Оплата рахунків за утримання багатоквартирного будинку

Доброго дня, так ви маєте Право на неоплату вартості комунальних послуг, для цього вам потрібно подати звернення до надавача послуг, додавши докази вашої відсутності. Не проживання за адресою.

Згідно із пунктом 6 частини першої статтею 7 Закону споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Пункт 11 частини другої статті 7 Закону передбачає, що споживач зобов’язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об’єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Факт не проживання можна підтвердити довідкою, що видана на підставі акту щодо підтвердження факту проживання без реєстрації/факту непроживання, підписаний не менш як 3 сусідами. Також, у разі, якщо особа зареєстрована, але не проживає за адресою реєстрації, їй доцільно підтвердити факт свого перебування за іншою адресою відповідною довідкою. Це може бути документ, який підтверджує місце перебування особи в іншій адміністративно-територіальній одиниці у зв’язку з роботою, лікуванням, навчанням, тривалим відрядженням, відбуванням покарання, проходження військової служби, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи тощо. Відповідно до статті 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження. На сьогодні багато органів місцевого самоврядування ухвалили своїми актами (рішеннями) порядки\положення про видачу довідок про фактичне місце проживання (не проживання) особи

ідно з пунктом 5 частини другої статті 8 Закону виконавець зобов'язаний розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 151 "Про затвердження Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання" у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг. Виконавець зобов'язаний провести такий перерахунок протягом місяця незалежно від наявності заборгованості. Таким чином, якщо особа була відсутня за місцем проживання і надала відповідні документи (посвідчення про відрядження, виклик за кордон) тощо,– вона має право отримати перерахунок

Якщо особа скористалася правом складання акта-претензії (споживачі звільняються від сплати судового збору згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 серпня 2017 року № 93-1517/0/4-17) – то особа має право на перерахунок та зниження плати за неякісні послуги.Файл:Акт претензія.docx

Доброго дня, пане Володимир!

ЗГІДНО ЗАКОНОДАВСТВА ВИ ЗОБОВ'ЯЗАНІ СПЛАЧУВАТИ КОШТИ ЗА ПОСЛУГИ З УТРИМАННЯ БУДИНКУ, НАВІТЬ, ЯКЩО ВИ В НЬОМУ НЕ ПРОЖИВАЄТЕ. АЛЕ ВАРТІСТЬ ДАНИХ ПОСЛУГ ПОВИННА БУТИ ЗАФІКСОВАНА В РІШЕННЯХ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ СПІВВЛАСНИКІВ БУДИНКУ АБО В ДОГОВОРАХ ЗАКЛЮЧЕНИХ З УПРАВИТЕЛЕМ.

У Вашому будинку створено ОСББ чи яким чином здійснюється управління будинком? На якій підставі забудовник заключив договір з обслуговуючим кооперативом? Які документи Ви підписували? Чи ознайомлювались Ви зі статутом кооперативу?

Згідно ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"

Стаття 6. Права співвласників багатоквартирного будинку

1. Співвласники мають право:

1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників;

2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника;

3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання;

4) безоплатно одержувати інформацію про суб’єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом;

5) знайомитися з протоколами зборів співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі;

6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника;

7) інші права, визначені законом.

2. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

3. У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх прав попереднього власника як співвласника.

Стаття 7. Обов’язки співвласників багатоквартирного будинку

1. Співвласники зобов’язані:

1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку;

2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку;

3) використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням;

4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм;

5) виконувати рішення зборів співвласників;

6) забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин;

7) відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку;

8) додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства;

9) забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом;

10) своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Стаття 8. Відповідальність співвласників багатоквартирного будинку

1. Співвласники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам у результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов’язків як співвласників. Відповідальність кожного співвласника визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласники не несуть відповідальності за зобов’язаннями, що виникли внаслідок дій уповноваженої особи (осіб) та/або управителя, вчинених з перевищенням наданих їм повноважень. Співвласники не несуть відповідальності за зобов’язаннями, що виникли внаслідок дій або бездіяльності управителя, що порушують умови договору управління багатоквартирним будинком.

2. Обсяг зобов’язань та відповідальності кожного співвласника за договором, який є обов’язковим для всіх співвласників, визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласник звільняється від відповідальності за договором, який є обов’язковим для всіх співвласників, якщо доведе, що належним чином виконав відповідні обов’язки співвласника.

3. Обсяг зобов’язань та відповідальності кожного співвласника за договором про надання комунальної послуги визначається відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Стаття 9. Форми управління багатоквартирним будинком

1. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об’єднань співвласників багатоквартирного будинку).

