Виселення колишньої дружини

Доброго дня, пане Назаре! Нажаль, але Ваш адвокат правий. До вирішення питання щодо поділу майна, а відповідно і вирішення питання власності на квартиру, вирішити питання про виселення не можливо. Більше того, існує судова практика, коли навіть за наявності права власності на квартиру у позивача, йому відмовляли у позові про виселення бувшого члена сім'ї. Суди посилаються на те, що право на житло - одне з конституційних прав та прав, передбачених Конвенцією про основоположні права... Тому тут є дуже багато нюансів, а тому, не слід поспішати, дійте поетапно і, звичайно, користуйтеся допомогою адвоката. Дійсно, коли у Вас виникають сумніви щодо позиції Вашого представника, то можете її перевірити (як Ви зробили в цьому випадку). Але зараз, як я вже казав, Ваш адвокат правий.

Усього Вам найкращого, терпіння та перемог у судових баталіях!

На вимогу власника право особи, яка не пов’язана із ним спільним побутом, на користування чужим майном підлягає припиненню на підставі ч.2 ст.406 ЦК. Такий висновок зробив ВС в постанові №702/101/18 Перевіривши доводи касаційної скарги, ВС дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій установили, що Особа 1 є власником житлового будинку за Адресою 1.

У вказаному житловому будинку мешкає та зареєстрована Особа 2, яка вселилася в спірну квартиру як член сім’ї співвласника — дружина Особи 1.

13.01.2014 шлюб між Особою 1 та Особою 2 розірвано.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що не встановлено передбачених законом підстав для визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням та її виселення.

Однак із висновком судів попередніх інстанцій погодитися не можна з огляду на таке.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 Цивільного кодексу).Відповідно до ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз положень гл.32 ЦК свідчить, що сервітут — це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов’язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Відповідач вселилась у спірну квартиру як член сім’ї власника житлового будинку і набула право користуванням чужим майном, яке за своєю суттю є сервітутом.

Відповідно до ч.2 ст.406 ЦК сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Суди встановили, що позивач є власником спірного житлового будинку.

Відповідач спільним побутом із позивачем не пов’язана, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч.2 ст.406 ЦК.

Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 16.01.2019 в справі №243/7004/17-ц.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення цього позову.

Добрий день, Назар!

Особиста приватна власність кожного із подружжя - це те майно, яке належить лише одному з подружжя і на яке не поширюється сімейно-правовий принцип спільності майна подружжя. Щодо цього майна кожен із подружжя має право самостійно здійснювати правомочності власника.

Відповідно до ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

• майно, набуте нею, ним до шлюбу;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
• житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
• земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;
• речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
• кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
• страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
• премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Отже, квартиру Ви придбали до шлюбу за особисті кошти, а тому вона не є спільною сумісною власністю подружжя, належить Вам на праві приватної власності та не підлягає поділу.

У вказану квартиру дружина вселилася як член вашої сім`ї, з вашого дозволу була зареєстрована та проживала в ній.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Тобто, колишня дружина вселилась у спірну квартиру в якості члена сім`ї власника квартири і набула право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Спільним побутом із колишньою дружиною Ви вже не пов`язані, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.

А тому Ви можете спробувати подати до суду позов про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, примусове виселення. Так як квартира належить Вам на праві приватної власності (що Ви можете підтвердити документами про її придбання), шлюб між вами вже розірваний, проте колишня дружина до цього часу продовжує проживати у спірній квартирі та чинить перешкоди у користуванні вашим майном.

Cтворення нової сім'ї (народження дитини в цій сім'ї) та необхідність проживання в даній квартирі також буде враховуватися судом при розгляді справи про виселення колишньої дружини з квартири.

А тому про даний факт необхідно обов'язково вказати в цивільному позові.

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Також вона продовжує вільно користуватися квартирою.

Мій адвокат каже, що поки не завершиться суд по розподілу майна колишню дружину не можна висилити. Чи є якісь інші законні методи виселення?Чи є підставою створення нової сім'ї (народження дитини в цій сімї) для виселення колишньої дружини з квартири?

Пока не закончится суд и нет решения выселить ее нельзя получите решение потом можно видеть что делать дальше.

Позбавити колишню дружину права користування житлом, тобто виселити неможливо, таке наше цивільне, житлове законодавство, така практика Верховного Суду та ЄСПЛ. Як співвласника - також.

Стаття 405. Право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом

1. Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

2. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Стаття 156. Права і обов'язки членів сім'ї власника жилого будинку (квартири)

Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

{Стаття 156 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3187-12 від 06.05.93}

Доброго дня, Назаре!

