Захист інвестиційного капіталу

Доброго дня, у нас діяльність у крипто сфері не встановлено законом. Тому докащати буде, щось дуже важко. Зазвичай , це шахрайство.

Хочете себе перестрахувати, надайте гроші під розписку і нотаріально її завірте. Після, чого у разі не повернення боргу, ви зможете звернутися до суду і це буде гарантією, що ви виграєте суд.

Також рекомендую перевірити в реєстрах вашого спільника, чи є в нього рухоме не рухоме майно, яке може бути віддчуджено в рахунок погашення щ

Доброго дня, Назаре!

Інвестиційна діяльність складний і високо ризикований бізнес, який потребує багато знань і ще більше досвіду. В іншому випадку це обов'язково може призвести до втрати Вами вкладеного капіталу. Тому, якщо Ви - новачок, то я не радив би Вам одразу вкладати у це великі кошти.

Почну з питань загальних, але для Вашого розуміння мого аналізу важливих.

Перш за все, звернусь до самого поняття інвестиційного договору (далі - ІД).

ІД – це господарсько-правова угода, яка укладається між суб’єктами інвестиційної діяльності: замовником/ фаундером проєкту та інвестором. Таким договором фіксується факт вкладання коштів або інших цінностей в об’єкт інвестування, визначається мета (отримання прибутку), регламентуються права та обов’язки сторін. Предметом договору є інвестиція у будь-якій формі, що не заборонена законодавством України. Єдиного шаблону такого документа немає і бути не може, бо кожен інвестиційний проєкт унікальний, як з комерційної, так і з юридичної точки зору.

Кілька слів про законодавчу базу будь-якого інвестиційного договору.

Оскільки інвестиційний договір за умов інвестування у бізнес – це господарський правочин, то врегульовується він нормами Господарського кодексу України. З метою визначення суттєвих засад укладання такої угоди звертатися потрібно й до положень профільного закону №1560-XI «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991, Цивільного кодексу, постанови Кабміну №112 «Про затвердження Положення про порядок держ. реєстрації договорів про спільну діяльність за участю іноземного інвестора» від 30.01.1997.

Згідно зі статтею 9 закону №1560-XI:

"договір (угода) – основний правовий документ, що регулює взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності".

Крім згаданих вище нормативно-правових актів в розрізі правового регулювання інвестиційної діяльності заслуговує на увагу також закон №1116-IX «Про державну підтримку інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями» від 17.12.2020 та закон №1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» від 15.07.2021.

Кожен іІнвестиційний договір, незалежно від його виду, повинен містити істотні умови, які варто знати, оскільки їх відсутність може тягнути за собою проблеми у майбутньому.

Серед істотних умов такого договору:

• зобов’язання та відповідальність сторін;ціна договору;
• строки здійснення інвестиційного проєкту;
• розмір, спосіб та час отримання прибутків;
• дотримання NDA (конфіденційності).

Бажано потурбуватися про те, щоб угода не містила умов, які неможливо виконати. Приклад – зобов’язання голосувати за певні рішення в органах управління компанією.

Державна реєстрація договорів про спільну діяльність за участю іноземного інвестора

Інвестиційні договори про спільну діяльність, не пов’язану зі створенням юридичної особи, за участю інвестора-нерезидента підлягають обов’язковій держ. реєстрації, що закріплюється законом № 93/96-ВР «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996, вже згаданою вище постановою Кабміну №112, а також наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі №125 «Про заходи щодо забезпечення виконання постанови Кабміну №112» від 20.02.97.

