Як повернути кошти в туроператора?

Доброго дня. По-перше, напишіть їм претензію рекомендованим листом з повідомленням, вимогу про повернення безпідставно набутих коштів. Якщо не допоможе, звертайтеся до суду з позовною заявою.

Виписка з банка у вас є, листування з організацією буде. Якщо потрібно буде скласти претензію, звертайтеся в окремому форматі.

З повагою, юрист Галина Токмач

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

Вам слід письмово звернутися до туроператора із заявою –вимогою про розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин (виникнення епідемічної ситуації внаслідок поширення територією України та країнами світу коронавірусу та скасування авіаперевезень).У разі, якщо туроператор відмовиться розірвати договір в повернути кошти потрібно буде звернутися до нього з вимогою про досудове врегулювання спору. (Додаєте , докази про сплату коштів,виписку з банку,докази про неможливість здійснити подорож у зв язку зі станом здоров я та пандемією).

Надсилаєте документи рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Якщо за 30-ть днів відповідь письмово не надійде,звертаєтесь до суду з позовом про стягнення коштів та понесених збитків( додавши : договір, копію вимоги та документів ,що додані до неіі ,квитанцію з пошти про відправку листа ,всі відповіді турагента- переписки з пошти чи вайбера перенести на папір та завірити нотаріально ,аби вони мали статус доказів по справі.

Агентські відносини (між туроператором та турагентом) регулюються главою 31 ГК України, відповідно до статті 297 ГК якого за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Згідно з ч.1, п.2 ч.2, ч.4 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням умов договору однією зі сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, установлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Ви маєте право на повне відшкодування витрачених коштів на білети у зв язку з форс-мажорними обставинами.

тим паче у Вас є в наявності всі докази , а відповіді туроператора будуть.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Добрый день!

Отказаться от исполнения туристического договора может как турист, так и туроператор (турагент). Но это будет иметь свои последствия. Так, турист вправе отказаться от исполнения туристического договора только до начала туристического путешествия и при условии, если возместит туроператору (турагенту) фактически осуществленные им документально подтвержденные расходы, связанные с отказом (ст. 20 Закона Украины «О туризме» от 15.09.1995 г. № 324/95-ВР, далее — Закон о туризме). То есть в данном случае туристу вернут сумму, за исключением фактических расходов на реализацию тура.

Вместе с тем в ст. 20 Закона о туризме определены условия, при которых турист может отказаться от исполнения договора без возмещения убытков туроператору (турагенту). Это касается случаев, когда изменяются обстоятельства, которыми стороны руководствовались при заключении договора.

В ст. 20 Закона о туризме также определены случаи, когда при неисполнении/ненадлежащем исполнении туристического договора туроператор НЕ несет ответственности перед туристом. Речь идет о следующих случаях:

• невыполнение или ненадлежащее выполнение условий туристического договора произошло по вине туриста;
• невыполнение или ненадлежащее выполнение условий туристического договора произошло по вине третьих лиц, не связанных с предоставлением услуг, указанных в данном договоре, и ни одна из сторон об их наступлении не знала и не могла знать заранее;
• невыполнение или ненадлежащее выполнение условий договора на туристическое обслуживание произошло вследствие наступления форс-мажорных обстоятельств или является результатом событий, которые туроператор (турагент) и другие субъекты туристической деятельности, предоставляющие туристические услуги, включенные в туристический продукт, не могли предусмотреть.

Для полного ответа на Ваш вопрос необходимо изучить публичную оферту туроператора. Если она есть на сайте туроператора, то физически подписывать договор не требуется.

По-поводу паспорта свяжитесь с консульским отделом Посольства Украины в Египте и узнайте возможность въезда в страну по старому паспорту:

Посольство України в Арабській Республіці Єгипет

11431 , м. Каїр, Мааді, вул. 83, буд. № 50

Телефони

+20-223-78-68-70 +20-223-78-68-71 +(202) 2378 6872

Електронна пошта

emb_eg@mfa.gov.ua consul_eg@mfa.gov.ua

Документи, необхідні для отримання візи після прильоту до Єгипту

1. Закордонний паспорт (що діє не менше ТРЬОХ місяців з дня закінчення запланованого туру – для вильотів з України*). Продовжені паспорти громадян України є дійсними для в’їзду до Єгипту.