Дійсно, колеги, які висловили позицію про необхідність наявності судового рішення про виселення, праві.

Без судового рішення про виселення колишнього подружжя із житла тут не обійтися.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, одночасно як засіб відновлення свого права власнику майна надано право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положення глави 32 ЦК України визначають поняття сервітута як права обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язаного з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Тому виселити колишню дружину в законний спосіб ви можете виключно за рішення суду.

Успіхів Вам!

в данной ситуации я считаю, что пока не закончится суд по разделу имущества, по решению которого ей должны отказать в иске части признания за ней права собственности на часть квартиры, решение о признании ее утратившей право пользования этой квартирой и выделении быть не может. Почему? 1. она прописана и продолжает пользоваться, пока на законных основаниях этой квартирой. 2. не решен вопрос о её праве на часть квартиры. Если вы обратитесь в суд с иском о её введении, то производство по делу должно быть приостановлено до вынесения решения по первому делу (раздел имущества). Как только суд по первому делу откажет ей в признании за ней части квартиры, то сразу можно на основании ст. 406 ГК Украины решать вопрос о её выделении. К сожалению для вас только так, и никакие варианты с новыми семьями и прочими хитростями вам не помогут. Вопрос о праве собственности а процессе раздела общего имущества первостепенный. Вам надо просить адвоката, чтобы он убеждал суд рассматривать дело в рамках ГПК Украины, очевидно, что ваша бывшая явно злоупотребляет своими процессуальными правами.

Добрий день, Назар!

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 Цивільного кодексу).

Відповідно до ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз положень гл.32 ЦК свідчить, що сервітут — це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов’язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Вона вселилась у спірну квартиру як член сім’ї власника житлового будинку і набула право користуванням чужим майном, яке за своєю суттю є сервітутом.

Відповідно до ч.2 ст.406 ЦК сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Вона спільним побутом із позивачем не пов’язана, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч.2 ст.406 ЦК.

З цього приводу є постанова Верховного Суду.

На вимогу власника право особи, яка не пов’язана із ним спільним побутом, на користування чужим майном підлягає припиненню на підставі ч.2 ст.406 ЦК. Такий висновок зробив ВС в постанові №702/101/18:

https://zib.com.ua/ua/pda/139687.html

Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 16.01.2019 в справі №243/7004/17-ц.

В зв'язку з цим, Вы зараз маєте право подати позовну заяву до суду про усунення перешкод в користуванні будинком, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, примусове виселення, так як квартира перебуває у Вас на праві власності, Вы бажаєте створити нову сім'ю та проживати за вказаною адресою, а проживання в квартирі колишньої дружини, чинить Вам перешкоди.

При цьому, відповідач може в суді у справі за позовом про усунення перешкод в користуванні будинком, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, примусове виселення, подати заяву про зупинення провадження у справі за п. 6 ч.1 статті 251 Цивільного процесуального кодексу України, до прийняття рішення у срравіпро розділ майна, так як у вказаній справі буде вирішуватися питання щодо розділу квартири і суд зобов'язаний буде зупинити провадження до прийняття рішень у справі про розділ майна, яке повинно набрати законної сили.

1. Суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі:

1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;

3) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених статтею 63 цього Кодексу;

4) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення;

5) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;

6) об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

2. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Але може й не подати таку заяву.

У такому випадку, Вы просто виграєте час, зі сподіванням що справа щодо розділу майна буде вирішена позитивно.

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Доброго Дня

Вкажу, що об'єктивно ваш адвокат правий для подальших дій необхідне судове рішення.

Підставою створення сім'ї ні проте вказувати, що недобросовісно користується майном, розпоряджається так.

Звісно Ваша колишня дружина обрала тактику затягування судового рішення і це цілком передбачувано.

Рекомендую розглянути варіант домовитись добровільно з колишньою дружиною (ви вказали, що у неї наявна нова сім'я, можливо вона сама прагне виселитись і проживати з новою сім'єю) .

Також обговоріть зі своїм адвокатом доцільність подачі ще одного позову на зразок про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом обмеження користування житловим приміщенням (ви вказуєте, що ваша дружина не ходить на засідання і затягує процес, а це буде інший процес, який ймовірніше скоріше вирішиться). Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша та друга статті 321 ЦК України).

