Підписання договору NDA

Доброго дня, нажаль з досвіду скажу,що такі договори є маніпуляцією свідомістю. І зазвичай містить багато умов які порушують права людини. У будь якому разі, поки ви самі не зізнаєтесь, що ви працюєте у партнера , вас не можливо буде встановити вагу причетність. Раджу у разі зміни роботодавця , укладати угоду, де буде зазначено не розголошення про вас інформації третім особам. Зазвичай, якщо не підпишите договір , немає сенсу проходити стажування, втрачений час дарма. З досвіду скажу такі договори майже у всіх ви напрямках.

На мою думку, якщо бажаєте працювати , реалізовувати себе, розвиватись, треба підписувати. У разі чого ви зможете відстояти свої права у судовому порядку, у першу чергу право на працю.

Головне це не бути шкідником, і не видавати комерційну таємницю, не використовувати інформацію,коли, які ви отримали за період праці. Навчайтесь, потім робіть своє.

За своїм змістом Non-disclosure agreement (Договір про нерозголошення) – це угода, за якою одна Сторона передає комерційну таємницю та/або конфіденційну інформацію, інша Сторона зобов'язується її не розголошувати. Це головне за що вас можуть притягнути до відповідальності, все інше страшилки для дорослих.

Що немає терміну, це буде підставою для вашого захисту в знання договору не дійсним.

Вітаю!

1. ПІДПИСУВАТИ ЧИ НІ "NDA" ПРИЙМАТИ РІШЕННЯ ВАМ.

НАДАНИЙ ВАМИ ДОГОВІР ВІДПОВІДАЄ ЗАКОНОДАВСТВУ УКРАЇНИ.

Документ може бути складений в довільній формі. До договору входять важливі для компанії норми та вимоги. Виділяють 4 головних форми документа:

1. Універсальний. Застосовується у більшості випадків. Це шаблон, який можна використати для будь-якої компанії. Ним підтверджуються різні угоди.
2. Для винаходів. Часто виникають обставини, коли майстру потрібно обміркувати свій винахід зі сторонніми особами (потенційними інвесторами чи виконавцями). Якщо на той час патентні права ще не встановлені, дані можуть бути використані без згоди автора. Укладання договору допомагає уникнути витоку інформації. Таким чином захищають проєкти, схеми, бізнес-процеси або фінансові розрахунки.
3. Трудовий. Укладається з працівниками компанії. Договір забороняє робітникам обговорювати ділові питання зі сторонніми особами без згоди роботодавця. За замовчуванням угода укладається з кожним співробітником під час прийняття на роботу.
4. Для претендентів. Під час співбесіди до потенційного робітника можуть потрапити секретні дані. Договір змусить його зберігати отриману інформацію у таємниці.

Договори використовують для збереження:

• бізнес-моделей;
• інформації про можливі джерела фінансування;
• даних про нові ідеї чи винаходи;
• клієнтської бази;
• будь-якої інформації про особливості бізнесу партнерів;
• підсумків проведених тестувань;
• результатів досліджень.

Покарання передбачено Кримінальним кодексом України - стаття 232. Згідно з нею, якщо доведено, що витік інформації відбувся з корисливими цілями та спровокований навмисно, винуватець повинен сплатити від 1 до 3000 мінімальних доходів. Окрім того, людину, що навмисно передала секретні дані стороннім особам, можуть позбавити права займати певні посади. АЛЕ ЦЕ ТРЕБА ДОВЕСТИ!!!

2. НИЖЧЕ НАВОДЖУ ПРИКЛАДИ СУДОВИХ РІШЕНЬ З ЦЬОГО ПИТАННЯ:

https://armada.law/blog/chy-pratsyue-nda-v-ukrayin...

Доброго дня!

1. Договір безстроковий, тобто не має терміну його припинення. Розірвати його неможливо. Санкції відповідні

Згідно п. 2.4. Строк дії Договору становить 5 (п’ять) календарних років з моменту, передбаченого п. 2.1. цього Договору

Розвірвати договір Ви можете за згодою сторін або у судовому порядку.