Картка державної реєстрації інвестиційного договору видається на підставі заяви та комплекту документів, що подається до обласної/ Київської міської державної адміністрації (через ЦНАП). Комплект документів повинен включати:

• лист-звернення від заявника;
• договір в оригіналі та його копія (з нотаріальним посвідченням);
• інформаційна картка договору за формою, встановленою Мінекономіки;
• копії установчих документів суб’єкта ЗЕД (з нотаріальним посвідченням) та свідоцтво про його держ. реєстрацію;
• ліцензія, якщо діяльність вимагає ліцензування згідно з законодавством України;
• реєстраційний документ на компанію-нерезидента – витяг із торговельного, банківського чи судового реєстру (перекладений українською та легалізований);
• за умови подання документів представником – відповідне доручення на цього представника;документ про оплату адміністративного збору (квитанцію) у розмірі шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Примітка: У випадку обґрунтованої потреби від заявника можуть вимагатись інші документи з метою з’ясування цілей укладання договору, його відповідності вимогам українського законодавства, визначення суттєвих умов діяльності, спроможності сторін виконати угоду.

ПОПЕРЕДНІ ВИСНОВКИ:

Інвестиційний договір – це узагальнене правове поняття, що об’єднує різні варіанти оформлення інвестицій, врегульовує правовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності: замовником та інвестором.

Укладення такого договору тягне за собою значні фінансові чи інші наслідки матеріального характеру, тому потребує фахового юридичного супроводу. Щоб максимально убезпечити власні активи та прибуток, необхідно:

• здійснити попередню перевірку партнера та об’єкта інвестування;
• за потреби укласти угоду про наміри;
• розробити власними силами чи провести ретельну юридичну експертизу інвестиційного договору, який розроблений партнером;
• забезпечити реєстрацію правочину з інвестування, щоб забезпечити доказову базу у разі виникнення спору з партнером.

ТЕПЕР КОНКРЕТНІ ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО НАДАНОГО ВАМИ ЗРАЗКУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ДОГОВОРУ:

Подаю їх окремо для зручності у форматі Word під своєю відповіддю.

Посткриптум: Крім іншого хочу нагадати, що хоч криптовалюта в Україні вже не забороненна, але законодавство з цього приводу ще не сформовано (не прийняті зміни до Податкового кодексу). Отже криптовалютні операції наразі в законі остаточно не унормовані.

З повагою адвокат Айвазян.

ВІТАЮ ВАС, пане НАЗАР!

Враховуючи ситуацію в країні і тотальну безвідповідальність і анархію, а також "сліпі зони" в яких люди можуть йти від відповідальності за борги, взагалі не рекомендую нікому вкладати гроші у віртуальні активи, бо навіть рішення суду не допоможе, коли у людини за душею нічого немає і стягувати немає з чого.

Дуже багато прикладів у клієнтів, коли навіть по борговим розпискам нічого не вдається повернути.

Але про все по порядку.

Перш за все про те, що таке криптовалюта і як питання її використання регулюється в Україні.

Cryptocurrency (криптовалюта) – різновид цифрової валюти, емісія та облік якої виконується децентралізованою платіжною системою повністю в автоматичному режимі (без можливості внутрішнього чи зовнішнього адміністрування). Кожна криптовалюта побудована за технологією блокчейн, за якою асиметричне шифрування використовується для перевірки повноважень (захисту інформації), а інші криптографічні методи – як доказ виконаної роботи та/або Proof-of-stake (доказу зберігання певної кількості коштів на рахунку). Перевірка і підтвердження транзакцій у ланцюжку блоків здійснюється за допомогою майнінгу криптовалют.

Законодавство України пройшло довгий шлях від невизнання криптовалют до намагання законодавчо врегулювати цю сферу.

Так у Листі-роз’ясненні НБУ від 10.11.2014 р. "Роз’яснення щодо правомірності використання в Україні "віртуальної валюти/криптовалюти" Bitcoin" Національний банк України визначив криптовалюту Bitcoin "як грошовий сурогат, який не має забезпечення реальною вартістю і не може використовуватися фізичними та юридичними особами на території України як засіб платежу, оскільки це протирічить нормам українського законодавства». Серед негативних чинників зазначалася широка можливість здійснення «протиправних дій, у тому числі відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом, або фінансування тероризму".

На сьогодні, законодавство про віртуальні активи складається з Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Закону України «Про віртуальні активи» та інших законів, а також прийнятих на їх виконання нормативно-правових актів.

