Відчуження нерухомого майна неповнолітніх

Доброго дня!

Відповідно до законодавства, якщо дитина має права на частку квартири, то для продажу нерухомості потрібно отримати дозвіл органу опіки і піклування https://guide.diia.gov.ua/view/nadannia-dozvolu-na....

Згідно підпункту 1.8 пункту 1 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України

при посвідченні правочину щодо відчуження нерухомого майна відчужувач цього майна подає заяву про наявність/відсутність прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування цим майном. З метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваним нерухомим майном нотаріус має право додатково витребовувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення такого правочину.

Згідно підпункту 1.9 пункту 1 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України

у разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні або неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Згідно пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.

В законодавстві не вказано, що батьки повинні подавати документи особисто, тому бабуся може подати документи на підставі нотаріальної довіреності.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня.

Це не можливо.

Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна (частина перша ст. 173 Сімейного кодексу України).

У зв`язку з частковою (малолітні діти) та неповною (неповнолітні діти) цивільною дієздатністю дітей правомочності щодо їх майна, відповідно до ст.242 Цивільного кодексу України здійснюють їх батьки (усиновлювачі)

.

Відповідно до положення частини 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до Закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

Згідно пункту 3 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України надання нотаріусу дозволу органу опіки та піклування є обов’язковим у разі вчинення батьками (усиновлювачами), опікунами малолітніх дітей та/або опікунами недієздатних осіб таких дій/правочинів:

відмови від прав на майно малолітніх дітей та/або недієздатних осіб, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації;

видачі письмових зобов’язань від імені малолітніх дітей та/або недієздатних осіб;

вчинення правочинів щодо: об’єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, власником або користувачем яких є малолітні діти та/або недієздатні особи; відчуження (у тому числі шляхом міни або внесення (передачі) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу), поділу, виділу нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є малолітні діти та/або недієздатні особи.

Дозвіл органу опіки та піклування надається у формі рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад, витягу з такого рішення або копії такого рішення, виданих відповідно до законодавства.

Дозвіл органу опіки та піклування не є обов’язковим у разі вчинення правочинів, за якими малолітні діти, недієздатні особи набувають у власність майно, у тому числі нерухоме майно, користувачами якого вони є, крім випадків набуття такого майна у власність за рахунок коштів (іншого майна) таких дітей / осіб.

Правочини від імені малолітніх, а також від імені фізичних осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними, вчиняють батьки (усиновлювачі) або опікуни.

Згідно підпункту 1.8 пункту 1 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при посвідченні правочину щодо об’єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, відчужувач цього майна подає заяву про наявність / відсутність у малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб прав користування цим майном. З метою перевірки наявності / відсутності таких прав нотаріус має право додатково витребовувати від фізичних та юридичних осіб відповідні відомості та документи.

Доброго дня, Володимире!

Справа в тім, що для продажу нерухомості у Вашому випаку, батькам дитини необхідно отримати дозвіл органу опіки та піклування. Для того їм потрібно подати відповідні заяви до служби у справах дітей.

Яку саме бабуся має довіреність? На право продажу нерухомого майна? Тобто, в яких саме органах вона може представляти інтереси батьків дитини?

Якщо малолітня чи неповнолітня дитина має право на користування відчужуваним нерухомим майном, то є обов'язковим дозвіл органу опіки та піклування на посвідчення договору дарування.

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю малолітніх та неповнолітніх осіб нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких правочинів.

Навіть якщо дитина не є власником (співвласником) відчужуваного нерухомого майна, а має тільки право користування ним (тобто зареєстрована у вказаній нерухомості), дозвіл органу опіки та піклування є обов’язковим.

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Частиною 3 статті 17 Закону України "Про охорону дитинства", що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

Статею12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" від 02.06.2005, зазначено, що неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Виходячи зі змісту вищезазначених статтей зрозуміло, що без дозволу органу опіки та піклування продаж, обмін, дарування, застава та інші правочини щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, неможливі. Жоден із нотаріусів не посвідчить такої угоди без зазначеного дозволу.

