Проблеми з приватизацією. Як стати повноцінним власником?

Вітаю, Наталіє!

СИТУАЦІЯ СКЛАДНА, НАСКІЛЬКИ Я РОЗУМІЮ СТАНОМ НА ЗАРАЗ ВЛАСНИКАМИ КВАРТИРИ Є ВАШ БАТЬКО І ВАША ТІТКА. ЧИ ВИЗНАЧЕНІ ЧАСТКИ СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, ЧИ ЧАСТКИ НЕ ВИЗНАЧЕНІ І МОВА ЙДЕ ПРО СУМІСНУ ВЛАСНІСТЬ?

У ТАКОМУ ВИПАДКУ ВБАЧАЮ НАСТУПНЕ:

1. Ваш батько має повне право не впускати жити до квартири осіб, які не є власниками і не зареєстровані у квартирі.

2. Якщо тітка хоче отримати половину квартири і фактично здійснити поділ, нехай звертається до суду із позовом.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 Цивільного кодекс України ), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. При виділі частки з майна, що є у спільній частковій власності укладається в письмовій формі договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, який підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі недосягнення згоди про спосіб і умови виділу у натурі частки із спільного майна учасник спільної часткової власності вправі звернутися з відповідним позовом до суду. Розгляд зазначених справ здійснюється у місцевих загальних судах за місцем знаходження відповідного майна. При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, зазначеному у Законі України "Про судовий збір", крім крім випадків, якщо Позивач звільняється від сплати судового збору.

РАДИВ БИ НЕ ВЧИНЯТИ ЖОДНИХ ДІЙ, НЕ ДОПУСКАТИ НА ТЕРИТОРІЮ КВАРТИРИ СТОРОННІХ ОСІБ ТА ПОВІДОМИТИ ТІТЦІ, ЯКЩО ВОНА ХОЧЕ ЗДІЙСНИТИ ВИДІЛ/ПОДІЛ, НЕХАЙ ЗВЕРТАЄТЬСЯ ДО СУДУ.

Всього доброго! Сподіваюсь, що консультація була корисною. Якщо є додаткові питання, звертайтесь індивідуально, натиснувши кнопку «Звернутися»!

Добрий день, Наталія!

ЯКЩО КВАРТИРА ВЖЕ ПРИВАТИЗОВАНА І КОЖЕН З УЧАСНИКІВ МАЄ ДОЛІ (ЧАСТКИ) В ЦІЙ КВАРТИРІ, ТО КОЖЕН Є ВЛАСНИКОМ ЦІЄЇ ДОЛІ (ЧАСТКИ) У КВАРТИРІ, ВДРУГЕ КВАРТИРУ ПРИВАТИЗУВАТИ ВЖЕ НЕ МОЖЛИВО, ПРАВО НА ПРИВАТИЗАЦІЮ НАДАЄТЬСЯ ОДИН РАЗ ТА НАЖАЛЬ ВЖЕ ВИКОРИСТАНО.

ВИ МАЄТЕ ПРАВО ЗАПРОПОНУВАТИ ЗА ЛИСТОМ-ПОВІДОМЛЕННЯМ (ЗАЯВОЮ), НАПРАВЛЕНОЮ ЦІННИМ ЛИСТОМ З ОПИСОМ ВКЛАДЕННЯ З РЕКОМЕНДОВАНИМ ПОВІДОМЛЕННЯМ, ЧЕРЕЗ УКРПОШТУ, ВИКУПИТИ ДОЛІ (ЧАСТКИ) У ІНШИХ СПІВВЛАСНИКІВ КВАРТИРИ, АБО ПРОДАТИ ЇМ СВОЇ (ДОЛІ) ЧАСТКИ У ВКАЗАНІЙ КВАРТИРІ.

ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ПРОДАТИ СВОЮ ДОЛЮ (ЧАСТКУ) СТОРОННІМ ОСОБАМ, ТРЕБА ЗАПРОПОНУВАТИ СПОЧАТКУ ІНШИМ СПІВВЛАСНИКАМ, А ЯКЩО НЕ БУДЕТ РЕАКЦІЇ АБО БУДЕ ВІДМОВА (ПРОТЯГОМ 30 ДІБ), ТОДІ ВИ БУДЕТЕ МАТИ ПРАВО ПРОДАТИ СВОЮ ДОЛЮ (ЧАСТКУ) СТОРОННІМ ОСОБАМ.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про приватизацію державного житлового фонду

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 36, ст.524):

Про приватизацію державного... | від 19.06.1992 № 2482-XII (rada.gov.ua)

"Стаття 5. Порядок розрахунків при приватизації квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку

1. Якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім'ї безоплатно.

До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

2. Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім'ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

3. Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра.

4. Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

5. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз".

Право на житло є одним з найголовніших невід'ємних прав особи, проголошених ст. 47 Конституції України. Це право означає не лише можливість особи набути житло у власність або в користування, а й право особи на проживання в жилому приміщенні.

При цьому Конституція проголошує принцип забезпечення державою створення умов, необхідних людині для набуття житла у власність або в користування та неможливості примусового позбавлення житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356):

Цивільний кодекс України | від 16.01.2003 № 435-IV (rada.gov.ua)

Глава 26ПРАВО СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Стаття 355. Поняття і види права спільної власності

1. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

3. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

4. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Стаття 356. Право спільної часткової власності

1. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

2. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Стаття 357. Визначення часток у праві спільної часткової власності

1. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

2. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

3. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

4. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

5. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Стаття 358. Здійснення права спільної часткової власності

1. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

2. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

3. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

4. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Стаття 360. Утримання майна, що є у спільній частковій власності

1. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Стаття 361. Право співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності

1. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Стаття 362. Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності

1. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

2. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

3. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

4. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

5. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

Стаття 363. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором

1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

2. Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.

Стаття 364. Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності

1. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

2. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

3. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

4. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 365. Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників

1. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

2. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Стаття 366. Звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності

1. Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.

2. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.

У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Стаття 367. Поділ майна, що є у спільній частковій власності

1. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

2. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

3. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі наявності запитань для уточнення деталей, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "ЗВЕРНУТИСЯ".

Всього доброго!

Добрий день, Наталля!

Вам не треба далі пускати в квратиру сина тітки, а якщо він буде поводити себе нахально й далі, та намагатися приходити п'яним, просто викликати в таких випадках поліцію!

Тітку поки що можно ігнорувати. Вона в Італії й не наважиться починати таку серйозну тяжбу, як розділ квартири. Це забирає дуже багато часу, та клопоту та щей з невизначеним результатом. Виписати конкретно Вас вона теж не зможе.

Ось Вам конкретний схожий на Ваш розгляд такого питання із судової практики:

Фабула судового акту: ВС прийняв дуже цікаве рішення для судової практики у віндикаційних спорах. Фактично, суд обмежив власника у можливості витребувати майно, якщо воно піддавалось поділу.

ТОВ звернулось із позовом до двох фізичних осіб про витребування у кожного з них часток майна, що вважає своєю власністю.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов задоволено. Судові рішення мотивовані тим, що ТОВ, як власник, має право витребувати його від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями, відповідачі подали касаційну скаргу. В якості підстав для скасування рішень зазначали, що судами не прийнято доводи відповідачів про те, що частки витребуваного майна складають лише 51/75 об’єкту нерухомості і виділити в натурі ці частини неможливо.

ВС визнав касаційну скаргу обґрунтованою та скасував попередні судові рішення з наступних підстав.

Як зазначив ВС, тлумачення статті 387 ЦК України свідчить, що на підставі віндикаційного позову може бути витребуване з чужого незаконного володіння лише майно яке є індивідуально визначеним.

Згідно з абз. 1 ч.1 статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

При цьому, ВС наголосив на правовій позиції касаційного суду, що вже висловлювалось іншими колегіями у справах із віндикаційними вимогами.

Зокрема, вирішуючи спір про витребування майна як від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст. 388 ЦК України, так і від недобросовісного набувача на підставі ст. 387 ЦКУ, суд повинен виходити із того, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно, тобто майно виділене в натурі.

ВС виходив із того, що в даній справі позов заявлено про витребування майна, яке не було виділе

Наталля!

