Как легально инвестировать в зарубежные акции?

Добрый день!

Общий порядок налогообложения доходов физических лиц урегулирован разделом IV Налогового кодекса Украины. Согласно пп. 162.1.1 Кодекса, плательщик налога - физическое лицо-резидент, получающее доходы как из источника их происхождения в Украине, так и иностранные доходы.

Подпунктом 163.1.3 Кодекса предусмотрено, что объектом налогообложения резидента являются иностранные доходы - доходы (прибыль), полученные из источников за пределами Украины.

При этом, доход, полученный из источников за пределами Украины, - это любой доход, полученный резидентами, в том числе от любых видов их деятельности за пределами таможенной территории Украины, включая доход от отчуждения инвестиционных активов (акций).

В соответствии с пп. 164.2.9 Кодекса, в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход плательщика налога включается доход в виде инвестиционной прибыли от проведения налогоплательщиком операций с ценными бумагами.

При этом, порядок налогообложения инвестиционной прибыли урегулирован специальной нормой Кодекса – подпунктом 170.2.2 В соответствии с ним, инвестиционная прибыль рассчитывается как положительная разница между доходом, полученным налогоплательщиком от продажи отдельного инвестиционного актива с учетом курсовой разницы (при наличии), и его стоимостью, которая определяется из суммы документально подтвержденных расходов на приобретение такого актива.

Что еще важно, Кодексом четко определено - учет общего финансового результата операций с инвестиционными активами ведется налогоплательщиком самостоятельно, отдельно от других доходов и расходов.

Поскольку для целей налогообложения инвестиционной прибыли отчетным периодом считается календарный год, то по результатам года налогоплательщик обязан подать годовую налоговую декларацию об имущественном состоянии и доходах, в которой он должен отразить общий финансовый результат (инвестиционный доход или инвестиционный убыток), полученный в течение такого отчетного года. Если не изменится законодательство, в 2022 году необходимо будет подать налоговую декларация по месту регистрации, как обычное физическое лицо, за базовый отчетный период (2020), равный календарному году для физических лиц - плательщиков НДФЛ - до 1 мая года. После подачи декларации (до 1-го августа) нужно уплатить НДФЛ по ставке 18% и военный сбор по ставке 1,5%.

Поскольку в состав общего годового налогооблагаемого дохода физического лица включается только положительное значение общего финансового результата операций с инвестиционными активами, то и облагаться должен только положительный результат НДФЛ по ставке 18%, а также военным сбором по ставке 1,5%. Другими словами, не прибыли, нет и налогов.

Важно! налоговые органы могут применять на практике другую норму Налогового кодекса – пп. 170.11 «Налогообложение иностранных доходов».

Ссылаясь на эту норму, налоговики могут включать в состав налогооблагаемых доходов всю сумму дохода, полученного от отчуждения инвестиционных активов за пределами Украины, а не сумму инвестиционной прибыли, рассчитанную как инвестиционный доход за вычетом соответствующих инвестиционных расходов.

Почему такая позиция налоговых органов, на мой взгляд, является неправомерной:

Cпециальная норма – пп. 170.2 НКУ не разделяет инвестиционный доход, полученный из источника на территории Украины или за ее пределами, она лишь определяет общие правила налогообложения инвестиционного дохода.

Кроме того, одним из принципов налогового законодательства является презумпция правомерности решений плательщика налога в случае, если нормы закона допускают неоднозначную (множественную) трактовку прав и обязанностей налогоплательщиков, в результате чего есть возможность принять решение в пользу как налогоплательщика, так и контролирующего органа. И если нормы таки противоречат между собой и допускают неоднозначную (множественную) трактовку прав и обязанностей налогоплательщиков или контролирующих органов, то согласно пп. 56.21 Налогового кодекса решение принимается в пользу налогоплательщика.

К слову, в соответствии с подпунктом 170.2.8 «а» статьи 170 Налогового кодекса Украины доход, полученный налогоплательщиком в течение отчетного налогового года от продажи инвестиционных активов, если сумма такого дохода не превышает сумму, определенную в абзаце первом подпункта 169.4.1 пункта 169.4 статьи 169 этого Кодекса не подлежит налогообложению. В 2021 году - 3180 гривен.