СТАТТЯ 12. ВИТРАТИ НА УПРАВЛІННЯ БАГАТОКВАРТИРНИМ БУДИНКОМ

1. Витрати на управління багатоквартирним будинком включають:

1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;

2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;

2-1) витрати, пов’язані з виконанням зобов’язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності;

3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;

4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

2. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

3. НЕВИКОРИСТАННЯ ВЛАСНИКОМ НАЛЕЖНОЇ ЙОМУ КВАРТИРИ ЧИ НЕЖИТЛОВОГО ПРИМІЩЕННЯ АБО ВІДМОВА ВІД ВИКОРИСТАННЯ СПІЛЬНОГО МАЙНА НЕ Є ПІДСТАВОЮ ДЛЯ УХИЛЕННЯ ВІД ЗДІЙСНЕННЯ ВИТРАТ НА УПРАВЛІННЯ БАГАТОКВАРТИРНИМ БУДИНКОМ.

4. Зобов’язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Володимире!

Чинне законодавство дозволяє знизити вартість житлово-комунальних послуг, якщо у квартирі/будинку ніхто не проживав понад 30 календарних днів – крім опалення та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Щодо слати коштів на утримання будинку, то станом на зараз позиція судів полягає у “безумовному” обов’язку сплачувати внески співвласником будинку.

Ця позиція полягає, по-перше, в тому, що обов’язок сплати внесків встановлений законом і не залежить від проживання чи непроживання співвласника в будинку, користування чи некористування ним спільним майном. По-друге, ця позиція полягає в тому, що доти, доки рішення загальних зборів про запровадження внесків та/або встановлення їхніх розмірів не скасоване або не визнане недійсним, його треба виконувати, незалежно від згоди чи незгоди співвласника з таким рішенням.

Отже, якщо Ви не будете сплачувати кошти на утримання будинку, то цілком імовірно, що до Вас буде направлена претензія щодо сплати заборгованості, а у разі відмови, буде поданий позов до суду.

Проте, як споживач Ви має право на несплату вартості комунальних послуг, крім постачання теплової енергії, у разі їх невикористання та за відсутності приладів обліку. Це можливо, якщо період тимчасової відсутності в житловому приміщенні або іншому об'єкті нерухомого майна споживача та інших осіб - понад 30 календарних днів. Це має бути документально підтверджено відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг (п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги».)

Факт непроживання можна підтвердити довідкою, виданою на підставі акта, підписаного не менш як трьома сусідами. У разі, якщо людина зареєстрована, але не проживає за адресою реєстрації, їй доцільно підтвердити факт свого перебування за іншою адресою відповідною довідкою.

Це може бути документ, який підтверджує місце перебування особи в іншій адміністративно-територіальній одиниці у зв'язку з роботою, лікуванням, навчанням, тривалим відрядженням, відбуванням покарання тощо.

Виконавець зобов'язаний розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості (п. 5 ч. 2 ст. 8 Закону «Про житлово-комунальні послуги».)

Таким чином, якщо ви були відсутні за місцем проживання і надали відповідні документи (посвідчення про відрядження, виклик за кордон) тощо - то маєте право отримати перерахунок.

Щодо вивезення побутових відходів, то це питання Вам потрібно вирішувати із надавачем послуги, подавши до нього відповідну заяву та докази непроживання у будинку. Останній в свою чергу, повинен зробити перерахунок.

Відповідності до частини другої статті 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

До складу послуги з управління побутовими відходами входять операції із збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів, а також діяльність, пов’язана з організацією роботи системи управління побутовими відходами, що провадиться виконавцем послуги.

Органи місцевого самоврядування забезпечують управління побутовими відходами згідно з правилами благоустрою населеного пункту, регіональними та місцевими планами управління відходами та забезпечують кожному утворювачу побутових відходів надання послуги з управління побутовими відходами.

Закон України "Про управління відходами" визначає декілька значень терміну "відходи":

• відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися;
• побутові відходи - змішані та/або роздільно зібрані відходи від домогосподарств, включаючи відходи паперу, картону, скла, пластику, деревини, текстилю, металу, упаковки, біовідходи, відходи електричного та електронного обладнання, відходи батарей та акумуляторів, небезпечні відходи у складі побутових, великогабаритні та ремонтні відходи, а також змішані та/або роздільно зібрані відходи з інших джерел, якщо ці відходи подібні за своїм складом до відходів домогосподарств.
• біовідходи - відходи, що мають властивість піддаватися анаеробному або аеробному розкладу, такі як відходи харчових продуктів або відходи харчової промисловості на всіх етапах виробництва та споживання, відходи від зелених насаджень;
• утворювач відходів - фізична особа, юридична особа, в результаті діяльності якої утворюються відходи, а також суб’єкти управління відходами, які здійснюють операції із сортування, змішування або інші операції, що призводять до зміни характеристик або складу відходів.

Послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

За моделями організації договірних відносин:

• індивідуальний договір (публічний договір приєднання) - укладається з індивідуальним споживачем відповідно до типового індивідуального договору про надання послуги з управління побутовими відходами;
• колективний договір - укладається від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою за рішенням співвласників відповідно до типового колективного договору про надання послуги з управління побутовими відходами.

За категоріями споживачів:

• договір з індивідуальним споживачем - укладається із співвласником багатоквартирного будинку, власником будівлі (зокрема власником індивідуального садибного житлового будинку) або за згодою власника іншою особою, яка користується будівлею і отримує послугу з управління побутовими відходами для власних потреб та з якою або від імені якої укладено договір, відповідно до типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з управління побутовими відходами;
• договір з колективним споживачем - укладається з юридичною особою, що об’єднує споживачів у будівлі та в їх інтересах укладає договір про надання послуги відповідно до типового договору з колективним споживачем про надання послуги з управління побутовими відходами.

Сторони узгоджують графік збирання та перевезення побутових відходів з урахуванням потреби споживача під час укладання договору про надання послуги з управління побутовими відходами.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію (стаття 151 Житлового кодексу України).

Таким чином, обов’язковою до сплати незалежно від проживання є послуга з постачання тепла (опалення). Крім того, власники житла зобов’язані оплачувати й житлові послуги, тобто послуги з управління багатоквартирним будинком і прибудинковою територією. Тариф розраховується відповідно до загальної площі квартири.

Відповідно до статті 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, споживач зобов’язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг. Так, згідно із частиною 5 статті 13 відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов’язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Споживач має право на несплату вартості комунальних послуг, крім постачання теплової енергії, у разі їх невикористання та за відсутності приладів обліку. Це можливо, якщо період тимчасової відсутності в житловому приміщенні або іншому об’єкті нерухомого майна споживача та інших осіб – понад 30 календарних днів. Це має бути документально підтверджено відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг (п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Факт непроживання можна підтвердити довідкою, виданою на підставі акта, підписаного не менш як трьома сусідами. У разі, якщо людина зареєстрована, але не проживає за адресою реєстрації, їй доцільно підтвердити факт свого перебування за іншою адресою відповідною довідкою.

Для припинення нарахувань за газ, електроенергію, водопостачання, вивіз сміття необхідно звернутися до постачальника таких послуг із відповідною заявою.

До заяви обов’язково долучається документ, що підтверджує те, що людина не проживає у приміщенні.

Вітаю Вас.

Чи маю я спалачувати за утримання будинку і вивіз сміття обслуговуючому кооперативу, якого призначив забудовник, якщо з моменту купівлі квартири в 2020 році я не проживав в ній жодного дня? Сплачував рік, а потім написав заяву з проханням не стягувати з мене оплату за УБПТ через те, що я там не проживаю, зустрівся з керівником кооперативу, показав квартиру, він переконався, що там ніхто не проживає, бо вона в стані "від забудовника". Заява була підписана і залишена в кооперативі, мене попросили оплатити ще по січень 2022 року сказали що ми домовилися, я зробив собі скан-копію заяви і оплатив. Рахунки за січень і лютий 2022 року не виставлялися, але з березня 2022 знову почали надходити, а я перестав їх сплачувати. На моє прохання сплачувати лише за критично важливі послуги, а не за все, як наприклад, за прибирання сходів, відповідь була негативна. Я сплачую зараз лише за охорону будинку, відеокамери спостереження, та за технічну/поливну воду.

У будь-якому випадку, бажано детально ознайомитися з умовами договору з обслуговуючим кооперативом. Очевидно, що Ваша домовленість з керівником кооперативу була тимчасовим рішенням і не зовсім зрозуміло, чи після Вашої заяви видавалися якісь накази, розпорядження і так далі.

Відповідно до українського законодавства, власник квартири зобов'язаний сплачувати за утримання будинку та прибудинкової території, незалежно від факту проживання в ній. Це обумовлено тим, що всі співвласники багатоквартирного будинку несуть відповідальність за спільне майно та його належне утримання.

Щодо комунальних послуг, закон надає можливість не сплачувати за ті з них, які не використовуються, за умови відсутності приладів обліку та документального підтвердження непроживання понад 30 календарних днів.

У вашому випадку, навіть якщо ви не проживаєте у квартирі, ви зобов'язані сплачувати за утримання будинку та вивіз сміття, оскільки ці послуги забезпечують належний стан спільного майна та санітарні умови для всіх мешканців. Щоб не сплачувати за послуги, необхідно звернутись до надавача послуг з письмовою заявою та документами, які підтверджують факт відсутності за місцем проживання.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про житлово-комунальні послуги

Стаття 7. Права і обов’язки споживачів

1. Споживач має право:

6) на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Але яке саме має бути «документальне підтвердження» – невідомо. Як свідчить практика, це може бути довідка, видана на підставі акта, підписаного не менш як трьома сусідами. У разі, якщо людина зареєстрована, але не проживає за адресою реєстрації, їй доцільно підтвердити факт свого перебування за іншою адресою відповідною довідкою.