Підписання Президентом України Закону України «Про віртуальні активи» №2074-IX від 15 березня 2022 року стало важливим кроком до визначення правового статусу й детінізації ринку криптовалют.

Однак, у тексті закону визначено, що він набирає чинності лише з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування операцій з віртуальними активами».

Мінцифри активно працює над змінами до Податкового та Цивільного кодексів, щоб забезпечити повноцінний запуск ринку віртуальних активів.

Наразі Закон України "Про віртуальні активи" не набрав чинності і фактично будь-які угоди щодо віртуальних активів в Україні за межами правового поля і будь-який договір щодо них може теоретично бути визнаним нікчемним.

Також зауважте, що надання відповідних послуг з управління активами - фактично має ознаки надання фінансових послуг. Фінансові послуги в Україні підлягають регулюванню та ліцензуванню.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не передбачає можливості надання фінансових послуг фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

В даному випадку Вам пропонують під виглядом інвестиційного договору фактично укласти договір довірчного управління фінансовими активами.

Довірче управління являє собою діяльність із розпорядження активами довірителя, яке довірчий управляючий здійснює на користь останнього. За управління активами управляючий отримує винагороду. Чистий прибуток, що виникає в результаті успішного управління після вирахування всіх витрат, є власністю довірителя.

Довірче управління фінансовими активами також на рівні законодавства не урегульоване належним чином в Україні.

Незважаючи на всю неурегульованість в договорі пропонується вирішувати питання за законодавством України і у судах України.

Матеріальні активи — у бухгалтерському і в податковому обліку, а також в економіці підприємства тип ресурсів/ основних засобів підприємства, який, навідміну від нематеріальних активів, має відчутну фізичну (матеріально-речову) форму.

Нематеріальні активи – немонетарні активи, що не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відособлений від підприємства) і знаходяться на підприємстві з метою використання протягом періоду більше одного року для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам.

Монетарні активи (Monetary Assets) – активи, що мають фіксовану грошову цінність, яка не залежить від зміни цін і може змінюватись лише в результаті індексації.

Монетарні активи (зобов’язання) — це облікові об’єкти, які або перебувають у формі грошей, або оплачені або отримані у вигляді обумовленої суми грошей. Такі об’єкти в силу своєї природи відображаються в обліку та звітності у поточній грошовій оцінці і не вимагають переоцінки виходячи з довгострокової зміни купівельної спроможності грошової одиниці.

До монетарних активів відносяться кошти (готівка, кошти в касі або на поточному рахунку), окремі види облігацій, надані кредити, дебіторська заборгованість тощо.

Монетарні активи враховуються за статтями балансу коштів та інших активів, які одержують у фіксованій сумі грошей або їх еквівалентів.

Тобто наразі для України ваша інвестиція в криптовалюті не може розглядатися як монетарний чи немонетарний актив, а має скоріш за все значення віртуальної валюти чи ресурсів у комп'ютерних іграх.

Тож у разі чого, Ваша інвестиція жодним чином не захищена, адже правовий статус віртуальних активів в Україні не визначений. Посилання на якісь сайти з їх правилами ж - є нікчемним.

З повагою, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Доброго вечора, шановний Назар!

Питання інвестиційної діяльності в Україні окрім юридичного аспекту, значною мірою залежить від репутаційного чинника. А саме - який позитивний досвід виконання аналогічних договорів має відповідна особа (Управитель), яка судячи з проекту договору не є підприємцем та провадить свою діяльність не дуже легально та офіційно, тобто не як зареєстрований за законодавством України підприємець.

Неповернення боргів наразі має масовий характер. Від боргів по кредитам перед банками та фінансовими установами (не забезпечених іпотекою) до несплати та значних боргів по житлово-комунальним послугам і іншим договірним зобов'язанням. Дуже багато хто розраховував, що війна і воєнний стан усе спише і буде однозначним форс-мажором для невиконання зобов'язань по договірним зобов'язанням.

