виконавче провадження та оскарження заочне рішення суду по ДТП

Вітаю Юлія.

Зараз Вам треба писати саме заяву про скасування заочного рішення, а не апеляційну скаргу. На це стаття 284 ЦПК України відводить 30 днів. В заяві треба указати, з яких причин Ви не згодні з рішенням.

Одна з головних - це неналежене повідомлення про дату та час судового засідання. Тому обов'язково треба зазначити, коли і за яких обставин Ви дізналися про існування судового рішення. Тоді є великі шанси на те, що його скасують. Треба заплатити також судовий збір у розмірі 605 гривень 20 копійок.

Якщо судове рішення буде скасовано, розгляд справи розпочнеться повторно. Але виконававче провадження буде закінчено. Якщо зплишилися питання, готовий відповісти.

З повагою,

Андрій Брильов

Доброго дня.

1. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначений статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, сторони, інші учасники та особи можуть до відповідного адміністративного суду.

Крім того, стягувачі та інші учасники виконавчого провадження (крім боржника) можуть подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Скаргу на рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть подати до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Згідно з частиною четвертою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

повне найменування (прізвище, ім’я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцерозташування (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім’я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом 3 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

2. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі.

У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено:

1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;

2) ім'я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв'язку;

3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це;

4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;

5) клопотання про перегляд заочного рішення;

6) перелік доданих до заяви матеріалів.

Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає.

До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю осіб, які беруть участь у справі, та копії всіх доданих до неї матеріалів.

До заяви про перегляд заочного рішення, поданої представником відповідача, додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.

До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.

У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення;

2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Юлію, ще раз вітаю

Скажіть, а коли і як Ви дізналися про заочне рішення? Адже шанси його скасувати досить великі.

Якщо це трапилося одночасно з отриманням постанови від приватного виконавця, про це треба неодмінно написати в заяві. Піід час нового розгляду справи Ви можете побудувати надійну лінію захисту з урахуванням і сумнівних доказів.

І ще така важлива деталь. Заява про скасування заочного рішення подається не до вищої інстанції, а до районного суду. Адже він буде розглядати заяву.

З повагою,

Андрій Брильов

Доброго дня!

До повноважень державних та приватних виконавців, у відповідності до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» віднесено накладення арештів на кошти (майно) боржника. При цьому такий арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Зокрема, в статті зазначено:

"1. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

2. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту, крім арешту, накладеного за рішенням суду, майна державного підприємства, комунального підприємства, спільного комунального підприємства, приватного підприємства, іноземного підприємства, дочірнього підприємства, підприємства об’єднання громадян, підприємства споживчої кооперації, у тому числі закріпленого за боржником на праві господарського відання або на праві оперативного управління, не є перешкодою для внесення такого майна до статутного капіталу юридичної особи, створеної шляхом перетворення такого підприємства.

3. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

4. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

5. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов’язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов’язково зазначаються:

1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об’єкта (для об’єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису);

3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об’єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо;

4) якщо опису підлягає об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості - ідентифікатор об’єкта будівництва (закінченого будівництвом об’єкта) (для об’єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису).

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

6. Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов’язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

7. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п’ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

8. Виявлені під час опису цінні папери, а також ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт та/або які підлягають конфіскації в дохід держави, підлягають обов’язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання банкам України відповідно до умов договорів, укладених з органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

9. Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

10. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п’яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом".

Тож, для встановлення доцільності арешту Вашого майна та співмірності його оціночної вартості із розміром відшкодування треба уважно вивчати рішення суду, а за необхідності звертатися за допомогою запитів за роз'ясненнямим до виконавця, який наклав арешт на Ваше майно.

Чи мав права виконавець взагалі це робити, якщо ні, то як правильно оскаржити його дії?

Так, мав.

Приватний виконавець має право відкрити виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника, яке зазначене у виконавчому документі та знаходиться у виконавчому окрузі, де здійснює свою діяльність виконавець, незалежно від того, чи перебуває це майно у власності боржника на момент відкриття виконавчого провадження.

Такий висновок зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У справі, що переглядалася, боржник оскаржив дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа про звернення стягнення на майно боржника, оскільки на території виконавчого округу приватного виконавця відсутнє майно, яке йому належить, тому виконавчий документ мав бути повернений стягувачу без прийняття до виконання.

Суд першої інстанції частково задовольнив скаргу, зазначивши, зокрема, що на момент відкриття виконавчого провадження у боржника на території виконавчого округу приватного виконавця не було майна, що підлягає стягненню, тому постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження є протиправною і підлягає скасуванню.

Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким залишив скаргу без задоволення, вказавши, що рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий документ, набрало законної сили, тому підлягає обов’язковому виконанню. У виконавчому листі зазначено конкретне майно боржника, що розташоване в межах виконавчого округу приватного виконавця, що відповідає вимогам закону. Належність цього майна іншій особі на момент подання виконавчого листа не є передбаченою законом підставою для неприйняття виконавчого листа до виконання та повернення його стягувачу.

КЦС ВС погодився з висновками апеляційного суду щодо відсутності правових підстав для задоволення скарги про визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, змінивши мотиви та виклавши мотивувальну частину постанови в новій редакції, з огляду на те, що апеляційний суд помилково послався на судове рішення, якого не було на час ухвалення судового рішення судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Якщо рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий лист, набрало законної сили, на час пред'явлення виконавчого листа до виконання не скасоване, а виконавчий лист не визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, то приватний виконавець не має правових підстав для повернення виконавчого документа стягувачу.

У разі, коли у виконавчому листі зазначено майно боржника, на яке слід звернути стягнення, та вказано, що це майно знаходиться на території виконавчого округу, де здійснює свою діяльність приватний виконавець, вимоги щодо територіальної компетенції виконавця дотримані. Те, що майно на час подання виконавчого листа до виконання фактично не належить боржнику, не є підставою для неприйняття виконавчого листа до виконання та повернення його стягувачу на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження (постанова ВС від 19 березня 2025 року у справі № 372/3539/23 (провадження № 61-5503св24), можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/126088352).

2) Рішення суду по цьому виконавчому провадження - заочне- я про нього не знав, оскільки суд в іншій обл. - суть справи - мат. відшкодування за ДТП. Я був її учасником, але на мене не складався ні протокол ні постанова- я не був визнаний поліцією винним у ньому. Суд прийшов до висновку про стягнення на підставі "експертизи" без моєї участі ( про неї теж не знав) яку провели через 1 рік після ДТП. Як правильно оскаржити це рішення ( на яких підставах) і які шанси виграти цю справу?

Цього рішення не було б, якщо б Ви його оскаржили і надали достатньо доказів, які б спростували аргументи позивача.

