Обязательная отработка после интернатуры

Вітаю Вас.

Здравствуйте! В 2021 году я окончила медицинский университет, училась на бюджетной форме. Прошла интернатуру, и подписала с больнице трудовой договор, и обязалась отработать 3 года после окончания интернатуры. ( целевое направление мне не давали, я сама нашла место интернатуры). В данный момент хочу уволиться с больницы, по согласованию сторон. Хотела узнать : может ли университет или больница на меня подать в суд в звязи с тем, что не отработала 3 года? И как в этой ситуации уволиться "юридически" правильно?

Ви дійсно можете звільнятися за згодою сторін. Нормативно-правові акти у сфері інтернатури не передбачають обов`язку лікаря-інтерна відпрацювати не менше трьох років після проходження інтернатури за місцем її проходження, а також повернення коштів, виплачених під час проходження інтернатури, навіть якщо це було прописано в угоді, оскільки не відповідає вимогам ст. 127 КЗпП України, ст. 1215 ЦК України.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З наведеного вбачається, що умови договору не можуть суперечити вимогам закону, іншим нормативно-правовим актам, що регулюють спірні правовідносини.

Є позитивна для Вас судова практика з цього питання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/86614133

З повагою!

Вітаю!

ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД УМОВ ДОГОВОРУ.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Тобто чкщо у договорі сторони передбачили відповідальність, зокрема, обов`язок працівника відшкодовувати роботодавцю витрати, пов`язані з проходженням ним інтернатури, в разі відмови відпрацювати у роботодавця на обраній посаді не менше трьох років після закінчення проходження інтернатури - ТО У ВАС МОЖУТЬ ВИМАГАТИ ВІДШКОДУВАННЯ, ЯКЩО ДОГОВІР РОЗРИВАЄТЬСЯ З ВАШОЇ ІНІЦІАТИВИ.

ЯКЩО ЗВІЛЬНЕННЯ ЗА ЗГОДОЮ СТОРІН, ТО ЖОДНИХ САНКЦІЙ ВІДНОСНО ВАС БУТИ НЕ МОЖЕ.

ПО ВЕЛИКОМУ РАХУНКУ ТРЕБА ДИВИТИСЯ ДОКУМЕНТИ.

Добрий вечір!

1) Хотела узнать : может ли университет или больница на меня подать в суд в звязи с тем, что не отработала 3 года? И как в этой ситуации уволиться "юридически" правильно? - з досвіду повідомляю, що незважаючи на те, що Ви були працевлаштовані в інтернатуру самостійно (згідно гарантійного листа та довідки про право самостійного працевлаштування, а не направлення на роботу) у разі звільнення без відпрацювання 3-річного строку як ВНЗ, так і лікарня можуть подати до суду. При цьому, судова практика по даному питанню дуже відрізняється (не завжди на користь лікаря). Крім того, лікарня скоріш за все відмовить Вам у звільненні саме за угодою сторін і Вам доведеться звільнятися за власним бажанням, з письмовим повідомленням роботодавця за 2 тижні (тобто, відпрацюванням 2-х тижнів). Якщо все-таки лікарня погодиться звільнити Вас за угодою сторін, то звичайно подавати позов вона не буде (зазвичай у договорі між лікарнею та лікарем-інтерном прописується, що відшкодовувати кошти потрібно у разі звільнення за власним бажанням чи за порушення трудової дисципліни). Однак, зі сторони ВНЗ все одно існуватиме ризик (хоча можливо лікарня не повідомить ВНЗ про ваше дострокове звільнення).

Відпрацювання 3-х років було передбачено лише у випадку укладання угоди з ВНЗ (відповідно до чинних на той момент ЗУ "Про освіту" (а саме статті 52) та Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. N 992).

Типова форма такої угоди наведена в Додатку 1 до пункту 5 Порядку працевлаштування випускників вищих медичних фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України від 25 грудня 1997 р. N 367 (за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0246-98).

Відповідно до пункту 9 зазначеного Порядку розірвати таку угоду випускник має право з таких причин:

- встановлення інвалідності I або II групи, внаслідок чого випускник не може стати до роботи за місцем призначення;

- встановлення інвалідності I або II групи у дружини (чоловіка) випускника або у одного з його батьків (чи осіб, які їх замінюють);

- якщо випускник – вагітна жінка, мати або батько, які мають дитину віком до трьох років або дитину, яка згідно з медичним висновком потребує догляду (до досягнення нею шестирічного віку); одинока мати або батько, які мають дитину до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

- у разі проходження чоловіком (дружиною) військової служби (крім строкової), в тому числі за контрактом, на посадах рядового, сержантського й старшинського складу, прапорщиків, мічманів та офіцерів у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, Службі безпеки, а також інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, та служби в органах внутрішніх справ поза місцем розташування замовника;

- у разі вступу випускників вищих закладів освіти I-II рівнів акредитації до вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації.