Але не так сталось, як гадалось. І судова практика і влада в Україні пішла по шляху "гібридизації" воєнного стану, щоб життя в Україні та економіці не зупинилося. Фактично - це американський шлях, де ще з 11 вересня 2001 року діє надзвичайний стан, що продовжується Президентами США із року в рік, але не зупиняє життя і економічну активність.

Щодо Вашого договору.

Юридично до нього особливих претензій немає.

Свобода договору є одним з основоположних принципів сучасного цивільного права. У ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України (далі у тексті - ЦК України) зазначено, що сторони, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними, а також умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, під час укладення договору сторони є вільними у виборі умов договору, на власний розсуд та за взаємною згодою визначають умови, порядок розрахунків і платежів.

Проте сучасна судова практика далеко не завжди дотримується такої позиції та на власний розсуд застосовує до спірних правовідносин ті чи інші умови договору.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – згідно зі звичаями ділового обігу або іншими вимогами, що висуваються.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Тобто, відповідно до умов таких договорів, в яких не встановлено граничного строку оплати, а також ст. 530 ЦК України, у контрагента виникає обов’язок оплатити надані послуги лише з настанням певної події (наприклад - виставленням рахунку).

Дійсно, Закон України "Про віртуальні активи", який мав би врегулювати питання адміністрування та управління віртуальними активами - наразі хоч і прийнятий, але не набрав чинності.

Тому при регулюванні пропонованих відносин треба виходити із загальних приписів цивільного законодавства.

Є велике питання - чи наділений надавач послуг як фізична особа, що не зареєстрована підприємцем, здійснювати управління віртуальними активами від Вашого імені та як до відсутності цього права поставиться суд у разі наявності спору.

Проводячи аналогію з біржевими речами, інтелектуальною власністю тощо - це має бути особа, що має відповідні компетенції, освіту, професійну кваліфікацію, відповідну реєстрацію або сертифікат професійної асоціації, державну реєстрацію у такій якості або ліцензію, якщо наявність ліцензії вимагає законодавство.

Послуговуватися сервісами фізичних осіб, які не здійснюють свою діяльність на професійній основі за умов "мутної води" нерегламентованості подібної діяльності та взагалі поняття "віртуальні активи" щиро не рекомендую.

Враховуючи, що фізично особа - надавач послуг може знаходитися за межами України і жодним чином не несе відповідальність за своїми зобов'язаннями своїми активами в Україні, то захищеність юридично умовами договору Вам нічого не дасть у разі потреби стягнути борг за невиконані зобов'язання в порядку виконання судового рішення. Адже дійсно як слушно вказують колеги - Ви можете отримати рішення суду, але боржник за ним не має матеріальних актиів в Україні, за рахунок яких можна стягнути борг, або взагалі така особа по при наявність реквізитів в Україні - давно на території України не проживає і веде діяльність дистанційно, будучи свідомою того, що її юридично і фізично "дістати" у разі чого ніхто не зможе.

Наостанок зауважу, що якщо надумаєте укладати цей договір з фізичною особою, треба відповідально поставитись до форми підписання цього договору. Особливо дистанційного.

Законодавчого визначення форми інвестиційного договору немає, а тому потрібно дотримуватись основних правил Цивільного кодексу України щодо укладення договорів. Отже, інвестиційний договір укладається в простій письмовій формі та не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Однак, законодавець не забороняє нотаріально посвідчувати інвестиційний договір, тому, якщо сторони про це домовились, він може бути укладений у нотаріуса.

В іншому випадку дуже часті випадки укладення договорів не тими особами, які зазначені в договорі, або по підробним документам, або підписання їх сторонніми особами, що в подальшому звужує можливості для доказуванн факту підписання договору його сторонами.

Для можливості ідентифікації особи по договору за експертизою підпис на договорі має складатися із самого підпису як реквізиту та зазначення від руки Прізвища, імені та по батькові. Тоді експерт-почеркознавець зможе однозначно у своєму експертному висновку вказати чи підписувала договір саме та особа, яка є його стороною.