В соответствии со ст. 17 Закона Украины «О ценных бумагах и фондовом рынке», профессиональная деятельность по торговле ценными бумагами на фондовом рынке производится торговцами ценными бумагами, создаются в форме хозяйственного общества и для которых операции с ценными бумагами и другими финансовыми инструментами является исключительным видом деятельности, кроме случаев, предусмотренных настоящим Законом, а также банками.

Таким образом, как плательщик единого налога в рамках деятельности физлицо-предприниматель не имеет права осуществить продажу ценных бумаг, в частности простых именных акций. А значит, налогообложения указанной операции можно рассматривать только с точки зрения обычного физлица.

Налогооблагается такой доход согласно специальным нормам о которых я писал выше (подается декларация простого физического лица и уплачивается налоги 18 НДФЛ + 1.5 военный сбор).

в 2022 году необходимо будет подать налоговую декларация по месту регистрации, как обычное физическое лицо, за базовый отчетный период (2020)

Почему за базовый отчетный период 2020 - это опечатка? не 2021?

1. 7 февраля 2019 года был введен в действие новый закон о валюте, ст. 2 которого предусматривает принцип свободы валютных операций – то есть право граждан приобретать активы за границей без лицензий. Это значит, что физлица получили право свободно перечислять средства на свои счета в иностранных банках и платить за акции с таких зарубежных счетов, либо перечислять средства в оплату акций напрямую из Украины.

2. Есть 3 способа инвестировать за рубеж:

• Самостоятельно как физическому лицу,
• От имени компании,
• С помощью частного инвестиционного фонда.

Физлицу инвестировать за границу можно только те деньги, которые находятся за границей. Если деньги лежат в украинском банке, их следует перевести в иностранный банк или иностранному брокеру. С их помощью можно купить желаемые бумаги.

Инвестиция от юридического лица позволяет вложить больше средств. Бизнесмен, владелец общества с ограниченной ответственностью должен положить деньги в банк на счет компании, найти иностранного брокера или украинского брокера с собственными филиалами за рубежом и купить иностранные ценные бумаги от имени общества.

Инвестиция через фонд предполагает, что физическое лицо вкладывает средства в корпоративный инвестиционный фонд – КИФ, который инвестирует их от своего имени в иностранные ценные бумаги и зарабатывает на них.

Рекомендация: очень тщательно разберитесь во что Вы инвестируете (не попасть на мошенников), так как прямые инвестиции физическому лицу за рубеж, могут осуществляться только под контролем НБУ.

Процедура инвестирования выглядит так: зарубежный торговец ценных бумаг заключает договор с инвестором, открывает ему субсчет в ценных бумагах и денежный счет в иностранном банке. И потом на основании распоряжений клиента покупает и продает любые паи за счет денег, которые от него получил.

На все это НБУ готов выдать лицензию. Главное — предоставить нотариально удостоверенные копии договоров с посредником о купле-продаже конкретных ценных бумаг, а также реквизиты банка-нерезидента, куда будут перечисляться деньги. К сожалению, только одного договора с посредником, который "закрыл" бы все вопросы, связанные с последующим инвестированием, регулятору недостаточно.

Безусловно, спекулировать ценными бумагами со своего счета за рубежом не удастся, так как лицензий НБУ на все операции не напасешься (Нацбанк выдает разовые лицензии, то есть на осуществление одной сделки). Ну и пусть от имени инвестора спекулирует посредник — так требование нацбанковской лицензии будет выполнено в точности.

Если акции иностранных компаний покупаются не в Украине, а за рубежом, то понадобится э-лимит. Он фактически является разрешением НБУ на проведение инвестиционного платежа за границу – на открытый вами брокерский счет. В течение года вы можете вывести из Украины до 100 тыс. евро. Получение э-лимита бесплатное, но для этого необходимо доказать банку, который подает вашу заявку в НБУ, легальность происхождения средств, которые отправляются за границу.

Чтобы получить э-лимит, необходимо в вашем банке (можно через онлайн-сервис) подать заявку на проведение SWIFT-перевода. К заявке надо добавить необходимые документы: реквизиты брокерского счета и скан-копию договора с брокером.

