Арешт нерухомого майна. Припинити обтяження.

Доброго дня. В першу чергу необхідно витребувати відомості з обтяжувача та управління юстиції. Взагалі, які відомості, щодо обтяження у Вас наявні наразі? Необхідно аналізувати.

Вітаю, Ірине

Арешт на квартиру міг накласти і суд як засіб забезпечення позову у цивільній справі. Підкажіть, будь ласка, до Вас зверталися коли-небудь з позовами?

Доброго вечора, пані Ірино!

Подайте письмову заяву до відділу ДВС (Державної виконавчої служби), який значиться як обтяжувач

У заяві слід вимагати:

• припинити (зняти) арешт з майна у зв’язку з відсутністю чинного виконавчого провадження;
• видалити запис із Державного реєстру обтяжень (якщо такий є);
• надати письмову відповідь у разі відмови.

Якщо ДВС не зніме арешт - подайте скаргу до суду на бездіяльність державного виконавця.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Це типова ситуація і вас потрібно звернутися до суду із позов про скасування арешту. Суд його скасує, якщо буде підстава в залежності від того, яким чином було закрите виконавче провадження.

Алгоритм дій наступний. З'ясувати коли і за якою статею закрите виконавче провадження. На цій підставі звернутися до суду з позовом.

Рішення суду повинно бути позитивним. Але треба отримати інформацію виконавчої служби.

ДОБРОГО ДНЯ, пані ІРИНА! На жаль раніше та й зараз такі випадки дуже розповсюджені. Виконавці не завжди професійно та відповідально ставляться до своїх обов"язків, а тому вводять людям інші податкові номери і арештовують ЧУЖЕ майно за ЧУЖІ борги. Виконавча сама арешт не зніме в будь-якому разі. Тому свідченням є однозначна судова практика.

Вихід єдиний. Звернення з вимогою до виконавчої. Отримання відмови і її оскарження через суд (алгоритм дій навів далі).

Старі / нові бази та відсутність матеріалів - це не Ваша проблема має бути, а проблема держави та її органів. Але чомусь традиційно держава свої нездатності та проблеми перекладає на плечі громадян, систематично посягаючи на право власності, право вільного розпорядження своїм майном.

Алгоритм дій особи, коли вона дізналася про арешт нерухомого майна наступний:

1. Звернення до державного реєстратора в ЦНАП або нотаріуса для отримання письмового витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (в даному витязі міститься інформація про те, хто, коли і на якій підставі накладав арешт і на яке саме нерухоме майно).

2. Офіційне письмове звернення до органів, які винесли постанову про арешт нерухомого майна для з’ясування підстави обтяження та отримання копій документів (якщо арешт наклав суд, то відповідна ухвала суду або виконавчий лист були надіслані для виконання в органи державної виконавчої служби за місцем знаходження майна). Виконавча служба зберігає матеріали виконавчого провадження протягом трьох років. Після сплину даного терміну, встановити на якій підставі було накладено арешт дуже складно.

3. Звернення до відповідного органу, який наклав арешт з заявою про його зняття (можливі два варіанти: або арешт знімають і ваше питання вирішено, або надають відмову у знятті арешту з нерухомого майна, яка і буде ключовим документом при підготовці позову до суду). Звісно ж це теорія, бо 100 %, що відмовляються зняти арешт.

4. Подавши позовну заяву про скасування арешту з нерухомого майна та отримавши позитивне рішення, яке набрало законної сили, необхідно звернутися до уповноваженого органу для зняття арешту.

При цьому при зверненні до суду слід врахувати практику Верховного Суду у таких справах, а саме правильно визначити відповідача та третю особу. Відповідачем буде не виконавча, а стягувач.

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях

Таку правову позицію сформовано в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21.

Позиція Верховного Суду:

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19)).

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19)).

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21 (провадження № 61-945св22) зазначено, що: «У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явив позовні вимоги до Центрального ВДВС у м. Черкаси, який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно. При цьому ні боржник, ні стягувач, в інтересах якого був накладений арешт на квартиру, як відповідачі не залучені. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв».