Тут слід зауважити, що той факт, що Вас не викликали на суд повісткою далеко не завжди свідчить про те, що суд припустився порушення Ваших прав. На жаль, дуже часто суд задовільняється викликом відповідача у судове засідання за допомогою оголошення просто на сайті Судова влада. Неявки за таким оголошенням в більшості випадків виявляється достатньо для винесення рішення по суті справи.

В даному випадку важливо розуміти, коли саме прийняте рішення суду про стягнення коштів і чи не отримували Ви часом матеріали справи (позовну заяву та додатки до неї) за місцем Вашої реєстрації?

Наразі хочеться повторити про необхідність аналізу матеріалів судової справи для більш точного висновку.

Порядок і строки подання заяви про перегляд заочного рішення передбачені статтею 284 ЦПК України, зокрема, в ній зазначається:

"1. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

2. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

3. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

4. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин".

Що стосується подання апеляційної скарги на рішення районного суду, то це можна було б зробити лише за умови поновлення строків, якщо вони, звичайно, були пропущені, і у Вас є на те поважні причини. Строк оскарження 30 днів.

ВИСНОВОК:

Для того аби відповісти на Ваше питання щодо успішного оскарження рішення суду та законності дій приватного виконавця при накладанні арешту на Ваше майно, треба аналізувати всі наявні документи, включно із матеріалами департаменту поліції, судовою справою та рішеннями, які були прийняті виконавцем під час накладання арешту на майно.

Про загальні юридичні аспекти, які були підняті у Вашому питанні, я написав вище.

Наостанок хотів би порадити Вам знайти собі адвоката, який має досвід саме у справах відшкодування збитків при ДТП.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

1) По мені приватний виконавець з іншої області ( не за моїм місце проживання та реєстрації) відкрив провадження та наклав арешт на кошти та майно яке належить мені. Майно знаходиться у тій області що і виконавець, але я там не проживаю та не зареєстрований. Сума стягнення 140 000 грн. Вартість майна значно перевищує цю суму - 3 обєкти. Про майно в рішенні суду нічого не ВКАЗАНО! Чи мав права виконавець взагалі це робити, якщо ні, то як правильно оскаржити його дії?

---

ВИКОНАВЕЦЬ ВІДКРИВ ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЗГІДНО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ.

Міністерство юстиції розглянуло лист Асоціації приватних виконавців України від 11.01.2023 № 2/01-03 щодо надання рекомендацій із застосування законодавства та в межах компетенції повідомляє таке.Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі – Закон № 1403-VIII).Згідно з частиною другою статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.Заходи примусового виконання рішень визначені статтею 10 Закону № 1404-VIII.Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.Частиною п’ятою цієї статті Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа має винести постанову про відкриття виконавчого провадження.При цьому варто зауважити, що Законом № 1404-VIII не визначено такого терміну як «місце відкриття виконавчого провадження».Разом з цим, статтею 24 Закону № 1404-VIII врегульовано питання щодо місця виконання рішення.Так, частиною другою цієї статті Закону № 1404-VIII встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 1403-VIII, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.З огляду на це слід зазначити, що приватний виконавець має право прийняти до виконання виконавчий документ та відкрити виконавче провадження у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника знаходиться в межах території, у якій розташований його виконавчий округ.Абзацом другим частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.Згідно з частиною третьою цієї статті Закону № 1404-VIII, виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.Частиною четвертою статті 24 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.При цьому слід зазначити, що Закон № 1404-VIII не містить положень, які б визначали, на території якої територіальної громади приватний виконавець має вчиняти виконавчі дії.Водночас, виходячи з положень частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII можна дійти висновку, що місцем вчинення виконавчої дії є місце винесення приватним виконавцем постанови або складання іншого процесуального документа, яким оформлюється відповідна виконавча дія.Окремо звертаємо увагу, що абзацом п’ятнадцятим пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII встановлена заборона відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

Судовий виконавець накладає арешт на будь-яке майно боржника, що не звільнене законом від стягнення, аби забезпечити виконання рішення суду – це може бути нерухомість, транспорт, кошти на рахунках (крім захищених соціальних виплат), цінні папери, ювелірні вироби, а також майбутні доходи (врожай, дебіторська заборгованість), щоб запобігти відчуженню та погасити борг.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Арешт на майно боржника може бути накладений як під час відкриття виконавчого провадження, так і в процесі здійснення інших виконавчих дій шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або в інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника та накладення на нього арешту.

Зокрема, ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Положеннями ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Варто зазначити, що арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. У випадку зведеного провадження, згідно з положеннями п. 3.8.2. Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору й витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Виконавчий збір за зведеним виконавчим провадженням стягується окремо за кожним виконавчим провадженням, об'єднаним у зведене, у розмірі 10% від суми, виплаченої стягувачу за таким окремим виконавчим провадженням.

Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається державним виконавцем у постанові. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі й на ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна.

Хххх

2) Рішення суду по цьому виконавчому провадження - заочне- я про нього не знав, оскільки суд в іншій обл. - суть справи - мат. відшкодування за ДТП. Я був її учасником, але на мене не складався ні протокол ні постанова- я не був визнаний поліцією винним у ньому. Суд прийшов до висновку про стягнення на підставі "експертизи" без моєї участі ( про неї теж не знав) яку провели через 1 рік після ДТП. Як правильно оскаржити це рішення ( на яких підставах) і які шанси виграти цю справу?

---

Для визначення механізму ДТП, вини особи у її скоєнні, завданого збитку та для встановлення інших важливих факторів ДТП необхідним є проведення експертиз. Основними при ДТП є наступні експертизи: експертиза технічного стану транспортного засобу, автотехнічна експертиза, трасологічна експертиза, експертиза відеозапису, експертиза цілого за частинами, судово-медична експертиза, експертна оцінка транспортного засобу.

Експертиза технічного стану транспортного засобу, автотехнічна експертиза проводяться завжди, якщо ДТП має постраждалих, які отримали середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження, або якщо настала смерть потерпілого, тобто коли розпочато кримінальне провадження. Також ці експертизи проводяться за ініціативою страхових компаній у випадку настання страхових випадків, за якими компанія має здійснити відшкодування. Також для визначення розміру збитку проводяться експертна оцінка транспортного засобу.

Експертиза технічного стану транспортного засобу дозволяє визначити чи був транспортний засіб у справному стані до настання ДТП, бо трапляється, що водій керуючи технічно несправним транспортним засобом саме внаслідок його технічної несправності є винуватцем ДТП. Автотехнічна експертиза призначена для встановлення того, хто з водіїв або учасників ДТП порушив Правила дорожнього руху та чиї порушення Правил дорожнього руху перебувають у причинно-наслідковому зв‘язку з ДТП.

