Чи можна працювати більш ніж на 1,5 ставки згідно з нормами в Україні?

Доброго дня, так ви маєте на це право.

Важливо! Під час воєнного стану зміни торкнулися і роботи сумісників.

У листопаді 2022 року Кабінет Міністрів скасував обмеження стосовно тривалості роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, підстави припинення трудового договору зі сумісниками, а також обмеження роботи за сумісництвом.

Добрий день!

У законодастві стверджувалося свого часу, що Також не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності) керівники державних підприємств, їхні заступники, керівники структурних підрозділів та їхні заступники (п. 4 Постанови КМУ № 245 від 3 квітня 1993 р). Але, ця постанова КМУ № 245 - втратила чинність з 25.11.2022.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/245-93-%D0%BF#...

На виконання Постанови КМУ № 245 затверджено свого часу наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28 червня 1993 року № 43.

Цей наказ також скасовано 22.11.2022.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0076-93#Text

КРІМ ТОГО, Держпраці України 04 жовтня 2023 надав роз'яснення щодо встановлення обмежень на роботу за сумісництвом під час дії воєнного стану:

"Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. (стаття 2 Кодексу Законів про працю).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем – фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець – фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. (стаття 21 КЗпП).

Згідно статті 19 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, статті 102-1КЗпП сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи.

Щодо обмежень працювати за сумісництвом слід окремо зазначити, що зі статті 102-1 КЗпП виключена норма, що умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, організацій визначає Кабінет Міністрів України, а Кабінетом Міністрів 22 листопада 2022 року (див. постанову КМУ від 22 листопада 2022 р. № 1306) визнано такими, що втратили чинність:

постанову КМУ від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»,

постанову КМУ від 4 березня 2015 р. № 81 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції»,

наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».

Зазначеним вище нормативними актами, зокрема встановлювались обмеження щодо тривалості роботи за сумісництвом – не більше чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна була перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Таким чином обмеження щодо тривалості робочого часу на роботі за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій скасовані.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про запобігання корупції" особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.

Посада викладача чи іншого працівника університету не зазначена у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", тому на нього не поширюються заборони, встановлені частиною першою статті 25 цього Закону.

Отже, Ви маєте право працювати одночасно на двох роботах навіть, якщо загальна кількість ставок перевищує 1,5 (в моєму випадку 0,75 + 1 = 1,75).

Всього найкращого!

Доброго дня, Андрію!

Так, маєте право працювати більш ніж на 1,5 ставки згідно з нормами українського законодавства.

Сумісництво – форма трудових відносин між працівником і роботодавцем, яка означає виконання регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час.

З введенням воєнного стану в Україні було внесено суттєві зміни до трудового законодавства, зокрема скасовано ряд нормативних актів щодо обмеження роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, підстав розірвання трудового договору тощо. На цей момент, робота за сумісництвом регулюється ст. 21 та 102-1 КЗпП України й ст. 19 Закону України Про оплату праці.

Умови роботи за сумісництвом:

1. Робота за сумісництвом повинна бути офіційно оформлена за допомогою трудового договору.
2. Тривалість робочого часу працівника не повинна перевищувати норму 40 годин на тиждень. Тобто, за одним трудовим договором працівник може виконувати роботу не більше ніж на ставку.
3. Кількість робочих місць за сумісництвом у працівника не обмежена, проте роботодавець повинен враховувати реальну можливість працівника виконувати таку роботу. А графіки роботи такого працівника не повинні збігатися за всіма місцями роботи.

Згідно з п. 12 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» основне місце роботи — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на її підставі.

Норми закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю України та інше законодавство про працю. Норми законодавства про працю, які суперечать положенням Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на період дії воєнного стану не застосовуються.

Однією з особливостей регулювання трудових відносин в умовах воєнного стану є правове регулювання роботи за сумісництвом.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці, уклавши трудовий договір на одному або на декількох робочих місцях одночасно, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Це регулюється статтею 21 КЗпП України.

У листопаді 2022 року Кабінет Міністрів скасував обмеження стосовно тривалості роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, підстави припинення трудового договору зі сумісниками, а також обмеження роботи за сумісництвом.

