Чи можу я не виконувати ці вимоги компанії перед звільненням?

Порядок оформлення трудових відносин з найманими працівниками є однаковим для всіх роботодавців. Він включає три основні кроки:

укладення трудового договору;

оформлення наказу про прийняття на роботу;

повідомлення Державної податкової служби.

Для укладання трудового договору працівник має надати:

паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

індивідуальний податковий номер;

трудову книжку (за наявності).

Якщо це необхідно для роботи, також надають документи про освіту, довідку про стан здоров’я тощо.

Якщо роботодавець фізична особа або приватний підприємець, він повинен використовувати затверджену форму.

Якщо роботодавець юридична особа, використовують довільну форму договору, зазначивши:

трудові обов’язки працівника;

режим роботи і відпочинку;

пільги, гарантії, компенсації;

умови оплати праці та умови преміювання;

доплати, надбавки та інше.

Трудовий договір може бути:

безстроковим;

на визначений строк;

на час виконання певної роботи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як правило, якщо роботодавець ЮО трудовий договір укладається шляхом видання наказу та допущення до роботи.

Якщо роботодавець порушує Ваші права подайте скаргу до Державної інспекції з питань праці.

Доброго дня, Каріна!

Статтею 38 КЗпП передбачено звільнення працівників за власним бажанням. За загальним правилом працівник має попередити роботодавця про розірвання трудового договору за два тижні. Таке попередження має бути у вигляді письмової заяви. Якщо «терміновість» звільнення не має значення, то вказувати в заяві причину не обов’язково.

Проте, якщо працівник шукає варіанти, як звільнитися з роботи за один день, у нього мають бути вагомі причини. Законодавчий перелік таких причин визначено частиною першою статті 38 КЗпП. До них належать:

переїзд на нове місце проживання;

переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

вступ до навчального закладу;

неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;

вагітність;

догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом;

догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;

вихід на пенсію;

прийняття на роботу за конкурсом,

а також з інших поважних причин.

Якщо у заяві про звільнення працівник вказав хоч одну із зазначених причин, роботодавець має звільнити працівника у строк, про який він просить, тобто без відпрацювання двох тижнів.

З повагою, адвокат Айвазян.