Відповідно до положень статей 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Пане, Назаре! Стосовно обнадійливої позиції щодо можливості виселення та посилання на практику Верховного Суду моїх колег, наводжу Вам іншу, більш свіжу позицію Верховного Суду: Постанова Іменем України 15 січня 2020 року м. Київ справа № 754/613/18-ц провадження № 61-1634св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Черняк Ю. В., "... Нормативно-правове обґрунтування

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36,). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 , відповідач посилалася на те, що визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 ,вона фактично буде позбавлена житла, її право на проживання хоча і втрачено у зв`язку із договором дарування квартири, за яким ОСОБА_4 подарувала вказану квартиру ОСОБА_1 , але її виселення покладе на неї надмірний тягар, чим порушить баланс інтересів сторін, оскільки фактично вона стане безхатченком.

При вирішенні справи, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право на проживання у квартирі, обмежився лише положеннями закону, який врегульовує випадки припинення сервітуту - пункт четвертий частини першої статті 406 ЦК України.

Висновок апеляційного суду про те, що право користування відповідача спірною квартирою припиняється із припинення права власності попереднього власника, оскільки ОСОБА_2 вселена та набула право користування спірною квартирою у 2000 році як член сім`ї власника житла, є правильним.

Визнання відповідача такою, що втратила право користування житлом буде мати наслідком виселення останньої із спірної квартири.

Проте Верховний Суд зазначає, що при вирішенні справ суди відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» повинні застосовувати Конвенцію та практику цього Суду як джерело права.

Отже, при вирішенні справи, передбачених законом підстав для виселення особи, чи визнавання такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, виходячи із принципу верховенства права, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою.

У цій справі, зокрема, суд апеляційної інстанції не надав оцінку та не встановив, чи ухвалене рішення належним чином збалансовує інтереси ОСОБА_1 , власника житла, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тобто має інше житло, та ОСОБА_2 у якої єдиним житлом є спірна квартира АДРЕСА_1 . Судом апеляційної інстанції не надано оцінку тим обставинам, які оцінені судом першої інстанції про те, що відповідач тривалий час проживала у квартирі (більше 17 років), сплачувала витрати на її утримання, ремонт майна та інші обов`язкові платежі, тобто ОСОБА_2 має тривалий зв`язок із спірною квартирою як із житлом.

Таким чином, у цій конкретній справі, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки тривалий час проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі, незалежно від її правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати спірну квартиру житлом відповідача в розумінні статті 8 Конвенції.

ОСОБА_1 знав ще до отримання квартири у подарунок, що у ньому проживає відповідач, а отже, він мав можливість з`ясувати у неї підстави такого проживання, а також довідатися про її наміри щодо подальшого проживання у квартирі або про її відмову від свого права та готовність звільнити квартиру у такому випадку.

Тобто ОСОБА_1 , який прийняв дарунок від ОСОБА_4 , яка є матір`ю ОСОБА_2 , за певної обачності мав реальну можливість дізнатися про обтяження квартири у вигляді права користування членів сім`ї колишнього власника. Таким чином, заявник міг передбачити характер та вагу обтяження його майбутньої нерухомості при прийнятті дарунку.

Апеляційному суду належало надати оцінку співмірності втручання у право відповідача, з урахуванням конкретних обставин справи, а саме, що ОСОБА_1 має місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та не заперечує проти проживання у спірній квартирі дарувальника ОСОБА_5 , але заперечує проти проживання рідної тітки ОСОБА_2 , яка не має іншого житла, а отже, у разі задоволення його вимог, стане безхатьком."

Це ще раз підтверджує мою позицію про те, що Вам не слід спішити і подавати позов до вирішення питання про право власності на квартиру, а також необхідно буде належним чином обгрунтувати те, що після виселення Ваша бувша дружина не стане безхатьком, що в неї є де проживати, що ваше право власності переважає її право на житло тощо. Все це потребує детальної та копіткої підготовчої роботи та роботи в суді.

Успіхів Вам!

Доброго дня Назар!

Мій адвокат каже, що поки не завершиться суд по розподілу майна колишню дружину не можна висилити. Чи є якісь інші законні методи виселення?

Ваш адвокат правий, тому поки не завершиться суд по розподілу майна, і не буде остаточно встановлено, що дружина не є співлаником майна, то визнати її такою, що втратила право користування житлом у цій спірній квартирі не можливо, та і після розподілу майна, якщо Ви докажите, що ви є особистим власником, теж не можливо, якщо вона постійно буде проживати у Вашій квартирі!

З повагою юрист Царьов Р.В.

Доброго дня Назар!

Мій адвокат каже, що поки не завершиться суд по розподілу майна колишню дружину не можна висилити. Чи є якісь інші законні методи виселення?

