Оплата відряджень за сумісництвом

Доброго дня.

Направлення у відрядження за розпорядженням керівника за рахунок підприємства для виконання завдання, обумовленого трудовим договором, є обов'язковим для працівника.

Відповідно п. 4 Розділу І Інструкції №59 підприємство, яке відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Пунктом 11 Розділу ІІ Інструкції №59 визначено, що відряджений працівник перед від'їздом у відрядження забезпечується авансом у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати.

Якщо цього не відбувається - це є порушенням норм трудового законодавства.

Доброго дня, Сергію!

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

В Україні створено систему спеціальних державних органів та інспекцій, які здійснюють нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю і не залежать у своїй діяльності від роботодавців.

З метою дотримання своїх прав, кожен (згідно зі ст. 40 Конституції України) має право направляти індивідуальне чи колективне письмове звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Основним правовим актом, що регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України такого права, є Закон України «Про звернення громадян».

Адресувати звернення щодо порушення своїх трудових прав можливо на поштову адресу: Головного управління Держпраці у Київській області, 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10 або на електронну пошту: zvern@kiev.dsp.gov.ua або Державної служби України з питань праці, 01601, м. Київ, вул. Десятинна, 14/ або на електронну адресу: zvern@dsp.gov.ua.

Форму для подання електронних звернень громадян до Головного управління Держпраці у Київській області або Державної служби України з питань праці можна завантажити за посиланням: http://kiev.dsp.gov.ua/zvernennya-gromadyan/ або https://dsp.gov.ua/forma-dlia-podannia-elektronnykh-zverne/.

Вимоги до звернення:

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Звернення може бути:

• усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі)
• письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне). Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Електронне звернення має відповідати всім вимогам письмового звернення, у тому числі містити підпис заявника (заявників) крім електронного цифрового підпису. Може бути виготовлене за допомогою оргтехніки у вигляді сканованої копії чи фотографії (у тому числі із відображенням підпису заявника) та надіслано з використанням мережі Інтернет.

Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніше як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 Закону України «Про звернення громадян».

Термін розгляду звернення:

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.

Звернення складається у довільній формі, однак в ньому потрібно вказати:

• кому адресується звернення (наприклад: Голові Держпраці, ПІБ керівника);
• від кого (прізвище, ім’я, по-батькові, індекс, повна поштова адреса заявника, № телефону);
• вид звернення (заява (клопотання), скарга або пропозиція).

Далі йде загальний текст звернення, де чітко і ясно має бути викладена суть порушеного питання або проблеми, який, як правило, складається за наступною схемою:

- вступна частина, де зазначаються підстава звернення, обставини, які стали причиною для звернення;

- мотивувальна частина, де вказується обґрунтування або основні питання, порушені в зверненні;

- результативна частина, де слід вказати мету звернення і очікуваний результат розгляду звернення;

- далі потрібно навести перелік документів (або копій документів), якщо ви додаєте їх до листа;

- письмове звернення обов’язково підписується особою (особами), що звертається з проставлянням дати подання звернення.

Для розгляду електронного звернення електронний підпис не вимагається.

Згідно статті 121 КЗпП. Гарантії і компенсації при службових відрядженнях.

Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Добові видаються у фіксованій сумі, їх конкретний розмір визначається на кожному підприємстві і закріплюється у внутрішніх документах (у наказі, положенні про службові відрядження, колективному договорі). Для різних відряджень (наприклад, у різні регіони) підприємство може встановлювати різні розміри добових.

У пп. 170.9.1 Податкового кодексу (далі – ПК) передбачено тільки максимальний розмір добових для комерційних підприємств, що не обкладаються ПДФО. Тобто підприємство може виплатити добові і в більшому розмірі, якщо так передбачено у внутрішньому документі, але тоді суму перевищення доведеться обкласти податком.

Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний відзвітувати за суми, видані йому авансом. Для цього він подає до бухгалтерії авансовий звіт за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 28.09.15 р. № 841, і документи, що підтверджують здійснені витрати (крім добових).За невиплату добових на підприємство можуть накласти штраф на підставі абзацу четвертого ч. 2 ст. 265 КЗпП – за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Розмір штрафу – 10 мінімальних зарплат (далі – МЗП) виходячи з розміру МЗП, установленого на момент виявлення порушення.

Мінсоцполітики у своєму листі від 21.12.16 р. № 1732/0/101-16/28 зазначає: згідно зі ст. 12 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР гарантії та компенсації працівникам у разі службових відряджень є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці. І як показує судова практика, суди теж дотримуються думки, що невиплата добових кваліфікується як недотримання мінімальних держгарантій в оплаті праці, а значить, органи Держпраці правомірно накладають штраф у розмірі 10 МЗП згідно з абзацом четвертим ч. 2 ст. 265 КЗпП

Як роз’яснює Мінсоцполітики у своєму Листі № 998, у разі невиплати добових до початку відрядження до посадових осіб підприємства (директора, головного бухгалтера) може бути застосований адміністративний штраф на підставі ч. 1 ст. 41 КУпАП у розмірі від 30 до 100 НМДГ

Відповідно до п. 13 розд. І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон:

На час відрядження особи, яка працює за сумісництвом, оплата праці здійснюється підприємством, що її відрядило.

Хоча Інструкція № 59 не є обов'язковою для суб'єктів господарювання, які не фінансуються за рахунок бюджетних коштів, зазначене положення п. 13 р. І цієї Інструкції можуть застосовувати і такі суб'єкти, якщо інші правила не визначені їх локальними документами - колективним чи трудовим договором, положенням про відрядження тощо.