Разрешение от НБУ на проведение платежа можно получить в течение дня.

Инвестирование в акции

Изучите:

http://www.taxc.com.ua/investfunds.html

https://finclub.net/analytics/kak-ukraintsy-mogut-...

Доброго дня.

зміни до Закону України "про валюту та валютні операції" зокрема ст. 16 яка передбачає санкції за порушення валютного законодавства яке діяло до 2018, до набрання чинності Законом України "про валюту та валютні операції" та носить зміни до подвткового кодексу.

Суть цих двох законопроектів зводиться до того, що громадяни в період з 01.07.21 року по 01.07.22 року матимуть право подати одноразову спеціальну декларацію в які відобразити доходи, активи які були отримані в період дії Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" до 2018 року, сплативши з суми задекларованих активіві збір за декларування за ставкою визначеною проектом, без сплати інших податків та відповідно без застосування санкцій передбачених Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Указом Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства".

Проект передбачає в залежності від виду об'єкта декларування ставки наступні ставки збору:

– 5% щодо валютних цінностей, розміщених на рахунках у банках в Україні і прав грошової вимоги до резидентів України за визначених умов, а також інших активів, що знаходяться (зареєстровані) в Україні;

– 9 % щодо валютних цінностей, розміщених на рахунках у фінансових установах за кордоном і прав грошової вимоги до нерезидентів України за визначених умов, а також інших активів (зокрема рухомого і нерухомого майна, майнових і корпоративних прав, фінансових інструментів), що знаходяться (зареєстровані) за кордоном;

– 2,5% щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 1 січня 2021 року до 20 червня 2022 року до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

До об'єктів одноразового декларування відносить проект обєкти визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 пункту 14.1 статті 14 цього ПК Укриїни активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, в тому числі, але не виключно:

а) валютні цінності (банківські метали, крім тих, що не розміщені на рахунках, національна валюта (гривня) й іноземна валюта, крім коштів у готівковій формі, та права грошової вимоги (у тому числі депозит (вклад), кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до іншої фізичної особи;

б) нерухоме майно (земельні ділянки, об'єкти житлової і нежитлової нерухомості).

Для цілей цього підрозділу до нерухомого майна відносяться об'єкти незавершеного будівництва, які:

не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, але майнові права на такі об'єкти належать декларанту на праві власності;

не прийняті в експлуатацію та розташовані на земельних ділянках, що належать декларанту на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або на праві довгострокової оренди або на праві суперфіцію;

в) рухоме майно, у тому числі:

транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми;

інше цінне рухоме майно (предмети мистецтва та антикваріату, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні вироби тощо);

г) частки (паї) у майні юридичних осіб або в утвореннях без статусу юридичної особи, інші корпоративні права, майнові права на об'єкти інтелектуальної власності;

ґ) цінні папери та/або фінансові інструменти, визначені законом;

д) права на отримання дивідендів, процентів чи іншої аналогічної майнової вигоди, не пов'язані із правом власності на цінні папери, частки (паї) у майні юридичних осіб та/або в утвореннях без статусу юридичної особи;

е) інші активи фізичної особи, у тому числі майно, банківські метали, що не розміщені на рахунках, пам’ятні банкноти та монети, майнові права, що належать декларанту або з яких декларант отримує чи має право отримувати доходи на підставі договору про управління майном чи іншого аналогічного правочину та не сплачує власнику такого майна частину належного власнику доходу.

1. Об'єктами декларування не можуть бути:

а) активи фізичної особи, одержані (набуті) декларантом внаслідок вчинення діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, крім кримінальних правопорушень або інших порушень законодавства, пов'язаних із:

– ухиленням від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів);

– ухиленням від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

– порушеннями у сфері валютного законодавства;

– порушеннями у сфері захисту економічної конкуренції в частині порушення, передбаченого пунктом 12 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

б) активи фізичної особи, які належать декларанту, стосовно якого розпочато досудове розслідування або судове провадження щодо такого активу за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212, 212-1, статтею 366 (щодо складання, видачі, внесення завідомо неправдивих відомостей, іншого підроблення документів податкової та/або фінансової звітності, митних декларацій, податкових накладних, первинних документів, іншої звітності з податків, зборів, обов'язкових платежів), статтею 367 (якщо кримінальне правопорушення пов'язане з порушенням вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) Кримінального кодексу України;

в) активи фізичної особи, які належать декларанту, стосовно якого відкрито судове провадження у вчиненні будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 209, 258-5 і 306, частинами першою і другою статті 368-3, частинами першою і другою статті 368-4, статтею 369 і 369-2 Кримінального кодексу України;

г) кошти в національній та іноземній валюті, які на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації перебувають у готівковій формі.

