Задайте питання юристу

835 юристів готові відповісти зараз

Відповідь за ~15 хвилин

Задати питання на сайті

Нерухомість, 29 липня 2023, питання №89121 250₴

Спорные вопросы по границам участка

Я являюсь собственником делянки 3221886001:03:67:1120 предназначенного для "особистого селянського господарства" , при покупке данной делянке, выяснилось что мой сосед кадстр.номер 3221886001:03:67:1069 нарушил границы участка.
1. Могу ли я, с такими нарушениями на своем участке проводить сделку по продаже, дарение другим лицам по закону Украины?
2. Правомочны ли ответы соседа, что при строительстве им забора и определения границ своего участка, территория "особистого селянського господарства" были ничейными и поэтому он имеет право иметь свой забор на данном месте , указанном в "Акте про відновлення на мисцевости....."
3. Какие должны быть мои действия для решения данного спорного вопроса?

Відповіді юристів (10)

    Айвазян Юрий Климентьевич
    20%

    Доброго дня, Ігоре!

    Продавати свою землю у разі, якщо є порушення з боку сусіда меж Вашої ділянки, буде доволі проблемно, якщо взагалі можливо. Скорше за все, покупець це побачить під час перевірки документів, і навряд чи це йому сподобається. Тому пропоную спробувати вирішити це питання з сусідом мирним шляхом ще до спроби відчуження ділянки.

    Якщо мирним шляхом владнати це питання із сусідом не вдасться, рекомендую не гаяти часу та звертатися до місцевих органів влади, прокуратури та суду, так як порушене ваше право власності.

    Крок перший – звертайтеся до сільради (міськради) із заявою про виникнення спору щодо встановлення меж земельної ділянки. За результатами перевірки вони повинні скласти акт та розглянути це питання на комісії по земельних спорах при сільраді. Просіть, щоб вони обміряли вашу земельну ділянку і чітко вказали в цьому рішенні, хто порушив межі. Цей документ буде доказом у суді.

    Крок другий – якщо місцевий орган влади буде затягувати з прийняттям рішення, то звертайтеся до районної прокуратури із заявою щодо порушення ваших прав. Обов’язково додайте до заяви копію пенсійного посвідчення, адже прокурор може представляти інтереси людини в суді тільки тоді, якщо вона сама через фізичні вади чи матеріальні можливості, а також старість не може сама захищати свої права (стаття 23 Закону України «Про прокуратуру»).

    Крок третій (необов’язковий) – звернення до обласних органів Держгеокадастру з викладенням фактів порушення та клопотанням про складання акту.

    Можна також звернутися до приватних землевпорядних організацій, щоб документально підтвердити факт порушення. Землевпорядник на місці проведе обмір вашої ділянки від однієї фактичної межі до іншої, здійснить відновлення меж ділянки сусіда на місцевості, з яких буде чітко видно, хто порушник.

    До речі, в багатьох аналогічних випадках виявляється, що ніхто нічого не порушив, а все відбувається в межах закону. Колись сусіди могли домовитися та перенести паркан в той чи інший бік, а потім забули про це. Однак в документах вказані зовсім інші координати. Інколи порушники, побачивши беззаперечні докази своєї провини, пропонують компенсацію, щоб не витрачатися на суди та адвокатів. Мінусом цього способу є те, що виклик такого фахівця вимагатиме додаткових фінансових витрат.

    Четвертий і останній крок – це звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні (володінні) земельною ділянкою. Суд призначить експертизу, яка встановить факт порушення меж. Якщо сусід переніс свій паркан, при цьому пошкодивши ваше майно, то ви маєте право вимагати відшкодування збитків. З власної практики можу сказати, що більшість клієнтів звертається одразу до суду.

    Виникнуть додаткові питання, натискайте кнопку "звернутись" біля мого фото.

    Карпенко Андрей Владимирович
    20%
    Карпенко Андрей Владимирович 9 місяців тому

    Адвокат, м. Київ, 25 років досвіду

    Вітаю!

    ВАМ ТРЕБА ВСТАНОВИТИ МЕЖІ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ В НАТУРІ.

    Відповідно до статті 107 Земельного кодексу України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

    Згідно зі статтею 198 Земельного кодексу України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає:

    • геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
    • погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
    • відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
    • встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;
    • виготовлення кадастрового плану.

    Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) – це визначення за допомогою геодезичних пристроїв місця знаходження поворотних точок меж земельної ділянки та їх закріплення межовими знаками.

