Начните консультацию с юристом онлайн
У 2012 р за місцем роботи надали житло (квартира). На цій роботі я працюю по теперішній час, але не мешкаю в ній (прописана я та донька). Можуть в мене її забрати, у зв'язку з тим, що я там не мешкаю?
Похожие вопросы
Кодексы Україна
Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс УкраїниНовое в блогах Юристи.UA
Ответы юристов (14)
Юрист, г. Полтава, 5 лет опыта
Общаться в чатеВітаю Вас!
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється Житловим кодексом України та Постановою 37 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF#T...
До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.
Якщо Ви не проживаєте в службовій квартирі - це не є підставою для Вашого виселення.
Крім того, навіть, якщо Ви розірвите трудовий договір з підприємством, то у Вас все рівно не можуть відібрати житло.
Без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено:
Надаване громадянам у зв'язку з виселенням з службового жилого приміщення інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу.
У разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, наймачеві службового жилого приміщення може бути надано інше службове жиле приміщення. Надання іншого службового жилого приміщення допускається також у випадках, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
З повагою, юрист Дерій В.О.!
Адвокат, г. Николаев, 34 года опыта
Общаться в чатеДоброго дня, Інна!
Ні, Вам не потрібно хвилюватись з цього приводу. Вас не мають права виселити без надання іншого житлового пріміщення.
До числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі (п. 4 Положення)
Відповідно до статті 119 Житлового кодексу УРСР, службові житлові приміщення можуть бути надані лише категоріям осіб, що визначені у відповідному Переліку, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37.
Службові житлові приміщення надаються особам за рішенням адміністрації органу, закладу, установи, підприємства без урахування їх перебування/неперебування на обліку, пільг, а також черговості.
Особа, якій надається службове житло, повинна постійно проживати та бути зареєстрована у населенному пункті, де знаходиться такий орган, підприємство, установа, організація. Службове житло надається на всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним. При цьому, службове житлове приміщення може бути також надане на дружину та неповнолітніх дітей, що проживають окремо, в тому числі в іншому населенному пункті.
Як і у випадку надання житла для постійного проживання, службові житлові приміщення надаються із розрахунку не більше 13,65 кв.м житлової площі на кожного члена сім’ї. Слід також зауважити на тому, що при наданні службового житла не враховується наявність у особи, якій надається службове житло, а також членів її сім’ї, приватизації.
Для одержання службового житлового приміщення працівник подає заяву до адміністрації підприємства, установи, організації. До заяви додається довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.
Адміністрація підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває службове житло, приймає рішення про надання службового житла та направляє клопотання до виконавчого комітету відповідної ради, на території якої знаходиться жиле приміщення, про затвердження відповідного рішення адміністрації.
Виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради приймається відповідне рішення та заносяться відповідні дані в журнал обліку службовихжилихприміщень.
Службове жиле приміщення надається працівникові на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (а також на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від заявника в даному або в іншому населенному пункті).
На підставі рішення про надання службового жилого приміщення, виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.
Також вони мають право звернутись із відповідною заявою про надання їм іншого (замість службового) житла з державного чи громадського житлового фонду, або зняття з даного житла статусу службового. І лише після вирішення цього питання таке житло може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на те органами, що створюються державними органами виконавчої влади на місцях чи органами місцевого самоврядування, а також державними підприємствами, організаціями, установами, в повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд.
Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають у квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
Ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено такі основні умови, виключно з дотриманням яких може відбутись приватизація:
- здійснення приватизації уповноваженими на це органами;
- згода всіх повнолітніх членів сім’ї;
- постійне проживання у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку;
- згода тимчасово відсутніх членів сім’ї, за якими зберігається право на житло.
Першою умовою для проведення приватизації є її здійснення уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Відповідно до статей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров’я, віком, у зв’язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання
- осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті вітчизни чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії;
- сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті вітчизни чи при виконанні інших обов'язків військової служби;
- сім'ї військовослужбовців;
- осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;
- осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;
- осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;
- осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;
- пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів, членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення;
- осіб з інвалідністю внаслідок професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб;
- одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.
З повагою, адвокат Айвазян.
Дякую. Але ж мені погрожують, що зроблять письмове опитування сусідів (вони підтвердять, що я там не мешкаю), також зроблять запроси з приводу того, що комунальні платежі не оплачую, тому що показники всіх лічильників, впродовж декількох років, без змін.
Адвокат, г. Николаев, 34 года опыта
Общаться в чатеПрошу, Інна!
Законодавством чітко визначено за яких умов Вас можуть позбавити права проживання у приміщенні. Враховуючи той факт, що Ви й досі працевлаштовані на підприємсві і квартира була надана Вам у корисування 13 років тому, Вас не можуть виселити без надання іншого житлового приміщення.
Тобто, я не бачу сенсу Вас висіляти для того, аби після того надавати Вам інше житло.
Юрист, г. Полтава, 5 лет опыта
Общаться в чатеСкільки часу Ви не проживаєте в нерухомості?
На мою думку, це лише психологічний тиск і Вам нічого не загрожує.