Не обов'язковими, але такими, що дозволяють надати відповіді на питання, які виникають перед експертизою технічного стану транспортного засобу та автотехнічною експертизою є трасологічна експертиза, яка проводиться по слідах, що залишили транспортні засоби, учасники ДТП та допомагає визначити місце зіткнення, кут зіткнення між транспортними засобами, а також розташування транспортних засобів по відношенню до меж проїзної частини, швидкість їх руху та інші відомості, що мають значення. Також проводиться експертиза відеозапису в межах якої на підставі наявного відеозапису транспортної пригоди експерт визначає швидкість руху транспортних засобів, місце зіткнення, момент виникнення небезпеки, тощо. Дуже цікавою та інколи єдиною, що може допомогти є експертиза цілого за частинами, тобто, наприклад, якщо відбулось ДТП, але один з учасників втік з місця події, то за залишками або частинками такого автомобіля можна встановити марку, рік випуску, колір і інші відомості автомобіля, водій якого залишив місце ДТП. Крім того, якщо наявні потерпілі особи, які отримали фізичні ушкодження проводиться судово-медична експертиза для визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Як правило, якщо є рішення суду про визнання особи винною у вчиненні ДТП, то ухилення винної особи від відшкодування збитків та подальші судові процеси тільки відтягування неминучого стягнення коштів з винуватця.

---

Суди, якими здійснюється розгляд справи про адміністративне правопорушення встановлюють лише наявність або ж відсутність вини особи у спричиненні ДТП, не встановлюючи її ступеня у разі обопільної вини. Встановлення ж ступеня вини у таких випадках здійснюється в порядку цивільного судочинства (вирішується відсоток провини кожного з водіїв).

Не завжди винуватцем дорожньо-транспортної пригоди (надалі – ДТП) є лише одна особа. Досить часто винуватцями ДТП визнають декількох осіб. У таких випадках зазвичай говорять, що в таких осіб обопільна вина у спричиненні ДТП, та всі наслідки, які настають після спричинення ДТП стосуються всіх осіб винних в ДТП.

Слід зауважити, що в законодавстві не наведено визначення поняття «обопільна вина». На практиці цей термін використовують у випадках коли у спричиненні ДТП винні декілька учасників ДТП.За наявності такої обопільної вини на практиці виникає досить багато проблемних питань.

Першою з таких проблем є все ж таки сам факт наявності в учасників ДТП обопільної вини у спричиненні ДТП. Попереднє встановлення факту обопільної вини учасників ДТП здійснюється правоохоронними органами, якими здійснюється фіксація та оформлення факту ДТП. Особливу увагу потрібно звернути на словосполучення «попереднє встановлення факту обопільної вини», оскільки встановлення наявності або відсутності в учасників ДТП вини у спричиненні будь-якого ДТП здійснюється виключно в судовому порядку, самими ж працівниками правоохоронних органів, якими здійснювалась фіксація ДТП, наявність, відсутність або ж ступінь вини у спричиненні ДТП не встановлюється.А тому, якщо представники правоохоронних органів говорять про те, що у спричиненні ДТП у обопільна вина декількох учасників ДТП, насправді ж це не завжди може бути так.

Досить частим є випадки, коли працівники правоохоронних органів, які прибули на місце ДТП для його оформлення, якщо вони бачать, що оформлення ДТП, та безпосередньо встановлення винуватця ДТП буде досить складним, не бажаючи займатись з’ясуванням хто саме з декількох учасників ДТП спричинив таке ДТП можуть притягнути до відповідальності декількох учасників ДТП. Якщо Ви вважаєте, що винним у спричиненні ДТП є інша особа, а Вас притягують до адміністративної відповідальності безпідставно, то в таких випадках в протоколі про адміністративне правопорушення у спеціально відведеній для цього графі слід зазначити, що ви не згодні з зазначеними відомостями, та в подальшому оскаржувати такий протокол про адміністративне правопорушення. Для того аби успішно захистити свої права слід здійснити щонайменше фото- та відеофіксацію місця ДТП та залучити по можливості свідків, які підтвердили б ваші показання. Не слід забувати також і про можливість запису факту настання ДТП міськими камерами, якщо такі були встановлені на місці ДТП.

Оформлення факту ДТП, у випадку можливої обопільної вини учасників ДТП здійснюється в аналогічному порядку, що і у випадках можливої вини лише однієї особи, за виключенням одного:

протокол про вчинення адміністративного правопорушення та відповідне притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється щодо декількох учасників ДТП,

які можуть бути причетні до настання ДТП.

Другою проблемою з якою Ви можете зіткнутись у таких випадках – це отримання відшкодування за заподіяну шкоду. С першого погляду здається, що все досить просто та між собою можна домовитись, що кожний самостійно ремонтує свій автомобіль. Але не завжди все так просто, особливо коли це стосується отримання страхового відшкодування.

Спочатку звернемо увагу на обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.Зазвичай люди вважають, що в таких випадках страхове відшкодування не виплачується, а страхові компанії, користуючись цим, відмовляють у виплаті страхового відшкодування.Проте таке твердження є хибним, і страхове відшкодування у таких випадках все ж таки виплачується. З суті цього виду страхування випливає, що страхове відшкодування потерпілій особі виплачується у разі якщо в результаті ДТП у винуватця (винуватців) ДТП, виникає зобов’язання з відшкодування заподіяної ними шкоди, тобто існують підстави для притягнення таких осіб до цивільно-правової відповідальності.

Як же бути, якщо потерпілий в результаті ДТП є ще і одним із винуватців ДТП? В таких випадках слід мати на увазі, що Ви можете розраховувати на страхове відшкодування, розмір якого залежить від процентного співвідношення Вашої вини у заподіянні шкоди. Наприклад, якщо винуватцями ДТП є дві особи, та судом визначено, що інший співучасник ДТП винний у спричиненні ДТП на 60%, а Ви відповідно на 40%, то якщо взяти загальний розмір збитків понесений Вами в результаті ДТП за 100%, то відповідно Ви отримаєте відшкодування у розмірі 60% від розміру понесених Вами збитків.

Знову ж таки, на теорії все досить просто. На практиці ж, можуть виникати ситуації, що ускладнюють процес отримання страхового відшкодування.Так, не визначення судом ступеня вини кожного із водіїв у спричиненні ДТП, може бути причиною того, що страхова компанія має право затримати виплату страхового відшкодування до встановлення ступеня вини кожного з учасників ДТП. Інколи страхові компанії можуть все ж таки взяти за основу співвідношення вини 50% на 50% без встановлення такого співвідношення в суді. Проте, страхова компанія може і не піти Вам на зустріч, та не здійснити виплати страхового відшкодування поки не буде здійснено встановлення судом такого співвідношення.