2. Заборона працювати з конкурентними компаніями (теж без термінів), при чому списку цих компаній в договорі не має. Лише вказано що якщо ці компанії співпрацювали з даною організацією як клієнти, партнери і інше. Як ми розуміємо в айті напрямку, багато компаній співпрацює. Чи є доречним такий пункт?

4.6. Конфіденціал зобов’язується не співпрацювати та не надавати будь-які послуги конкурентам та клієнтам Конфідента, відомості про яких він отримав з або завдяки Конфіденційній інформації Конфідента протягом строку дії цього Договору, у тому числі, але не обмежуючись, на підставі трудових договорів, договорів цивільно-правового характеру та господарських договорів. Порушення цього положення вважатиметься несанкціонованим використанням Конфіденційної інформації Конфідента та слугуватиме підставою для застосування передбачених у цьому розділі санкцій.

ТОБТО, Ви не маєте працювати на конкурентів (це можуть бути будь-які ІТ компанії) протягом 5 років поки діє договір або поки Ви не розірвете його за згодою сторін чи в судовому порядку.

Звичайно, що це недоречний пункт.

Чи варто його підписувати? Чи існують реальні ризики санкцій або ступору карєри в айті внаслідок цього договору?

Як показує практика стягнути кошти за порушення Договору NDA з працівника буває надзвичайно складно, навіть, в судовому порядку. Адже IT компанія повинна надати докази порушення Договору. На жаль, поки Ви не розірвите даний договір, то співпраця з конкурентами вважатиметься порушенням, а потенційні конкуренти це всі компанії, які працюють в даній сфері.

Договір передбає наступні санкції:

4.3.У разі порушення умов цього Договору Конфіденціалом, а саме у разі несанкціонованого використання, розголошення (публічно або третім особам), передачі, використання у власних інтересах та інтересах третіх осіб Конфіденційної інформації, у будь-якій формі, доступ до якої йому було надано, або про яку йому стало відомо протягом строку дії цього Договору, Конфіденціал зобов’язаний відшкодувати всі збитки (прямі та непрямі), що виникли та/або можуть виникнути внаслідок такого порушення.

4.4.За порушення умов Договору в частині несанкціонованого використання, розголошення (публічно або третім особам), передачі, використання у власних інтересах та інтересах третіх осіб персональних даних, які оброблюються Конфідентом та (або) від імені Конфідента та до яких Конфіденціал отримав доступ, Конфіденціал несе відповідальність згідно з правом країни, що застосовується до цього порушення. Конфіденціал несе всю можливу відповідальність, у тому числі у порядку регресу, яка може настати в результаті порушення законодавства про захист персональних даних.

4.5.За порушення умов Договору Конфіденціал також зобов’язаний сплатити на користь Конфідента грошову компенсацію у сумі 90 000,00 (Дев’яносто тисяч гривень 00 коп.) гривень нуль копійок) та індексується згідно з базовим індексом інфляції в Україні.

Отже, з негативних моментів, це те, що поки Договір є чинним (5 років або до дати розірвання за згодою сторін чи в судовому порядку) - співпраця з конкурентами IT компанії може бути розцінена як порушення.

Проте, щоб стягнути з Вас кошти - IT компанія повинна звернутись до суду, а для цього у них повинні бути належні докази Вашого порушення.

Загалом, даний Договір більше розрахований на захист IT компанії, а не Вас. Адже, навіть, якщо Ви звільнитесь з IT компанії раніше ніж закінчиться термін дії Договору (наприклад, через 1 рік), то Ви все рівно не повинні співпрацювати з конкурентами ще 4 роки (до закінчення строку дії Договору).

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня.

Договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на визначення, зміну або припинення прав і обов'язків між сторонами.

При укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Якщо Вас не влаштовують його умови - складіть протокол розбіжностей до проекту договору і запропонуйте Вашому контрагенту його розглянути.

Якщо Ваші умови не приймуть - договір з дискримінаційними умовами відносно Вас краще не укладати.

Доброго дня, Володимире!

Чи варто його підписувати?

Якщо Ви не підпишите даний договір, то навряд чи зможете працевлаштуватись до вищезгаданої компанії.