Для профілактики Ви можете раз в 6 місяців прибувати до квартири включити всі прибори та воду, а потім сплатити кошти за них. якщо на підприємстві захочуть Вас виселити на підставі того, що Ви не проживаєте в нерухомості.
При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках:
1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров’я та перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров’я або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в закладах охорони здоров’я, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою;
2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;
3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;
4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків;
5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;
6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;
7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.
Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.
У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.
Відповідно до законодавства України може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.
Адвокат, г. Николаев, 34 года опыта
Общаться в чатеКонституція України закріплює право кожного на житло (ст. 47). При цьому, на державу покладено обов'язок створення умов, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно із Житловим кодексом України (далі у тексті — ЖК України), службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу нього.
Статтею 124 ЖК України передбачено, що робітники і службовці, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню зі службового житлового приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Особливість права користування службовим житлом полягає в тому, що це право обмежується часом. Особа, яка користується службовим житлом, знає, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов’язана звільнити надане ним житлове приміщення.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосується прав особливої важливості для особистості людини, її самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлювався щодо можливості виселення особи з житлового приміщення. Так, у рішенні від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 19009/04, § 41) ЄСПЛ вказав, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.
Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.
Не проживаю 5 років.
Юрист, г. Полтава, 5 лет опыта
Общаться в чатеВ такому випадку час від часу Ви або дочка час від часу навідуйтесь до квартири.
Виселення відбувається лише в судовому порядку.
До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 Житлового кодексу України.
Щоб до Вас взагалі не було питань зробіть видимість проживання.
Адвокат, г. Киев, 26 лет опыта
Общаться в чатеВітаю!
Нормативна базаСлужбове житлове приміщення – це таке житлове приміщення, яке призначається для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу нього (п. 1 Положення).
Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).
Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення (п. 3 Положення).
Згідно зі ст.124 Житлового кодексу у разі звільнення працівника з посади, яка дає право на службове житло, він підлягає виселенню (разом з усією родиною) без надання іншого житла.
Службові житлові приміщення надаються особам за рішенням адміністрації органу, закладу, установи, підприємства без урахування їх перебування/неперебування на обліку, пільг, а також черговості.
Особа, якій надається службове житло, повинна постійно проживати та бути зареєстрована у населенному пункті, де знаходиться такий орган, підприємство, установа, організація. Службове житло надається на всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним. При цьому, службове житлове приміщення може бути також надане на дружину та неповнолітніх дітей, що проживають окремо, в тому числі в іншому населенному пункті.
ОТЖЕ, ЯКЩО ВАМ НАДАВАЛИ СЛУЖБОВЕ ЖИТЛО НА РОДИНУ, ВАС НЕ МАЮТЬ ПРАВА ВИСЕЛИТИ З ЦЬОГО ЖИТЛА, ЯКЩО ТАМ МЕШКАЮТЬ ТА ЗАРЕЄСТРОВАНІ ЧЛЕНИ ВАШОЇ РОДИНИ.
Дякую. Житло надавали лише мені. Я тоді була незаміжня. Вийшла заміж переїхала до чоловіка. Але ж доньку прописала у службовій квартирі
Адвокат, г. Киев, 26 лет опыта
Общаться в чатеСИТУАЦІЯ НЕОДНОЗНАЧНА, СКОРІШЕ ЗА ВСЕ ВАМ ТРЕБА БУДЕ ДОВОДИТИ СВОЄ ПРАВО НА СЛУЖБОВЕ ЖИТЛО В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ.
Юрист, г. Харьков, 19 лет опыта
Общаться в чатеДОБРОГО ВЕЧОРА, ИННА! Факт Вашого непроживання у житлі буде довести дуже складно. Покази сусідів не є належним доказом на підставі якого можна встановити факт проживання у житлі. Водночас, якщо роботодавець по Державному реєстру речових прав дізнається, що у Вас є інше житло на праві приватної власності - то він може ініціювати припинення надання Вам житла, незалежно від факту проживання в ньому, пославшись лише на цей факт наявності іншого житла у власності, якщо умовою його надання був саме факт відсутності житла.
За усталеною позицією Верховного Суду у судовій практиці показання свідків не можуть бути єдиним і достатнім доказом для підтвердження факту проживання особи в певному житлі.
Зокрема дуже часто підтвердити одними лише показами свідків факт проживання в житлі намагаються під час встановлення в судовому порядку факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Аналогічний підхід, на моє переконання, застосовний і у даних правовідносинах щодо встановлення факту непроживання в житлі.
Хоча свідки можуть надавати інформацію про обставини, які їм відомі, цього недостатньо для встановлення факту проживання, особливо якщо немає інших, більш вагомих доказів.
До подібного висновку прийшов у постанові від 08 грудня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №531/295/19.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 р. у справі №466/3769/16, від 27 лютого 2019 р. у справі №522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 р. у справі №712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 р. у справі №490/10757/16-ц.
Знаходить своє підтвердження наведена судова практика перших років функціонування Верховного Суду і в правових позиціях останніх років.
Так у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.01.2024 № 759/14906/18 (провадження № 61-466св23), Верховним Судом зазначено, що "В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також зазначити, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц).".