Суди, якими здійснюється розгляд справи про адміністративне правопорушення встановлюють лише наявність або ж відсутність вини особи у спричиненні ДТП,

не встановлюючи її ступеня у разі обопільної вини. Встановлення ж ступеня вини у таких випадках здійснюється в порядку цивільного судочинства. Як показує практика суди можуть визначити співвідношення як 50% на 50% так і можуть покласти більшість вини на когось із співучасників ДТП. Але знову ж таки, звертаючись до судової практики вбачається, що існує можливість оспорити встановлену судом ступінь вини учасника ДТП.

З отриманням страхового відшкодування по Каско теж виникають певні складнощі, і в першу чергу це пов’язано з самим Договором Каско. Так, якщо Договором Каско передбачено покриття збитків, які виникли в результаті порушення Правил Дорожнього руху (оскільки вина обопільна, а тому обидва учасники ДТП допустили порушення Правил Дорожнього руху) то страхова виплатить страхове відшкодування в межах понесених збитків. Якщо Договором передбачено, що збитки які виникли в результаті порушення Правил Дорожнього руху виключаються зі страхового покриття, то відповідно страхового відшкодування не варто очікувати. В таких випадках відшкодування збитків здійснюється страховою компанією іншого учасника ДТП, але вже в межах вини свого клієнта.

У разі, якщо понесені збитки, з урахуванням ступеня вини перевищують ліміт відшкодування по обов’язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності, а Договір Каско відсутній, то відповідно відшкодування збитків непокритих полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності проводиться за рахунок іншого учасника ДТП, але виключно в межах різниці між розміром виплаченого страхового відшкодування та розміром понесених збитків в результаті ДТП, з урахуванням Вашого ступеня вини у спричиненні ДТП.

Третьою проблемою, яка може настигнути учасника ДТП при обопільній вині це регресна вимога страхової компанії, іншого учасника ДТП, за умови, що у нього був укладений Договір Каско, або ж вимога іншого учасника (учасників ДТП), щодо відшкодування понесених збитків в результаті ДТП, у разі, якщо виплаченого страхового відшкодування недостатньо для покриття понесених збитків з урахуванням ступеня вини інших учасників ДТП. Проте в даному випадку проблемою буде не сама регресна вимога, а швидше розмір такої вимоги. Розмір такої регресної вимоги в будь якому разі не має перевищувати розміру ступеня вини в спричиненні ДТП особи до якої звертаються з регресною вимогою. У разі, якщо такої пропорції не дотримано, така вимога страхової компанії підлягає оскарженню. У випадках звернення інших учасників ДТП щодо відшкодування понесених збитків в результаті ДТП, у разі, якщо виплаченого страхового відшкодування недостатньо для покриття понесених збитків з урахуванням ступеня вини інших учасників ДТП, розмір таких вимог не має перевищувати розміру різниці між сумою виплаченого страхового відшкодування та розміром понесених збитків з урахуванням ступеню вини таких осіб у настанні ДТП.

---

Основні особливості ухвалення заочного рішення суду та механізм оскарження такого рішення суду, відповідно норм Цивільного процесуального кодексу України:

За яких умов суд може ухвалити заочне рішення?

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів. У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Як оскаржити заочне рішення?

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі.

У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено:

1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;

2) ім’я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв’язку;

3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це;

4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;

5) клопотання про перегляд заочного рішення;

6) перелік доданих до заяви матеріалів.

Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає.

До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю учасників справи та копії всіх доданих до неї матеріалів.

До заяви про перегляд заочного рішення, поданої представником відповідача, додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.

До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору та докази, на які посилається заявник.

Порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення

Заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Головуючий відкриває судове засідання і з’ясовує, хто з учасників справи з’явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з’ясовує думку сторін та інших учасників справи щодо вимог про перегляд заочного рішення.

У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення;

2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Скасування та оскарження заочного рішення

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Доброго дня.

1. Дії приватного виконавця відповідають чинному законодавству України. Виконавче провадженння відкривається або за місцем проживання Боржника, або за місцезнаходженням майна Боржника, тим більше - нерухомого.

Щодо арешту трьох об'єктів - на практиці все так і відбувається, як Ви описали. Виконавці мають на це право. Буває, за комунальні борги у 500 гривень арештовують все нележне Боржнику нерухоме майно і т.д.

Якщо хочете зняти арешти з об'єктів, арешт яких не має сенсу - треба їхати до Приватного викокнавця і вирішувати це питанням із ним. Якщо вартість однієї одиниці нерухомого (або рухомого) майна достатньо для виконання Рішення Суду - виконавець має право зняти арешти з іншого майна Боржника.

Якщо з виконавцем не домовитесь - його дії оскаржуються у Суді, який видав Виконавчий лист (на підставі відповідного Рішення суду).

2. Якщо Рішення Суду було заочним, його досить нескладно оскаржити і перевести справу до розгляду у звичайному порядку (із явкою всіх Сторін, із судовими дебатами і т.д.).

Але майте на увазі, якщо Ви не маєте впевненості у виргаші цієї справи, на Вас покладуть вартість проведення нових експертиз (ви ж будете оскаржувати вже проведену експертизу), це від 30 тис.грн та витрат на правову допомогу адвоката іншій стороні, в вашому випадку це, приблизно, по адвокату - біля 15-30 тисяч грн. (це те, що присудять, а виставляти будуть 30-50 тис.).

(При створенні даної консультації ШІ не використовувався :) )

Вітаю ще раз, Юлія

Ось що хотів ще сказати.

Є верогідність того, що приватний виконавець наклав арешт на Ваше майно у якості забезпечення позову, про яке попросила інша сторона. Адже відповідно до ст.150 ЦПК України одним з заходів забезпечення позову є як раз накладення арешту на майно.

Про це суд виносить окрему ухвалу і тому в рішенні про арешт і не було нічого сказано. Тому щоб перевірити це припущення треба знати номер судової справи. Якщо можна, напишіть про нього (можна у чаті).

Якщо забезпечення позову все ж таки мало місце, дії приватного виконавця відповідають правовим нормам. Відтак треба просити суд не тільки скасувати заочне рішення, але і заходи з забезпечення позову.

В самій заяві про скосування заочного рішення треба робити акцент на тому, що до Вас не надходило жодних повідомлень про дату та місце судових засідань. Відтак Вас було позбавлено права на захист.

Коли суд скасує заочне рішення, почнеться новий розгляд справи. І тут Вашим першим кроком повинен стати відзив на позовну заяву.