Чи існують реальні ризики санкцій або ступору карєри в айті внаслідок цього договору?

Так, такі ризики існують, але тільки у тому разі, якщо Ви порушите умови договору та компанія зможе довести наступне у суді:

4.3.У разі порушення умов цього Договору Конфіденціалом, а саме у разі несанкціонованого використання, розголошення (публічно або третім особам), передачі, використання у власних інтересах та інтересах третіх осіб Конфіденційної інформації, у будь-якій формі, доступ до якої йому було надано, або про яку йому стало відомо протягом строку дії цього Договору, Конфіденціал зобов’язаний відшкодувати всі збитки (прямі та непрямі), що виникли та/або можуть виникнути внаслідок такого порушення.

4.4.За порушення умов Договору в частині несанкціонованого використання, розголошення (публічно або третім особам), передачі, використання у власних інтересах та інтересах третіх осіб персональних даних, які оброблюються Конфідентом та (або) від імені Конфідента та до яких Конфіденціал отримав доступ, Конфіденціал несе відповідальність згідно з правом країни, що застосовується до цього порушення. Конфіденціал несе всю можливу відповідальність, у тому числі у порядку регресу, яка може настати в результаті порушення законодавства про захист персональних даних.

4.5.За порушення умов Договору Конфіденціал також зобов’язаний сплатити на користь Конфідента грошову компенсацію у сумі 90 000,00 (Дев’яносто тисяч гривень 00 коп.) гривень нуль копійок) та індексується згідно з базовим індексом інфляції в Україні.

Договір безстроковий, тобто не має терміну його припинення. Розірвати його неможливо. Санкції відповідні

Відповідно до пункту 2.4 строк дії договору становить 5 років. А от поширювати відомості, зазначені у другому розділі договору Ви дійсно не маєте права необмежений період часу після закінчення терміну дії договору.

Розірвати договір Ви зможете тільки у судовому порядку,якщо не матимете згоди обох сторін.

2. Заборона працювати з конкурентними компаніями (теж без термінів), при чому списку цих компаній в договорі не має. Лише вказано що якщо ці компанії співпрацювали з даною організацією як клієнти, партнери і інше. Як ми розуміємо в айті напрямку, багато компаній співпрацює. Чи є доречним такий пункт?

Ви ніколи не побачити у подібних договорах перелік компаній з якими Ви не можете співпрацювати.

Щодо самого договору та структури останнього.

NDA (Non-Disclosure Agreement) — угода про нерозголошення, за якою одна Сторона, якій передається інформація (конфіденційна інформація, комерційна таємниця, іншої інформації з обмеженим доступом) іншою Стороною, бере на себе зобов’язання її не розголошувати.

У разі, якщо компанія укладає зі спеціалістом договір на довгострокову перспективу і бажає убезпечити себе від розголошення конфіденційної інформації контрагентом, тоді укладається договір про нерозголошення в якому компанія передбачає чіткий перелік інформації, щодо якої існує ризик розголошення.

Структура NDA

Умовно NDA можна розділити на такі структурні елементи:

1. “Шапка” угоди — зазначаються відомості про сторони, а також відомості про договір відповідно до якого укладається угода.

2. Предмет — у цьому розділі детально описується суть угоди: передання інформації однією Стороною й обов’язок не розголошувати таку інформацію іншою Стороною.

3. Визначення термінів — здійснюється тлумачення понять, які будуть використовуватись в NDA, зокрема, це може бути: конфіденційна інформація; розголошення конфіденційної інформації; використання конфіденційної інформації і т.д.

4. Конфіденційна інформація — в цьому розділі потрібно детально описувати інформацію, яка вважається конфіденційною згідно NDA і розголошення якої стане фактичною підставою для притягнення до відповідальності.

5. Права та обов’язки сторін — описуються права та обов’язки Сторін. Слід звернути увагу на чіткому описі обов’язків Сторони, яка зобов’язується не розголошувати конфіденційну інформацію. Для такої Сторони потрібно детально описати обов’язок не лише не розголошувати відповідну інформацію, але і вчиняти дії для належного збереження такої інформації, щоб не відбулося активне чи пасивне розголошення.