Отже, період відсутності працівника за неосновним місцем роботи у зв'язку з указаними вище обставинами не оплачується за сумісництвом. На час відрядження особи, яка працює за сумісництвом, середній заробіток зберігають на тому підприємстві, яке її відрядило.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Чи укладали Ви письмовий договір/контракт? Якщо так, то потрібно в першу чергу його проаналізувати.

Питання організації відряджень та їх оплати врегульовують Кодекс законів про працю України (КЗпП) та Податковий кодекс України (ПК). Також можна звертатися до Інструкції про службові відрядження в межах України та закордон (наказ Мінфіну від 13.03.1998 № 59, далі — Інструкція 59). Хоча Інструкція № 59 стосується виключно бюджетних установ і підприємств, які отримують фінансування з держбюджету, регулює відрядження державних службовців, однак для звичайних комерційних підприємств, неприбуткових організацій вона носить суто рекомендаційний характер. Багато питань, пов’язаних з відрядженням в інших нормативних документах не зустрічається, а податківці полюбляють звертатися до Інструкції 59.

АЛЕ МАЙТЕ НА УВАЗІ: Інструкція № 59 для підприємств має рекомендаційний характер.

Відповідно до ст. 121 КЗпП, Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями (добові, транспортні витрати, витрати на проживання тощо).

Згідно статті 102-1 КЗпП Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.

Згідно інструкції 59 Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Згідно Ваших умов Ви маєте 3 місця роботи: основне місце роботи філія у Житомирі та по сумісництву філії в Хмельницькому і Києві.

Переміщення між філіями це не частина Вашого робочого процесу і може трактуватися це не як відрядження, а як робота на різних підприємствах. Прибуття на інші місця роботи не вважається відрядженням.

Якби Ви мали лише одне місце роботи, але Вас по службовому дорученню відправляли в інші населені пункти, то це вважалося б відрядженням, але у Вашому випадку роботодавець поступив хитро. Він вказав, що Ви маєте 3 різних місця роботи і відповідно Вас направлять не у відрядження, а на інше місце роботи.

Ви, звичайно, можете спробувати змусити роботодавця платити Вам компенсацію за відрядження у судовому порядку, але на мою суб'єктивну думку це безперспективно.

От, наприклад, якби Ви працювали на двох різних підприємствах (у двох різних роботодавців), то як Ви думаєте хтось би оплачував Вам час за те, що добираєтесь до іншого підприємства?

Проте для точного визначення потрібно перевірити трудовий та колективний договори, які Ви укладали з підприємством.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю!

ТРЕБА БАЧИТИ ТРУДОВИЙ ДОГОВІР - ЯК ЧІТКО ВИПИСАНИ ВАШЕ МІСЦЕ РОБОТИ.

ЯКЩО У ВАС МІСЦЕ РОБОТИ В РІЗНИХ ПІДРОЗДІЛАХ ОДНОГО ПІДПРИЄМСТВА, ТО ВАМ ВИПЛАТИ ЗА ВІДРЯДЖЕННЯ НЕ НАРАХОВУЮТЬСЯ.

Перш ніж з’ясувати, що таке внутрішнє сумісництво, наводжу визначення самого поняття «сумісництво».

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві (у ФОП) (ст. 1021 КЗпП).

При цьому - якщо робота за сумісництвом виконується на тому ж підприємстві (у ФОП), де працівник працює за основним місцем роботи, це є внутрішнім сумісництвом.

Основні умови такі:

1. Внутрішнє сумісництво можливе у того роботодавця, де працівник працює за основним місцем роботи.

2. Робота за внутрішнім сумісництвом виконується на підставі окремого трудового договору. Законодавство не обмежує кількість трудових договорів, які може укладати особа.

3. Робота за внутрішнім сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час.

Якщо ж робочі місця знаходяться на відстані, то також передбачається час на дорогу та спосіб доправлення к місцю роботи.

Ознаку місця роботи — основне чи сумісництво — визначає самостійно працівник згідно з поданою заявою (до її відкликання) (див. п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, далі — Закон № 2464).

ЯКЩО У ВОДІЯ МІСЦЕ РОБОТИ НАПРИКЛАД ЖИТОМИР, ТО ПОЇЗДКИ ДО ХМЕЛЬНИЦЬКОГО АБО КИЄВА, ЦЕ ВЖЕ ВІДРЯДЖЕННЯ.

Вітаю Вас!

Я працевлоштований у одному підприємстві на 3 філіях (житомир, Хмельницький, Київ) за сумісництвом.в наказі про прийняття написано основне місце роботи філія Житомир з графіком роботи з 08:00 до 13:30, та інші 2 філії з 13:30 до 15:00 та з 15:00 до 17:00.Роботодавець не хоче мені платити відрядження та добові під час переміщення до інших філій. Враховуючи що відстань досить велика це долає відповідні складності та додаткове фінансове навантаження для пересування мені дають службовий автомобіль з водієм котрий не за сумісництвом та йому відрядження та добові надаються.

По-перше, все ж не потрібно порівнювати Вашу ситуацію з водієм, адже ми можемо не знати важливі деталі.

По-друге, для того, аби платати відрядження та добові, має бути наказ про це.

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

НАКАЗ

13.03.98 № 59

Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон

1. Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Оскільки Ваші місця роботи відрізняються, на мій погляд, у таких переміщеннях відсутні ознаки відрядження. Але, можливо, я помиляюся. Так чи інакше, але у питанні потрібно розбиратися.

З повагою!