У цих випадках за рішенням комісії з працевлаштування випускників видається довідка про надання можливості самостійного працевлаштування (додаток 4).

ВРАХОВУЮЧИ, ЩО ВАМ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ НАВЧАННЯ БУЛА ВИДАНА ДОВІДКА ПРО ПРАВО САМОСТІЙНОГО ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ, А НЕ НАПРАВЛЕННЯ НА РОБОТУ, ТО ВІДПРАЦЬОВУВАТИ 3 РОКИ ВИ ВЗАГАЛІ НЕ ПОВИННІ.

ХОЧА У МОЇЙ ПРАКТИЦІ БУЛИ ВИПАДКИ, КОЛИ УНІВЕРСИТЕТ ВСЕ ОДНО ПОДАВАВ ПОЗОВ ДО СУДУ. ОДНАК, Я ПІДГОТУВАВ КЛІЄНТУ ВІДЗИВ (ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА ПОЗОВНІ ВИМОГИ) І МИ ВИГРАЛИ СПРАВУ. ПІСЛЯ ЦЬОГО УНІВЕРСИТЕТ ПОДАВ АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ, ОДНАК ВСЕ ОДНО ПРОГРАВ. А ВСУ ВІДМОВИВСЯ ВІДКРИВАТИ КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЧЕРЕЗ МАЛОЗНАЧНІСТЬ СПРАВИ. ТОБТО, ПЕРЕМОГА БУЛА ЗА НАМИ.

Маю великий досвід у питаннях відпрацювання, допомогла вже не одному лікарю. Бажано ознайомитися з усіма вашими документами (наприклад):

1) угода з ВНЗ про підготовку фахівця з вищою освітою;

2) довідка про право самостійного працевлаштування;

3) наказ УОЗ та самої лікарні про зарахування до інтернатури;

4) наказ про переведення/прийняття на посаду лікаря-спеціаліста (після закінчення інтернатури);

5) угода з лікарнею/базою стажування про відпрацювання 3-х років.

Всього найкращого!

Доброго дня, Антоніна!

До 09.09.2022 року умови працевлаштування випускників державних медичних закладів освіти визначав Порядок працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням МОЗ, затверджений наказом від 25.12.1997 № 367 (далі — Наказ № 367, Порядок № 367).

Порядок № 367 зобов’язував випускників державного вищого медичного (фармацевтичного) закладу освіти III—IV рівнів акредитації, яким після навчання в інтернатурі присвоїли кваліфікацію лікаря (провізора) — спеціаліста і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, відпрацювати щонайменше три роки з моменту укладення трудового договору із замовником.

МОЗ наказом від 11.08.2022 № 1452 (далі — Наказ № 1452) визнало Наказ № 367 таким, що втратив чинність.

ІЗ 09.09.2022 випускники державних медичних закладів освіти не зобов’язані відпрацьовувати три роки після закінчення навчання. Виняток — особи, які зараховані на навчання за державним замовленням та уклали Угоди про підготовку фахівців з вищою освітою, згідно з постановою КМУ від 22.08.1996 № 992. До них застосовуємо законодавство, яке діяло на момент укладення угоди (п. 2 Наказу № 1452).

Постанова КМУ «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» від 22.08.1996 № 992 втратила чинність 07.06.2017.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи (ч. 1 ст. 58 Конституції України).

Конституційний Суд України надав офіційне тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України. А саме, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення КСУ від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів № 1-7/99).

Закон № 1662 набув чинності 01.01.2017. Тож особа, яка навчалась у медичному виші й уклала угоду із закладом освіти та роботодавцем про обов’язкове відпрацювання після навчання до 01.01.2017, зобов’язана відпрацювати в роботодавця за направленням. В іншому випадку вона несе відповідальність відповідно до умов угоди згідно із Цивільним кодексом України. До того ж МОЗ закріпило обов’язок відпрацювати і в Наказі № 1452, а також аналогічну позицію висловило МОН у листі від 09.01.2017 № 1/11-278.

До осіб, які зараховані на навчання за державним замовленням та які уклали Угоди про підготовку фахівців з вищою освітою, згідно з постановою КМУ від 22.08.1996 № 992, застосовуємо законодавство, яке діяло на момент укладення угоди (п. 2 Наказу № 1452). Тому вони зобов’язані виконати умови угоди і відпрацювати в закладі охорони здоров’я три роки за умовами угоди.