Тут є ще одне цікаве питання.

У частині першій статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 статті 544 ЦК України).

ВС вказав, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Тобто, якщо тітка протягом 20 років не сплачувала за квартиру, комунальні послуги та ріжні ремонту, можна з неї ці гроші вимагати, якщо вона і далі буде Вам погрожувати розділом квартири. Або принаймні повідомити її про це.

Будуть питання, зверніться персонально, натиснувши кнопку "звернутись".

Наталія!

"А донедавна, на протязі 3-х місяців жив другий син тітки, наробив чималу купу проблем (приходив п'яним, влаштовував сварки та бійки, не давав спати тощо), через що батько його вигнав з дому (там були більш вагомі причини, які вказувати в листі не хочу)"?

- НА ТАКІ ВИПАДКИ ВИКЛКАТИ ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ ПО ТЕЛЕФОНУ "102.

Кодекс України про адміністративні правопорушення:

Кодекс України про адміністра... | від 07.12.1984 № 8073-X (rada.gov.ua)

"Стаття 173. Дрібне хуліганство

Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, -

тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб".

У разі наявності запитань для уточнення деталей, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "ЗВЕРНУТИСЯ".

Всього доброго!

Доброго дня!

Якщо приватизація пройдена та у кожної сторони виділено свою частку квартири.

Вам необхідно ,як власнику своїх часток запропонувати іншому співласнику придбати у Вас , Вашу частину квартири за угодою купівлі -продажу у нотаріуса.

Необхідно направити письмовий лист співласнику рекомендованим листом з врученням на всі відомі адреси у тому числі до Італійської Республіки, якщо через 30-ть днів відповідь не надійде від тітки, то Ви матимете право продати , Вашу частину квартири будь-якій особі ,яка забажає придбати у Вас частину квартири. І тоді то вже буде не Ваша проблема.

Щодо іншого сина ,що не брав участі у приватизації ,можете виставити його речі з квартири разом з поліцією.

Тітка має самостійно відповідати за свою власність , згідно ст. 322 ЦК України.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Вітаю!

КВАРТИРА ВЖЕ ПРИВАТИЗОВАНА. ЗАРАЗ Є ТРИ СПІВВЛАСНИКА КВАРТИРИ.

ЯКЩО ВИРІШИТИ РОЗБІЖНОСТІ МИРНИМ ШЛЯХОМ НЕМОЖЛИВО, ТО ЄДИНИЙ ВИХІД - СУД.

1.

Право власності непорушне (ст. 321 Цивільного кодексу України, далі – ЦК України). Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати приміщення для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї. Також ст. 9 Житлового кодексу регламентує, що ніхто не може бути виселений або обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах та в порядку, передбачених законом.

Щодо відсутності реєстрації місця проживання у спільній квартирі, слід зазначити, що сам по собі факт відсутності реєстрації місця проживання у квартирі, що належить особі на праві власності, жодним чином не впливає на її право, як власника об'єкта нерухомості, тобто право володіти, користуватися та розпоряджатися квартирою.

2.

В соответствии со статьей 319 Гражданского кодекса Украины собственник владеет, пользуется, распоряжается своим имуществом по собственному усмотрению. Правовой режим общей долевой собственности определяется главой 26 ГК Украины с учетом всех ее участников. Владение, пользование и распоряжение долевой собственностью осуществляется по согласию всех совладельцев, а при отсутствии согласия - спор решается судом. Независимо от размера долей, совладельцы при осуществлении указанных правомочий имеют равные права. Согласно ст. 358 ГК Украины право общей долевой собственности осуществляется совладельцами по их согласию. Совладельцы могут договориться о порядке владения и пользования имуществом, которое является их общей долевой собственностью. Каждый из совладельцев имеет право на предоставление ему во владение и пользование той части общего имущества в натуре, которая соответствует его доле в праве общей долевой собственности.

Действительно, в статье 41 Конституции Украины указано, что право частной собственности является нерушимым и никто не может быть противоправно лишен права собственности. Однако в этой же статье Конституции говорится и о том, что использование собственности не может наносить вред правам, свободам и достоинству других граждан, а статья 321 ГК Украины устанавливает, что лицо может быть лишено права собственности или ограничено в его осуществлении лишь в случаях и в порядке, установленных законом.