    Відповідно до статті 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними.У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

    У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися.

    Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок.

    Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов’язані дотримуватися меж земельних ділянок.

    Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

    Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

    Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

    Межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

    Межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місце положення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

    Межові знаки бувають трьох видів:

    Вид 1 – знак спеціальної конструкції, який складається із 4 елементів - металева марка у формі кола діаметром 50 мм та товщиною 1 мм;

    Вид 2 – металева труба діаметром 3-7 см. висотою 80 – 100 см. із привареною зверху металевою табличкою (пластиною) для написів;

    Вид 3 – дерев’яний стовп, який має мати такі параметри: діаметр – не менше 10 см. висота не менше 100 см. із хрестовиною у нижній частині та верхньою основою 15×15 і висотою 20см, зверху стовпа робиться виріз для написів.

    Кожен межовий знак має свій номер, який складається із 14 символів.

    Встановлення меж земельної ділянки здійснюється відповідно до Закону України «Про землеустрій». Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місце розташування поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

    Встановлення меж земельної ділянки складається із таких етапів:

    1. укладення договору із землевпорядною організацією на складання технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
    2. підготовчі роботи – аналіз вихідних матеріалів, даних Державного земельного кадастру та ін.;
    3. топографо-геодезичні роботи – виконання геодезичних зйомок на місцевості для визначення поворотних точок меж земельних ділянок та встановлення межових знаків;
    4. камеральні роботи – складання та оформлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

    Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

    Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місце знаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місце знаходженням земельної ділянки.

    Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

    Відповідно до ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Такими органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних суперечок, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (п.5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

    Згідно статті 26 Закону України «Про землеустрій», розробниками документації із землеустрою є:

    • юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою;
    • фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

    Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

    Перелік суб'єктів господарювання, що надають відповідні послуги у Вашому районі/місті можна дізнатись у територіальних управліннях Держгеокадастру або за допомогою мережі інтернет.

    Вихідні документи для укладання договору:

    1. копія документа, що посвідчує право власності (користування) на земельну ділянку (в разі його наявності).
    2. рішення відповідного органу місцевого самоврядування або виконавчої влади про надання дозволу на відведення земельної ділянки у власність (користування) з викопіюванням на якому зазначене її місце розташування.
    3. копія документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на даній земельній ділянці (в разі наявності).
    4. копію документа, що посвідчує фізичну особу (копія паспорта та ідентифікаційного коду), або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

    Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої:

    • технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
    • технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;
    • проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (оренду).

    Для замовлення технічної документації з землевпорядною організацією укладається договір.

    Встановлення меж земельних ділянок в натурі також відбувається, якщо:

    • межові знаки, що були встановлені раніше, на даний момент знищені з будь-яких причин;
    • забудовник має впевнитись, що будівля, яку планується побудувати на цій ділянці буде знаходитись на достатній відстані від меж ділянки;
    • у потенційного покупця чи орендаря даної земельної ділянки виникли сумніви щодо коректності меж, що були встановлені власником;
    • раніше подібні роботи не проводились, тому власник хоче чітко визначити межі своєї ділянки і отримати відповідні документи.

    Межові знаки не встановлюються:

    • у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки;
    • у місцях, де їх установка неможлива (на водних об'єктах, при забороні проведення земляних робіт). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;
    • у поворотних точках меж земельних ділянок, які у визначеному законодавством порядку, надані (передані) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування лінійних об'єктів: споруд опорних конструкцій (опори, стояки опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв'язку;
    • на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).

    Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок. Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

    Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

    Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

    Статтею 108 Земельного кодексу України передбачено у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому.

    Земельним кодексом України (стаття 158) передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

    Окремо слід звернути увагу, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

    Судова практика, що склалася з приводу вирішення земельних спорів в частині встановлення меж земельної ділянки вказує, що за період 2017-2019 років суди задовольняли позови, якщо доходили висновку, що вони обґрунтовані та внаслідок порушення меж земельної ділянки порушується право власності, володіння, користування земельною ділянкою. Так, відповідне рішення суду наявне у справі 669/43/17 та 676/4536/17.

    Такі спори розглядаються у місцевих судах за правилами цивільного судочинства.

    За Постановою Верховного Суду 19 січня 2022 року у справі № 592/10260/16 (провадження № 61-12358св21) [1] вимоги про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та договору оренди цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи.

