залучення працівників закладу дошкільної освіти до весняного двомісячника з благоустрою і санітарного очищення території Первомайської міської територіальної громади

Вітаю Вас!

Дійсно, а хто ж замість вчителів та педагогів проводитиме освітній процес? Працівники міської ради? Не думаю...

Загалом типовий неправомірний наказ, який має місце у переважній більшості громад України. Ви маєте свої посадові інструкції, де чітко вказано, хто і що виконує та в який час.

Більше того, відповідно до статті 23 Закону України "Про освіту" держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти. Обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Засновник або уповноважений ним орган (особа) не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами (частина третя статті 25 Закону України "Про освіту").

Відповідно до статті 26 Закону України "Про освіту" уерівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Але питання набагато глибше: справа в тому, що директор ніяк не може піти наспротив до міської ради, оскільки йому одразу "прилетить", аж до догани або звільнення за невиконання контракту. Тим паче, якщо школа не має власної бухгалтерії. Єдиний варіант - це хіба що колективне звернення педагогічних працівників закладів освіти щодо неправомірності даного рішення міськвиконкому, очевидне втручання в діяльність закладу, освітнього процесу тщоо.

Одного легко покарають, а от щодо десятків працівників - це не так просто.

З повагою!

Доброго дня, Ірина!

Поставлені Вами питання врегульовані в тому числі Законом України "Про благоустрій населених пунктів".

Згідно статті 10 Закону, якою визначені повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів.

1. До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:

1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів;

2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;

3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);

4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об’єктів благоустрою;

5) затвердження місцевих планів управління відходами.

{Частину першу статті 10 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 2320-IX від 20.06.2022}

2. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:

1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;

2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях;

3) організація місць відпочинку для населення;

4) розроблення та реалізація місцевих планів управління відходами та створення системи управління побутовими відходами;

{Пункт 4 частини другої статті 10 в редакції Закону № 2320-IX від 20.06.2022}

5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об’єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об’єктів тощо;

6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об’єктах благоустрою;

7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території;

8) визначення на об’єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень;

9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;

10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою;

11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища;

12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;

13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку";

14) видача дозволу на порушення об’єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

{Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3038-VI від 17.02.2011; в редакції Закону № 4710-VI від 17.05.2012}".

Отже, плани та порядок благоустрою міст формуються та фіксуються відповідними рішеннями міських рад, які реалізуються їх виконавчими органами.

Згідно статті 20 Закону:

"4. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають".

Тож, Виконком в даному випадку діяв в межах своїх повноважень. Хоча його рішення і важко назвати правомірним або ж навіть продуманим.

Інша справа - управління освіти, яке доречи призначено виконавцем зазначеного Вами рішення?!

Поки що все виглядає доволі дивно, і це ще м'яко сказано. Тобто, підрозділ Виконкому, який насправді зобов'язаний контролювати учбовий процес в регіоні, включно з його наповненням та якістю, повинен виконувати функцію органу, який цей процесс своїми діями може фактично зруйнувати!

Пропоную негайно оскаржити рішення міськвиконкому в адмінистративний окружний суд. Це єдиний ефективний шлях зупинити цей "бєспрєдєл". Для того Вам, очевидно, знадобиться спеціаліст, який повинен підготувати позов. Останній може носити, як індівідуальний, так і колективний характер. Позов може подати навіть окрема зацікавлена фізична особа.

Паралельно можна оскаржувати незаконне рішення Виконкому до освітнього омбудсмена та Міністерства освіти.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Згідно статті 10 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів"

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:

1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів;

2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;

3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);

4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об’єктів благоустрою;

5) затвердження місцевих планів управління відходами.

Згідно статті 24 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів"

1. Підприємства, установи, організації забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону.

2. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть передавати об'єкти благоустрою на баланс підприємствам, установам, організаціям відповідно до частини першої статті 15 цього Закону.

Балансоутримувач об'єкта благоустрою з метою належного його утримання та здійснення своєчасного ремонту може залучати для цього на умовах договору інші підприємства, установи, організації.

Підприємства, установи, організації, які розміщуються на території об'єкта благоустрою, можуть утримувати закріплену за ними територію або брати пайову участь в утриманні цього об'єкта відповідно до частини четвертої статті 15 цього Закону.

3. Підприємства, установи, організації зобов'язані утримувати закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем території в належному стані відповідно до законодавства та умов договору.

4. Межі та режим використання закріпленої за підприємствами, установами, організаціями території визначають відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою.

5. Посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров'ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.