Їх встановлювали постанова від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», яку скасували Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2022 року № 1306, і наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», який скасувало розпорядження № 1047-р цього ж дня.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

В українському законодавстві робота за сумісництвом визначається як виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи (ч. 1 ст. 102-1 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України")). З наведеного слідує, що крім основного трудового договору, за своїм бажанням працівник може укласти додатковий.

Робота за сумісництвом може здійснюватися:

• на різних підприємствах (у такому випадку трудова книжка працівника зберігається за основним місцем роботи). Це так зване "зовнішнє сумісництво";

• або на умовах "внутрішнього сумісництва", коли особа працює як основний працівник та як сумісник на одному й тому ж підприємстві, але роботу за сумісництвом здійснює у вільний від основної роботи час.

Працівник може працювати за сумісництвом на декількох роботах, однак роботодавець має враховувати його фізичну можливість виконувати таку роботу. При цьому графіки роботи не повинні перетинатися на різних місцях.

Особливістю оформлення трудових відносин за сумісництвом є те, що укладаючи трудовий договір про прийняття роботи за сумісництвом, роботодавець повинен оформити наказ про прийняття працівника на роботу, де обов'язково має бути зазначено, що працевлаштування відчувається саме за сумісництвом. Такі ж вимоги і до заяви працівника про прийняття на роботу.

Важливо зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2022 року № 1306 було скасовано обмеження щодо тривалості робочого часу на роботі за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій.

До вищезгаданих змін працівникам-сумісникам державних підприємств, установ і організацій не можна було:

1. працювати більше чотирьох годин на день;

2. працювати повний робочий день у вихідний день;

3. загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не могла перевищувати половини місячної норми робочого часу.

З урахуванням нововведень, такі обмеження були скасовано, а зараз можна оформити сумісника на більшу тривалість робочого часу.

Доброго дня.

У ст. 25 Закону України "Про запобігання корупції". визначено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності для осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону.

Особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.

"Стаття 3. Суб’єкти, на яких поширюється дія цього Закону

1. Суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

{Підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 576-VIII від 02.07.2015, № 1798-VIII від 21.12.2016, № 2704-VIII від 25.04.2019, № 140-IX від 02.10.2019, № 524-IX від 04.03.2020}

б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;

в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

г) військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій;

{Підпункт "г" пункту 1 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 198-VIII від 12.02.2015, № 1975-VIII від 23.03.2017, № 3384-IX від 20.09.2023}

ґ) судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя та його заступник, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді);

{Підпункт "ґ" пункту 1 частини першої статті 3 в редакції Закону № 1798-VIII від 21.12.2016; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3378-IX від 06.09.2023}

д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України;

{Підпункт "д" пункту 1 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 198-VIII від 12.02.2015, № 597-VIII від 14.07.2015, № 766-VIII від 10.11.2015, № 794-VIII від 12.11.2015; в редакції Закону № 1150-IX від 28.01.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2653-IX від 06.10.2022}

е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Рахункової палати, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;

{Підпункт "е" пункту 1 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 794-VIII від 12.11.2015, № 440-IX від 14.01.2020, № 1150-IX від 28.01.2021, № 4042-IX від 30.10.2024}

є) Голова, заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції;

{Підпункт "є" пункту 1 частини першої статті 3 в редакції Закону № 140-IX від 02.10.2019}

ж) члени Центральної виборчої комісії;

з) поліцейські;

{Пункт 1 частини першої статті 3 доповнено новим підпунктом "з" згідно із Законом № 766-VIII від 10.11.2015}

и) посадові та службові особи інших державних органів, у тому числі Фонду соціального страхування України та Пенсійного фонду, органів влади Автономної Республіки Крим;

{Підпункт "и" пункту 1 частини першої статті 3 в редакції Закону № 1893-IX від 17.11.2021}

і) члени державних колегіальних органів, у тому числі уповноважені з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель;

{Пункт 1 частини першої статті 3 доповнено підпунктом "і" згідно із Законом № 1540-VIII від 22.09.2016; в редакції Закону № 1219-IX від 05.02.2021}