При цьому держава гарантуватиме суб'єкту одноразового (спеціального) добровільного декларування:

а) звільнення у разі сплати ним у повному обсязі суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування від відповідальності за порушення податкового, валютного законодавства та від обов'язку нарахування та сплати податків і зборів щодо доходів, які стали джерелом одержання (набуття) активів, зазначених таким декларантом в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації;

б) нерозголошення відповідними державними органами та їх посадовими особами відомостей, що містяться в одноразових (спеціальних) добровільних деклараціях та доданих до них документах, за виключенням випадків, коли це прямо передбачено законами або рішенням суду;

в) заборону, крім визначених законом випадків, на використання відомостей, що містяться в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації, у розслідуваннях та/або перевірках відносно декларанта, а також як докази у кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, цивільних та адміністративних справах (у межах складу та вартості активів, зазначених в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації як база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування).

Скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням можуть фізичні особи – резиденти, в тому числі самозайняті особи, а також фізичні особи, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об'єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) об'єкти декларування, і які відповідно до цього Кодексу є чи були платниками податків (далі – декларант).

Декларантами не можуть бути особи, які станом на дату початку періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави, або є особами, дієздатність яких обмежена і над такими особами встановлена опіка/піклування.

Декларантами також не можуть бути особи, які за будь-який рік, починаючи з 1 січня 2005 року, подавали або мають подавати декларації відповідно до законів, що визначають чи визначали правові та організаційні засади у сфері запобігання корупції (крім тих, які претендували або претендують на зайняття посад, перебування на яких вимагає чи вимагало від особи подання відповідної декларації, та не були призначені або обрані на відповідні посади).

Особи, які мають право відповідно до цього підрозділу скористатися правом на одноразове (спеціальне) добровільне декларування та не скористалися таким правом, вважаються такими, що повідомили контролюючий орган про відсутність у власності станом на дату завершення періоду проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичної особи, одержаних (набутих) за рахунок доходів, з яких не сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори відповідно до податкового законодавства на момент нарахування (отримання) таких доходів або склад та обсяг таких активів перебуває в межах, визначених пунктом 10 цього підрозділу.

особи визначені вище зможуть легалізувати об'єкти визначені проектом без сплати штрафних санкцій, що діяли на момент отримання таких активів та без сплати податків та зборів, сплативши лише ставку збору визначену для конкретного об'єкта. Тобто проекти направлені на легалізацію тіньових активів ориманих в минулому, і жодним чином не впливають на оподаткування активів отриманих зараз та в майбутньому.

Для вас фактично нічого не змінюється податки ви як платили так і будете платити, без змін, але якщо маєте не легалізовані активи визначені пороектом, то зміни які вони вносять в діючі нормативні акти будуть вам корисні, якщо є потреба в легалізації.

Якщо у вас є якась частина валютних цінностей на рахунках або майно прибане з коштів з яких податки не сплачені то ви зможете ці кошти легалізувати подавши декларацію (спеціальну)

Вам можна сплачувати податки як фіз особа подаючи щороку декларацію про майновий стан та доходи за місцем обліку в орган ДФС.

Згідно з діючим законодавством резиденти України можуть здійснювати інвестиції за межі України у вигляді майнових цінностей та грошових коштів. Інвестиції за кордон можуть здійснюватись у вигляді майнових прав та майна, крім сировини, комплектуючих виробів і запасних частин, товарів народного споживання та деяких інших, які відповідно до чинного законодавства потребують ліцензування, квотування або передбачено спеціальний режим.