Тобто в ідеалі Вам треба САМОСТІЙНО сплачувати за житлово-комунальні послуги зі своєї банківської картки або по рахунках в установах / касах банків за платіжками на своє ім"я. Щоб потім ці документи мали бути покладені в основу позиції захисту, якщо хтось захоче позбавити Вас житла.
Також на Вашу користь будуть свідчити укладені на Ваше ім"я договори пов"язані з цією квартирою - знову-таки договори на ЖКП, інтернет, постачання питної бутильованої води, замовлення доставок товарів із вказівкою Вашої адреси, отримані поштові лісти Укрпошти за цією адресою тощо.
Кожен має право на житло - говорить стаття 47 Конституції України. Держава створює умови, за яких кожен може побудувати, купити, або взяти в оренду житло.
Згідно із Житловим кодексом України (ЖК України), службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу нього.
Статтею 124 ЖК України передбачено, що робітники і службовці, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню зі службового житлового приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Особливість права користування службовим житлом полягає в тому, що це право обмежується часом. Особа, яка користується службовим житлом, знає, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов’язана звільнити надане ним житлове приміщення.
Згідно зі статтею 405 Цивільного кодексу України , статтями 64 156 ЖК України - члени сім"ї особи користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їхньому заселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Водночас припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Законодавець декларує право власника, або законного користувача житлового приміщення (квартири, будинку) - захищати свої майнові права на таке, що належить, або перебуває в їхньому користуванні житло (Глава 29 ЦКУ, в сукупності зі статтею 396 ЦКУ). Одним із засобів захисту, відповідно до статті 391 ЦКУ - є право таких осіб вимагати усунення перешкод у здійсненні ними права користування та/або розпорядження своїм майном. Усунення таких перешкод в нашому випадку можливе шляхом визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням таких осіб - ч. 2 ст. 405 ЦКУ та ч.2 ст.107 ЖКУ). Зверніть увагу, положення ч. 2 ст. 107 ЖКУ стосується виключно наймача житла і членів його сім'ї, а не власника житла і його сім'ї - тому зосередимося більше на ч.2 ст. 405 ЦКУ, яка регулює приватний житловий фонд.
Згідно ч.2 ст. 405 ЦКУ - член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Будь-які факти встановлюються лише на підставі належних та допустимих доказів, а не припущень.
У разі наявності спору - питання вирішуються судом, у встановленому порядку. Тоді докази оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням.
Щасти Вам у реалізації своїх прав!
З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин
Дякую. В мене платіжки лише за вивіз сміття та доставку газа. Тому що усі інші лічильники без змін
Адвокат, г. Киев, 26 лет опыта
Общаться в чатеДокумент, що підтверджує право користування житловим приміщенням - це ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, що набрало законної сили, про надання особі права на вселення в житлове приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.
У ст. 64 ЖК Української РСР зазначено, що члени сім'ї наймача - це дружина наймача, їхні діти та батьки. Членами сім'ї наймача можуть бути визнані інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Будь-яке виселення людини, якщо вона добровільно не бажає звільнити житлове приміщення, допускається виключно на підставах передбачених законом та має відбуватися тільки в судовому порядку.
Житловим кодексом передбачено можливість збереження житла за відсутніми наймачами або членами їх сімей строком у шість місяців.
Втрата права користування житловим приміщенням особою через те, що вона була відсутня і не жила в означеному приміщенні довше зазначеного терміну, визначається судом. Постанова Пленуму Верховного Суду України визначає, що доказами залишення житла вважаються відомості, що свідчать про постійне проживання людини в іншому місці.
Такими відомостями можуть слугувати:
В будь-якому із перерахованих випадків суд повинен з’ясувати, наскільки поважними є причини відсутності означеної особи понад передбачені строки, і якщо визнає їх достатньо поважними, то строки можуть бути продовжені. Конкретний перелік причин, які можна вважати поважними, не встановлений, тому в кожному окремому випадку, що розглядається, суддя повинен розглянути усі обставини та винести окреме рішення.
Реєстрація місця проживання або “прописка” — це офіційна фіксація фактичного проживання особи за певною адресою у відповідних державних реєстрах. Законодавчо це регулюється Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”.
Основним правом, яке отримує людина завдяки прописці, є право проживати в даній квартирі. Це право фактичного користування житловим приміщенням, яке має юридичний захист — наприклад, виселити прописану людину без її згоди часто складно, особливо якщо це дитина або особа, яка не має іншого житла.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосується прав особливої важливості для особистості людини, її самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлювався щодо можливості виселення особи з житлового приміщення. Так, у рішенні від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 19009/04, § 41) ЄСПЛ вказав, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.
Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.
ЯКЩО ВИ ПРОГРАЄТЕ СПРАВУ В СУДІ, ВАША ДОНЬКА МОЖЕ ЗВЕРНУТИСЯ ДО СУДУ ІЗ ПОЗОВОМ ПРО ПОДАЛЬШЕ ПРОЖИВАННЯ В КВАРТИРІ, ЯК ОСОБІ КОТРА НЕ МАЄ ІНШОГО ЖИТЛА (ЯКЩО ВОНА ПОВНОЛІТНЯ).