Начните консультацию с юристом онлайн
Я брав споживчий кредит на побутову техніку в Банку Русский Стандарт у 2006 році. Цей договір був сплачений вчасно і закритий у 2007 році. Після його закриття банк надіслав мені поштою кредитну карту з лімітом на 2000 грн, яку я активував в банкоматі, але кошти не знімав, оскільки не було необхідності. За кілька місяців мені почали дзвонити з банку з приводу боргу по карті. Виявилось, що весь доступний ліміт було знято в іншому місті в іншій області України. Я заперечив борг, надав банку письмові пояснення, що не користувався грошима і не знімав кошти. Служба безпеки банку сказала, що перевірить дані з камери в банкоматі, щоб підтвердити це. Про результати перевірки мені не повідомили, але про кредит вже не нагадували.
За кілька років, десь у 2010-11 роках мені почали дзвонити колектори з вимогою погасити борг і пеню. Пеня була нарахована в кілька разів більша за суму боргу. Я відмовився від цих вимог, сказав, що всі пояснення вже надав банку і нічого платити чи взагалі спілкуватись з колекторами не буду. Дзвінки продовжувались якийсь час і потім припинились.
24.03.2023 року знову надійшов дзвінок від колекторської компанії, мені повідомили про те, що я маю сплатити борг у розмірі 3800 грн і запитали чи збираюсь я платити. Я сказав, що не збираюсь з ними говорити по телефону, я не знаю хто це телефонує і не збираюсь обговорювати з незнайомими людьми будь-які справи. Мені сказали, що справу про борг буде передано до суду і мене внесуть до реєстру боржників. Це також закриє мені можливість виїзду за кордон (це для мене суттєво, оскільки я регулярно їжджу до Європи по роботі).
Чи дійсно може бути передано до суду цю справу і як мені взагалі реагувати на цей ніби то борг 16 річної давнини?
Похожие вопросы
Кодексы Україна
Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс УкраїниНовое в блогах Юристи.UA
Ответы юристов (2)
Адвокат, г. Николаев, 33 года опыта
Общаться в чатеДоброго дня, Миколо!
Для з'ясування всіх обставин цієї ситуації потрібна детальна розмова у режимі наживо. В мене є кілька питань до Вас, перш ніж я наважусь дати Вам повну консультацію та опрацювати алгоритм дій для вирішення згаданої проблеми із боргом. Абсолютно очевидно, що в цій історії є ознаки чиєгось добре спланованного шахрайства, і є сенс звернутись до поліції або ж навіть до кіберполіції. Висновок з цього приводу зможу зробити після грунтовного аналізу ситуації!
1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -
карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -
карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Ту буде достатньо написати заяву до поліції за місцем Вашого проживання. Протягом 24 годин її повинні внести в Єдиний реєстр досудових розслідувань і видати Вам витяг про це.
В цьому разі алгоритм дій такий:
Департамент кіберполіції Національної поліції України є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який входить до структури кримінальної поліції Національної поліції та відповідно до законодавства України забезпечує реалізацію державної політики у сфері боротьби з кіберзлочинністю, організовує та здійснює відповідно до законодавства оперативно-розшукову діяльність.
Це відносно нове для правоохоронних органів України утворення, дії якого спрямовано спрямовано саме на боротьбу із злочиннісю в електронній сфері.
Основні завдання Департаменту кіберполіції Національної поліції України:
1) Участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики щодо попередження та протидії кримінальним правопорушенням, механізм підготовки, вчинення або приховування яких передбачає використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.
2) Сприяння у порядку, передбаченому чинним законодавством, іншим підрозділам Національної поліції у попередженні, виявленні та припиненні кримінальніх правопорушень.
Для отримання on-line допомоги та надання даних для оперативного реагування на кібер інциденти натисніть на посилання. Інформацію буде опрацьовано у відповідності до Закону України "Про звернення громадян"
Телефони:
Для довідок за електронними зверненнями, відправленими через форму зворотнього зв'язку:
0800 50 51 70
Приймальня:+380 (44) 374 3713
Канцелярія Департаменту кіберполіції:+380 (44) 374 3751, +380 (44) 374 3799
Електронна пошта:
Для надання додаткової інформації за електронними зверненнями, відправленими через форму зворотного зв`язку:
callcenter@cyberpolice.gov.uaДля ЗМІ:press@cyberpolice.gov.ua
Нагадуємо, прийом звернень громадян здійснюється за допомогою форми «Зворотного зв’язку» на нашому сайті та в письмовому вигляді. Просимо з розумінням поставитись до необхідних тимчасових заходів та не наражати себе й інших на небезпеку.
Перш за все Ви повинні знати, що діяльність колекторів не врегульована жодним спеціальним законодавчим актом. Разом з тим, вона прямо не заборонена законом.
Так, визначаючи основні вимоги до цієї діяльності необхідно, перш за все, виходити з положень чинного законодавства. Відповідно до ст. 55 ГК України, колекторів можна віднести до суб’єктів господарювання.