Вони навіть зобов'язані провести Вам перерахунок.

Стаття 8. Права і обов’язки виконавців комунальних послуг та управителів

2. Виконавець комунальної послуги зобов’язаний:

5) розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.

ВИСНОВОК:

Вам потрібно звернутися до постачальника послуг із письмовою заявою про проведення перерахунку отриманих послуг у зв'язку з тим, що Ви не проживали за адресою. Надайте максимально вичерпний пакет документів, який в змозі надати.

З повагою!

Вітаю, слід зазначити, що відповідно до чинного законодавства України, власник квартири зобов'язаний сплачувати за утримання будинку та прибудинкової території незалежно від факту проживання в ній. Це в першу чергу обумовлено тим, що такі послуги надаються для забезпечення належного стану спільного майна та території, якими користуються всі співвласники багатоквартирного будинку.

Утримання будинку та прибудинкової території:

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, ст. 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачає, що У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об’єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду..

Вивезення побутових відходів:

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 31 Закону України "У правління відходами", Утворювачі побутових відходів зобов’язані:

укладати договори з виконавцем послуги з управління побутовими відходами та вносити у встановленому порядку плату за послугу з управління побутовими відходами;

забезпечувати передачу побутових відходів до системи управління побутовими відходами, а побутові відходи, на які поширюється розширена відповідальність виробника, - до системи приймання або роздільного збирання, створеної організаціями розширеної відповідальності виробників;

забезпечувати у встановленому порядку роздільне збирання відходів за наявності об’єкта оброблення відходів.

Утворювачі побутових відходів мають права та обов’язки споживачів житлово-комунальних послуг, передбачені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Цей обов'язок не залежить від фактичного проживання в квартирі, оскільки послуги з вивезення відходів надаються для всього будинку та розраховуються на всіх співвласників.

Можливість зменшення оплати:

Чинним законодавством України не передбачено механізму зменшення розміру плати за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у разі тимчасової відсутності споживача. Тому власники квартир мають оплачувати ці послуги, якщо вони фактично надаються обслуговуючою організацією для будинку.

Відповідно до ст. 12 ЗУ “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Враховуючи вищезазначене, навіть за умови, що ви не проживали у квартирі з моменту її придбання, ви зобов'язані сплачувати за утримання будинку, прибудинкової території та вивезення побутових відходів відповідно до норм чинного законодавства України.

Доброго дня.

Згідно законодавства Ви несете витрати на утримання будинку.

Як правило в інвестиційних договорах ці моменти передбачені.

Наприклад може бути наступне формулювання:

Одночасно з підписанням Акту прийому-передачі у власність Об’єкту нерухомості, Асоційований член кооперативу зобов’язаний укласти договори про надання комунальних та/або експлуатаційних послуг з експлуатуючою організацію.

Якщо Ви були первинним інвестром - дивіться свій інвестиційний договір. Його умови.

Якщо мало місце відступлення права вимоги своїх прав Інвестором та зобов’язань на Об’єкт нерухомості на користь третьої особи (Вас) - дивіться відповідний договір.

Якщо Ви уклали прямий договір купівлі продажу уже введеного в експлуатацію об'єкту нерухомості. Також ці моменти мають бути відображені в договорі.

ДОБРОГО ДНЯ, ВОЛОДИМИРЕ! На моє переконання такі вимоги незаконні, а такий пережиток минулого (рудимент) як кооперативи - має померти, всід за радянським союзом, який і вигадав цю ганьбу. Кооператив не має права здійснювати управління багатоквартирним будинком і може лише постачати комунальні послуги до моменту, поки жителі визначаться з формою управління БКБ.

Підкажіть будь-ласка, коли було побудовано Ваш будинок та створено відповідний кооператив? Чи є можливість ознайомитись з його Статутом?

Перш за все - діяльність кооператива, утвореного після 01.07.2015 р. незаконна і має бути замінена належною формою самоорганізації у багатоквартирному будинку. Щиро не розумію більшість людей, які купляють нові квартири у сучасній багатоквартирній забудові, які коряться "обслуговуючій ЖКГ-мафії", яку контролюють забудовники через псевдо-кооперативи. Організуйте собі ОСББ, викиньте за ворота забудовника, який виконав свою функцію і не має права "доїти" власників до кінця життя, встановлюючи зі стелі грабіжницькі тарифи, бо бачте у власників квартир є грошей більше ніж у середньостатистичних українців.

Так не має бути, але по факту такі ситуації як у Вас непоодинокі. Бо Верховна Рада обслуговує останні роки саме "комунальних олігархів".