Якщо Ви не бажаєте прибирати територію - просто напишіть відмову про виконання роботи, яка не передбачена трудовим договором. Якщо ніхто з працівників не виявить бажання прибирати територію - керівник ЗДО повинен залучити підрядника для виконання даних робіт.

Якщо в закладі освіти немає штатного прибиральника території, то для проведення прибирання періодично можуть залучатися свої працівники. Такі разові акції можуть провадитися в межах місцевих або загальнодержавних ініціатив на добровільних засадах. Примусити прибирати територію Вас не мають права.

Наведення ладу може бути організоване підприємством самостійно або в робочий час шляхом «заміни» (на кілька годин) прямих обов’язків працівників, передбачених трудовим договором, або шляхом залучення працівників до виконання не властивих їм функцій у вихідний день.

Проведення такого заходу має бути оформлене належним чином і, як і будь-яку іншу працю, оплачено, причому оплата не може бути нижчою, ніж за основну роботу (якщо роботи виконуються в робочий час). Якщо ж ідеться про роботу у вихідний день, то згідно зі статтею 72 КЗпП така робота має компенсуватися за погодженням сторін чи іншим днем відпочинку, або подвійною оплатою. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 33 КЗпП тимчасове переведення працівника на іншу роботу , не передбачену у трудовому договорі, допускається тільки за згодою працівника.

Роботодавець має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

У випадках, зазначених у частині другій цієї статті, забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину з інвалідністю або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.

Згідно статті 31 КЗпП Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, я би радив у такому разі відправити на роботи. Технічних працівників школи, якщо пед працівники не бажають.

Ви можете звернутися до керівництва з колективним зверненням, надавши відповідні аргументації своєї відмови це побоювання за безпеки свого життя та здоров'я, а також дані вимоги не входять до вашої посадової інструкції, тому ви маєте право відмовити

Доброго ранку!

Трудове законодавство України гарантує працівникові дотримання тих умов трудового договору, які були обумовлені при його укладенні. Як правило, одностороння змінаумовнедопускається. Власник не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Це положення міститься в ст. 31 Кодексу законів про працю України.

Право працівника виконувати тільки ту роботу, про яку він домовився з роботодавцем при укладенні трудового договору, гарантує ст. 31 КЗпП України. Отже, законодавство вимагає дотримуватись принципу свободи трудового договору, не забороняючи роботодавцю вимагати від працівника виконання, роботи, не обумовленої трудовим договором. А відтак, роботодавець може змінити трудову функцію працівника, лише договірним шляхом, тобто отримавши на це згоду працівника.

Відповідно до чинного законодавства можливість зміни трудової функції працівника розглядається як переведення на іншу роботу, що за загальним правилом, відбувається лише за згодою працівника (ч. 1 ст. 32 КЗпП), крім випадків, передбачених ст. 33 КЗпП України. Зміна місця роботи, якщо йдеться про зміну місцевості, де воно розташоване, теж розглядається як переведення і потребує згоди працівника. Без згоди працівника може відбуватися зміна його робочого місця в межах обумовленої трудовим договором трудової функції, і формулюється це як «переміщення на інше робоче місце» (ч. 2 ст. 32 КЗпП України).

Частиною 3 ст. 32 КЗпП України передбачено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці допускається зміна інших істотних умов трудового договору, крім трудової функції працівника. Законодавець назвав його зміною істотних умов праці.

Зміна умов трудового договору, укладеного між працівником і власником або уповноваженим ним органом, можлива лише за взаємною згодою сторін. Гарантію дотримання обумовлених в трудовому договорі позицій працівникові надає трудове законодавство. Зокрема, згідно ст. 31 КЗпП власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Разом з тим ст. 32 КЗпП, відповідно до змісту трудового договору, передбачає три варіанти зміни умов укладеного договору: переведення на іншу роботу; переміщення на інше робоче місце; зміна істотних умов праці.

Переведення на іншу роботу поділяються на окремі види. При цьому існує декілька критеріїв такої класифікації: залежно від терміну; за територіальною ознакою; за ініціативою сторін; залежно від терміну розрізнюють постійні й тимчасові переведення.

Отже, у Вашому випадку такі рішення міської влади є незаконними.

Права і обов'язки людини визначаються виключно ЗАКОНАМИ УКРАЇНИ на підставі КОНСТИТУЦІЇ. Акт органу місцевого самоврядування має нижчу юридичну силу і не може суперечити закону. Тож його можна не виконувати.