6. Відповідальність сторін — загальні положення відповідальності Сторін. Цей розділ більшою мірою присвячений для Сторони, яка зобов’язується не розголошувати конфіденційну інформацію.

7. Форс-мажор — загальні положення форс-мажорних обставин, перелік таких обставин та порядок повідомлення про їх виникнення.

8. Вирішення суперечок — порядок досудового врегулювання спору, а у випадку неможливості вирішити суперечку в позасудовому порядку — зазначення конкретного суду, який здійснюватиме розгляд справи, а також законодавства.

9. Прикінцеві положення — порядок підписання NDA, строк дії, припинення та розірвання, законодавство, яке застосовується до NDA, територія, на яку поширюється відповідна NDA та інші положення, які Сторони вважають зазначити.

Відносини, пов’язані із захистом комерційної таємниці, регулюються нормативними актами у різних галузях права, зокрема, ЦК України, ГК України, законами «Про інформацію», «Про захист від недобросовісної конкуренції», а межі правового регулювання у даній сфері носять лише загальний характер.

По-перше, чинним законодавством не передбачено такого виду договору, як угода про захист комерційної таємниці та/або конфіденційної інформації, тобто NDA.

Спеціальні норми щодо обов’язку сторін договору зберігати конфіденційність отриманих під час його виконання відомостей містяться у наступних нормах чинного законодавства:

• ст.862 ЦК України (договори підряду);
• ст.895 ЦК України (договори на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських і технологічних робіт);
• ст.302 ГК України (агентські договори);
• п.6 ч.1 ст.1121 ЦК України, передостанній абзац ч.1 ст.371 ГК України (договори комерційної концесії).

Так, згідно з ч.1 ст.862 ЦК України, якщо сторона у договорі підряду внаслідок виконання договору одержала від другої сторони інформацію про нові рішення і технічні знання, у тому числі й такі, що не захищаються законом, а також відомості, що можуть розглядатися як комерційна таємниця, вона не має права повідомляти їх іншим особам без згоди другої сторони.

Решта наведених норм містять у цілому аналогічні за змістом приписи.

Разом з тим, відсутність у законодавстві прямої вказівки на такий вид договору, як договір про захист комерційної таємниці та конфіденційної інформації (NDA), не перешкоджає його укладанню, зважаючи на принцип свободи договору, закріплений п.3 ч.1 ст.3, ст.ст. 6, 627 ЦК України, проявом якого є право сторін укласти договір, що не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам (ч.1 ст.6 Кодексу).

По-друге, іншою законодавчою особливістю у даному питанні є відсутність чіткого розмежування комерційної таємниці та конфіденційної інформації.

Так, стаття 20 Закону України «Про інформацію» виділяє за порядком доступу відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

У свою чергу, до останньої ст.21 названого Закону, а також ч.1 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відносить конфіденційну, таємну та службову інформацію.

Визначення конфіденційної інформації наведене у ч.2 ст.21 Закону України «Про інформацію», ч.1 ст.7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», за змістом яких, конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Поняття таємної інформації Закон України «Про інформацію» не містить, а стаття 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає її як інформацію, доступ до якої обмежується, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною дана норма законодавства визнає інформацію, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Тож, як бачимо, положення Законів України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації» не містять визначення комерційної таємниці, як і не відносять даний вид інформації конкретно до таємної чи конфіденційної, а також чітко не розмежовують такі категорії інформації.

По-третє, наступною проблемою є розмежування категорії комерційної таємниці між галузями цивільного (господарського) і трудового права.

Так, чинним трудовим законодавством, на відміну від цивільного та господарського, взагалі не визначено поняття комерційної таємниці та обов’язку працівника щодо її збереження, якщо відповідні відомості ним отримано під час виконання трудових обов’язків, як не передбачено і можливості стягнення з працівника штрафних санкцій за допущені порушення у сфері охорони комерційної таємниці.

На підставі ч.1 ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну роботодавцю внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків, проте, розмір її відшкодування обмежено середнім місячним заробітком такого працівника (ч.1 ст.132 КЗпП), а понад такий розмір допускається лише у випадках, прямо зазначених у законодавстві.

