Як відкрити рахунок в банку без прописки?

ДОБРОЇ НОЧІ, пані ІРИНО! Вашим рахункам Моно та Приват нічого не загрожує. Банк не повідомляє іншу установу банку чому вони Вам гроші переводять. Переказ буде виглядати як з Вашого рахунку та Ваш рахунок. Якщо Ви підписували через "ДІЯ" заявку на відкриття рахунку, то скоріш за все самі надали доступ до інформації. Або відсканували сторінки паспорта в якому відмітка про відсутність місця реєстрації. Доступу до реєстру прописок в Україні мають лише одиниці органів влади... і це точно не банки.

Якщо йти по закону, то Ви мали повідомити банку, що вже не є резидентом України, адже не маєте в Україні місця реєстрації проживання. Як правило факт проживання за кордоном має підтверджуватися відміткою в паспорті про виїзд на ПМП з України, що ставить міграційна служба. Або якщо це робить Консульство України в країні Вашого проживання - то це називається "Оформлення залишення на постійне місце проживання" (ЗПМП).

Ви при відкритті рахунку внутрішній чи закордонний паспорт надавали?

Якщо у Вас є витяг з реєстру про місце проживання (до зняття з реєстрації) - можете надати його. Перевірити банки такий витяг не можуть.

Треба шукати банк, який відкриє Вам рахунок.

Конкретний банк порадити публічно не маю права, бо Ваше питання відкрите і його може бачити вся Україна, включаючи контролюючі органи. Не хочу підставляти небюрократизовані надмірно банківські установи, які незважаючи на фінансово-монетарну диктатуру з боку НБУ - продовжують залишатися на ринку України та працювати.

Найгірший варіант - знайдіть людину, яка Вас зможе тимчасово зареєструвати у своєму житлі. Це можна зробити дистанційно через мобільний застосунок "ДІЯ", адже Ви не військовозобов"язаний чоловік і Вам ця опція не обмежена.

Можливо спробуйте заповнити анкету в банківській установі за допомогою фахівця, який Вам надасть поради по конкретному банку і Вам вдасться обійти питання реєстрації місця проживання.

Також маю відзначити, що раніше в Законі України "Про свободу пересування та вільний виріб місця проживання" (ч. 2 ст. 2 Закону) містилася норма: Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

{Частину другу статті 2 виключено на підставі Закону № 1871-IX від 05.11.2021}

Діюча влада 05.11.2021 р. прибрала цю норму із Закону, фактично порушивши Конституцію України, адже Конституційний Суд України у своєму рішенні в 2018 році зазначив наступне:

Оскільки стаття 22 міститься у розділі II „Права, свободи та обов’язки людини і громадянина“ Конституції України і в ній сформульовано загальну вимогу щодо законодавчого регулювання існуючих прав і свобод, то положення частини третьої цієї статті необхідно інтерпретувати у взаємозв’язку з положеннями частин першої, другої статті 22, частини першої статті 64, частини першої статті 157 Основного Закону України та розуміти як такі, що поширюються на всі існуючі права і свободи людини, гарантовані Конституцією України. Звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: „обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов’язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права“ (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

(абзаци сьомий – десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини)

Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу І Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України“ від 28 грудня 2014 року № 76‒VIII від 22 травня 2018 року № 5-р/2018

Тобто по науці Закон України № 1871-IX від 05.11.2021 - має бути визнаний в цій частині НЕКОНСТИТУЦІЙНИМ. Але ж у нас, на жаль, Конституція на паузі і Конституційний Суд штучно доведений до відсутності повноважного складу, який би робив цей конституційний орган повноважним захищати права громадян України від свавілля органів законодавчої, виконавчої чи судової влади або ж президента - шляхом ухвалення неконституційних актів, в тому числі законів.

Тому маємо те, що маємо. Незважаючи на численні рішення Конституційного Суду і приписи Конституції України - в країні знову влаштовано радянську диктатуру "прописки" та прикріплення до конкретної території без права людини на свободу пересування, вільного вибору та декларування свого місця проживання. При чому це все влаштовано ще ДО початку воєнного стану, тому війною не виправдовується.

Щасти Вам у вирішенні Вашого питання!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)