Основна функція колекторів – стягнення боргів з боржників. Ця функція може також визначатися як послуга, що надається колектором відповідним кредиторам. В такому разі колектор виступає посередником між кредитором і боржником. Купуючи право вимоги до боржників у кредиторів, колектор фактично набуває статусу нового кредитора, що дозволяє йому вносити корективи в зобов’язання сторін.
Якраз внесення змін до зобов’язання є одним із найбільш проблемних аспектів, оскільки колектори дуже часто збільшують розмір заборгованості за рахунок застосування неустойок і штрафів.
Підставою для виконання колекторською організацією своїх функцій може слугувати договір, що укладається між нею та кредитором. Використовуються такі види договорів: доручення, комісія, факторинг.
Встановлені в ст. 1082 ЦК України вимоги про повернення боржником боргу новому кредитору (фактору) кореспондуються з загальним вимогами ЦК України про заміну кредитора в зобов’язанні (глава 47).
Таким чином, діяльність колекторів, що укладають договори про відступлення права вимоги, можна вважати діяльністю фінансової установи на ринку фінансових послуг, яка полягає у проведенні операцій факторингу. Вказаний висновок зобов’язує колекторську організацію, як суб’єкта первинного фінансового моніторингу, дотримуватися вимог чинного законодавства у сфері запобігання легалізації незаконних доходів. Хоча ліцензування діяльності фінансових установ (колекторських організацій), які стягують борги з фізичних осіб і підлягає ліцензуванню, однак відсутній механізм реалізації вказаної вимоги на підзаконному рівні. Отже, відсутні підстави для притягнення колекторських організацій до відповідальності за проведення вказаних фінансових операцій без належного дозволу (ліцензії).
Які права мають колектори і що робити коли їх вимоги неправомірні.
Потрібно зазначити, що будь-які заходи по примусовому стягненню заборгованості можуть вживатись виключно:
— органами Державної виконавчої служби;
— за рішенням суду, що набрало законної сили;
— за умови подачі виконавчого листа і відкриття виконавчого провадження;
— із дотриманням всіх офіційних процедур, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Нічого із вищезазначеного колектори робити не мають права. Водночас вони мають право звернутися до суду із метою стягнення переуступленого їм боргу і у випадку позитивного рішення суду звертатися до виконавчої служби з метою стягнення заборгованості.
В будь-якому разі у людини є право вимагати номер договору та дані первинного кредитора, а також тип договору (факторинг, представлення інтересів і т. д.) І його дані (номер і дату оформлення) між кредитором і колекторами. А також є право вимагати для ознайомлення завірені копії цих документів. Без надання цих документів неможливо визначити правові підстави звернення колекторів до вас. І є підстави говорити про «вимагання» за яке передбачено кримінальну відповідальність.
Варто звернути увагу, що у випадку відмови колишнього кредитора прийняти належне зобов’язання за договором і до моменту одержання всіх документів, які підтверджують повноваження нового кредитора, виникає прострочення кредитора, при якій нарахування відсотків за договором припиняється (ст. 613 Цивільного кодексу України).
За умови надання всіх необхідних документів є корисним самому звернутися до суду щодо умов договору, зокрема вимагати детальну виписку, вимагати обґрунтувати заборгованість (оскільки колектори зазвичай багатьох цих речей не мають, то відповідно їм буде непросто довести свою правоту). Крім того, можна будувати свою правову позицію, що цей договір нерозривно пов’язані з особами, які його уклали, а відповідно не можна було передавати борги по цьому договору.
Будуть додаткові питання чи бажання поспілкуватись зі мною наживо, тисніть кнопку "звернутись" біля мого фото. Можу реально Вам допомогти!
Адвокат, г. Киев, 25 лет опыта
Общаться в чатеВітаю!
ТАК, ВАС МОЖУТЬ ВНЕСТИ ДО РЕЄСТРУ БОРЖНИКІВ.
АЛЕ, В ВАШОМУ ВИПАДКУ КОЛЕКТОРИ ЗВЕРТАТИСЯ ДО СУДУ НЕ БУДУТЬ, БО СПЛИВ СТРОК ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тут слід наголосити, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. А за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
В ВАШОМУ ВИПАДКУ СТРОК ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ СПЛИВ.
АЛЕ ЯКЩО ПОДАДУТЬ ДО СУДУ, ТО В ЯКОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ МОЖУТЬ ЗАБОРОНИТИ ВАМ ПЕРЕТИНАТИ КОРДОН.
Стаття 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» передбачає, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він, зокрема, ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, – до виконання зобов’язань.
Стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачає, що разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про:
У такому випадку після винесення постанови про закриття виконавчого провадження виконавець надсилає електронну копію документа до Адміністрації прикордонної служби України, де знімається заборона.
Як в цивільному, так і в господарському процесі виконавець, який вніс подання, сторони виконавчого провадження та інші зацікавлені особи мають право оскаржити ухвалу суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.