Такі випадки передбачені ст.134 Кодексу, зокрема, пунктами 3,7 якої визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини роботодавцю, у випадках, коли: шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п.3); шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків (п.7).

Таким чином, за буквальним тлумаченням чинного законодавства, з працівника може бути стягнуто шкоду за розголошення комерційної таємниці компанії у повному обсязі:

• з посиланням на наявність у таких його діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.231 КК України, що полягають у незаконних діях стосовно комерційної таємниці, але тільки за умови, що такими діями спричинено істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності, розмір якої законодавцем чітко не визначено;
• якщо розголошення комерційної таємниці працівником вчинено не при безпосередньому виконанні трудових обов’язків, що як правило, і може мати місце на практиці.

Разом з тим, слід мати на увазі, що відшкодування шкоди не тотожне штрафним санкціям, які можуть бути встановлені NDA з працівником. Проте, можливості покладення на працівника штрафних санкцій чинним законодавством не передбачено.

Крім того, згідно з вимогами ст.139 КЗпП України, працівники зобов’язані працювати чесно, виконувати розпорядження власника, додержувати трудової дисципліни. Відтак, якщо обов’язок працівника стосовно збереження комерційної таємниці компанії закріплений у трудовому договорі та/або внутрішніх документах компанії (розпорядженнях власника), то недотримання працівником зазначених вимог слід розглядати як порушення трудової дисципліни і може мати наслідком дисциплінарну відповідальність останнього.

Разом з тим, чинним законодавством передбачені лише два види дисциплінарних стягнень: догану і звільнення (ст.147 КЗпП). Як бачимо, штраф у цьому виключному переліку відсутній.

Відповідно до ст.9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Також, частиною третьою ст.21 КЗпП України визначену таку особливу форму трудового договору, як контракт, в якому права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), можуть встановлюватися угодою сторін. При цьому, сфера застосування контракту визначається законами України. Такі категорії працівників, з якими може бути укладений контракт, визначаються численними нормативно-правовими актами. Для сфери ІТ у даному випадку потенційно застосовуваними можуть бути такі категорії працівників, як іноземці (Закон України «Про зайнятість населення») та працівники компаній, що функціонують у спеціальних (вільних) економічних зонах (Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»).

https://legalitgroup.com/nda-pratsyuye-it-advokati...

З повагою, адвокат Айвазян.

ДОБРИЙ ВЕЧІР, ВОЛОДИМИРЕ! Нічого страшного в таких договорах немає. Наші наївні ІТ-компанії вважають, що ці юридично нікчемні норми NDA в договорах їх від чогось захистять.

За своїм змістом Non-disclosure agreement (Договір про нерозголошення), NDA – це угода, за якою одна Сторона передає комерційну таємницю та/або конфіденційну інформацію, інша Сторона зобов’язується її не розголошувати. Істотними умовами є строк і визначення інформації, на яку поширюється положення щодо нерозголошення. Формою договору є проста письмова. Такий договір може бути як оплатним, так і безоплатним.

Суди України до речі дуже пильно ставляться саме до того - чи оплатний такий договір. І якщо людина не отримує ніяких бонусів за взяття такого тягаря на себе, то суди часто вказують умовно кажучи, що "яка оплата - такий і захист за договором".

Для них це стандартний договір. Звісно мені дуже прикро за міжнародні та вітчизняні ІТ-компанії, чиї юристи розробляють подібний "юридичний непотріб", однак, вони вважають і вірять, що цей договір їх захистить від розголошення інформації конкурентам чи державним органам, в тому числі правоохоронним. Особливо смішно про державні органи.

В цій частині договір юридично нікчемний, адже норми законів мають вищу юридичну силу ніж правочини і мають відповідати законодавству країни підписання. Але хай вірять в те, що цей договір забороняє Вам давати покази правоохоронним чи іншим державним органам. Деякі розумники ще записують, що Ви зобов"язані повідомити їм таємницю слідства, яка стала Вам відома під час участі у слідчих діях, в тому числі допиту ))) Ну взагалі як то кажуть без коментарів.