    Судова практика щодо питання відсутності погодження меж земельної ділянки суміжним користувачем. Зокрема у правових висновках ВП ВСУ вказано, що орган приватизації повинен виходити не з факту відмови від підписання акта погодження меж земельної ділянки, а з мотивів відмови: Справа № 350/67/15-ц, 514/1571/14-ц.

    1. БЕЗ ВИЗНАЧЕННЯ МЕЖ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ В НАТУРІ ВИ НЕ ЗМОЖЕТЕ УКЛАДАТИ БУДЬ-ЯКІ УГОДИ.

    2. ДІЇ СУСІДА НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ НОРМАМ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ.

    3. ВАМ ПОТРІБНО ВСТАНОВИТИ МЕЖІ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ В НАТУРІ.

    Дерій Владислав Олегович
    20%

    Доброго дня!

    Випадково видалив свою відповідь...зміст не змінюється...

    1. Ви можете продати дану земельну. Але вирішувати питання про самозахват земельної ділянки будуть вирішувати уже нові власники.

    2. У сусіда явні порушення законодавства, а саме згідно "Акту відновлення меж" (який Ви прикріпили) - сусід самовільно зайняв 103 кв.м. Вашої земельної ділянки. Крім того зайняв територію земель загального користування.

    По-перше, за це передбачена Адміністративна відповідальність статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вчинення такого правопорушення тягне за собою накладення штрафу від 170 до 850 гривень.

    По-друге, Ви повинні требувати усунути перешкоди в користуванні власною земельною ділянкою та демонтувати забор з іншими спорудами, які розташовані на Вашій землі.

    Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

    Тобто, якщо у сусіда не має документів про право власності під його фактично зайняту територію, то він порушує законодавство. А згідно прикріпленого Вами Акту відновлення меж на місцевосці , саме це і зафіксовано.

    3. Спочатку вирішіть це питання шляхом переговорів. Зобов'яжіть сусіда демонтувати споруди.

    Якщо не вдасться - то зверніться до місцевої ради із заявою про правопорушення та вимогою усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

    Якщо місцева рада не вирішить Ваших питань - зверніться з позовом до суду.

    При виникненні додаткових питань натискайте "Звернутися". Всього доброго!

    Кирда Вячеслав Володимирович
    20%

    Вітаю, Ігоре!

    Я являюсь собственником делянки 3221886001:03:67:1120 предназначенного для "особистого селянського господарства" , при покупке данной делянке, выяснилось что мой сосед кадстр.номер 3221886001:03:67:1069 нарушил границы участка.1. Могу ли я, с такими нарушениями на своем участке проводить сделку по продаже, дарение другим лицам по закону Украины?

    Так, можете. Але про даний факт я наполегливо раджу повідомити потенційного покупця, оскільки це може враховуватись вагомою обставиною, яка в подальшому теоретично може дозволити йому розірвати договір.

    2. Правомочны ли ответы соседа, что при строительстве им забора и определения границ своего участка, территория "особистого селянського господарства" были ничейными и поэтому он имеет право иметь свой забор на данном месте , указанном в "Акте про відновлення на мисцевости..."

    Звичайно, що ні. Звичайнісіньке захоплення земельної ділянки. Я раджу подати скаргу до органу місцевого самоврядування як уповноваженого органу на вирішення земельних спорів.

    3. Какие должны быть мои действия для решения данного спорного вопроса?

    У першу чергу - спробувати владнати ситуацію добровільно. Розумію, що шанси дуже низькі.

    Далі - звертайтесь зі скаргою до органу місцевого самоврядування, вони мають утворити спеціальну комісію для вирішення цього питання. Також паралельно викликайте поліцію для фіксації даного факту. Матеріали потім можна буде витребувати шляхом направлення адвокатського запиту.

    Якщо і це не допоможе - тоді тільки позов про зобов'язання усунути перешкоди шляхом знесення.

    Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

    Гончаренко Константин
    20%
    Гончаренко Константин 9 місяців тому

    Юрист, м. Суми, 5 років досвіду

    Доброго дня!

    ви як власник землі можете вчиняти будь-які дії з вашим приватним майном, згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним , при укладанні нотаріальної угоди заздалегідь треба повідомити покупця про ці проблемні питання , адже після купівлі вже він буде вирішувати питання з порушеннями сусіда.

    Земельний кодекс України, поміж іншого, регулює відносини, що виникають між власниками та користувачами сусідніх земельних ділянок та встановлює обов’язок дотримання добросусідських відносин.

    Зміст добросусідства полягає в тому, що сусіди повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, при яких власники суміжних ділянок зазнають найменше незручностей.