Управління багатоквартирним будинком – вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов’язків співвласників, пов’язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (п. 8 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Співвласникам житлового будинку необхідно організуватися та обрати для себе належну форму Управління своїм будинком.

Законодавцем передбачено три форми управління багатоквартирним будинком:

• співвласники здійснюють управління самостійно шляхом самоорганізації;
• функції з управління будинком передаються управителю шляхом укладання відповідного договору на підставі типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком;
• управління будинком здійснюється об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку (далі – ОСББ) або асоціацією співвласників багатоквартирних будинків.

Як бачите, ніякий кооператив як форма самоорганізації не передбачений законом з 01.07.2015 р. Звісно є певні перехідні моменти, які шахрайським способом були закладені в законодавство. Але про це трохи далі.

Статтею 360 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Оскільки оплачуючи дану послугу співвласник (споживач) бере участь в утриманні будинку та зобов’язаний відшкодовувати витрати, пов’язані з його утриманням.

Таким чином, споживачі послуг з управління багатоквартирними будинками мають оплачувати ці послуги, якщо вони фактично надаються управителем.

Якщо ж послуга з управління багатоквартирним будинком надавалася невідповідної якості (не в повному обсязі), управитель зобов’язаний здійснити споживачам перерахунок розміру плати на умовах та у строки, визначені Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 482.

В той же час, відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач має право:

на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг;

Згідно з пунктами 6, 13 частини першої статті 1 цього Закону,

• індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
• споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач;

Перелік житлово-комунальних послуг визначений статтею 5 цього Закону.

До житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

• забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
• купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
• поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
• інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку (саме співвласниками, а не кооперативним начхальником);

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

КООПЕРАТИВ відповідно до закону про ЖКП НЕ Є НАЛЕЖНИМ СУБ"ЄКТОМ СТЯГНЕННЯ житлових послуг, а може виступати лише посередником з надання КОМУНАЛЬНИХ послуг - тобто газ, світло, водопостачання та відведення, тепло.

Зокрема згідно з ч. 4 ст. 14 Закону про ЖКП,

Колективний договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем такої послуги особою, уповноваженою на це співвласниками, від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку.

Такою уповноваженою особою може бути:

• управитель багатоквартирного будинку;
• уповноважений орган управління об’єднання співвласників багатоквартирного будинку;
• правління житлово-будівельного кооперативу.

Як бачите, повноваження по закону у ЖБК є тільки щодо комунальних, а не житлових послуг.

А комунальні послуги Ви маєте право не сплачувати, якщо маєте докази непроживання в житлі та некористування ними більше 30 днів.

Виникає питання на якій підставі було взагалі створено кооператив, якщо він не був і не міг бути забудовником як при СРСР.

На думку, що кооперативи - це пережиток минулого наводить і закон про ОСББ 27.11.2001 року з подальшими редакціями станом на 10.11.2023.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про об"єднання співвласників багатоквартирних будинків",

Житлово-будівельні кооперативи можуть бути реорганізовані в об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (скорочено в тексті закону - об"єднання).

Реорганізація відбувається за рішенням загальних зборів. Відповідно до статуту (положення) кооперативу збори можуть прийняти рішення про реорганізацію кооперативу в об'єднання. З моменту прийняття цього рішення зазначені збори вважаються установчими зборами об'єднання і далі проводяться відповідно до вимог цього Закону.

Участь в установчих зборах беруть члени житлово-будівельного кооперативу, які повністю сплатили вартість квартир і належну частку у вартості нежитлових приміщень та іншого майна і виявили таке бажання.

ТЕПЕР ЩОДО ДАТИ ЗДАЧІ БУДИНКУ В ЕКСПЛУАТАЦІЮ та ДАТИ СТВОРЕННЯ КООПЕРАТИВУ (ЖБК).

В той же час, існує одна ганебна норма, яка в окремих випадках дає право житлово-будівельним кооперативам (!!! САМЕ ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИМ (ЖИТЛОВИМ), а не ОБСЛУГОВУЮЧИМ) займатися "фінансовим рекетом" в інтересах горе-забудовників, які не знають як законно заробляти гроші, а тому паразитують на громадянах, які вирішили купити у них нерухомість.

Згідно з пунктом 5 статті 13 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до дня набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

{Пункт 5 статті 13 в редакції Закону № 1413-VIII від 14.06.2016}

Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" набув чинності з 01 липня 2015 року, тобто усі житлово-будівельні (житлові) кооперативи, створені після 01.07.2015 р. - юридично нікчемні та не мають жодних прав на утримання багатоквартирних будинків.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про кооперацію", відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Житлово-будівельний кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі об'єднання їх майнових пайових внесків для участі в будівництві або реконструкції житлового будинку (будинків) і наступної його (їх) експлуатації. Житлово-будівельний кооператив є некомерційною організацією, метою якої є задоволення потреб його членів у житлі.