Также можете обратиться в Посольство Египта в Украине:

Посольство Єгипту в Україні:Адреса: м. Київ, вул. Обсерваторна, 19Телефон: +38 (044) 272-13-27Факс: +38 (044) 486-94-28Робочий час: пн. – пт. з 9:00 до 12:00E–mail: boustan@egypt–emb.kiev.ua

Вывод: Ваш паспорт, судя по всему, действителен для въезда в Египет.

Если у Вас другие причины отказа, то необходимо руководствоваться публичной офертой и Законом Украины «О туризме».

УДАЧИ!

Доброго дня! Ваш випадок з поверненням коштів за ненадану послугу звичайна ситуація. На щастя для Вас, законодавством передбачені такі випадки, вони достатньо врегульовані Законом України "Про захист прав споживачів", цивільним законодавством, (якщо послуга на була виконана виконавцем (як у вашому випадку) гроші внесені в якості передоплати повертаються повністтю). Суди як правило займають сторону споживачів в таких спорах.

Алгоритм дій: 1. Зберегти на електронних і паперових носіях всю переписку з туроператором щодо заказу та оплати туру. 2. Підготувати та направити в адрес виконавця послуги (турфірма) Претензію-вимогу про відмову від послуги і необхідність повернення коштів (вказати свій рахунок або картку). В претензії вказати всі умови які були названі турфірмою для оплати, точну дату оплати, суму (додати докази вашого переказу). 3. Претензію направити рекомендованим листом з повідомленням, продублювати претензію на електронну пошту, вайбер, всі відомі адреси. В претензії обовязкове посилання на Закон України "Про захист прав споживачів" ( як приклад: п. 6 ст. 12. 6. Якщо споживачеві не було надано документ (електронний документ), який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення обов'язків для споживача.У разі ненадання документа (електронного документа) або підтвердження інформації споживач повідомляє продавця (виконавця) про недійсність договору. Продавець (виконавець) протягом тридцяти днів з моменту одержання такого повідомлення повинен повернути споживачеві одержані кошти та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв'язку з поверненням продукції.)

Будуть питання звертайтесь, контакти в профілі. Досвід судової практики з аналогічних спорів маю достатній.

Щасти Вам!

Доброго Дня

Щодо вашого питання:

Відсутність письмового договору не є підставою для відмови Вам у поверненні сплачених коштів.

Враховуючи те, що термін 25.03 ще не настав, та Ви маєте можливість ще отримати термінові документи, рекомендую вам подбати про докази про сплату коштів туроператору.

- зробіть скріни з сайту про умови туру

- збережіть скріни переписок з представником туроператора

- зробіть роздруковку чеку надсилання коштів,

Наступний етап претензія туроператору ( на їхню юридичну адресу рекомендованим листом) про неналежне виконання зобов'язань зі сторони туроператора з вимогами повного повернення коштів, із зазначенням реквізитів, на які необхідно надіслати кошти.

Далі очікуєте час наданий у претензії і подаєте позов про захист прав споживча ( позивачі за даним позовом звільнені від сплати судового збору).

Зазначу, що якщо туроператор відповідальний, та дбає про свою репутацію то до суду скоріше за все не дійде.

Успіху

На доповнення своєї відповіді (можливо туроператор вчинить дії, передбачені ч.6 ст.12 Закону про захист прав споживачів, а якщо не вчинить - то додатково щодо прострочення дитячого паспорта) вважаю за належне застосування ст.229 Цивільного кодексу України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15):

"Стаття 229. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки

1. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

2. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.";

при цьому, перерахування Вами коштів є фактом укладення договору на відстані.

Доброго дня!

Ви маєте рацію і паспорт дитини дійсно являється вже не дійсним.

1. Написати письмову вимогу- претензію про поверненнян коштів, виклавши всі обставини, прикласти виписку з банку про перерахування коштів, лист необхідно відправити заказний з повідомленням про вручення ( максимальний строк розгляду вашого звернення 30 днів).

2. У разі відмови повернути кошти вам необхідно буде звернутися до суду , з позовом про захисту прав споживачів, тоді не потрібно буде сплачувати судовий збір.

Бажаю Вам успішного вирішення свого питання!