З повагою, адвокат Наталія Пономаренко

ВІТАЮ ВАС, пані ІРИНО! Це чергова ганьба від відставного ментівського генерала Демченко і почесного громадянина міста, який дивом став міським головою Первомайська, служивши усім владам ще з часів Кучми - Януковича і продовжує так само файно перевзуватися зараз.

В принципі нічого нового від цієї людини. Знаю цього "діяча" як по Києву, так і по Харкову - коли він був керівником безпеки однієї з фірм харківського олігарха та нардепа від медведчуківської ОПЗЖ - пана Фєльдмана.

Щиро співчуваю, але ж міська влада - це обличчя громади. Яке обличчя обрали, таке і керує.

Саме тому я усі роки казочок про потребу в децентралізації та передачі влади на місця був противником цього. Бо це шлях до роздрібно-феодальної держави з місцевими князьками та боярами-корупціонерами, що вже знавала історія на цих землях.

Якщо простою мовою - то це перекладування тягаря благоустрою міста на підлеглих бюджетників, що має місце коли або немає грошей в бюджеті на благоустрій, або ці гроші планується розікрасти.

Схильний до другого. Бо містом же керує "почесний гєнєрал ОПЗЖ", який по ідеї мав би бути люстрованим і ув"язненим. Але дуже "цінний кадр", тож продовжив свою діяльність після 2014 року, власне як і інші цінні кадри, які навіть зараз засідають у Верховній Раді України і підголосовують за потрібні закони.

Дане рішення міськвиконкому та наказ Управління освіти - не мають нічого спільного із законом. Хоча для силових структур це звична річ. А по іншому особи з погонним минулим не вміють керувати. Солдати, які будують дачі генералам, правоохоронці, які в робочий час охороняють під"їзди до приватних маєткових зон начхальників.

Дуже прикро це все бачити. Якщо це Європа, то я навіть не знаю.

В будь-якому разі писулька чи навіть рішення органу місцевого самоврядування не вище Конституції України.

Відповідно до статті 19 Конституції України встановлено, що Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах, повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вдповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції, Виключно законами України визначаються:

Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;

Мало того, примус до праці, не обумовленої трудовим договором - це злочин, відповідальність за який передбачена Кримінальним кодексом України. Але, нажаль, завжди ще з часів "Совочка" цим займались і зараз займаються... і нові, і старі... і комуністи, і типу демократи-ліберали... Бо ж дармова праця така спокуслива для чиновників-корупціонерів будь-яких ідеологій під якими вони залазять до влади...Адже чиюсь дармову працю завжди можна капіталізувати в бюджеті з вигодою для власної кишені. Керуватись тут треба щиро кажучи Виборчим кодексом України, коли наступного разу будете підходити до виборчих скриньок, обираючи міських депутатів та міського голову... адже риба гниє з голови... і подібні "радянські пережитки" також не викорінюються з голови громади, який або не знає, що в нього коїться в місті, або сам такий самий пережиток радянської чиновничої психології "все навколог колгоспне, все навколо моє"...

А тепер без лірично-емоційних відступів по суті справи.

Формально, Ви маєте керуватись у своїй дільності - положеннями трудового договору (контракту) з Вами як керівником комунальної бюджетної установи, посадовою інструкцією, затвердженою представником засновника, Статутом закладу, затвердженим місцевою радою, Законами України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про повну загальну середню освіту", "Про зайнятість населення", Кодексом законів про працю України, і перш за все Конституцією України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України, Примусова праця заборонена.

ВІдповідно до статті 31 КЗпП України, роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про зайнятість населення", примушування до праці у будь-якій формі забороняється.

Відповідно до частини першої статті 173 Кримінального кодексу України, Грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

ОТЖЕ, примус до виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, є кримінально караним злочином.

Згідно зі статтею 60 Конституції України, ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

Відповідно до положень статті 2.1. Конвенції Міжнародної організації праці № 29 про примусову працю, примусова праця – це усяка робота або служба, що вимагається від будь-якої особи під загрозою якогось покарання, для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг.

Суботник (від слова «субота»), також воскресник (від «неділя») — організований громадський захід, присвячений безкоштовній, добровільній, примусовій праці в неробочий час, найчастіше у вихідні дні (від яких і походить назва); вперше виникло під ініціативою комуністичного устрою держави в Радянській Росії (РРФСР) на рубежі 1910—1920-х років.

Враховуючи наведене, можна розглядати "суботник" як пережиток та символ комуністичного режиму, що підпадає під заборону Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Відповідно до статті 29 Закону України "Про дошкільну освіту"

Права та обов'язки педагогічних працівників у сфері дошкільної освіти визначаються Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

ВІдповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту",

Педагогічні працівники зобов’язані:

• дотримуватися принципів дитиноцентризму та педагогіки партнерства у відносинах з учнями та їхніми батьками;
• виконувати обов’язки, визначені Законом України "Про освіту", цим Законом, іншими актами законодавства, установчими документами закладу освіти, трудовим договором та/або їхніми посадовими обов’язками;
• забезпечувати єдність навчання, виховання та розвитку учнів, а також дотримуватися у своїй педагогічній діяльності інших принципів освітньої діяльності, визначених статтею 6 Закону України "Про освіту";
• використовувати державну мову в освітньому процесі відповідно до вимог цього Закону;
• володіти навичками з надання домедичної допомоги дітям;
• постійно підвищувати свою педагогічну майстерність.

ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ОСВІТУ"

Стаття 54. Права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу

1. Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право на:

• академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі;
• педагогічну ініціативу;
• розроблення та впровадження авторських навчальних програм, проектів, освітніх методик і технологій, методів і засобів, насамперед методик компетентнісного навчання;
• користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;
• підвищення кваліфікації, перепідготовку;
• вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників;
• доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;
• відзначення успіхів у своїй професійній діяльності;
• справедливе та об’єктивне оцінювання своєї професійної діяльності;
• захист професійної честі та гідності;
• індивідуальну освітню (наукову, творчу, мистецьку та іншу) діяльність за межами закладу освіти;
• творчу відпустку строком до одного року не більше одного разу на 10 років із зарахуванням до стажу роботи;
• забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва;
• забезпечення службовим житлом з усіма комунальними зручностями у порядку, передбаченому законодавством;
• безпечні і нешкідливі умови праці;
• подовжену оплачувану відпустку;
• участь у громадському самоврядуванні закладу освіти;
• участь у роботі колегіальних органів управління закладу освіти;
• захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю.

2. Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов’язані:

• постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність;
• виконувати освітню програму для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів навчання;
• сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров’я;
• дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності;
• дотримуватися педагогічної етики;
• поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу;
• настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;
• формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;
• виховувати у здобувачів освіти повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України та навколишнього природного середовища;
• формувати у здобувачів освіти прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;
• захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам;
• додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов’язки;
• повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

3. Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають також інші права та обов’язки, передбачені законодавством, колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами закладу освіти.

Права засновника закладу освіти визначені у статті 37 Закону України "Про освіту".

___

Права змушувати педагогічний колектив займатися фізичною працею - у засновника в особі міської ради, її виконавчих органів, включаючи виконком та управління освіти - немає.

Якби це було людське прохання міського голови - то одна річ, а коли генерал-пенсіонер вирішив погратися в місцевого диктатора, то це вже інше.

Хоча звісно проти системи Вам буде дуже важко... Бо ж "кріпацька психологія" в суспільстві нажаль не викорінилася за 2 століття і більшість співгромадян дозволяє відноситись до себе як до безправних рабів під ярмом пана...

Тож більшість колег та підлеглих будуть сприймати беззаконня збоку управління освіти як норму... за якою треба похилити голову і виконувати все, що накажуть... максимум що критикуючи на кухнях вдома та співаючи сумних пісень... а Ваш супротив - як "боротьбу з вітряками".

Щодо обов"язку утримання в порядку території... то відповідно до Правил благоустрою населеного пункту, як правило такий обов"язок місцева влада закріплює за організаціями, установами та підприємствами - власниками та користувачами земельних ділянок... Якщо земельна ділянка перебуває у Вас на балансі, тобто балансоутримувачем є дошкільний заклад - то прибирання території має фінансуватись з місцевого бюджету, на що управління освіти має передбачати відповідні видатки у кошторисі. Якщо земля перебуває на балансі міста, то благоустрій має здійснювати спеціалізоване комунальне підприємство або приватний підрядник за договором з Управлінням житлово-комунального господарства міста. Якщо "нема грошей в бюджеті", то може слід пересісти з Мерседесів на Таврії посадовцям... а то так скоро з підстав "нема грошей" і зарплатню платити не будуть навіть на рівні мінімалки... До беззаконня звикають дуже швидко.

Розумію Вас та розділяю Ваше обурення подібною поведінкою посадовців, які все ніяк не можуть відійти від радянсько - гєнєральських методів управління, вдягаючи вишиванку та співаючи гімн лише на свята, по факту ж являючись некомпетентними корупціонерами - геронтократами з претендуванням на статус місцевих князьків.

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)