ї) Керівник Офісу Президента України, його Перший заступник та заступники, уповноважені, прес-секретар Президента України;

{Пункт 1 частини першої статті 3 доповнено підпунктом "ї" згідно із Законом № 140-IX від 02.10.2019; в редакції Законів № 524-IX від 04.03.2020, № 912-IX від 17.09.2020}

й) Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його помічники, радники, помічники, радники Президента України (крім осіб, посади яких належать до патронатної служби та які обіймають їх на громадських засадах);

{Пункт 1 частини першої статті 3 доповнено підпунктом "й" згідно із Законом № 912-IX від 17.09.2020}

к) члени правління Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Пенсійного фонду, Наглядової ради Пенсійного фонду;

{Пункт 1 частини першої статті 3 доповнено підпунктом "к" згідно із Законом № 1893-IX від 17.11.2021}

л) службовці Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

{Пункт 1 частини першої статті 3 доповнено підпунктом "л" згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, Фонду розвитку підприємництва, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, члени Ради нагляду за аудиторською діяльністю Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, які не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті, посадові особи та інспектори Інспекції із забезпечення якості Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, члени Ради Аудиторської палати України, посадові особи Аудиторської палати України та працівники комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України та комітетів з контролю якості аудиторських послуг професійних організацій аудиторів та бухгалтерів, Голова, заступники Голови, інші члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, крім обраних з числа здобувачів вищої освіти та представників всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців, а також посадові особи секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти;

{Підпункт "а" пункту 2 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1975-VIII від 23.03.2017, № 140-IX від 02.10.2019, № 524-IX від 04.03.2020, № 2597-IX від 20.09.2022, № 3062-IX від 02.05.2023, № 3720-IX від 21.05.2024, з урахуванням змін, внесених Законом № 3994-IX від 08.10.2024}

б) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, приватні виконавці, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом);

{Підпункт "б" пункту 2 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1403-VIII від 02.06.2016}

в) представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України "Про державну службу", Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої цієї статті;

{Пункт 2 частини першої статті 3 доповнено підпунктом "в" згідно із Законом № 889-VIII від 10.12.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1975-VIII від 23.03.2017; в редакції Закону № 140-IX від 02.10.2019}

г) особи, визнані такими, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархами) відповідно до Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)";

{Пункт 2 частини першої статті 3 доповнено підпунктом "г" згідно із Законом № 1780-IX від 23.09.2021}

ґ) голови та члени експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті;

{Пункт 2 частини першої статті 3 доповнено підпунктом "ґ" згідно із Законом № 3384-IX від 20.09.2023; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3621-IX від 21.03.2024, № 4170-IX від 19.12.2024}

3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом;

{Пункт 3 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 198-VIII від 12.02.2015}

4) кандидати на пост Президента України та кандидати у народні депутати України, зареєстровані в порядку, встановленому законом.

{Частину першу статті 3 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 1975-VIII від 23.03.2017; в редакції Закону № 805-IX від 16.07.2020}

{Пункт 5 частини першої статті 3 виключено на підставі Закону № 140-IX від 02.10.2019}

{Примітку статті 3 виключено на підставі Закону № 140-IX від 02.10.2019}"

Якщо до зазначеної категорії Ви не відноситесь - Ви маєте працювати додатково в ТОВ.

Вітаю Вас.

Теоретично це можливо, але є багато нюансів. Зокрема, правильне працевлаштування та визначення основного місця роботи, випрацювання графіку роботи, який не має накладатися і так далі. У будь-якому випадку рекомендував би Вам отримати роз'яснення від Держпраці.

У листопаді 2022 року Кабінет Міністрів скасував обмеження стосовно тривалості роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, підстави припинення трудового договору зі сумісниками, а також обмеження роботи за сумісництвом.

Не є сумісництвом і може виконуватися працівником в межах робочого часу за основною посадою:

• викладацька роботу чи заняття з гуртками в цьому закладі, але не більше 9 годин та тиждень (360 годин на рік), якщо вони по основній посаді отримують повний посадовий оклад (ставку) для керівників закладів освіти;
• викладацька робота чи заняття з гуртками в цьому закладі, але в середньому не більше 12 годин на тиждень (480 годин на рік), якщо вони по основній посаді отримують повний посадовий оклад (ставку) для інших працівників.