    Такими незручностями можуть бути:

    • затінення від будинків або інших споруд, дерев та чагарників;
    • задимлення внаслідок спалювання відходів;
    • неприємні запахи, які виникають внаслідок господарської або іншої діяльності;
    • шумове забруднення тощо.

    Сторони сусідніх земельних ділянок зобов’язані не вчиняти перепон, які б могли перешкоджати цільовому використанню сусідніх земельних ділянок та не допускати негативний вплив на сусідню земельну ділянку, який є не припустимим.

    Прикладом неприпустимого впливу на сусідню земельну ділянку є втрата можливості власником або землекористувачем вирощувати сільськогосподарську продукцію, здійснювати будівництво будинків та інших споруд тощо, що є перепоною для використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

    Також незручності, зокрема, можуть створювати зелені насадження, які ростуть на сусідній земельній ділянці або ж на межі земельних ділянок (затіняють ділянку, заважають вирощуванню городини).

    Чинне цивільне законодавство передбачає можливість потерпілій стороні захистити свої законні інтереси.

    Досить часто власники(землекористувачі) здійснюють самовільне знищення зелених насаджень, які їм заважають, не розуміючи юридичних наслідків таких дій.

    Власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені та гілки дерев і кущів, які проникають з сусідньої земельної ділянки у випадку, якщо таке проникнення є перепоною для використання земельної ділянки за цільовим призначенням. У будь-якому іншому разі, положення земельного та цивільного законодавства, не дають права власникам (землекористувачам) на знищення чи іншого роду пошкодження зелених насаджень, які проникають з сусідньої ділянки, під загрозою відповідальності, зокрема:

    • особа, винна у самовільному знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, що розміщені на території суміжної приватної земельної ділянки, несе цивільну відповідальність у вигляді відшкодування в повному обсязі шкоди, завданої майну іншої особи;
    • особа, винна у знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, розміщених на суміжній земельній ділянці державної чи комунальної власності, несе адміністративну відповідальність та відшкодовує нанесенні збитки.

    Способи захисту своїх прав

    У випадку виникнення спору щодо додержання громадянами правил добросусідства, передбачено досудовий порядок шляхом звернення землевласника (землекористувача) у відповідну сільську, селищну, міську раду із заявою.

    Подана заява розглядається у тижневий строк з дня подання, за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору.

    За наслідками розгляду спору приймається рішення, виконання якого здійснюється органом, який прийняв це рішення.

    Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється також у судовому порядку шляхом:

    • визнання прав;
    • відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
    • визнання угоди недійсною;
    • визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
    • відшкодування заподіяних збитків та моральної шкоди тощо.

    Спори щодо додержання правил добросусідства – обов’язку власників і землекористувачів обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення розглядаються судами і в тому разі, коли вони попередньо не розглядалися відповідними органами місцевого самоврядування.

    Однак, перш ніж звертатися до суду, на доказ того, що Ваше право порушено, необхідно зібрати такі документи, як акт перевірки, експертний висновок тощо.

    Зафіксувати порушення земельного законодавства мають право:

    • органи Держекоінспекції;
    • органи Держгеокадастру;
    • незалежний експерт.

    якщо покупець погодиться то нові межі він буде замовляти на них проект , погодження і т.д.

    З повагою,

    Костянтин Гончаренко

    Корнійчук Євген Іванович

    Доброго дня, вам треба звернутися до міської ради з заявою про порушення земельних меж. Після чого буде сформовано комісія для встановлення факту. Комісія повинна перевірити інформацію та скласти відповідний акт а також надати припис сусіду для переносу забору.

    Якщо сусід не виконає даної вимоги, звертайтесь до суду для примисувого переносу відповідно до встановлених меж.

    Також ви маєте право продати земельну ділянку як воно є на даний момент. Після чого справою про поновленням меж, може зайнятися новий власник.

    Для обміну контактів та детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

    Крикун Сергій  Павлович
    Крикун Сергій Павлович 9 місяців тому

    Юрист, м. Дніпро, 30 років досвіду

    ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

    "Стаття 19. Самозахист цивільних прав

    1. Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

    Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

    2. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

    Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.".

    Кримінальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2459):

    "Стаття 356. Самоправство

    Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, -

    карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.".