Ваш адвокат правий, тому поки не завершиться суд по розподілу майна, і не буде остаточно встановлено, що дружина не є співлаником майна, то визнати її такою, що втратила право користування житлом у цій спірній квартирі не можливо, та і після розподілу майна, якщо Ви докажите, що ви є особистим власником, теж не можливо, якщо вона постійно буде проживати у Вашій квартирі!

З повагою юрист Царьов Р.В.

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

Нажаль Ваш адвокат цілком правий, все ж таки треба дочекатися рішення суду, щодо розподілу квартири, адже за Сімейним Кодексом України - це спільна часткова власність , адже в права власності ви вступили будучи подружжям.

Отримавши рішення суду , можна буде говорити про подальші дії.

Дружину можливо буде виписати у судовому порядку подавши позов "про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, додавши відповідні докази згідно ухвали суду про розподіл вказаного майна.

Сплативши дружині колишній її частку у грошовому вимірі згідно рішення суду. Факт перерахування коштів краще робити у присутності нотаріуса з письмовим посвідченням. Аби колишня дружина надалі не висловила додаткові претензії.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Мій адвокат каже, що поки не завершиться суд по розподілу майна колишню дружину не можна висилити.

ВАМ ПРАВИЛЬНО СКАЗАЛИ - ПОКА НЕ ЗАКОНЧИТСЯ СУД - ВЫ НИЧЕГО НЕ МОЖЕТЕ СДЕЛАТЬ юридически.

Чи є якісь інші законні методи виселення? СОЗДАТЬ НЕВЫНОСИМЫЕ УСЛОВИЯ ПРОЖИВАНИЯ . Выставить с вещами и не пускать

Чи є підставою створення нової сім'ї (народження дитини в цій сімї) для виселення колишньої дружини з квартири? нет - так как она прописана

нужна детальная консультация или помощь в подготовке документов ( заявы, иски т .п.) - обращайтесь через сайт, с ув Виктория Костромина

Здравствуйте, Назар.

Даже бывший член семьи после развода имеет право пользоваться имуществом, проживать в квартире.

Даже решив вопрос по разделу, если вы так и будете единоличным собственником, выписать ее, если она там будет проживать, не представляется возможным.

Можно будет выписать лишь в случае, если она не будет проживать в квартире год, на основании акта о непроживании, подписанного соседями, тогда да.

Сімейний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14):

"Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:...

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;...".

Пост. Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07):

"23. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. ...

24...Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя,...набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто;...".

Цивільний процесуальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15):

"Стаття 81. Обов’язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..." -

з цього приводу, колишня дружина має надати суду докази участі грошовими коштами (сплати коштів) на придбання квартири до шлюбу;

"Стаття 149. Підстави для забезпечення позову

1. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

2. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду...

Стаття 150. Види забезпечення позову

1. Позов забезпечується:...

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;..." -

з цього приводу вважаю за правомірне (колишня дружина, як вбачається, не має права на квартиру) і належне подати до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладенням заборони користуватись квартирою або встановленням обов'язку колишній дружині укласти з Вами договір найму квартири.

"Стаття 44. Неприпустимість зловживання процесуальними правами

1. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

2. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:...

1)..вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне ззатягування чи перешкоджання розгляду справи...

3. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

4. Суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом...

Стаття 141. Розподіл судових витрат між сторонами...

3. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:...

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань,..." -

з цього приводу вважаю за правомірне і необхідне подати до суду заяву про вжиття судом заходів протидії затягування розгляду справи з боку колишньої дружини.;

"Стаття 275. Строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження

1. Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі." -

з цього приводу подайте заяву до суду (в рамках судової справи), а також окремо до керівника апарату суду про порушення судом строку розгляду справи.

Кримінальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14):

"Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів...

караються штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років" -

з цього приводу маєте право ознайомитись з матеріалами судової справи, в тому числі зняти копії заяв колишньої дружини про перенесення розгляду справи та при наявності підстав, підозр підроблення поданих нею документів притягнути до відповідальності.

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15):

"Стаття 402. Встановлення сервітуту

1. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду...

Стаття 405. Право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом

1. Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону..." -

з цього приводу колишня дружина не є членом сім'ї, тому застосування, посилання на сервітут у даному питанні є безпідставне і незаконне.

Доброго вечора, Назаре.

Ваш адвокат має рацію. Крім того можу сказати що він поступає порядно, попереджаючи вас про перспективу справи, яку ви маєте намір ініціювати.