Так, существует статья 365 ГК Украины, которая регулирует возможность прекращения права на долю в общем имуществе по требованию других совладельцев; в ней указано, что право лица на долю в общем имуществе может быть прекращено по решению суда на основании иска других совладельцев, если: 1) доля является незначительной и не может быть выделена в натуре, 2) вещь является неделимой; 3) совместное владение и пользование имуществом является невозможным; 4) такое прекращение не нанесет существенного вреда интересам совладельца и членам его семьи. Суд постановляет решение о прекращении права лица на долю в общем имуществе при условии предварительного внесения истцом стоимости этой доли на депозитный счет суда.

Правовой анализ этой нормы свидетельствует о том, что для прекращения права лица на долю в общем имуществе необходимо установить наличие какого-либо из обстоятельств, предусмотренных пунктами 1 - 3 статьи 365 ГК Украины, но только в том случае, если такое прекращение не причинит существенного вреда интересам совладельца и членам его семьи. Вывод о существенности вреда, который может быть причинен совладельцу, решается в каждом конкретном случае с учетом обстоятельств дела и особенностей объекта, который является общим имуществом. Таким образом, при использовании статьи 365 ГК Украины согласие от вашего брата на получение компенсации за его долю не требуется, а вам будет необходимо внести стоимость его доли, право на которую прекращается, на депозитный счет суда и обязательно доказать определенные законом условия для прекращения права собственности.

3.

Вопрос о порядке владения, пользования и распоряжения имуществом стоит особо остро, если имущество принадлежит нескольким лицам, не желающим использовать его совместно. И если большинство таких споров можно разрешить путем выделения долей в натуре, то ситуация с «делением неделимого» зачастую ставит в тупик.

Прежде чем делить общую совместную собственность, необходимо выделить идеальные доли. И этот тезис не вызывает сомнений.

Далее переходим к вопросу выделения доли в имуществе общей долевой собственности. Сособственник имеет право на выдел в натуре доли из имущества, находящегося в общей долевой собственности (статья 364 Гражданского кодекса Украины (ГК)). Если выдел в натуре доли из общего имущества не допускается по закону или невозможен, сособственник, желающий выделения, имеет право на получение от иных сособственников денежной или иной материальной компенсации стоимости его доли. Компенсация может быть предоставлена сособственнику только по его согласию.

Иной вариант разрешения конфликта предлагается статьей 365 ГК: право лица на долю в общем имуществе может быть прекращено по решению суда на основании иска иных сособственников, если:

1) доля является незначительной и не может быть выделена в натуре;

2) вещь неделима;

3) совместное владение и пользование имуществом невозможно;

4) такое прекращение не причинит существенного вреда интересам сособственника и членам его семьи.

Итак, варианта два: либо требовать от остальных сособственников компенсации своей доли, либо самому становиться единственным собственником, выплатив остальным сособственникам компенсацию. Разница в двух предложенных законодателем вариантах очевидна: если во втором случае инициатор остается собственником имущества, то в первом случае его право собственности прекращается.

При этом второй вариант могут позволить себе лишь те сособственники, которые в состоянии оплатить сособственнику, права которого на имущество будут прекращены, стоимость его доли. При первом же варианте финансового обязательства у выделяющегося сособственника не возникает, наоборот, он получает право требования стоимости его доли.

Ввиду того, что при реализации первого варианта суд по сути обязывает ответчика выкупить имущество против его воли, рассмотрение подобных исковых требований вызывает целый ряд сложностей.

Итак, дабы определить возможность получения компенсации доли, определим обязательные условия для удовлетворения такого требования.

1. Имущество принадлежит двум или более сособственникам на праве общей долевой собственности.

Пока правовой режим определяется как общая совместная собственность, требовать компенсации нельзя.

2. Выдел доли в натуре недопустим или невозможен.

Здесь речь идет, прежде всего, о неделимом имуществе, то есть имуществе, которое нельзя поделить без утраты его целевого назначения.