Саме там Ви повинні написати, що не визнаєте своєї провини у ДТП, жодних матеріалів на місці аварії складено не було. Якщо висновки експертів виникають у Вас сумніви, треба заявити клопотання про призначення судової експертизи за рахунок іншої сторони.

Але все ж таки наразі головним для Вас є скасування заочного рішення. Про те, як це зробити, я вже писав вище.

З повагою,

Андрій Брильов

Доброго вечора!

1. На жаль, виконавець мав право накласти арешт на Ваші кошти та все майно, адже він здійснював заходи примусового виконання рішення відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження».

Статтею 24 даного Закону передбачено, що приватний виконавець може приймати до виконання виконавчі документи за місцезнаходженням майна боржника, а не лише за Вашим місцем проживання

За приписами ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частиною другою статті 56 Закону, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накласти арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом призначення, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 59 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n568 передбачений перелік підстав для зняття арешту з майна (коштів) боржника.

Наприклад, якщо з’ясується, що арешт було накладено з порушенням встановленого законом порядку (скажімо, виконавець не дотримався процедури), такий арешт підлягає скасуванню начальником відповідного відділу виконавчої служби. Тобто вища посадова особа виконавчої служби може своєю постановою зняти арешт, накладений з порушеннями. Для цього потрібно подати скаргу на дії приватного виконавця до його начальника.

Окрім дій самого виконавця, арешт може бути знятий за рішенням суду. Наприклад, якщо Ви оскаржите дії виконавця і суд визнає арешт неправомірним – у такому разі суд своєю ухвалою скасовує арешт, і на підставі цієї ухвали виконавець знімає обтяження.

2. Якщо Вас не повідомили належним чином про судове провадження, Ви не брали участі у процесі, не подавали відзиву, рішення ухвалене без Ваших пояснень, то Ви маєте право на оскарження заочного рішення.

У Вас є 30 днів від моменту отримання копії рішення, щоб подати заяву про перегляд або, після відмови суду, апеляційну скаргу.Загалом існує два способи оскарження заочного рішення:

• заява про перегляд заочного рішення - подається в той самий суд;
• апеляційна скарга - подається після того, як суд залишив заяву без задоволення.

Для оскарження Вам потрібно надати суду:

• переконливі та суттєві докази, які могли б змінити висновки суду, якби були подані раніше;
• поважну причину неявки, підтверджену документально та об’єктивно важливу (наприклад, хвороба, відсутність повідомлення, термінове відрядження тощо).

Без наявності цих двох елементів суд, як правило, не має правових підстав скасовувати власне рішення.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

ДОБРОГО ВЕЧОРА, ЮЛІЯ! БЕЗ АНАЛІЗУ СУДОВОГО РІШЕННЯ СКАЗАТИ ЩОСЬ ТОЧНО - ВАЖКО. На жаль таке часто зараз буває. Виконавці дійсно мають право блокувати по боргам рахунки та майно на період до виконання рішення суду.

Так само чинний Закон України "Про виконавче провадження" надає право відкривати виконавче провадження приватним виконавцям не тільки за місцем "прописки" боржника, а й за місцезнаходженням його майна.

Стаття 24. Місце виконання рішення

1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

2. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

3. Виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

4. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

{Частина четверта статті 24 в редакції Закону № 2888-IX від 12.01.2023}

Було купа скарг на такі речі, але суди їх залишали без задоволення, висновуючи, що приватні виконавці мають право відкривати провадження де їм заманеться із передбачених законом можливостей. Вирішує стягувач в цьому питанні, подаючи заяву виконавцю.

Проте, якщо суд пройшов без Вас, то слід досліджувати яким чином таке відбулося... Суд в будь-якому разі (якщо у Вас немає зареєстрованого електронного кабінету в системі "Електронний суд") БУВ ЗОБОВ"ЯЗАНИЙ:

1) З"ясувати Вашу адресу проживання за данними Реєстру територіальної громади як складової Єдиного державного демографічного реєстру. Для цього суд перед відкриттям провадження у справі ЗОБОВ"ЯЗАНИЙ подати відповідний запит, встановивши Вашу адресу, а тим самим і підсудність справи. Якщо цього зроблено не було, то взагалі існує сумнів в законності розгляду справи не за Вашою адресою прописки.

Положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місяця проживання або перебування фізичної особи – позивача. Тому позови, наведені в ч. 1 ст. 28 ЦПК України, не можуть пред’являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.

ОДНАК, існує також альтернативна підсудність - Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред’являтися також за місцем заподіяння шкоди (ч. 6 ст. 28 ЦПК України).

А ч. 9 ст. 28 ЦПК передбачає, що Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). На жаль цим дуже часто користуються, бо державні реєстри працюють неналежним чином, а Реєстр територіальної громади це фікція, бо в них немає повної, актуальної та достовірної інформації про громадян і їх адресу проживання.

2) Принаймні надсилати Вам повістки, судові ухвали та рішення по пошті за Вашою адресою реєстрації. При цьому адреса майна не має правового значення для таких цілей і не може вважатися належним виконанням обов"язків судом.

Якщо цього всього не зроблено, то виникають питаня - яким чином суд розглядав справу та чи прийняв за таким розглядом законне рішення та чи не розглянуто справу без Вас зловмисно.

Звісно якщо Ви зареєстровані за однією адресою, а проживаєте фактично за іншою і не отримували пошту, то суд може посилатися, що неотримання повідомлень - це не його клопіт, а Ваш.

ЕТАПИ ОСКАРЖЕННЯ ЗАОЧНОГО РІШЕННЯ

ПЕРШИМ і НАЙВАЖЛИВІШИМ з 2024 року ЕТАПОМ оскарження має бути подання Заяви про перегляд заочного рішення.

Якщо раніше цей етап часто вважали формальністю, то з 2024 року Велика Палата Верховного Суду вчергове "згвалтувала судову практику" і відмовилася (відступила) від свого ж рішення 2021 року. Тепер якщо строк подання заяви про перегляд пропущено і не поновлено, ВИ БІЛЬШЕ НЕ МОЖЕТЕ ПОДАТИ АПЕЛЯЦІЮ НА ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ. А треба оскаржувати саме відмову у перегляді заочного рішення через пропущені строки.

Якщо фахівець вузькоспеціалізований і слідкує за практикою, він це врахує у Вашій справі. А якщо ні - то Ви можете втратити через цю процесуальну помилку можливість надалі подати апеляційну скаргу на заочне рішення.

Відповідно до частини 1 статті 288 Цивільного процесуального кодексу України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне

Умовами проведення заочного розгляду справи є:

1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання;

2) нез`явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та

4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).