Ефективним способом захисту також є підписання договору за допомогою Кваліфікованого електронного підпису (КЕП / ЕЦП) відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

В той же час, фізична особа не підприємець - не може бути податковим агентом, тож у Вас в майбутньому можуть виникнути проблеми з доходів від такої діяльності по лінії Державної податкової служби України.

Підписання договору шляхом пересилання його проекту через соцмережі чи електронної пошти або засобів поштовго зв'язку - жодним чином не доводить факту укладення договору, адже електронні пошти фізичних осіб (на відміну від ФОПів) ніде не зареєстровані і не можуть бути засобом однозначної ідентифікації особи.

Тому, договірні відносини без нотаріального посвідчення між фізичними особами має значні ризики.

ОТЖЕ, внаслідок відсутності в законодавчому полі України правового регулювання питання віртуальних актівів та знаходження платіжної системи адміністрування відповідної криптовалюти "за межами юрисдикції законодавства України", передання своїх віртуальних активів сторонній фізичній особі за договором має значний ризиковий характер і жоден юридичний договір та будь-яка юридична (судова) процедура по факту не зможе Вас захистити у випадку з активами, які знаходяться поза фізичною та правовою юрисдикцією України.

З повагою, адвокат Наталія Пономаренко

Вітаю Вас!

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб`єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект (частина перша статті 1 означеного Закону).

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 2 цього Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Такі інвестиційні договори є чинними, що підтверджується судовою практикою (справа №757/36263/20-ц, у якій позивач ставив питання стосовно визнання недійсним інвестиційного договору щодо здійснення операцій по торгівлі електронною криптовалютою на біржах криптовалют).

Відповідаючи на Ваші питання "Чи захищає даний договір мене як інвестора від ризику втрати капіталу? Чи правильно від складений і чи достатньо його для надійної співпраці ?", хочу зазначити, що пунктом 1.1.1.Договору передбачено якщо загальний збиток від вкладу перевищує розмір 20% (протягом безперервного періоду) від суми вкладу, Інвестор має право достроково вимагати повернення свого вкладу шляхом направлення повідомлення згідно вимог п.7.6 даного договору, а Управитель зобов'язаний повернути Інвестору кошти, компенсуючи втрати що перевищують 20% просадки. Проте, не вказано, що мається на увазі під безперервним періодом.

Крім того, ризиків втратити кошти більше чим достатньо (пункт 3.2 Договору): завершення співпраці відповідного до даного пункту договору може спричинити :

• публікація законодавчих актів, які унеможливлюють належне виконання умов співробітництва, вказаних у цьому договорі;
• стихійні лиха, у тому числі повені, пожежі, землетруси тощо;
• соціально-політичні чинники, серед яких мітинги, страйки та дії представників виконавчих органів влади або військові конфлікти, терористичні акти;
• повне припинення або тимчасове зупинення діяльності організаторів біржової торгівлі;
• припинення виплат з боку представників онлайн-платформи Binance (посилання на сайт платформи - https://www.binance.com) або інші дії біржі, які заважають своєчасному та якісному виконанню зобов'язань Управителя;
• шахрайська атака на облікові записи Управителя на онлайн-платформах, де зберігаються або конвертуються цифрові активи Інвестора (повний список можливих ризиків, пов'язаних з цифровими активами, знаходиться в документі «Обмеження відповідальності»)

Як висновок, можу зазначити, що сам інвестиційний договір є чинним якщо він був укладений належним чином ( в письмовому виді або в електронному із електронними підписами). Додатково потрібно оформити Акт прийому-передачі фінансових активів або Акт прийому-передачі грошових коштів.

Ризик втратити кошти досить великий, адже управитель в разі несумлінної роботи може ініціювати розірвання договору вказавши будь-які надумані підстави, наприклад, що відбулася шахрайська атака на облікові записи або інші підстави згідно документу «Обмеження відповідальності».

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Бажаю успіхів та вдалого дня!