Отже, маючи намір здійснити правочин щодо такого нерухомого майна, батьки або особи, які їх замінюють (опікуни, піклувальники, прийомні батьки) зобов’язані звернутися до органу опіки та піклування за місцем знаходження майна та надати Службі у справах дітей такі документи:

• · заяву кожного з батьків (опікунів, піклувальників);
• · копію паспорта, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера;
• · документ, що підтверджує право власності (користування) дитини на відчужуване майно;
• · витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий відповідно до законодавства;
• · копію свідоцтва про народження дитини;
• · довідку з місця проживання, про склад сім'ї та реєстрацію або витяг з домової книги;
• · копію рішення про встановлення опіки над дитиною (для опікунів, піклувальників);
• · копію рішення про встановлення опіки над майном дитини (для опікунів, піклувальників);
• · копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу між батьками дитини (у разі наявності). У разі виїзду сім'ї на постійне місце проживання за кордон до зазначених документів додається довідка управління (відділу) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб за місцем реєстрації сім'ї.

Відповідно до п. 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається у разі гарантування збереження її права на житло.

Якщо при вчиненні правочину частка житлового приміщення дитини буде продана, але в замін дитина не отримає, або отримає меншу частину іншого житлового приміщення, то орган опіки та піклування не надасть дозволу на вчинення такого правочину.

Також не буде дозволу і в тому випадку, коли дитина, маючи право користування житлом, стосовно якого вчиняється правочин, не буде забезпечена правом користування іншим житловим приміщенням, умови проживання в якому принаймні не гірші.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас.

Доброго дня, купуємо квартиру, в якій частку має неповнолітня дитина і її батьки, які зараз закордоном. Дитина має Італійське свідоцтво про народження. Продажем займається бабуся, яка знаходиться в Україні і отримала від них генеральну довіреність. Чи можливий продаж без приїзду батьків і дитини в Україну і що для цього потрібно? В них є інша нерухомість в Україні і Італії, частку якої можуть дати дитині взамін.

На жаль, але не все так просто.

Для здійснення продажу квартири, частка якої належить неповнолітній дитині, необхідно дотриматися певних юридичних процедур, спрямованих на захист прав дитини. Ці процедури включають отримання дозволу від органу опіки та піклування, який перевіряє забезпечення дитини належним житлом після продажу.

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

22.02.2012 № 296/5

Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України

1.8. При посвідченні правочину щодо об’єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, відчужувач цього майна подає заяву про наявність / відсутність у малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб прав користування цим майном. З метою перевірки наявності / відсутності таких прав нотаріус має право додатково витребовувати від фізичних та юридичних осіб відповідні відомості та документи.

У Вашому випадку, оскільки батьки дитини перебувають за кордоном і видали генеральну довіреність бабусі, яка знаходиться в Україні, виникає питання щодо можливості продажу без їхньої особистої присутності. Законодавство України дозволяє представництво інтересів через довіреність, однак для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини потрібен дозвіл органу опіки та піклування. Цей дозвіл надається після перевірки.

Важливо зазначити, що навіть за наявності довіреності, органи опіки та піклування ретельно перевіряють умови, які забезпечують права дитини.

З повагою! Щасти Вам!

ДОБРОГО ВЕЧОРА, ВОЛОДИМИРЕ!

Бажано обговорити ці всі питання з нотаріусом, який буде проводити угоду та посвідчувати її.

Як правило нотаріуси не погоджуються на таке і це правильно, бо формально без дозволу органу опіки і піклування на такі операції - угоду можна оскаржити в судовому порядку.

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.

Дитина наділена в залежності від віку частковою цивільною дієздатністю (особа, яка не досягла чотирнадцяти років – малолітня особа) або неповною цивільною дієздатністю (особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років – неповнолітня особа).

Малолітні та неповнолітні особи мають право самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини, які забезпечують їх побутові потреби, відповідають їх фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість.

Інші правочини, в тому числі щодо нерухомого майна, від імені малолітньої особи вчиняються її законними представниками - батьками (усиновлювачами) або опікунами.