Щоб визначити підстави, коли випускник має право розірвати угоду, керуємось Порядком № 367. Угоду можна розірвати в разі:

• встановлення інвалідності I або II групи, внаслідок чого випускник не може стати до роботи за місцем призначення
• встановлення інвалідності I або II групи в дружини (чоловіка) випускника, в одного з батьків (або осіб, які замінюють батьків) випускника
• якщо випускник — вагітна жінка, мати або батько, які мають дитину у віці до трьох років або дитину, яка згідно з медичним висновком потребує догляду (до досягнення нею шестирічного віку); одинока мати або батько, які мають дитину до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю
• проходження чоловіком (дружиною) військової служби (крім строкової), у тому числі за контрактом, на посадах рядового, сержантського й старшинського складу, прапорщиків, мічманів та офіцерів у Збройних Силах, Нацгвардії, Прикордонних військах, Службі безпеки, а також інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, та служби в органах внутрішніх справ поза місцем розташування замовника
• вступу випускників вищих закладів освіти I—II рівнів акредитації до вишів III—IV рівнів акредитації (п. 9 Порядку № 367)

У цих випадках за рішенням комісії з працевлаштування випускників видають довідку про надання можливості працевлаштуватися самостійно (п. 9 Порядку № 367).

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня , для детальної консультації бажано бачити ваш договір. Але враховуючи, законодавство ви не повинні нічого сплачувати а тако враховуючи ',що ви працевлаштувались самостійно, ви не повинні нічого сплачувати.

інтерн перебуває у трудових відносинах з закладом охорони здоров’я, то на нього поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, права та пільги, встановлені для інших працівників закладу, тобто йому виплачується заробітна плата протягом усього періоду навчання. На лікаря (провізора)–інтерна поширюються умови оплати праці, визначені в колективному договорі. Лікар-інтерн є звичайним працівником закладу, тож на рівні з іншими йому можуть бути встановлені, крім посадового окладу, доплати та надбавки, передбачені для працівників ЗОЗ. Розмір зарплати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. Також законодавством України передбачається, що заробітна плата, яку інтерн отримує за час свого перебування не повертається.

Відповідно до п. 7.3 Положення «Про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 19.09.1996 № 291» Заробітна плата лікарям (провізорам)-інтернам протягом всього періоду навчання сплачується за рахунок закладів (установ), в які вони зараховані лікарями (провізорами)-інтернами, або закладом (установою), з яким укладено трудовий договір у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Тобто про обов’язковість інтернатури зазначено в Законі України «Про освіту» та в наказі МОЗ, також зазначено про те, що інтерну буде виплачуватися заробітна плата, а про те, що особа зобов’язана відпрацювати свою безкоштовну інтернатуру не зазначено, тобто вимагати від особи цього ніхто не може.

Примусове відпрацювання, тими хто здобував освіту за державний кошт, трьох років у визначеному медичному установі відсутнє, від цього потрібно відходити.

Не зважаючи на вище наведене, молодих інтересів продовжують змушувати укладати сумнівні цивільно-правові угоди на підстави яких у інтерна виникає обов’язок щодо відпрацювання у медичній установі протягом трьох років після закінчення інтернатури.

Стандартна договірна конструкція таких умов, як приклад може виглядати так:

«п. 3.5. Після закінчення інтернатури, обов’язково відпрацювати на базі комунального закладу «Зазначається назва центру первинної медико-санітарної допомоги» на посаді лікаря загальної практики-сімейного лікаря не менше ніж 3 роки.

п.3.6. У разі дострокового розірвання Договору за ініціативи лікаря-інтерна, останній повинен повернути медичному закладу всі кошти, які були виплачені йому як заробітна плата за період навчання в інтернатурі та роботи на посаді лікаря впродовж 3-х років після закінчення інтернатури з урахуванням дати звільнення»

На даний час існує позитивна судова практика з цього приводу (https://reyestr.court.gov.ua/Review/82151979, https://reyestr.court.gov.ua/Review/86614133)

Доброго дня, пані Антоніно!

Чи довго Вам залишилося працювати до закінчення трирічного терміну? Чи маєте змогу надати договір із лікарнею для його аналізу? Чи можете Ви домовитись із керівництвом лікарні, щоб Ви розірвали договір та були звільнені за угодою сторін?

Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 25 грудня 1997 року № 367 «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 квітня 1998 року за № 246/2686. передбачав, що випускник зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років. Але, даний наказ втратив чинність 09.09.2022.

Тому в першу чергу потрібно проаналізувати договори, які Ви підписували із ЗОЗ.