Про це у листі від 27.01.2023 р. № 1/1274-23 «Про право працівників закладів освіти займатися викладацькою діяльністю у своєму закладі освіти» зазначило Міністерство освіти і науки України, спираючись на пункт 91 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 № 102.

Варто звернути увагу на те, що до внесення змін до чинного законодавства існував Перелік робіт, які не є сумісництвом. Відповідно сумісниками є працівники, які виконують роботи, які були передбачені зазначеним списком.

Працівнику необхідно встановити графік роботи, який є поза робочими часом за основним місцем роботи. Це необхідно відобразити у табелі обліку робочого часу.

Разом з тим, необхідно враховувати норму ст. 21 КЗпП України про те, що працівник має право працювати на умовах трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях. Але при цьому залишається правило про виконання роботи у вільний від основної роботи час.

З повагою!

Доброго дня!

Законодавством не обмежується час та кiлькiсть пiдприємств, установ, органiзацiй, де працiвник може працювати за сумiсництвом.

ПРОТЕ, за сумісництвом можна працювати виключно у вільний від основної роботи час.

Це прямо передбачено статтею 102-1 КЗпП , згідно якої сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.

Згідно з п. 12 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» основне місце роботи — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на її підставі.

При цьому трудове законодавство не містить обов’язку роботодавця за сумісництвом перевіряти, чи є у працівника основне місце роботи (лист Мінсоцполітики від 25.05.2015 № 198/06/186-15). Тож працівникові не потрібно надавати довідку з основного місця роботи.

Працювати за сумісництвом можна і повний робочий день, якщо є умови для цього, адже законодавство не обмежує тривалість роботи за сумісництвом.

Зараз вже не діють нормативні документи, які встановлювали обмеження щодо роботи за сумісництвом для бюджетників та держпідприємств. Так з 25.11.2022 скасовано постанову КМУ від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», а у слід за нею і Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінфіну від 28.06.1993 № 43, у яких йшлося про обмеження щодо тривалості роботи за сумісництвом.

Тобто наразі вже немає заборони, що за сумісництвом працівник державного підприємства може працювати не більш ніж половину тривалості робочого часу. Отже, й державні підприємства можуть приймати працівників за сумісництвом на повну зайнятість. Законодавство про працю в таких випадках не буде порушене. Відсутня заборона працювати за сумісництвом й для керівників.

Для приватних підприємств таких обмежень не було і раніше.

Єдина умова, яка повинна дотримуватись: робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час. Тож, якщо такий працівник-сумісник бажає працювати на повну або неповну зайнятість, він має вказати на це у заяві про прийняття на роботу із зазначенням:

1. В які дні, з якої та по яку годину він працюватиме;
2. Час перерви для харчування та відпочинку.

Звісно, фізично працівник не може працювати одночасно на три повні «ставки» (8 годин х 3 = 24 години), адже окрім роботи, йому потрібно ще й відпочивати. Але проконтролювати чи дійсно працівник десь ще працює на повну ставку роботодавці не можуть та й не зобов'язані.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

ДОБРОГО ДНЯ, пане АНДРІЙ! 1.5-1.75, 0,5 ставки - це все "єресь", яку на жаль привнесла в трудове законодавство та кадрове діловодство наша шановна освітянсько-наукова галузь, яка фактично освітнє навантаження прирівняла до ставок оплати праці. Поза викладацькою галуззю це не робиться, а якщо робиться, то це помилка. Працівник не може працювати на підприємстві за одним трудовим договором на 1,25 або 1,5 ставки. Фактично працівник виконує трудові обов'язки за двома посадами, тож роботодавець повинен оформити внутрішнє сумісництво або суміщення (в залежності від умов та обставин праці та виконуваної роботи).

У разі ж з 0,5 ставки - то це називається робота на умовах неповного робочого дня або тижня (ст. 56 КЗпП).