Дякую за відповідь.Ви пишете: "Вывод: Ваш паспорт, судя по всему, действителен для въезда в Египет."Так, дійсно, на деяких сайтах український тур-компаній дійсно фігурує термін придатності паспорту у 3 міс до завершення його фактичної дії. Але ця інформація не відповідає дійсності.Простий пошук показує що потрібно паспорт до закінчення його дії не менше 6 місяців. Не буду приводити тут не офіційні лінки на українські джерела. Сайт посольства республіки Єгипет також чомусь сьогодні не працює.Ось вам лінк на офіційний сайт з подпння заявок на відкриття електронної візи(в тому числі і лоя громацян України):https://www.visa2egypt.gov.eg/eVisa/FAQ?VISTK=IR5V...Відкриваємо розділ Requirements і читаємо: "- Passport valid for at least six months from arrival date"А також лінк на неофіційний, проте заслуговуюсий довіри сайт, який описує вимоги:https://visacentral.com/egypt-visaВ розділі "Tourist Application Requirements for a Egypt Visa" читаємо: "You must provide your actual signed passport, including two copies of the personal information page of your passport. Your passport must:Be valid for the next six months"

Дякую.

Ххххххххххх

Вот телефон посольства Египта в Киеве — 044 272 1327. Здесь отвечают быстро и компетентно на украинском, английском и арабском.

До 30-го апреля 2021-го в Египет в аэропортах Хургады и Шарм-Эль-Шэйх для украинцев отсутствуют визовые сборы.

https://m.facebook.com/UKRinEGY/posts/278743942818...

Дзвонив.

Відповідь: "офіційні вимоги республіки Єгипет - 6 місяці до закінчення терміну дії паспорту. Все інше - на ваш ризик. Гарантій ніяких нема"

Что написано в публичной оферте по поводу отказа туриста от тура?

Доброго дня! Для відповіді на ваше питання слід зауважити на тому, що - ви можете вимагати повернути кошти, як безпідставно отримані, оскільки ви зазначаєте, що жодного договору - не було підписано між вами та оператором. Зверніться з вимогою про повернення коштів, й якщо протягом зазначеного в листі-зверненні терміну - кошти вам не повернуть, до суду.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином . Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (касаційне провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (касаційне провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц (касаційне провадження № 61-1133св18), та Постанові КЦС ВС від 14.04.2020 № 495/2442/16-ц (61-15428св19).

Доброго вечора!

За договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов’язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг(туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його. Загальні положення про укладення, зміну та розірвання договору містяться у гл. 53 книги 5 Цивільного Кодексу України.

Стадії укладення договору:

• пропозиція однієї сторони укласти договір (оферта);
• розгляд пропозиції укласти договір другою стороною;
• узгодження сторонами умов договору;
• прийняття пропозиції укласти договір другою стороною (акцепт).

Не завжди укладення договору відбувається з проходженням всіх зазначених етапів, однак обов'язковими (основними) стадіями укладення договору є: пропозиція однієї сторони (оферента) укласти договір та прийняття цієї пропозиції другою стороною (акцептантом).

Оферта - це пропозиція укласти договір. Усі дії осіб до моменту направлення пропозиції укласти договір, зокрема, переговори, переписка, складання протоколів про наміри тощо не породжують жодних правових наслідків. Ініціювати укладення договору шляхом здійснення оферти може, як правило, будь-яка із сторін майбутнього договору. Однак не кожна пропозиція укласти договір вважається офертою, а лише та, що відповідає певним умовам.

Офертою визнається така пропозиція укласти договір, яка:

1. однозначно виражає намір особи, яка зробила пропозицію, укласти певний вид договору і вважати себе зобов'язаною у разі прийняття цієї пропозиції іншою особою;
2. містить істотні умови майбутнього договору;
3. спрямована до конкретної особи або кількох осіб. У разі відсутності будь-якої з названих ознак пропозиція може розглядатися лише як виклик на оферту (пропозиція зробити оферту).

Так, у ч. 2 ст. 641 Цивільного кодексу України визначено, що реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір. Рекламні та інші пропозиції вважаються офертою, якщо тільки це прямо зазначено в них. Від запрошення робити пропозицію укласти договір необхідно відрізняти публічну оферту.

Публічна оферта - це пропозиція, що містить усі істотні умови майбутнього договору, в якій виражається воля особи, яка її зробила, укласти договір на вказаних умовах з будь-якою особою, яка відгукнеться. Публічній оферті не притаманна така ознака, як адресність пропозиції, тому що вона звернена не до конкретних осіб, а до будь-кого, хто виявить бажання укласти запропонований договір.