За класифікацією Закону України «Про кооперацію» це може бути як виробничий (кооператив безпосередньо будує житло та вільно продає його на ринку; при цьому створення виробничого кооперативу не означає, що в ньому можуть працювати лише його члени - ч. 2 ст. 34 Закону України «Про кооперацію» дозволяє кооперативу залучати до роботи за трудовим договором осіб, які не є його членами), так і споживчий (кооператив, маючи грошові внески його членів, звертається як замовник до спеціалізованої підрядної організації, яка виконує всі будівельні роботи, наслідком чого є перехід усіх збудованих квартир у власність його членів).

Житлово-будівельний кооператив діє на засадах самоврядування. Термін «самоврядування» стосовно кооперативу означає право та реальну здатність його членів самостійно вирішувати питання діяльності кооперативу в межах законодавства України та статуту кооперативу. Житлово-будівельний кооператив здійснює експлуатацію і ремонт належного йому житлового будинку (будинків) та утримання прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності. В цій частині не має законодавчого підтвердження.

Будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю.

Порядок створення та повноваження житлово-будівельного (житлового) кооперативу регулюються (регулювалося, бо наразі їх створення та реєстрація заборонена державним реєстраторам, але ... за гроші іноді відбуваються дива і скасовуються заборони):

• Житловим кодексом України (ст.ст.133 - 149 ЖК України),
• Постановою Ради Міністрів УРСР «Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу» № 186 від 30 квітня 1985 р.,
• Постановою Ради міністрів УРСР і Укрпрофради «Про затвердження Правил обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу» № 228 від 5 червня 1985 р.,
• Постановою КМУ «Про дальший розвиток житлово-будівельної (житлової) кооперації» № 593 від 20 жовтня 1992 р.
• іншими нормативними актами в частині, що не суперечить чинному законодавству.

Кооперативи діють на підставі статутів, прийнятих відповідно до Примірного статуту ЖБК загальними зборами громадян, які вступають до нього, і зареєстрованого в установленому порядку.

Обслуговуючий кооператив же утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їхньої господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

У 2003 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про кооперацію" , який регулює діяльність кооперативів. У ньому було використано розмиті формулювання щодо поділу кооперативів на категорії, які дозволили підприємствам-забудовникам використовувати термін "обслуговуючий кооператив", додаючи його до терміна "житлово-будівельний кооператив" для юридичної реєстрації організацій, які були замовником будівництва квартир у багатоквартирних будинках для продажу на ринку житла.

А в грудні 2019 р. Конституційний Суд України визнав неконституційною частину другу ст. 135 Житлового кодексу УРСР, яка надавала окремим категоріям громадян, які потребують поліпшення житлових умов, перевагу у вигляді безкоштовного отримання земельних ділянок за умови їх об’єднання у житлово-будівельні кооперативи. Своїм рішенням КСУ не тільки створив колізію між окремими статтями Земельного та Господарського кодексів, але й спричинив нові нерівні умови для суб’єктів господарювання, що прямо суперечить чинній Конституції.

ОТЖЕ, для надання 100 % відповіді на Ваше питання треба розуміти:

1. Про які послуги йде мова (житлові або комунальні) згідно з виставленими Вам рахунками від кооператива?
2. Яку форму має відповідний кооператив згідно з Статутом та державною реєстрацією як юридична особа (житлово-будівельний (житловий), обслуговуючий).
3. Коли було створено такий кооператив - до 01.07.2015 р. чи після.
4. Коли введено в експлуатацію відповідний багатоквартирний будинок та коли розпочав надавати послуги кооператив, за умови якщо він житлово-будівельний (житловий), а не обслуговуючий.

Чому я вважаю кооперативи пережитком та рудиментом минулого?

Тому що можливість існування кооперативів не зовсім узгоджується, зокрема, з земельним законодавством України.

Згідно зі статтею 41 Земельного кодексу України:

Житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Глава 19 Земельного кодексу України, яка визначає набуття права на землю громадянами та юридичними особами, містить виключний перелік випадків, за якими земельні ділянки із земель комунальної та державної власності надаються громадянам та юридичним особам безкоштовно, який не включає передачу земельних ділянок для ЖБК та обслуговуючих кооперативів безкоштовно.

У частині третій ст. 116 Земельного кодексу України законодавці прописали можливість безоплатної передачі земельних ділянок виключно у власність громадянам і не врегулювали механізм безоплатної передачі юридичним особам, якими є, зокрема, житлово-будівельні та обслуговуючі кооперативи.

Натомість у ст. 134 Земельного кодексу України йдеться про обов’язковість продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах), крім окремих випадків, визначених частинами другою та третьою ст. 134.

Перелік виключних випадків передачі земельних ділянок без проведення земельних торгів не передбачає передачі житлово-будівельним та обслуговуючим кооперативам і суперечить ст. 41 Земельного кодексу.