Полагаю, что вопрос о возможности произвести выдел доли в натуре, как правило, должен рассматривать эксперт.

Итак, рассмотрим ситуацию, когда имуществом, находящимся в общей долевой собственности, является квартира. Возможность совместного использования этой квартиры сособственниками (например, если каждый сособственник может занять по отдельной комнате) еще не означает, что можно выделить долю в натуре. Следует различать возможность определения порядка использования и возможность выделения доли в натуре. Так, например, Верховный Суд Украины (ВСУ) в определении от 28 мая 2008 года указал, что наличие судебного решения об определении порядка использования имущества не влияет на правоотношения относительно раздела имущества в натуре.

Отдельного внимания заслуживает позиция ВСУ, изложенная в постановлении «О практике применения судами законодательства, регулирующего право частной собственности граждан на жилой дом» № 7 от 4 октября 1991 года. В нем ВСУ отметил, что выделение доли из общего имущества может иметь место при наличии технической возможности переоборудовать помещения в изолированные квартиры.

Исходя из вышеизложенного, наличие лишь одного санузла в квартире еще не означает, что выделение доли в натуре невозможно. Ведь теоретически (!) квартиру можно переоборудовать так, что у каждого сособственника будет своя комната, кухня, санузел. Поскольку суд не обладает знаниями, которые позволили бы ему сделать вывод о возможности или невозможности такого переоборудования, по данному вопросу необходимо назначить строительно-техническую экспертизу. На рассмотрение эксперта следует поставить вопрос «Возможны ли варианты раздела объекта в соответствии с идеальной долей каждого из сособственников?».

В

опрос о необходимости назначения экспертизы следует решать отдельно в каждом конкретном случае. Например, если предметом спора является право на однокомнатную квартиру общей площадью 17 кв. м, в назначении экспертизы нет необходимости, ведь суд и без специальных знаний может определить, что площади квартиры недостаточно для переоборудования ее в две (при этом суд должен привести в решении нормативы минимально допустимой площади жилых и нежилых помещений).

3. Сособственник, желающий выделения, согласен на получение компенсации.

При этом согласие должно быть и с самим фактом получения компенсации, и с суммой такой компенсации.

Итак, для получения компенсации необходимо соблюдение лишь трех указанных условий. Вместе с тем суды зачастую исходят из необходимости получения согласия на выплату (получение) компенсации от всех сособственников. Нередки случаи, когда суды отказывают в удовлетворении требований о выплате компенсации на том основании, что ответчик возражает против иска и его материальное положение не позволяет выплатить компенсацию.

Полное и, на мой взгляд, обоснованное опровержение такой ложной позиции содержит определение ВСУ от 19 марта 2008 года. Рассматривая дело о взыскании денежной компенсации стоимости доли имущества, Суд указал следующее:

«Отказывая в удовлетворении иска, суд первой инстанции, с которым согласился апелляционный суд, исходил из отсутствия оснований для его удовлетворения, поскольку ответчики не желают и не имеют материальной возможности приобрести право собственности на доли ответчиков, встречных требований о прекращении права истцов на долю в спорной квартире не заявляли, в то время как, по мнению суда, из анализа норм статей 364, 365 ГК следует вывод, что присуждение денежной компенсации лицу, желающему выдела за его долю в общем имуществе, возможно лишь по взаимному согласию всех сособственников. Однако с таким выводом согласиться нельзя, поскольку суды пришли к нему из-за неправильного применения норм материального права и с нарушением норм процессуального права. В силу положений статей 21, 24, 41 Конституции Украины, статей 319, 358 ГК все граждане равны в своих правах, всем собственникам обеспечиваются равные условия осуществления их прав, в том числе относительно защиты права общей долевой собственности. Исходя из этих положений, правовой режим общей долевой собственности определяется главой 26 ГК с учетом интересов всех ее участников. Владение, пользование и распоряжение долевой собственностью осуществляется по согласию всех сособственников, а при отсутствии их согласия спор решается судом. Независимо от размера долей, сособственники при осуществлении указанных правомочностей имеют равные права. В соответствии с частью 1 статьи 364 ГК каждый из сособственников общей долевой собственности имеет право на выдел в натуре доли [имущества], находящейся в общей долевой собственности. При невозможности такого выделения в связи с неделимостью вещи (часть 2 статьи 183 ГК) сособственник, желающий выделения, имеет право на получение от иных сособственников денежной или иной материальной компенсации стоимости его доли.