Інвестування майнових цінностей за межами України підлягає ліцензуванню. Видачу індивідуальних ліцензій на проведення такого інвестування здійснює Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 19 лютого 1996 р. затверджено Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України. Згідно з вимогами цієї постанови для отримання індивідуальної ліцензії резиденти подають до МЗЕЗторгу такі документи:

— лист-звернення з обгрунтуванням необхідності майнових інвестицій за межами України;

— нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності у разі, якщо юридична або фізична особа є такою;

— нотаріально засвідчену копію установчих документів юридичної особи (статуту, установчого договору, положення);

— довідку банківської установи, в якій відкрито рахунок резидента;

— документ, що підтверджує вартість майнових цінностей в іноземній конвертованій валюті на основі цін міжнародних ринків;

— документ, що підтверджує внесення плати за видачу індивідуальної ліцензії і деякі інші документи.

Підставою для відмови у видачі індивідуальної ліцензії є:

— подання документів, що свідчать про намір резидента здійснити майнову інвестицію, яка не може бути предметом інвестування;

— виявлення в поданих документах недостовірної інформації;

— невідповідність поданих документів вимогам законодавства України;

— порушення проти заявника справи стосовно банкрутства;

— заборона або обмеження щодо іноземних інвестицій, передбачені законодавством країни, куди мають інвестуватися майнові цінності.

За видачу індивідуальної ліцензії справляється плата, розмір якої визначається МЗЕЗторгом за погодженням з Мінфіном.

Підстави припинення інвестиційної діяльності визначаються у ст. 21 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Зупинення або припинення інвестиційної діяльності проводиться за рішенням інвесторів або правомочного державного органу. Останнім таке рішення може бути прийнято з таких причин:

— якщо її продовження може призвести до порушення встановлених законодавством санітарно-гігієнічних, архітектурних, екологічних та інших норм, права та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом;

— оголошення в установленому законом порядку інвестора банкрутом внаслідок неплатоспроможності;

— стихійного лиха;

— запровадження надзвичайного стану.

Як вже відзначалось, резиденти України можуть здійснювати інвестиції за межі України також у вигляді грошових коштів. Таке інвестування регулюється Національним банком України і здійснюється шляхом:

— участі у підприємствах, що створюються спільно з іноземними юридичними або фізичними особами;

— придбання частки у діючих іноземних підприємств або придбання у власність таких підприємств повністю;

— створення за кордоном підприємств, що повністю належать українським інвесторам, а також відкриття за кордоном філій та інших відокремлених підрозділів;

— придбання нерухомого і рухомого майна, інших майнових прав, а також будь-яких прав інтелектуальної власності;

— придбання за кордоном та в Україні акцій, облігацій, інших цінних паперів іноземних держав;

— в інших формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України та країни інвестицій.

Слід зазначити, що резиденти України можуть здійснювати інвестиції за межі України у вигляді грошових коштів при дотриманні ними певних умов. Такими умовами є:

— здійснювати інвестиції за кордон виключно за рахунок власних коштів, зарезервованих та облічених на рахунках бухгалтерського балансу для здійснення інвестицій за кордон;

— здійснення інвестицій за кордон за рахунок бюджетних коштів дозволяється лише на підставі відповідної постанови Верховної Ради України;

— здійснення інвестицій за кордон за рахунок кредитів, одержаних від уповноважених та іноземних банків, інших резидентів і нерезидентів забороняється;

— для здійснення резидентами України інвестицій за кордон (в тому числі на підставі доручень інших резидентів) необхідно одержати індивідуальну ліцензію Національного банку України.

Підставою для відмови щодо видачі індивідуальної ліцензії на здійснення інвестиції за кордон може бути:

— незадовільний фінансовий стан резидента;

— відсутність висновку або негативний висновок регіонального управління Національного банку України;

— рішення відповідних органів (Міністерства економіки України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі України тощо) про неможливість або економічну чи геополітичну недоцільність здійснення інвестицій резидентами у конкретну країну;

— заборони або обмеження щодо іноземних інвестицій передбачені чинним законодавством конкретної країни;

— відсутність у законодавстві країни інвестицій правових гарантій щодо недоторканості іноземних інвестицій та безперешкодної їх репатріації;

— стан платіжного балансу України як в цілому, так і стосовно окремих країн світу;

— інші підстави, передбачені законодавством України та нормативними документами Національного банку України.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго вечора, Олександре!