Наказом МОЗ 11.08.2022 № 1452 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0966-22#Text передбачено, що для осіб, які зараховані на навчання за державним замовленням та які уклали Угоди про підготовку фахівців з вищою освітою, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», застосовується законодавство, яке діяло на момент укладення таких угод.

АЛЕ, якщо Ви уклали Угоду про підготовку фахівців з вищою освітою, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1997 року № 367 - Ваша угода повинна вважатися недійсною.

Загалом, щоб від Вас у судовому порядку не вимагали відшкодування коштів за навчання в інтернатурі - потрібно проаналізувати, які угоди Ви підписували із лікарнею та на яких умовах.

Щодо обов'язковості відпрацювання після закінчення інтернатури, то Міністерство освіти і науки України висловлює позицію, що грунтується на правових засадах і гарантіях, встановлених Конституцією України та законами України і керується у своїй діяльності принципом верховенства права.

Згідно ч. 1 ст. 23 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

У статті 53 Конституції України зазначено, що держава забезпечує доступність та безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Конвенція Міжнародної організації праці № 29 «Про примусову чи обов’язкову працю», що набула чинності для України 10 серпня 1956 року зобов’язує держави не допускати примусової праці. Згідно зі статтею l Міжнародної Конвенції «Про скасування примусової праці» № 105, що ратифікована Законом України від 05.10.2000 № 2021-ІІІ, держава зобов'язується скасувати обов'язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми як методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічною розвитку.

Таким чином, якщо Ви не укладали УГОДИ про підготовку фахівців з вищою освітою згідно з постановою КМУ № 992 (втратила чинність 07.06.2017 року), то обов'язковість відпрацювання після закінчення інтернатури є порушенням права громадянина України щодо вільного вибору місця роботи.

З огляду на це в Україні склалася неоднозначна судова практика з цього питання.

Суди послуговуються такою логікою: договори про підготовку фахівців, які зобов’язують цих фахівців відпрацьовувати, укладені відповідно до чинного на момент їх укладення законодавства, також чинні. Тому їх умови слід виконувати. З огляду на це суди задовольняють позови ВНЗ та зобов’язують відшкодувати в установленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати, якщо студент:

• не прибув за направленням або відмовився стати до роботи за призначенням з причин, не зазначених у пунктах 9 та 18 Порядку № 367;
• його звільнили з ініціативи роботодавця за порушення трудової дисципліни;
• звільнився за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої (абз. 2 п. 21 Порядку № 367).

В усіх інших випадках суди відмовляють у задоволенні позову. Вони звертають увагу на зміни в законодавстві, які скасовують обов’язок відпрацьовувати. До того ж посилаються на відсутність порядку визначення й відшкодування випускниками вартості навчання, якщо такі працівники порушили умови працевлаштування.

МОЗ також має офіційну позицію щодо необхідності відпрацювання. Воно озвучило її в листі «Щодо необхідності відпрацювання за направленням» від 21.09.2017 № 11.2-10/25114. В якому зазначають: якщо випускник підписав угоду з керівництвом закладу вищої освіти й роботодавцем до прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо працевлаштування випускників» від 06.10.2016 № 1662-VIII, він зобов’язаний відпрацювати за направленням. Інакше понесе відповідальність згідно з умовами угоди.

На сьогодні трирічні відпрацювання випускника — не обов’язкова вимога, а можливість. Студент, який підписує такий договір, отримує для себе додаткові пільги:

• особи, які уклали договір про відпрацювання не менше ніж три роки в сільській місцевості або селищах міського типу, мають право на першочергове зарахування до медичних і педагогічних закладів вищої освіти за державним замовленням (абз. 4 ч. 3 ст. 44 Закону про вищу освіту);
• випускникам медичних і педагогічних закладів вищої освіти, які уклали договір про відпрацювання не менше ніж три роки в сільській місцевості або селищах міського типу, держава відповідно до законодавства забезпечує безоплатне користування житлом з опаленням та освітленням у межах установлених норм (ч. 4 ст. 64 Закону про вищу освіту).

Наприклад, МОЗ України у роз’ясненні щодо випускників 2017 року пояснює (посилання - https://tinyurl.com/uf57m87 ), що випускник може повідомити свій ВНЗ про відмову від направлення на роботу письмовою заявою. Після чого самостійно обирає та шукає місце роботи та лікарську спеціальність. Для цього звертається до Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації та керівника закладу охорони здоров’я. У разі згоди керівника закладу надати місце роботи з обраної лікарської спеціальності отримує від нього гарантійний лист і відповідний наказ ДОЗ. Та й не пізніше 01 серпня приступає до роботи.