На цьому наполягає Верховний Суд у пункті 34 Постанови Великої Палати Верхоного Суду від 12.06.2024 р. по справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

ОДНАК, якщо дійсно мало місце отримання експертизи, то самою своєю незгодою Ви висновки експерта не спростуєте. Треба буде ініціювати проведення іншої експертизи, яка буде проведена не приватною шарашкою, яка за гроші намалює в інтересах замовника що-завгодно, як це зараз буває у більшості випадків, а незалежними експертами.

В іншому - суду на жаль всеодно буде, що експертиза брехлива. Вона є... Тож суд на жаль має право на підставі експертизи та відсутності Вашої лінії захисту - прийняти рішення і без визнання Вас винним поліцією в порядку КУпАП.

Визнання винним у ДТП без постанови КУпАП можливе у випадках, коли справа переходить у цивільну площину (відшкодування збитків), а суд в порядку цивільного судочинства встановлює вину, незважаючи на відсутність постанови про адміністративну відповідальність, хоча поліція оформлює адмін. матеріал за ст. 124 КУпАП (ДТП без потерпілих) для визначення винуватця, а постанову виносить суд, який може визнати вину або направити на розгляд за цивільним позовом, особливо при обопільній вині.

Навіть якщо немає постанови, поліція завжди складає протокол за ст. 124 КУпАП та схему ДТП, оскільки це первинний документ для фіксації обставин, незалежно від наявності потерпілих.

Верховний Суд вказав, що наявність чинної постанови суду про відсутність вини водія звільняє такого водія від відповідальності за шкоду в ДТП. Тобто, якщо адміністративний суд виправдав водія, цивільний суд не може потім визнати його частково винним. Це прецедент, який підтверджує: не можна двічі ставити під сумнів вину, вже спростовану в суді.

Суть справи: суд розглядав спір між двома водіями про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Первинний позов першого водія було обґрунтовано тим, що на другого водія було складено протокол про адмінправопорушення.

Подаючи зустрічний позов, другий водій зазначив, що апеляційний суд закрив справу про вчинення ним цього адмінправопорушення. Рішення ґрунтувалося на висновку експерта.

Місцевий суд задовольнив позов першого водія повністю, а зустрічний позов - частково. При цьому суд вказав на наявність обоюдної вини водіїв.

Апеляційний суд рішення частково змінив у зв'язку із не застосуванням судом першої інстанції положень ст. 1188 Цивільного кодексу України, вказавши, що вина першого водія складає 30%, а вина другого - 70%.

Другий водій подав касаційну скаргу, зазначивши, що постановою у справі про адмінправопорушення, яка набрала законної сили, встановлено відсутність у його діях порушень ПДР. Натомість судами покладено в основу рішень одночасно, як експертний висновок, складений під час розгляду справи про адмінправопорушення, так і висновок судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, проведеної після розгляду справи, які протирічать один одному.

Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу частково задовольнила, вказавши наступне.

При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватись на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Колегія суддів зазначила, що при розгляді даної цивільної справи, суди встановили часткову вину другого водія у скоєнні ДТП, незважаючи на наявність преюдиційного судового рішення, яке набрало законної сили.

Суди не врахували, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Верховний Суд вказав, що постанова суду про відсутність в діях водія складу відповідного адміністративного правопорушення звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Відповідну постанову Веерховного Суду по справі № 234/16272/15-ц прийнято 05.09.2019 р.

ОТЖЕ, треба аналізувати матеріали справи, чи складалася схема ДТП. Якими взагалі доказами підтверджується, якщо не було виклику поліції, що мало місце ДТП за Вашою участю. Чи складався Європротокол.

У таких справах є дуже багато нюансів. Від кожного з нимх багато в чому залежить справа.

В СПРАВАХ ТАКИХ МАЄ ВАЖЛИВЕ ЗНАЧЕННЯ ОЦІНКА ПОВАЖНОСТІ СТРОКІВ ПОДАННЯ ЗАЯВИ ПРО ПЕРЕГЛЯД ЗАОЧНОГО РІШЕННЯ.

Згідно зі статтею 284 ЦПК України:

1. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

2. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

3. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

4. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява.

Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24).

ПРОБЛЕМА ТЕПЕР В ТОМУ, ЩО ВЕРХОВНИЙ СУД ЦІЄЮ ПОЗИЦІЄЮ ЗРУЙНУВАВ РАНІШЕ ІСНУЮЧУ МОДЕЛЬ ОСКАРЖЕННЯ ЗАОЧНИХ РІШЕНЬ.

Адже тепер після залишення заочного рішення без розгляду через пропущені строки - Ви не можете вже подати АПЕЛЯЦІЮ на заочне рішення. Оскільки апеляція подається лише після залишення заяви БЕЗ ЗАДОВОЛЕННЯ.

Треба оскаржувати таку ухвалу суду першої інстанції.

Багато адвокатів цього не знають і працюють як раніше, а тому потім клієнти втрачають шанс оскаржити рішення.

Тобто ДУЖЕ ВАЖЛИВО в таких справах враховувати усі нюанси отримання рішення, його надсилання поштою та неотримання стороною відповідача.

Верховний Суд зауважує, що у питанні забезпечення прав учасників процесу на апеляційний перегляд справи заочне провадження не відрізняється від інших проваджень, адже доступ до суду апеляційної інстанції в будь-якому випадку забезпечується учасникам справи лише в разі дотримання ними установлених законом процесуальних вимог.

Такий висновок сформований з урахуванням того, що у пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України вказано, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

З урахуванням того, що належне повідомлення відповідача про розгляд справи є однією з основних умов проведення її заочного розгляду, а також приймаючи до уваги положення статей 284, 287, 288 ЦПК України, Верховний Суд висновує, що право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи судом першої інстанції не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку попереднього звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, у тому числі з урахуванням визначених процесуальним законом строків.

Щодо процесуальних строків як інструменту забезпечення дотримання принципу правової визначеності

Встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв’язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб’єктивні, а об’єктивні та непереборні причини їх пропуску.

У контексті справи, яка переглядається, встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, як зазначено в попередньому розділі цієї постанови, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

Щодо повноважень суду першої інстанції при розгляді заяви про перегляд заочного рішення, поданої з пропуском установленого законом строку

Верховний Суд констатує, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Щодо повноважень суду апеляційної інстанції в процедурі перегляду заочного рішення

Верховний Суд нагадує, що у разі постановлення ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення об’єктом оскарження в суді апеляційної інстанції є не ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, а безпосередньо заочне рішення, перегляд якого буде здійснюватися саме за апеляційною скаргою відповідача.

При цьому Верховний Суд зауважує, що процесуальне рішення про залишення заяви без розгляду внаслідок пропущення строку на її подання (якщо клопотання про поновлення такого строку не заявлене або в його задоволенні відмовлено) може бути оскаржене в апеляційному/касаційному порядку (пункт 16 частини першої статті 353 ЦПК України, пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України), що, з одного боку, забезпечить право заявника на визначений статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод доступ до правосуддя, частиною якого є право на оскарження, а з іншого боку – забезпечить дотримання принципу правової визначеності.