Відповідно до пп. «е» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі — Декрет № 15-93), який діяв до набрання чинності Законом України від 21.06.2018 р. № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» (далі — Закон № 2473), отримання індивідуальної ліцензії НБУ потребували такі операції, як здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами — резидентами шляхом дарування або отримання в спадщину.

До резидентів України, винним у здійсненні операцій з валютними цінностями, пов'я­заних з інвестиціями за кордон без отримання індивідуальної ліцензії НБУ, мали були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей (п. 2 ст. 16 Декрету № 15-93).

До набрання чинності Законом № 2473 органом, до чиєї компетенції входило накладення штрафних санкцій на фізичних осіб — резидентів за ст. 16 Декрету №15-93, був лише НБУ. У податкових органів такої компетенції не було, це підтверджується судовою практикою (постанова Верховного Суду України від 07.02.2012 р. у справі №21-904а10 за позовом до державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Відповідно до п.3.2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49 (далі — Положення про валютний контроль), яке втратило силу 07.02.2019 р., суб’єктами відповідальності за здійснення операцій за відсутності індивідуальної ліцензії НБУ для здійснення інвестицій за кордон були банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку. Такий нормативний акт не передбачав процедури залучення до відповідальності фізичної особи — інвестора Національним Банком України.

Із прийняттям нового Закону № 2473 (з урахуванням змін від 14.01.2020 р.) починаючи з 07.02.2019 р., коли втратив силу Декрет № 15-93, необхідність одержувати вищезазначені ліцензії НБУ зник­ла. На зміну прийшли е-ліміти.

Фізична особа — резидент України може здійснити валютну операцію з перерахування коштів з України або на рахунки юридичних осіб — нерезидентів, відкритих в Україні для інвестування, протягом календарного року на загальну суму, яка не повинна перевищувати в сукупності 100 000 євро включно (п. 88 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ 02.01.2019 р. № 5, у редакції від 02.03.2020 р.). Але є винятки — операції з рахунками та компаніями в певних державах (перелік офшорних зон, держава-агресор) тощо (п. 143 і п. 144 Положення № 5).

Законом № 2473 не передбачено штрафні санкції в розмірі суми інвестиції за кордон (згідно з п. 2 ст. 16 Декрету № 15-93).

Однак за п. 3 чинної постанови Правління НБУ № 13 від 03.01.2019 р. «Про затвердження Положення про валютний нагляд» (далі — постанова № 13) банки, небанківські фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку, які до дня набрання чинності Законом № 2473 порушили вимоги Декрету № 15-93, Указу Президента України від 27.06.99 р. № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» та/або нормативно-правових актів НБУ з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену ст. 16 Декрету № 15-93, Положенням про валютний контроль, Положенням про застосування НБУ заходів впливу, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 р. № 346, у редакції, що діяла на день здійснення відповідного порушення.

Частиною четвертою ст. 14 Закону № 2473 відповідальність фізичних осіб — резидентів обмежена заходами впливу у вигляді штрафів, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП). Згідно зі ст. 15 цього Закону порядок застосування заходів впливу за порушення вимог валютного законодавства в частині, що стосується фізичних осіб, також регулюється КпАП.

Заходи впливу можуть бути застосовані ДПС протягом шести місяців від дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки від дня його здійснення.

Стаття 162 КпАП регулює суспільні відносини у сфері порушення правил про валютні операції (незаконна скупка, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави) і тягне за собою або попередження, або штраф (від 8 500 до 17 000 грн) з конфіскацією валютних цінностей. Згідно з термінологією Закону № 2473 «валютні цінності» — це національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали.

Стаття 1621 КпАП «Порушення порядку здійснення валютних операцій» застосовується до посадових осіб та до фізичних осіб — підприємців.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем скоєння правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, здійснені до прийняття цих законів. Закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження за справами про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (ст. 8 КпАП).

Всього доброго!

Успіхів Вам!