ВИСНОВОК

Питання повернення коштів — приватна справа колишнього студента та замовника навчання. Цю ситуацію можна розв’язати добровільно або в судовому порядку. На можливість звільнити працівника факт його роботи за направленням не впливає.

Суд приймає рішення , зважаючи на дату підписання тристоронньої угоди.

Якщо ж лікар підписав якийсь договір чи угоду з закладом, у якому він працює – спірні питання можуть вирішуватись у судовому порядку.

Як часто зазначається в судових рішеннях - відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Підставами виникнення прав та обов'язків, як затверджено у п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Договором, у відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно пунктами 1, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Тому наявність договору про спеціалізацію і його виконання – це площина Цивільного Кодексу, а звільнення за таких обставин, на мою думку, - площина трудового законодавства.

Якщо Вам вдасться розірвати договір про відпрацювання в лікарні за згодою сторін, то у Вас не зможуть вимагати повернення коштів у судовому порядку.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня.

Насамперед Ви повинні керуватися умовами Вашого договору зокрема в частині його розірвання.

Якщо ж говорити про правові аспекти - то згідно до положень ст. 94 КЗпП України заробітна плата є винагородою, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Відповідно до ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть проводитися тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Враховуючи, що відповідно до норм матеріального права заробітна плата не може бути віднесена до вартості навчання, а чинним трудовим законодавством не передбачена можливість стягнення із працівника нарахованої і виплаченої йому заробітної плати за час виконання трудових обов`язків, та позивачем не надано і судом не встановлено наявності належних та допустимих доказів, які б вказували або встановлювали витрати позивача, пов`язані з навчанням відповідача, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень ч.1,2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується верховенством права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір (ч. 7 ст. 10 України).

У пункті 3 статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що для цілей цієї статті значення терміна "примусова чи обов`язкова праця" не поширюється: a) на будь-яку роботу, виконання якої зазвичай вимагається під час призначеного згідно з положеннями статті 5 цієї Конвенції тримання в умовах позбавлення свободи або під час умовного звільнення; b) на будь-яку службу військового характеру або - у випадку, коли особа відмовляється від неї з мотивів особистих переконань у країнах, де така відмова визнається, - службу, яка вимагається замість обов`язкової військової служби; c) на будь-яку службу, що вимагається у випадку надзвичайної ситуації або стихійного лиха, яке загрожує життю чи благополуччю суспільства; d) на будь-яку роботу чи службу, яка є частиною звичайних громадянських обов`язків.

Конвенція Міжнародної організації праці № 29 «Про примусову чи обов`язкову працю», що набула чинності для України 10 серпня 1956 року, зобов`язує держави не допускати примусової праці. Згідно зі статтею 1 Міжнародної Конвенції «Про скасування примусової праці» № 105, що ратифікована Законом України від 05.10.2000р. № 2021-ІІІ, держава зобов`язується скасувати обов`язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми як методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку.

Стаття 53 Конституції України вказує на те, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Рішенням Конституційного Суду України від 04.03.2004 року у справі про доступність та безоплатність освіти визначено, що безоплатність вищої освіти у державних і комунальних навчальних закладах необхідно розуміти як можливість здобуття освіти у цих закладах без оплати, тобто без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги. Безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державне замовлення). Відповідно до ст. 152-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

П. 10 ч.3 ст. 3 ЗУ «Про вищу освіту» визначено, що формування і реалізація державної політики у сфері вищої освіти забезпечуються шляхом створення умов для реалізації випускниками закладів вищої освіти права на працю, забезпечення гарантії рівних можливостей щодо вибору місця роботи, виду трудової діяльності на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності з урахуванням здобутої вищої освіти та відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.64 Закону України «Про вищу освіту» випускники закладів вищої освіти вільні у виборі місця роботи, крім випадків, передбачених цим Законом. Заклади вищої освіти не зобов’язані здійснювати працевлаштування випускників. Держава у співпраці з роботодавцями забезпечує створення умов для реалізації випускниками закладів вищої освіти права на працю, гарантує створення рівних можливостей для вибору місця роботи, виду трудової діяльності з урахуванням здобутої вищої освіти та суспільних потреб.

Зазначений закон не містить умов про обов`язковість трирічного відпрацювання або відшкодування в установленому порядку до державного бюджету вартості навчання.

Обов`язок лікаря-інтерна відпрацювати у замовника не менше трьох років, як обов`язок, передбачений угодою про проходження інтернатури (трудовою угодою) із випускником не може бути підставою для повернення виплаченої йому за час проходження інтернатури заробітної плати та витрат на навчання, оскільки не відповідає вимогам ст. 127 КЗпП України та ст. 1215 ЦК України.