ДРУГИЙ ЕТАП оскарження. Якщо суд першої інстанції не знайшов підстав для скасування свого заочного рішення, після отримання ухвали про відмову у перегляді, Ви маєте право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду.

До нього як то кажуть ще треба дійти в сучасних умовах після 2024 року.

Більше інформації фахівці зможуть надати при роботі над справою, оскільки кожна інформація в нашому світі має свою ціну, а в юридичній сфері багато інформації є унікальною, цінною. здобутою багаторічною працею, персональним досвідом роботи з клієнтами та взаємодії з судами України.

На жаль вимушений констатувати, що у Цивільному кодексі України, на відміну від країн цивілізованого світу існує призумпція вини у договірних та деліктних правовідносинах. Тобто відсутність своєї вини відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.

На моє особисте переконання, така норма є неконституційною. Навіть у Кодексі Наполеона (Цивільний кодекс Франції), який був ухвалений в 1804 році за 200 років до Цивільного кодексу України, закладено презумпцію невинуватості і у цивільних правовідносинах.

У нас же це перетворилося на судовий схематоз, коли ТИ БЕЗ ВИНИ ВИНУВАТИЙ і МАЄШ СПРОСТОВУВАТИ ЦЕ в цивільному процесі, а неофіційно в кримінальному, бо правоохоронні органи вже давно переклали свою нездатність на плечі обвинувачених і їх адвокатів.

Якби ще суди належним чином діяли та повідомляли про справи, були здатні забезпечувати право на захист в умовах війни - все було б чудово. Але цього немає всього. Бо громадянин має виконувати обов"язки як в мирний час, а судді свою недолугу практику виправдовують як завжди війною, хоча і до війни це все було далеким від ідеалу та нормальної роботи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

У таких справах дуже часто судді приймають сторону особи позивача, адже відповідач не надав своєї позиції.

Тож важко сказати Ваші шанси, адже неможливо оцінити справу без огляду документів, рішень та з"ясування обставин розгляду справи без Вашої участі та без Вашого повідомлення.

Щасти Вам у захисті своїх прав та інтересів!

З повагою та розумінням, Я.О. Турчин

ДОДАТКОВО ДО МОЄЇ ВІДПОВІДІ, ВРАХОВУЮЧИ ІНФОРМАЦІЮ ПО СПРАВІ № №450/3983/21.

Жодних заочних рішень по справі не ухвалювалося...

МТСБУ імітувало самозахист, подавало відзив.

Справу чомусь розглянули саме без Вашої участі.

Тобто якщо Вам рішення суду не вручили, то можете подавати апеляційну скаргу без усіх цих переглядів заочного рішення в суді першої інстанції та вже в апеляції обгрунтовувати пропуск строку подання апеляційної скарги з поважних причин.

Ось основне рішення суду.від 12.11.2024 р. https://reyestr.court.gov.ua/Review/130181165

Ось додаткове від 03.12.2024 р. щодо стягнення з Вас навпіл з МТСБУ витрат на адвоката позивача по 32 тисячі гривень з кожного з відповідачів.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/130181166

Судячи з посилань суду на схему ДТП, оформлену поліцією та покази свідків, суд визнав Вас винною особою в ДТП.

В обґрунтування позову зазначає, що 19 червня 2020 року близько 00 год. 09 хв. на автодорозі М-06 Київ Чоп, 552 км + 200 м, поблизу с. Солонка Пустомитівського району Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю кількох транспортних засобів. Водій автомобіля Seat Ateca, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримавшись безпечної дистанції, внаслідок чого допустив попутне зіткнення з автомобілем ЗАЗ Таврія, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобілем Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . В результаті ДТП автомобіль Renault Logan, що належить позивачу на праві власності, отримав значні пошкодження, підтверджені звітом про оцінку збитків №469/21 від 27.03.2021 року, відповідно до якого сума завданої шкоди становить 159 016,28 грн. Згідно зі ст. 1187, 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє транспортним засобом. Власником автомобіля Seat Ateca, д.н.з. НОМЕР_1 , є Кредитна спілка «КРЕДО», а керував ним у момент ДТП керівник цієї юридичної особи ОСОБА_2 , тобто шкода завдана працівником під час виконання трудових обов`язків, що покладає відповідальність за її відшкодування саме на роботодавця (ч. 1 ст. 1172 ЦК України, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 р. у справі №426/16825/16-ц). Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) зобов`язане здійснити регламентну виплату у розмірі 50 000 грн. Однак, у порушення положень ст. 3436 цього Закону, відповідач-2 відмовив у виплаті, посилаючись на відсутність документів про особу винного у ДТП, що суперечить вимогам закону, адже встановлення винних осіб є обов`язком страховика, а не потерпілого. Також, з урахуванням прострочення у здійсненні регламентної виплати, на підставі п. 36.5 ст. 36 Закону позивачу належить пеня у розмірі 42 856,16 грн. Окремо за висновком судової експертизи №1970-Е від 21.08.2023 року розмір втрати товарної вартості автомобіля Renault Logan становить 18 589,33 грн, що також підлягає стягненню з відповідачів. Таким чином, сукупний розмір шкоди, заподіяної позивачу, складає 270 461,77 грн, з яких: 109 016,28 грн + 18 589,33 грн за втрату товарної вартості автомобіля з ОСОБА_2 ; 50 000 грн + 42 856,16 грн пені з МТСБУ. У зв`язку з викладеним, вказує, що позовні вимоги є законними, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

...