Акцепт - це відповідь особи, якій адресовано оферту, про прийняття нею пропозиції укласти договір. Акцептом є позитивна відповідь на пропозицію укладення договору, тобто згода. Іноді особа, яка одержала оферту, погоджується укласти договір, але разом з тим пропонує свої зауваження щодо певних умов договору. Така відповідь не вважається акцептом, а являє собою одночасно відмову від одержаної пропозиції й нову пропозицію укласти договір.

Акцептом вважається тільки така згода, яка відповідає наступним умовам:

1. визначеності (відповідь має містити не тільки повідомлення про одержання оферти та заінтересованість пропозицією, а й вира-ження зобов'язання щодо прийняття оферти);
2. повноти (схваленню всього, що вказано в оферті);
3. безумовності (прийняттю пропозиції укласти договір без обумовлення будь- якими подальшими діями кожної із сторін).

Акцепт може бути виражений різними способами. Найбільш розповсюдженим та універсальним способом є письмова відповідь про прийняття пропозиції укласти договір на запропонованих умовах (підписання запропонованого проекту договору, повідомлення про згоду укласти договір листом, телеграфом, факсом або за допомогою інших засобів зв'язку).

Як правило, акцепт не може виражатися мовчанням. Це випливає із загальних положень про способи волевиявлення при здійсненні правочину (ч. З ст. 205 Цивільного кодексу України ). Юридичне значення надається виявленню волі мовчанням лише у випадках, встановлених договором або законом. Наприклад, відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо після закінчення договору найму наймач продовжує користуватися майном, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця (мовчання), договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оферта й акцепт зв'язують сторони, які їх направили, лише з моменту доведення їх до відома, відповідно, акцептанта чи оферента. І пропозиція укласти договір, і відповідь на цю пропозицію можуть бути відкликані особою, яка їх здійснила, до моменту або в момент одержання їх адресатом. Особа, яка зробила пропозицію укласти договір іншій особі, зобов'язана певний час чекати відповіді на неї. Тривалість строку очікування відповіді та, відповідно, зв'язаності офертою залежить від виду останньої.

За загальним правилом договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Однак це правило може бути застосовано тільки до договорів, щодо яких закон не вимагає нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації.

Для укладення певних договорів (реальних договорів) окрім досягнення домовленості з усіх їх істотних умов необхідно, щоб одна із сторін передала другій майно або вчинила інші дії, передбачені актами цивільного законодавства. Учинення дій, необхідних для укладення договору, як правило, засвідчується певними документами, зокрема, актом прийомки-передачі, складським документом, розпискою тощо. Отже, реальні договори (наприклад, договір позики) вважаються укладеними з моменту передання майна або вчинення певної дії. Якщо ж договір підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, він є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або держаної реєстрації. У разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації договору він вважається укладеним з моменту його державної реєстрації.

Форма договору має відповідати загальним положенням щодо форми правочину (статті 205-209 Цивільного кодексу України). Крім того, договір має укладатися у формі, встановленій законом для даного виду договору. У разі відсутності в законі спеціальних вимог щодо форми певного виду договору сторони можуть обрати будь-яку форму.

Як правило, укладений договір припиняється його виконанням:

• При цьому договір має виконуватися відповідно до умов, узгоджених при його укладенні.
• Стабільність договірних зобов'язань забезпечується, зокрема, положенням чинного цивільного законодавства, відповідно до якого, якщо після укладення договору прийнятий акт цивільного законодавства, який встановлює інші правила регулювання договірних відносин, ніж ті, що існували в момент укладення конкретного договору, умови укладеного договору, як правило, зберігають силу. Іншими словами, сторонам, які уклали договір, не потрібно змінювати його умови відповідно до положень нового акта цивільного законодавства. О На практиці іноді виникають обставини, які викликають необхідність корегування (зміни) умов існуючого договору або взагалі дострокового його припинення.