    ---

    Доброго дня, пане Ігоре! Ви маєте право на самозахист свого права користування своєю земельною ділянком, а саме - розібрати збудований паркан сусіда на своїй ділянці. Належним буде направити сусіду заяву-попередження ро порушення ним меж його та Вашої земельних ділянок, про вимогу демондажу ним паркану на Вашій ділянці із зазначенням строку, про демонтаж паркану Вами самостійно у випадку відмови чи залишення заяви без уваги; крім того, про подання Вами заяви до поліції з підстав ознаки самоправства з його боку.

    • Степанов Михайло Леонідович
      Степанов Михайло Леонідович 9 місяців тому

      Юрист, м. Львів, 12 років досвіду

      Чоловік не має право, щось ломати поки суд не признав, цю забудову самочииною.

      Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 06 березня 2019 року у справах №810/5680/15 та №814/2645/15

    Пуха Наталія ТендерОк

    Доброго Дня

    Щодо Вашого питання

    Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) – це визначення за допомогою геодезичних пристроїв місця знаходження поворотних точок меж земельної ділянки та їх закріплення межовими знаками.

    Відповідно до статті 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними.У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

    У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися.

    Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок.

    Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов’язані дотримуватися меж земельних ділянок.

    Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

    Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

    Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.Встановлення меж земельної ділянки здійснюється відповідно до Закону України «Про землеустрій». Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місце розташування поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

    Встановлення меж земельної ділянки складається із таких етапів:

    1. укладення договору із землевпорядною організацією на складання технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
    2. підготовчі роботи – аналіз вихідних матеріалів, даних Державного земельного кадастру та ін.;
    3. топографо-геодезичні роботи – виконання геодезичних зйомок на місцевості для визначення поворотних точок меж земельних ділянок та встановлення межових знаків;
    4. камеральні роботи – складання та оформлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

    Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

    Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місце знаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місце знаходженням земельної ділянки.

    Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

    Відповідно до ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Такими органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних суперечок, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (п.5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

    Успіхів

    Иванюк Руслан Эдуардович
    Иванюк Руслан Эдуардович 6 місяців тому

    Юрист, м. Київ, 7 років досвіду

    Вітаю. Накладення земельних ділянок – коли згідно двох або більше різних землевпорядних документів одна і та ж ділянка землі, розташована на певному відрізку, фактично займає територію іншої, як правило, сусідньої земельної ділянки.

    Межові спори – спори з приводу меж земельної ділянки, невірного місцезнаходження, накладень земельних ділянок одна на одну, помилок в площі тощо.

    Частина шоста ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" установлює, що однією з підстав для відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому власник не зможе одержати кадастровий номер, який є обов'язковим у разі відчуження земельної ділянки. Це означає, що за відсутності такого номера особа не може повноцінно розпоряджатися своєю власністю: продати, подарувати земельну ділянку або будинок чи іншу споруду, розташовану на такій ділянці.

    Варіанти вирішення проблеми:

    • переоформити право власності на земельну ділянку меншого розміру чи іншої конфігурації;
    • звернутися до територіального органу Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки, якщо йдеться про наступні помилки: допущені з технічних причин (описки); допущені у документаціях із землеустрою; через невідповідність інформаційних систем і кадастрів різних періодів;
    • вимагати в судовому порядку визнання права на земельну ділянку в розмірах, зазначених у документах, що посвідчують право власності на землю, та відповідно до плану такої ділянки, який міститься у державному акті на право власності на земельну ділянку, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

    Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються:

    • судами,
    • органами місцевого самоврядування.
    Вирішення земельних спорів шляхом звернення до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування

    Вирішення межових спорів можуть здійснювати не лише суди, а також органи місцевого самоврядування.

    Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо:

    • меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян;
    • обмежень у використанні земель та земельних сервітутів
    • додержання громадянами правил добросусідства;
    • розмежування меж районів у містах.

    Відповідно до статті 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” чітко визначено, що саме до відання виконавчих органів сільських, селищних та міських рад належать такі делеговані повноваження, як вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

    Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастр), організовує та здійснює державний нагляд за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі:

    • веденням державного обліку і реєстрацією земель;
    • достовірністю інформації про наявність та використання земель;
    • виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних із порушенням ґрунтового покриву;
    • своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою;
    • дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;
    • дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;
    • дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків;
    • проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;
    • розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію об’єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;
    • здійсненням заходів, передбачених відповідними робочими проектами землеустрою, стосовно захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель;
    • щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур’янами;
    • дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов’язковим здійсненням заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;
    • використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;
    • дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
    Виправлення технічних помилок щодо кадастрових номерів та перетинів у відомостях Державного земельного кадастру