Також часто в умови NDA також прописують умови про неконкуренцію (англ. NCC – non-compete clause), а не лише про конфіденційність (NDA – non-disclosure agreement).

Угода про неконкуренцію полягає у тому, що роботодавець та працівник домовляються, що працівник не буде працевлаштовуватися в компанії, які займаються аналогічною діяльністю, або брати участь у проектах, аналогічних до проектів компанії. Таке обмеження встановлюється, як правило, на певний строк.

Однак, укладення NCC не врегульовано трудовим законодавством України. Водночас, в Україні гарантоване конституційне право на працю, що включає вільний вибір професії, виду трудової діяльності та роботи.

Також Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП України) визначено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Отже, наявний є ризик того, що включення умов про неконкуренцію до трудового договору може розцінюватися судом як обмеження трудових прав працівника та погіршення його становища.

Враховуючи це, окрім трудового договору, роботодавці іноді укладають з працівниками окремий цивільний договір, у якому визначають працівнику винагороду за непрацевлаштування у конкурентів. При цьому, правочин, який обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права, є нікчемним. Тобто, укладення NCC як цивільного договору також несе відповідні ризики.

Застосування NCC ще не набуло широкого масштабу в Україні, а тому судова практика щодо даного питання майже відсутня.

Однак вже зараз можна заявити, що у нас законодавство поки що захищає працівників від подібних витівок корпоративної диктатури, на відміну від тих же США і ЄС. І це справедливо, бо якщо в США СЕО корпорацій платять за такі договори чималі бонуси та інші стимулюючі виплати, то у нас намагаються використовувати такі інструменти - не даючи робітникам за це ніяких бонусів.

Апеляційний суд Дніпропетровської області розглядав справу № 191/215/14-ц, у якій роботодавець намагався стягнути з колишнього працівника штраф за створення конкурентної компанії та працевлаштування у ній директором. У постанові від 18 серпня 2014 року суд дійшов висновку, що умови договору найму в частині заборони відповідачу займатись будь-яким видом діяльності, подібним до того, який провадився позивачем, порушує права відповідача та суперечить діючому законодавству.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/40234833

У справі № 761/15245/18 суд першої інстанції встановив, що угода про неконкуренцію не суперечить волевиявленню сторін та вимогам закону та ухвалив рішення про стягнення з роботодавця на користь колишнього працівника грошових коштів за такою угодою. Зазначене рішення залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції від 06 жовтня 2020 року. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що при виконанні ним певних умов, наприклад, не працювати на будь-яку компанію-конкурента, відповідачі повинні були виплатити позивачу кошти.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/92114789

Аналогічно не спіткали успіх фірми - позивачі по договорам неконкуренції й в інших судових рішеннях.

Зокрема рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21.02.2024 р. по справі № 675/1297/23 - відмовлено у задоволенні позову компанії до працівника.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/117388108

Пів року тому у мене був кейс, коли міжнародна ІТ-компанія (засновники і головний офіс в Німеччині) з реєстрацією підрозділу в Одесі намагалася звільнити працівника - громадянина України (працює в Україні), бо бачте закордонному куратору щось там не подобається у їх комунікації (як з"ясувалося пізніше, даний процівник просто на свою голову поділився з колегами думкою, що їх куратор некомпетентний у питаннях, які координує. Ну і звісно ж хтось із наших співгромадян швиденько побіг і здав його куратору, розповіввши увесь зміст розмови.).

Звісно що взяти з ІТ-шника в сфері юриспруденції. Його на перемовинах намагалися ошукати і звільнити просто так, щоб написав заяву за власним бажанням. Без будь-яких компенсацій. До чого я веду розповідаючи про цей кейс.

Коли він залучив мене як свого представника і юридичного консультанта в перемовинах, вони теж намагалися тиснути подібним договором про конфіденційність, що типу порушення трудових прав ІТ-фахівця і перемовини також є конфіденційною внутрішньокорпоративною інформацією і я не маю права доступу до перемовин. Не вдалося. Пояснив даним особам, в тому числі їх іноземному куратору з Португалії та представникам головного офісу, що в Україні це так не працює і що в Україні закон має вищу юридичну силу, ніж договір в який вони понаписували повні нісенітниці, які суперечать законодавству і дуже б зацікавили правоохоронні органи. Бо якщо так щось приховується, то мабуть це не дуже законна діяльність, а тому є предметом для особливої уваги правоохоронних органів.