Поняття ставки на підприємствах і у штатних розписах річ доволі умовна і не завжди прив"язана до повного робочого дня. Як правило, якщо це не школа чи інший заклад освіти, то у штатних розписах передбачається для 1 штатної одиниці - 1 ставка. Виконання іншої роботи вважається та розглядається сумісництвом або суміщенням.

Тепер розберемося в чому різниця між сумісництвом та суміщенням.

• Сумісництво — це виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця — фізичної особи (ст. 102-1 КЗпП). Тобто сумісництво — це одна із форм зайнятості працівника (з укладенням трудового договору);
• Суміщення — це виконання працівником разом зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) (ст. 105 КЗпП). Тобто це один зі способів залучення вже працевлаштованого працівника до виконання обов’язків за іншою (відмінною від обійманої) вакантною посадою (у межах раніше укладеного трудового договору).

СУМІЩЕННЯ (ПОСАД, ДОДАТКОВА РОБОТА, ЩО ВИКОНУЄТЬСЯ).

Згідно з вимогами статті 102-1 Кодексу законів про працю України сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця — фізичної особи.

Окремий трудовий договір з працівником не укладається, лише видається наказ про допущення працівника до роботи за суміщенням та встановлюється доплата до основної заробітної плати.

Робота за суміщенням у табелі обліку використання робочого часу не відображається. Запис про роботу за суміщенням, до трудової книжки працівника, не вноситься (роз’яснення Держпраці від 10 листопада 2023 року).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2022 р. № 1047-р скасовано наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28 червня 1993 року № 43, а також постановою Кабінету Міністрів від 22 листопада 2022 року № 1306 скасовано постанову «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 року № 245.

Скасування зазначених документів знімає обмеження щодо тривалості робочого часу на роботі за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій.

Саме цими документами було визначено, що тривалість роботи за сумісництвом не може бути більшою чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день, а загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не могла перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Отже, за умови роботи за сумісництвом або суміщенням особа не може працювати без вихідних та з навантаженням більше, ніж передбачено вимогами чинного законодавства.

Обмеження робочого часу: загальна тривалість роботи за суміщенням протягом дня не повинна перевищувати встановленої законодавством норми (40 годин на тиждень). Оформлення документації: суміщення оформлюється наказом роботодавця за заявою працівника.

Відповідно до ст. 105 КЗпП України, за сіміщення обов"язково проводиться доплата. Граничні розміри доплати за суміщення мають бути обумовлені у колективному договорі підприємства. Якщо ж такого немає, то й обмежень немає (звісно, якщо такі обмеження не встановлені засновником).

Доплату за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюють зазвичай у межах однієї категорії посад й обов’язково визначають у наказі, який саме обсяг додаткових обов’язків виконуватиме працівник за посадою тимчасово відсутнього працівника.

Рішення про конкретний розмір доплати приймає роботодавець залежно від складності, характеру, обсягу виконуваних робіт, витрат основного робочого часу.

У наказі про встановлення доплати потрібно чітко визначити, який обсяг додаткової роботи (обов’язків) має виконувати працівник. Доплати можна встановлювати декільком працівникам у межах економії за тарифною ставкою окладом — до 100% тарифної ставки окладу, посадового окладу тимчасово відсутнього працівника.

Тобто фактично можна працювати і на 2 ставки.. 1 своя ставка як основне місце роботи + 100 % доплати за виконання іншої роботи в рамках внутрішнього суміщення.

Постанова Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 127/26237/17

У разі суміщення професій (посад): робота за другою посадою не відображається в табелі обліку використання робочого часу; друга посада залишається вакантною; для допущення працівника до роботи за суміщенням посад, за загальним правилом, достатньо подання заяви працівником та видачі керівником наказу про суміщення; окремий трудовий договір не укладається, запис у трудову книжку про суміщення не вноситься; порядок оплати праці встановлюється на підставі положень колективного договору та вказується у наказі про суміщення; оплата роботи за другою посадою на законодавчому рівні класифікується як надбавка до заробітної плати.