Згідно з частиною третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

З іншого боку, нерідко суди задовольняють позови і у випадку помилок, коли відповідачем зазначений відповідний відділ Державної виконавчою служби Міністерства юстиції.

Для прикладу Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2025, залишене в силі постановою Черкаського апеляційного суду від 31 липня 2025 року.

Рішення суду 1-ї інстанції https://reyestr.court.gov.ua/Review/126124881

Рішення апеляційного суду https://reyestr.court.gov.ua/Review/129330753

Позивач вказав, що власник домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є саме він - ОСОБА_1 , який має РНОКПП НОМЕР_2 , в той же час як боржником у виконавчому провадженні №30936781 є громадянин ОСОБА_1 , який має РНОКПП НОМЕР_1 .

Таким чином, арешт був помилково накладений на майно, яке належить не боржнику у конкретному виконавчому провадженні, а зовсім сторонній особі з таким же прізвищем, ім`ям і по батькові. Тобто наразі позивач, всупереч положенням ст. 41 Конституції України незаконно обмежений в своєму праві володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, тому просив суд скасувати арешт, накладений постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 , який має РНОКПП НОМЕР_2 та стягнути судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відділ ДВС є органом державної виконавчої влади, який виконує покладені на нього державою функції примусового виконання рішень судів. У даній справі ДВС не виступав ініціатором спору, не є стороною приватного правовідношення і протиправні дії органу ДВС відсутні.

Також апелянт посилається на практику Верховного Суду, вказуючи, що якщо відповідачем є державний орган, який діяв у межах повноважень, судовий збір не стягується.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно ч.1ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірний арешт накладений на майно ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , який не є та не був боржником по виконавчому провадженню. Боржником по виконавчому провадженню № 30936781 був ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

Встановивши вказані обставини, районний суд вірно прийшов до висновку, що арешт накладений без законних підстав та такий арешт перешкоджає вільному розпорядженню позивачу своїми правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України № 606-XIV « Про виконавче провадження», який діяв на час виникнення вказаних правовідносин, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з таким позовом про звільнення майна з під арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд першої інстанції задовольнив позов та скасував арешт, накладений постановою державного виконавця.

Колегія суддів, з метою захисту прав власника майна, усунення невиправданої тяганини при вирішенні цього спору, погоджується з рішення районного суду та відхиляє доводи апеляційної скарги як необгрунтовані.

АЛЕ МАЮ ПОПЕРЕДИТИ, ЩО НЕ УСІ СУДИ ПРИЙМУТЬ ТАКЕ РІШЕННЯ І ЧАСТИНА СУДДІВ МОЖУТЬ ВІДДАТИ ПРІОРИТЕТ БЮРОКРАТІЇ і ЗАСТОСУВАВШИ ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ - ВКАЗАТИ НА НЕНАЛЕЖНОГО ВІДПОВІДАЧА ЯК САМОСТІЙНУ ПІДСТАВУ ВІДМОВИ У ПОЗОВІ... Тут треба досліджувати конкретну правозстосовчу практику апеляційного суду конкретної області власне як і місцевого суду, де буде відбуватися оскарження, щоб не звертатися до суду двічі.

САМЕ ТОМУ НА МІЙ ПОГЛЯД КРАЩЕ ДОТРИМУВАТИСЯ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ, А НЕ НАДІЯТИСЯ НА ПОРЯДНІСТЬ СУДДІ та НЕОСКАРЖЕННЯ ДВС РІШЕННЯ СУДУ З ФОРМАЛЬНИХ ПІДСТАВ.

Ось приклад такого правильного рішення вже в 2025 році.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2025 р. (набрало законної сили з 16.06.2025 р.)

https://reyestr.court.gov.ua/Review/127316671

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 18 лютого 2025 року (набрало законної сили з 01.04.2025 р.)

https://reyestr.court.gov.ua/Review/125504498

Щасти Вам у вирішенні питання, яке виникло.

Добрий вечір! Дякую вам велике за таку розгорнуту відповідь.