Як наслідок - клієнт уклав договір про звільнення за угодою сторін, отримав відступні у розмірі своєї заробітної плати за пів року та компенсацію за невикористану відпустку за 3 роки (загалом близько 43 тисяч $ у гривневому еквіваленті після сплати усіх податків і зборів).

Повторюсь. Рівень юристів в ІТ-сфері які працюють з українським ринком - дуже низький. Тому, замість того аби роз"яснити іноземним партнерам особливості законодавства, вони працюють по принципу - краще напишемо в договір усі можливі нісенітниці, які вимагає туди включити некомпетентний керівник.

ОТЖЕ, це в принципі стандартний договір про нерозголошення інформації, яким себе думає захистити роботодавець - ухилянт від сплати податків або іншим чином, оформлюючи взаємовідносини з фактичним працівником, який оформлений як ФОП, гіг-контракт або при трудовому договору.

Тож, не переживайте за нього. Це стандартна схема ведення бізнесу в ІТ-сфері та деяких інших сферах, в тому числі з іноземним елементом. Через цю обставину, деякі бізнесмени вирішують і собі договір такий укладати. По принципу - чим ми гірші. Як каже народна приказка - "Коні ноги кують..." (далі знаєте мабуть).

Звісно Вам вирішувати - чи підписувати такий договір. Але без його підписання думаю працювати Вам не дадуть. Нічого страшного в цьому договорі немає, якщо знати специфіку праці в окремих сферах і що такий договір є майже стандартним.

Також, згідно зі ст. 505 Цивільного кодексу України, комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.Угоди про конфіденційність можуть бути викладені у вигляді окремих договорі або такі угоди є частинами інших договорів, як-то трудових договорів, договорів підряду (ст. 862 Цивільного кодексу України) тощо.

У своїй постанові від 28.02.2019р. (справа №752/5775/16-ц) Верховний Суд відмовив Товариству у задоволенні його касаційної скарги, оскільки товариство не надало суду належних та допустимих доказів неправомірності використання у власних цілях комерційної таємниці, а сам по собі факт входження працівником під час перебування у відпустці у корпоративну систему не є доказом розголошення комерційної таємниці. Водночас суд зауважив, що тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.

В іншій справі Верховний Суд. (постанова від 23.11.2020р. у справі №910/1759/19) також відмовив Товариству та відхилив доводи про те, що інформація про ціни не є комерційною таємницею, оскільки необхідно брати до уваги не тільки інформацію про ціни, але і всю інформацію в комплексі, а її використання дозволило укласти договори з покупцями контрагента, пропонуючи їм більш вигідні умови. Водночас суд узагальнив свої міркування зазначенням, що склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються самостійно власником або керівником підприємства з дотриманням чинного законодавства. Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.

Розглядаючи касаційну скаргу Товариства у справі про стягнення з колишнього керівника збитків у вигляді упущеної вигоди, що завдані через порушення колишнім директором своїх зобовязань зі збереження комерційної таємниці, Верховний Суд у своїй постанові від 07.06.2022 у справі №910/15998/20 відмовляючи у задоволенні скарги та погоджуючись із думкою судів попередніх інстанцій зазначив, що при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків. Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками й доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

Згідно зі ст. 36 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, Верховний Суд - найвищий суд у системі судоустрою України. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд, зокрема, здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики; забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Щиро бажаю успіхів у роботі!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Вітаю Вас.

Аби проаналізувати даний договір, потрібно прикласти чимало зусиль та витратити не мало часу. З першого погляду він відповідає вимогам законодавства, але нюанси можуть критися в деталях. У будь-якому випадку це має бути індивідуальне замовлення. Без підписання нда Вас точно не працевлаштують, а тому аналіз має бути грунтовним.

З повагою!