У судовому засіданні 24.09.2024 року свідок ОСОБА_4 пояснив, що керуючи автомобілем RENAULT LOGAN, д.н.з. НОМЕР_3 , 19 червня 2020 року приблизно о 00:09 год., рухаючись автодорогою КиївЧоп в напрямку м. Чоп, поблизу с. Солонка Пустомитівського району Львівської області, став учасником дорожньо-транспортної пригоди. Зазначив, що що його транспортний засіб рухався у попутному напрямку за автомобілем марки «ЗАЗ Таврія». Позаду у попутному напрямку рухався автомобіль SEAT ATECA, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який спочатку назвався іншим іменем, Останній не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ Таврія», після чого автомобіль SEAT ATECA зіткнувся також із автомобілем RENAULT LOGAN під керуванням свідка. Внаслідок зіткнення автомобіль «ЗАЗ Таврія» виїхав на зустрічну смугу, де відбулося подальше зіткнення з автомобілем «Opel Astra». ОСОБА_4 підтвердив, що обставини ДТП відповідали викладеним у матеріалах поліції та зафіксованим схемам події.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дорожньо-транспортна пригода від 19 червня 2020 року сталася з вини водія автомобіля SEAT ATECA, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 . З висновку експерта від 03.08.2023 року № 802-Е транспортно-трасологічної експертизи, який узгоджується із показаннями свідка ОСОБА_4 , який є безпосереднім учасником ДТП, вбачається, що саме автомобіль відповідача, рухаючись у попутному напрямку, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення спочатку з автомобілем «ЗАЗ Таврія», а потім з автомобілем «RENAULT LOGAN» під його керуванням. Після цього автомобіль «ЗАЗ Таврія» виїхав на зустрічну смугу та зіткнувся з «Opel Astra». Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи, схемою місця ДТП, а також рапортами працівників поліції, які зафіксували факт попутного зіткнення з вини водія автомобіля SEAT ATECA.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем 1 у ході судового розгляду не було надано жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували вказані факти чи свідчили про наявність підстав для звільнення його від цивільно-правової відповідальності. Більше того, судом встановлено, що відповідно до наказу № 235 від 15.06.2020 року ОСОБА_2 з 16.06.2020 року по 09.07.2020 року перебував у щорічній відпустці, у зв`язку з чим трудові (службові) обов`язки ним не виконувалися. Отже, відповідальність за шкоду, завдану внаслідок ДТП, він несе особисто, як власник та безпосередній користувач джерела підвищеної небезпеки транспортного засобу.

Власником джерела підвищеної небезпеки (автомобіля марки Сеат Атека, AТ3162CO) є - Кредитна спілка «КРЕДО» згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 від 27.07.2019 р., а вказаним автомобілем керував - ОСОБА_2 , що доводиться відеозаписами з місця ДТП та іншими матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що саме відповідач ОСОБА_2 є особою, відповідальною за завдану позивачу шкоду, яка підлягає відшкодуванню в повному обсязі згідно зі статтями 1187, 1188 ЦК України.

___

З ДОСВІДУ - БЕЗ НОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ, ШАНСІВ НУЛЬ. КРІМ ТОГО ПІСЛЯ АПЕЛЯЦІЇ НА ВАС ПОВІСЯТЬ ЩЕ Й ВИТРАТИ НА АДВОКАТА ПОЗИВАЧА В АПЕЛЯЦІЙНІЙ ІНСТАНЦІЇ.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі.

У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено:

1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;

2) ім’я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв’язку;

3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це;

4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;

5) клопотання про перегляд заочного рішення;

6) перелік доданих до заяви матеріалів.

Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає.

До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю учасників справи та копії всіх доданих до неї матеріалів.

До заяви про перегляд заочного рішення, поданої представником відповідача, додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.

До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору та докази, на які посилається заявник.

Порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення

Заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Головуючий відкриває судове засідання і з’ясовує, хто з учасників справи з’явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з’ясовує думку сторін та інших учасників справи щодо вимог про перегляд заочного рішення.

У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення;

2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Скасування та оскарження заочного рішення

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

КОЛИ ВЖЕ БУДЕТЕ ОСКАРЖУВАТИ ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ТОДІ БУДЕТЕ ВИРІШУВАТИ ПИТАННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ТА ТЕ, ЩО ВИ ВІДШКОДУВАЛИ ДРУГІЙ СТОРОНІ ШКОДУ.

ВАМ НЕОБХІДНО ЗВЕРНУТИСЯ ДО АДВОКАТА ЗА МІСЦЕМ ДТП ТА СУДУ, ЩОБ ХОЧАБ РОЗУМІТИ, ЯКІ МАТЕРІАЛИ Є В СПРАВІ - ДИСТАНЦІЙНО ЦЕ ЗРОБИТИ МАЙЖЕ НЕМОЖЛИВО.

Вітаю Вас.

1) По мені приватний виконавець з іншої області ( не за моїм місце проживання та реєстрації) відкрив провадження та наклав арешт на кошти та майно яке належить мені. Майно знаходиться у тій області що і виконавець, але я там не проживаю та не зареєстрований. Сума стягнення 140 000 грн. Вартість майна значно перевищує цю суму - 3 обєкти. Про майно в рішенні суду нічого не ВКАЗАНО! Чи мав права виконавець взагалі це робити, якщо ні, то як правильно оскаржити його дії?2) Рішення суду по цьому виконавчому провадження - заочне- я про нього не знав, оскільки суд в іншій обл. - суть справи - мат. відшкодування за ДТП. Я був її учасником, але на мене не складався ні протокол ні постанова- я не був визнаний поліцією винним у ньому. Суд прийшов до висновку про стягнення на підставі "експертизи" без моєї участі ( про неї теж не знав) яку провели через 1 рік після ДТП. Як правильно оскаржити це рішення ( на яких підставах) і які шанси виграти цю справу?Цікавить допомога як по виконавчому проваджені так і по оскаржені рішення суду.

Загалом приватний виконавець має право відкрити виконавче провадження не лише за місцем Вашої реєстрації чи проживання, а й за місцезнаходженням Вашого майна. Тому сам факт того, що майно розташоване в його окрузі, дає йому формальну підставу діяти. Однак, якщо у виконавчому документі не вказано конкретного майна, а виконавець самостійно визначив об’єкти та наклав на них арешт без достатніх правових підстав, такі дії можуть бути визнані надмірними або незаконними. У цьому випадку варто подати скаргу на дії виконавця до суду або до Мін’юсту, де Ви вкажете, що арешт накладено на майно, яке не визначене рішенням суду, та що вартість майна значно перевищує суму стягнення.

Щодо заочного рішення суду - воно може бути скасоване, якщо Ви не були належним чином повідомлені про розгляд справи. Той факт, що суд знаходився в іншій області, що Ви не отримували повісток, не знали про експертизу та не мали можливості надати свої заперечення, є вагомими підставами для перегляду рішення. Ви можете подати заяву про перегляд заочного рішення або, якщо строки пропущені, клопотання про їх поновлення, мотивуючи тим, що фактично не брали участі у процесі та були позбавлені права на захист.

Додатковим аргументом є те, що поліція не визнавала Вас винним у ДТП, не складала протоколу та не притягала до відповідальності. Якщо експертиза була проведена через рік без Вашої участі, це також ставить під сумнів обґрунтованість висновків, на які спирався суд.

На мій погляд, оптимальна стратегія наразі:

1) оскаржити заочне рішення як винесене з порушенням процесуальних прав;

2) подати скаргу на дії виконавця або вимагати зняття арешту з майна, якщо він перевищив повноваження або арештував майно необґрунтовано.

З повагою! Щасти Вам!

Доброго дня, я у Львові