У ст. 124 Земельного кодексу України врегульовано порядок передачі земельних ділянок, що перебувають у комунальній та державній власності, в оренду.

Відповідно до частини першої ст. 124 ЗК України землю можна передавати в оренду тільки за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою та третьою ст. 134 Земельного кодексу.

Повний перелік виключень з вимог щодо проведення земельних торгів також не містить жодної згадки про житлово-будівельні кооперативи, що прямо суперечить ст. 41 Земельного кодексу.

Правовий статус обслуговуючих кооперативів регламентується іншим законом, а саме Законом України "Про кооперацію", який був прийнятий у 2003 р.

Відповідно до ст. 2 цього закону, обслуговуючий кооператив – кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності». У ст. 7 Закону "Про кооперацію" підкреслено, що засновниками кооперативу "можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників", на відміну від створення житлово-будівельного кооперативу, в який згідно зі ст. 133 Житлового кодексу України «мають право вступати громадяни України, які потребують поліпшення житлових умов».

При ухваленні Закону України "Про кооперацію" законодавець створив прогалину в правовому регулюванні, не визначивши в останньому, чи може обслуговуючий кооператив одночасно мати правовий статус житлово-будівельного кооперативу з відповідними правами та обов’язками. Ця прогалина в законодавстві надала певну дискрецію органам місцевого самоврядування і дозволила надавати землю безкоштовно обслуговуючим кооперативам лише тому, що в їхніх власних назвах було словосполучення "житлово-будівельний кооператив".

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (абсолютно на мій погляд нікчемна організація, чиї роз"яснення особисто я не один раз спростовував у Верховному Суді) надав свого часу роз’яснення (Лист від 23.02.2007 № 1352). У комітеті вважають, що під час створення кооперативу передовсім важливо визначити його тип. Якщо кооператив проводитиме господарську діяльність з метою отримання прибутку – це виробничий кооператив, а якщо надаватиме послуги своїм членам, не маючи на меті отримання прибутку, – це обслуговуючий або споживчий кооператив. Після цього кооператив визначається з напрямом діяльності (житловий, житлово-будівельний, садово-городній, гаражний, торговельно-закупівельний, транспортний, освітній, туристичний, медичний і т.п.).У зв’язку з цим Держкомпідприємництва України дійшов висновку, що житлово-будівельний кооператив можна віднести до типу обслуговуючий кооператив.

Але згідно з Державним класифікатором організаційно-правових форм господарювання (ДК 002:2004), затвердженим Наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 № 9710 (в редакції від 11.11.2022 р.), коди КОПФГ, присвоєні обслуговуючим та житлово-будівельним кооперативам, відрізняються.

Зокрема, обслуговуючий кооператив має код "310", житлово-будівельний кооператив – код "321", а гаражний кооператив – код "322".

При цьому форми "житлово-будівельний" і "гаражний" кооперативи супроводжуються приміткою, що державна реєстрація нових юридичних осіб з такими організаційно-правовими формами не передбачена.

До 2004 р. у класифікаторі в переліку організаційно-правових форм житлово-будівельні кооперативи були відсутні, що повністю кореспондувалося з нормами Закону України "Про кооперацію", ухваленого у 2003 р.

Але на момент набрання чинності законом та протягом наступних кількох років було чимало зареєстрованих юридичних осіб з організаційно-правовою формою "житлово-будівельний кооператив".

Тому у 2009 р. в класифікатор було внесено зміни, форму "житлово-будівельний кооператив" було додано окремим рядком з приміткою, що нові юридичні особи у формі ЖБК реєструватися не можуть.

Отже, як бачимо, згідно з державним класифікатором, житлово-будівельні та обслуговуючі кооперативи є різними організаційно-правовими формами, хоча Закон "Про кооперацію" містить доволі розмите формулювання, а Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва вважає їх тотожними.

Можна було б також послатися на Господарський кодекс України, але його нещодавно скасували у Верховній Раді. Проте поки що він чинний.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 94 Господарського кодексу України, кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

2. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.

Цікавими в плані діяльності кооперативів є правові позиції Верховного Суду.

Постанова Верховного Суду України у справі № 21-195 а14 від 17 червня 2014 р.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/39783854

Постанова Верховного Суду України у справі за № 922/651/17 від 11 грудня 2018 р. https://reyestr.court.gov.ua/Review/78554273

Постанова Верховного Суду у справі 922/2495/17 від 5 грудня 2018 р.

https://reyestr.court. gov.ua/Review/78450503

Постанова Верховного Суду України у справі за № 926/111/15 від 26 липня 2018 р.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/75630934

Постанова Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі за 922/2751/16

https://reyestr.court.gov.ua/Review/80719188

Верховний Суд дотримувався своєї позиції і в розгляді справ за позовами Харківської місцевої прокуратури № 1 до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Відпочинок" (Постанова КАС ВС від 11.12.2018 р. по справі № 922/651/17), Харківської місцевої прокуратури № 5 до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" (Постанова КАС ВС від 05.12.2018 р. по справі № 922/2495/17), прокуратури міста Чернівці до Чернівецької міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Захисник 37" (Постанова КАС ВС від 26.07.2018 р. по справі № 926/111/15).