Зміна умов договору або розірвання договору може розглядатися, як:

• правовий наслідок порушення однією із сторін договірного зобов'язання (ст. 611 Цивільного кодексу України);
• етап розвитку договірного зобов'язання (ст. 651 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору можуть здійснюватися:

1. за згодою сторін;
2. за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом;
3. у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Зазвичай будь-який договір може бути змінений або розірваний лише за згодою його сторін. У цьому відбивається принцип свободи договору, адже учасники цивільного обороту є вільними не тільки у вирішенні питань щодо укладення договору, вибору виду договору та визначення його умов. Особи, які досягли домовленості при укладенні договору, можуть також домовитися про зміну його умов або взагалі про дострокове розірвання договору. Деякі обмеження цього права сторін встановлюються законом, наприклад, щодо договору на користь третьої особи (ст. 636 ЦК України). Так, з моменту вираження третьою особою, на користь якої був укладений договір, наміру скористатися своїм правом, сторони договору вже не можуть його розірвати або змінити без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї сторони або в разі односторонньої відмови від договору мають місце, якщо тільки це прямо передбачено в конкретному договорі або в законі щодо даного виду договору.

Зазвичай одна із сторін договору звертається до суду з вимогою про зміну або розірвання договору в разі його істотного порушення другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Критерій істотності порушення договору має оціночний характер. Отже, по кожній справі суд встановлює характер порушення умов договору, виходячи із конкретних обставин. При цьому для кваліфікації порушення як істотного має значення співвідношення між розміром завданої шкоди та обсягом того блага, що могло бути одержано стороною у разі належного виконання договірного зобов'язання контрагентом. Однак не тільки порушення договору може бути підставою для звернення однієї із сторін до суду з вимогою про зміну або розірвання договору. Така вимога може бути пред'явлена і в інших випадках за умов, що вони встановлені договором або законом. Так, позичкодавець має право вимагати розірвання договору позички і повернення йому речі, якщо у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому (ч. 2 ст. 834 Цивільного кодексу України).

Специфіка порядку зміни або розірвання договору в разі односторонньої відмови від нього полягає в тому, що сторона, яка виявила бажання відмовитися від договору, не звертається до суду, а лише повідомляє другу сторону про відмову від договору. Друга ж сторона набуває права оспорити таку відмову від договору в судовому порядку. Одностороння відмова від договору можлива тільки у випадках, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. У чинному цивільному законодавстві норми, в яких закріплено право на односторонню відмову від договору, непоодинокі.

Право сторони на односторонню відмову від певного виду договору зумовлено різними чинниками:

• Одностороння відмова від договору може бути правовим наслідком порушення договору (наприклад, відмова наймача від договору найму, якщо наймодавець не передає йому майно - ст. 766 Цивільного кодексу України).
• Право сторін на односторонню відмову від договору може зумовлюватися характером самого договору (наприклад, право довірителя та повіреного на відмову від договору доручення - ч. 2 ст. 1008 Цивільного кодексу України).
• Можливість односторонньої відмови від договору може залежати від порядку визначення строку договору (наприклад, при укладенні договору найму на невизначений строк - ч. 2 ст. 763 ЦК України).

Однією із підстав зміни або розірвання договору є істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Істотною вважається така зміна обставин, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. За цієї підстави договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

• у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
• зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
• виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
• із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна або розірвання договору, як правило, оформлюється як додаткова угода до цього договору. Закон вимагає, щоб зміна або розірвання договору здійснювалися в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається. Однак інші правила щодо оформлення змін або розірвання договору можуть встановлюватися договором або законом чи випливати із звичаїв ділового обороту.

Істотне значення в разі зміни або розірвання договору має встановлення моменту, з якого договір вважається зміненим чи припиненим.

У разі зміни або розірвання договору за згодою сторін зобов'язання, що випливає з цього договору, змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не зумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У разі односторонньої відмови від зобов'язання частково або в повному обсязі (ст. 615 Цивільного кодексу України) договір вважається зміненим або розірваним, як правило, з моменту одержання контрагентом повідомлення про відмову однієї із сторін від зобов'язання.

У разі зміни договору зобов'язання, що виникло з нього, не припиняється, а продовжує діяти. Відбувається лише заміна певних умов договору щодо предмета, місця та строків виконання договору тощо. Якщо ж відбулося розірвання договору, зобов'язання сторін, породжені цим договором, припиняються. При цьому правовий зв'язок між сторонами може припинитися взагалі або трансформуватися в обов'язок сторони, яка істотно порушила договір, відшкодувати другій стороні збитки, завдані розірванням договору.

Всього доброго!

Щасти Вам!