Щодо питання оплати праці при суміщенні професій (посад) необхідно зауважити, що в обов’язковому порядку до звичайної заробітної плати працівника здійснюється нарахування відповідної доплати. На відміну від роботи за сумісництвом, що оплачується пропорційно відпрацьованому часу, доплати при суміщенні професій (посад) встановлюються у фіксованих відсотках до тарифної ставки (окладу). Розмір доплат встановлюється у колективному договорі підприємства або в іншому локальному акті, що регулює питання оплати праці (наприклад, положення про оплату праці). Чинне законодавство України не визначає конкретні розміри відповідних доплат для приватної (небюджетної) сфери.

СУМІСНИЦТВО.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця — фізичної особи (ч. 1 ст. 102-1 КЗпП України).

Сумісництво:

• зовнішнє — виконання у вільний від основної роботи час іншої роботи, на іншому підприємстві;
• внутрішнє — виконання у вільний від основної роботи час іншої роботи, на тому самому підприємстві.

Основні ознаки сумісництва:

• Облік робочого часу за сумісництвом ведеться окремо від обліку робочого часу за основною посадою.
• Оскільки із сумісником як внутрішнім так і зовнішнім укладається окремий трудовий договір, варто пам’ятати про необхідність подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до податкової служби.
• Особа не може виконувати свої трудові обов’язки одночасно (в одні й ті ж години) за основним місцем роботи і місцем роботи за сумісництвом (роз’яснення Державної податкової служби України від 7 липня 2023 року «Щодо трудових договорів (угод) за сумісництвом»).
• Персональний облік осіб, що працюють за сумісництвом, здійснюється на загальних засадах, визначених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (лист Міноборони від 22 березня 2023 року № 321/3ПІ/114).

Постанова Верховного Суду від 6 листопада 2023 року у справі № 127/18918/22

Аналіз зазначених норм свідчить, що під час розгляду спорів про звільнення працівників-сумісників, звільнених з 19 липня 2022 року, не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (далі — Постанова № 245) та Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 (далі — Положення № 43).

Втрата чинності Постанови № 245 лише 22 листопада 2022 року не свідчить про правомірність її застосування до правовідносин щодо звільнення сумісника в період з 19 липня до 22 листопада 2022 року, оскільки КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, який є законом, має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт, не передбачає такої підстави для розірвання трудового договору, як звільнення з роботи за сумісництвом у зв’язку з прийняттям на цю роботу працівника, який не є сумісником.

З урахуванням норм статті 102-1 КЗпП Укрраїни, на рівні закону закріплюється поняття сумісництва та основний принцип оплачуваності роботи за сумісництвом.

Скасовано норму, згідно з якою умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Водночас це не виключає можливість встановлення обмеження щодо сумісництва для окремих категорій працівників (наприклад, Законом України «Про запобігання корупції»). Також, виходячи зі змісту частини другої статті 21 КЗпП, обмеження щодо сумісництва можуть передбачатися законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП).

Законодавство дозволяє (ч. 2 ст. 21 КЗпП) встановити колективним договором чи трудовим договором, окремі обмеження для роботи за сумісництвом. Встановлення таких обмежень може бути обґрунтованим у випадках, коли робота за сумісництвом не може бути поєднана з роботою за основним місцем роботи, веде до надмірного перевантаження і перевтоми працівника/ці, при виконанні важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці та з урахуванням інших умов.

Наприклад водій транспортних засобів, що працює за основним місцем роботи за підсумованого обліку робочого часу 10 годин, прийняв рішення працювати водієм на іншому підприємстві в нічну зміну. Очевидно, що таке бажання працівника заробити більше коштів становить загрозу не лише для його власного здоров’я, але й створювати небезпеку для оточуючих (роз’яснення Східного міжрегіонального управління Держпраці від 4 жовтня 2023 року).

ОТЖЕ, Якщо оформлювати правильно та по трудовому законодавству, то треба оформлювати суміщення або сумісництво, а не малювати людині 1,25, 1,5 або 1,75 ставки, оскільки це є грубим порушенням законодавства про працю та регулювання трудових відносин не у спосіб, передбачений законодавством.

Щасти Вам!

З повагою та розумінням, юрист (8 років досвіду роботи у кадровому діловодстві підприємства)

Ярослав Турчин