У постанові Верховного Суду у справі за позовом Харківської місцевої прокуратури № 1 до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Резиденція" зазначено, що "міська рада під час безоплатного надання земельних ділянок житловому кооперативу мала можливість та, з урахуванням покладених на неї публічних функцій, була зобов’язана з’ясувати правовий статус, мету та підстави створення кооперативу, переконатися у додержанні кооперативом порядку його створення відповідно до вимог чинного законодавства, а також підстави передачі землі безоплатно у власність згідно зі статтею 41 ЗК України житлово-будівельному кооперативу" (Постанова КАС ВС від 21.03.2019 р. у справі № 922/2751/16).

20 грудня 2019 р. Конституційний Суд України за зверненням лоббістів "ЖКГ-мафії" в особі 49 псевдонародних депутатів України прийняв рішення у справі за № 1-26/2018(2572/17) за конституційним поданням 49 народних депутатів від 17 липня 2017 р., яке повністю змінило подальшу судову практику.

Рішення КСУ від 20 грудня 2019 р. у справі № 12-р/201956, яке стосувалося суто частини другої статті 135 ЖК УРСР, щодо визнання статті 135 ЖК УРСР неконституційною спричинило нову хвилю позовів від ЖБК за нововиявленими обставинами, які суди загальної юрисдикції почали вирішувати на користь ЖБК.

ОТЖЕ, існує законодавча колізія між Законом України "Про кооперацію", Господарським кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування" та старим Житловим кодексом УРСР (України), який є чинним, щодо визначень організаційно-правових форм "житлово-будівельних" та "обслуговуючих кооперативів", що дає змогу комерційним забудовникам уникати сплати податків та отримувати безкоштовно або в оренду без проведення земельних торгів земельні ділянки в населених пунктах під будівництво багатоквартирних будинків для подальшого продажу. Положення статті 138 Житлового кодексу України про контроль органів влади за діяльністю ЖБК закріплюють застарілі повноваження структур місцевого самоврядування у сфері створення та контролю за ЖБК, які не відображаються в Законі України "Про місцеве самоврядування" та можуть суперечити Господарському кодексу України та Закону України "Про кооперацію".

ТОМУ, ОСКІЛЬКИ КООПЕРАТИВИ - це напівбандитсько-корупційна схема ЖКГ-забудовної мафії в Україні, яку використовують забудовники для заволодіння під забудову муніципальною землею безоплатно (не без участі у цій корупції міських голів, депутатів), то скоріш за все кооператив може стверджувати, що він і житлово-будівельний (житловий) і обслуговуючий одночасно, прописавши ці схеми у своєму Статуті.

Тому треба аналізувати ситуацію більш детально, якщо кооператив подасть до суду і доведеться пояснювати щось судді, відбиваючись від невиправданих боргів.

ПРОТЕ, продовжую дотримуватись думки, що якщо Ваша квартира належить Вам особисто, а не якомусь там кооперативу і Ви не передавали права як пайовий внесок в кооператив, то кооператив не має жодного права на вимогу по оплаті їх витрат. А тим більше, якщо кооператив створено після 01.07.2015 р.

І якщо для отримання землі кооперативам розморозили схеми через рішення Конституційного Суду України (привіт голові КСУ в бігах пану Тупіцькому), то для громадян досі актуальним є розмежування кооперативів на житлово-будівельні (житлові) та обслуговуючі, а тому можна стверджувати, що обслуговуючі не мають права виступати житловими та утримувати будинки, надаючи відповідні послуги чи виступаючи посередниками (фінансовими прокладками) - замовляючи їх у третіх осіб та амортизуючі гроші у себе.

Яку позицію оберуть одеські судді якщо стане питання боргів - сказати щиро кажучи важко. Є там і порядні та професійні судді, але відверто кажу - кожного дня порядних суддів в Україні стає все менше. А більшість тих, хто призначаються або залишаються - згідні з тим, що вони не незалежна гілка влади, а сервіс з обслуги сильних світу цього, тобто влади виконавчої, яка власне й платить їм мільйонну зарплатню, закриває очі на їх корупційні схеми та заробляння на судових рішенняї, а так само потім після виходу у відставку сплачує так само мільйонні пенсії (довічне утримання). Тому на чиєму боці буде кривосуддя у більшості випадків? - Правильно. На боці тих, хто їм платить офіційно чи не дуже.

Щасти Вам!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин