принцип должен распространяться и на коммерческую тайну. Ведь если предприниматель нанимает на работу работника и для выполнения последним трудовой функции предоставляет ему в пользование информацию, относящуюся к коммерческой тайне, то невозможно назвать такого работника собственником информации, поскольку после выполнения определенного задания работник не сможет использовать такую информацию. Что касается определения в законопроекте № 5180то его разработчики не обратили внимания на то, что коммерческая тайна является объектом интеллектуальной собственности. А согласно ГК Украины, субъектами права интеллектуальной собственности являются творец (творцы) объекта права интеллектуальной собственности (автор, исполнитель, изобретатель и т.д.) и другие лица, которым принадлежат личные неимущественные

и/или имущественные права интеллектуальной собственности на основании ГК Украины, закона или договора. Думается, что при определении собственника коммерческой тайны это стоило учесть.

Теперь относительно права на определение информации как коммерческой тайны. В законопроекте № 5180 приведены критерии такой информации:

– наличие независимой экономической ценности (действующей или потенциальной) в силу ее неизвестности другим лицам, которые могут получить ту или иную выгоду от ее выявления или использования;

– обеспеченность мерами по ее защите, включая разработку правил ограничения пользования такой информацией, введение порядка предоставления и снятия соответствующего реквизита (грифа ограничения “Коммерческая тайна”) для документов и других материальных носителей коммерческой тайны;

– законность ее приобретения собственником;

– непринадлежность к государственной тайне и объектам права интеллектуальной собственности третьих лиц;

– непринадлежность к открытой информации, установленной законодательно.

Только при соблюдении всех этих критериев ту или иную информацию можно признать коммерческой тайной. При этом законопроект № 5180 не определяет право на признание информации коммерческой тайной. Зато это делается в законопроекте № 5180-1. Так, право на отнесение информации к коммерческой тайне и на определение перечня и состава такой информации должно принадлежать ее собственнику. При этом стоит учитывать следующие требования: информация, полученная лицом самостоятельно в силу проведения экспериментов, наблюдений и т.д., считается полученной законно, несмотря на то, что ее содержание может совпадать с содержанием информации, находящейся в собственности других лиц; информация, полученная от собственника на основании договора или на ином законном основании, также является полученной законным способом.

Оба законопроекта обобщают нормы действующего законодательства в сфере предоставления коммерческой тайны госорганам в связи с их законной деятельностью; защиты коммерческой тайны в аспекте добросовестной конкуренции; прав собственника и пользователя на использование и охрану коммерческой тайны и др. Думается, что при дальнейшем рассмотрении парламентом эти проекты стоит объединить.

Отдельно хотелось бы обратить внимание читателей “ЮП” на статью 10 законопроекта № 5180-1 “Охрана конфиденциальности информации в рамках трудовых отношений”. Ею, в частности, определены обязанности работодателя ознакамливать сотрудника под расписку с коммерческой тайной при необходимости его допуска к ней в связи с исполнением им трудовых обязанностей, если собственником такой информации выступают работодатель и его контрагенты. Помимо этого, работодатель обязан ознакомить сотрудника под расписку с режимом коммерческой тайны и мерами ответственности за его нарушение, а также создать работнику необходимые условия для соблюдения режима коммерческой тайны.

Также указаны обязанности работника:

– исполнять установленный режим коммерческой тайны;

– не разглашать и не использовать в личных интересах без разрешения собственника коммерческой тайны;

– не разглашать коммерческую тайну после прекращения трудовых отношений;

– возместить причиненный работодателю вред в связи с разглашением коммерческой тайны;

– передать собственнику (работодателю) все материальные носители коммерческой тайны после прекращения трудовых отношений.

Думается, что если будет принят один специальный закон о коммерческой тайне, то субъекты правоотношений только выиграют, поскольку, во-первых, коммерческая информация будет надлежащим образом законодательно защищена, а во-вторых, будут установлены критерии, по которым информация сможет признаваться коммерческой тайной, и этим будут защищены права контр­агентов.

https://pravo.ua/articles/rezhim-kommercheskoj-taj...