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

Згідно вимог статті 177 Сімейного кодексу України, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:

- укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

- видавати письмові зобов’язання від імені дитини;

- відмовлятися від майнових прав дитини.

Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною зазначених правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування.

При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.

Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, такі правочини можуть бути вчинені без його згоди.

Оскільки вищевказані факти мають юридичне значення та можуть бути встановлені лише судом, на їх підтвердження нотаріусу має бути надано рішення суду, що набрало законної сили.

Для довідки:

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

ОТЖЕ, щоб потім не мати клопоту з шахрайством з боку таких продавців чи інших осіб, в тому числі органів опіки, краще все зробити по закону.

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Доброго дня, Згідно статті 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Стаття 32 ЦК України визначає обсяг цивільних майнових прав. Крім правочинів, передбачених статтею 31 Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:

1. самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
2. самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;
3. бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
4. самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

Важливо! Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.

Глава 14 СК України визначає порядок здійснення майнових прав дітей ними особисто та через законних представників.

Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

Важливо! При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом. (стаття 173 Сімейного Кодексу України)

Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.

Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Діти мають право на виділ у натурі майна, що є у спільній сумісній власності батьків і дітей.

Важливо! У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна є неможливим (ч. 2 ст. 183 Цивільного кодексу України), діти, які мають право на виділ частки із майна у натурі, мають право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. ( частина друга статті 175 Сімейного Кодексу України)

Батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Важливо! Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом.

Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

Батьки (усиновлювачі) або опікун малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування:

• відмовитися від прав на майно малолітньої дитини, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації;
• видавати письмові зобов'язання від імені малолітньої дитини;
• вчиняти правочини щодо: об’єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, власником або користувачем яких є малолітня дитина; відчуження (у тому числі шляхом міни або внесення (передачі) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу), поділу, виділу нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є малолітня дитина".

Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою статті 177 СКУ, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Важливо! Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що:

1. мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті 164 цього Кодексу;
2. судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті 170 цього Кодексу;
3. до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у статті 165 цього Кодексу;
4. особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;
5. між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;
6. між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);
7. вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.

Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Важливо! Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

Важливо! Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.

Порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.( стаття 177 Сімейного Кодексу України)

Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім'ї.

Важливо! Неповнолітня дитина розпоряджається доходом від свого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Важливо! Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Важливо! Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Важливо! Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України. ( стаття 179 Сімейного Кодексу України)

Згідно статті 154 СК України на батьків покладається обов’язок із захисту майнових прав їхній дітей.

• Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина.
• Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.
• Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

Важливо! Крім батьків захист майнових прав дітей здійснюється компетентними державними органами, органами місцевого самоврядування.

1. органи опіки та піклування в особі районних державних адміністрацій;
2. служби з питань захисту прав дітей, що створюються при органах державної влади та органах місцевого самоврядування;
3. комунальні та державні спеціалізовані установи, діяльність яких прямо або опосередковано спрямована на захист прав дітей (наприклад: Центр сім’ї, дітей та молоді; Центри з надання безоплатної правової допомоги та ін..);
4. органи поліції;
5. суди;
6. громадські організації.

1. вирішують згідно з чинним законодавством питання щодо грошових виплат дітям, які перебувають під опікою (піклуванням);
2. вирішують питання щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчально-виховні заклади і не мають житла;
3. вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням);
4. беруть участь у розгляді судами спорів, пов'язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням);
5. установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках;
6. оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка;
7. охороняють та зберігають житло і майно підопічних і визнаних безвісно відсутніми;
8. провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування.

Увага! Згідно закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення захисту права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що належать дітям та підопічним особам ст. 177 Сімейного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 21-22, ст. 135):

"2. Батьки (усиновлювачі) або опікун малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування:

1) відмовитися від прав на майно малолітньої дитини, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації;

2) видавати письмові зобов’язання від імені малолітньої дитини;

3) вчиняти правочини щодо:

об’єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, власником або користувачем яких є малолітня дитина;

відчуження (у тому числі шляхом міни або внесення (передачі) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу), поділу, виділу нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є малолітня дитина";