    Якщо неможливість внесення даних про земельну ділянку і присвоєння кадастрового номеру викликана суто технічними причинами (в цих ситуаціях за частую між сусідами земельних ділянок відсутній спір про право), а саме це викликано, зокрема наступними причинами: технічні помилки (описки); помилки, допущені у документаціях із землеустрою; помилки через невідповідність інформаційних систем і кадастрів різних періодів, то зацікавлена у виправленні помилки особа звертається з відповідною заявою до територіального органу Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки, у складі якого працюють державні кадастрові реєстратори. Форми заяв в залежності від вида помилки наведені в додатках до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок).

    Детально підстави і алгоритми виправлення помилок державними кадастровими реєстраторами наведений в розділі “Виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру” (пункти 138 - 161) Порядку.

    Вирішення земельних спорів в судовому порядку

    Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

    Земельні спори розглядаються в порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства.

    В порядку адміністративного судочинства розглядаються спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

    Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 р. №8 визначено, що земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Таким чином, подавати позов про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування на основі якого було видано документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, необхідно в порядку адміністративного судочинства.

    Але при зверненні до суду особа може не отримати захисту в разі пропуску строку на звернення. Оскільки Кодекс адміністративного судочинства України встановлює загальний строк звернення до суду в порядку адміністративного судочинства – шість місяців. Водночас власник земельної ділянки, межі якої накладаються з іншою, найчастіше дізнається про порушення свого права як власника через значний час після винесення відповідного рішення органу місцевого самоврядування. До вказаного моменту, коли особа дізнається про порушення, може минути більше шести місяців від дати, коли той таки позивач погодив сусіду межі проставленням свого підпису. І суд може розглядати факт погодження як момент, відколи особа мала б помітити порушення своїх прав і з ним пов’язувати перебіг строку позовної давності.

    Тому, у випадку пропуску строків звернення, особа до позову має додавати і відповідне клопотання про поновлення строку, пропущеного з поважних причин, та наводити аргументи, чому вказані причини є поважними. Наприклад, Ялтинський міський суд у своїй ухвалі за позовом Особи 1 до Ялтинської міської ради відновив пропущений строк на звернення до суду за тих підстав, що про накладення земельних ділянок позивачу стало відомо після проведення експертизи земельної ділянки в листопаді 2011 року, у зв’язку з чим своєчасно оскаржити рішення він не міг.

    В порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

    Вид судочинства, за правилами якого здійснюється розгляд справ, які стосуються випадків накладення меж земельних ділянок, залежить від того, кого позивач вказує у своїй позовній заяві відповідачем та які пред’являє вимоги.

    Особливості розгляду судами загальної юрисдикції цивільних справ у сфері земельних відносин розглядаються у постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

    Наприклад, ті спори, що виникають у зв’язку з накладенням меж земельних ділянок, розглядаються в порядку цивільного судочинства, коли в якості відповідачів залучаються як відповідна місцева рада, так і власник земельної ділянки, межі якої накладаються з межами позивача.

    В порядку господарського судочинства розглядаються справи за зверненнями юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).Особливості вирішення господарськими судами спорів у сфері земельних відносин відображені в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

    Вирішення спорів щодо накладення меж в добровільному порядку

    В разі реєстрації земельних ділянок, межі яких частково знаходяться всередині одна одної (накладки), в державному земельному кадастрі, за умови відсутності спору щодо прав на ці ділянки та без зміни їх цільового призначення одним із способів вирішення проблеми накладок може бути поділ однієї, або декільнкох земельних ділянок і взаємне відчуження власниками на користь один одного, або відмова від права власності на утворену в результаті поділу "нову" земельну ділянку, відповідно до ст. 142 ЗК України. Відчуження можливе загальними способами: найчастіше міною і даруванням. Щодо земель сільськогосподарського призначення це стало можливим після 1 липня 2021 р. відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення

    Таку правову позицію сформував Верховний Суд у постанові від 7 квітня 2021 року у справі № 0640/4182/18 (адміністративне провадження № К/9901/23034/19).

    Статтею 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок. Відповідно до ч. 5 ст.79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6–7 цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

    Формування земельних ділянок шляхом поділу та об’єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (частини 6, 7 ст. 79-1 ЗК України).

    Верховний Суд дійшов висновку, що поділ та об’єднання земельних ділянок за своєю суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок.


Схожі питання


Кодекси Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України