Несумлінний адвокат взявся б за паралельний позов з одним наміром - отримати гонорар за підготовку та подання ще одного (а може й не одного) позову.

Проте перспективи розгляду такого позову в даний час досить сумнівні.

Так, відповідно до статті 251 ЦПК України, суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі...

6) об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Оскільки ваш позов щодо розподілу майна знаходиться в стадії розгляду, питання щодо припинення права користування цим майном не може бути розглянуте до моменту прийняття остаточного рішення щодо принаежності такого майна.

Тому у випадку пред"явлення такого або схожого позову, його чекає чітко визначена законом перспектива - бути призупиненим до розгляду вашого першого позову та прийняття по ньому остаточного рішення.

Зверніть увагу, що описана ситуация в законі трактується як обов"язок суду, а не право сторони, тому ситуація що склалась фактично безальтернативна.

Наджаль судова система, особливо в регіонах, в даний час об"єктивно перевантажена, бракує суддів, справи розглядаються дуже довго - в основному за рахунок величезних перерв між засіданнями.

Сподіваюсь що найближчим часом ситуація виправиться. Вже зараз стартував прорцес призначення нових суддів та складання ними присяги, вакансії в судах поступово заповнюватимуться, а строки розгляду отримуватимуть хоч якісь риси розумності.

Всього вам найкращого.

Доброго дня.

"Цікавить питання про виселення колишньої дружини з квартири.

В листопаді 2018 року колишня дружина подала в суд на розподіл майна. Під розподіл попала квартира в якій я приписав колишню дружину. Згідно свідоцтва на право власності я є єдиним власником, але оскільки квартира здалася в експлуатацію коли ми були в шлюбі відповідно колишня дружина подала і на розподіл цього майна. В мене є договора і документи поо яким я придбав (дольова участь) дану квартиру до шлюбу, дані документи я предявив у суд.

Суд по розподілу майна затягнувся на два роки (і це тільки перша інстанкція), оскільки колишня дружина не з'являється на засідання або пише причини по яким вона не може прийти. Також вона продовжує вільно користуватися квартирою.

Мій адвокат каже, що поки не завершиться суд по розподілу майна колишню дружину не можна висилити. Чи є якісь інші законні методи виселення?

Чи є підставою створення нової сім'ї (народження дитини в цій сімї) для виселення колишньої дружини з квартири?"

Оскільки дружина зареєстрована в східній квартирі, то вона має право там проживати. Як варіант - звертатися з позовом до суду про зняття з реєстрації. Але потрібно більш детально вивчати обставини.

Назар!

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 Цивільного кодексу).

Відповідно до ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз положень гл.32 ЦК свідчить, що сервітут — це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов’язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Вона вселилась у спірну квартиру як член сім’ї власника житлового будинку і набула право користуванням чужим майном, яке за своєю суттю є сервітутом.

Відповідно до ч.2 ст.406 ЦК сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Вона спільним побутом із позивачем не пов’язана, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч.2 ст.406 ЦК.

З цього приводу є постанова Верховного Суду.

На вимогу власника право особи, яка не пов’язана із ним спільним побутом, на користування чужим майном підлягає припиненню на підставі ч.2 ст.406 ЦК. Такий висновок зробив ВС в постанові №702/101/18:

https://zib.com.ua/ua/pda/139687.html

Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 16.01.2019 в справі №243/7004/17-ц.

В зв'язку з цим, Вы зараз маєте право подати позовну заяву до суду про усунення перешкод в користуванні будинком, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, примусове виселення, так як квартира перебуває у Вас на праві власності, Вы бажаєте створити нову сім'ю та проживати за вказаною адресою, а проживання в квартирі колишньої дружини, чинить Вам перешкоди.

При цьому, відповідач може в суді у справі за позовом про усунення перешкод в користуванні будинком, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, примусове виселення, подати заяву про зупинення провадження у справі за п. 6 ч.1 статті 251 Цивільного процесуального кодексу України, до прийняття рішення у срравіпро розділ майна, так як у вказаній справі буде вирішуватися питання щодо розділу квартири і суд зобов'язаний буде зупинити провадження до прийняття рішень у справі про розділ майна, яке повинно набрати законної сили.

1. Суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі:

1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;

3) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених статтею 63 цього Кодексу;

4) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення;

5) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;

6) об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

2. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Але може й не подати таку заяву.

У такому випадку, Вы просто виграєте час, зі сподіванням що справа щодо розділу майна буде вирішена позитивно.

Всього доброго!

Успіхів Вам!