Исходя из приведенной нормы во взаимосвязи с положениями статей 21, 24, 41 Конституции Украины, статей 316, 317, 319, 358, 361 ГК, следует прийти к выводу, что предусмотренное частью 2 этой нормы право сособственника на выдел доли из общего имущества путем получения денежной компенсации стоимости доли в имуществе не может быть ограничено иными сособственниками и такому его праву сособственника, который выделяется, корреспондируется обязанность иных сособственников выплатить денежную компенсацию доли, размер которой определяется из действительной стоимости имущества на время рассмотрения судом дела. При этом приведенной нормой предусмотрено, что обязательным условием денежной компенсации является лишь согласие сособственника, который заявляет требования о выделении доли, и не предусмотрена обязательность согласия на выдел доли в зависимости от согласия иных сособственников и мотивов, по которым сособственник желает реализовать свое право на выдел. […] Кроме того, анализируя в единстве положения статей 364 и 365 ГК, суд первой инстанции пришел к ошибочному выводу о необходимости обязательного взаимного согласия сторон на присуждение денежной компенсации сособственнику, который выделяется, поскольку указанные нормы регулируют разные правоотношения: первой из них регулируются вопросы прекращения общей долевой собственности по требованию собственника, желающего реализовать право на выдел своей доли; второй же нормой регулируются правоотношения относительно прекращения по требованию иных сособственников имущества права лица на долю в общей собственности при отсутствии на то согласия и желания. Судами отличие указанных норм, их направленность и содержание не учтены; безосновательно применена к правоотношениям норма статьи 365 ГК, а при применении части 2 статьи 364 ГК неправильно истолкованы положения этой нормы, что привело к неправильному ее применению и принятию незаконного судебного решения».

Итак, для получения сособственником компенсации его доли обязательным является соблюдение следующих условий:

1) имущество принадлежит двум или более сособственникам на праве общей долевой собственности;

2) выдел доли в натуре недопустим или невозможен;

3) сособственник, желающий выделения, согласен на получение компенсации.

Как изложено выше, согласия иных сособственников на выплату компенсации не требуется.

Кроме выполнения приведенных выше условий, истцу необходимо обосновать сумму, о выплате которой он просит, то есть доказать стоимость имущества. Считаем, что назначение экспертизы по данному вопросу обязательно.

Из постановления ВСУ «О практике применения судами законодательства, регулирующего право частной собственности граждан на жилой дом» № 7 от 4 октяб­ря 1991 года следует, что под действительной стоимостью имущества понимается денежная сумма, за которую оно может быть продано в данном населенном пунк­те или местности. Таким образом, необходимо назначить экспертизу и поставить на рассмотрение эксперта вопрос о рыночной стоимости объекта исследования.

Наталія!

"Так, на протязі усього цього часу вона ні разу не цікавилась квартирою і не сплачувала за квартиру ні копійки. Усі комунальні послуги ми сплачуємо з батьком щомісячно"?

ЦЕ МОЖНА ВРАХУВАТИ ПІД ЧАС ВИКУПУ КВАРТИРИ, СУДОВОГО СПОРУ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ В СУДІ.

АЛЕ ВОНА ЗАЛИШАЄТЬСЯ СПІВВЛАСНИКОМ ЦІЄЇ КВАРТИРИ,ТАК ЯК МАЄ ЧАСТКУ (ДОЛЮ) У ПРИВАТИЗОВАНІЙ КВАРТИРІ.

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

"Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства".

"Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу".

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

"Стаття 4. Право на звернення до суду за захистом

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

4. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

5. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку".

"Стаття 175. Позовна заява

1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

3. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

5. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору".

У разі наявності запитань для уточнення деталей, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "ЗВЕРНУТИСЯ".

Всього доброго!

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

" Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом...

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;..

Стаття 322. Тягар утримання майна

1. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом...

Стаття 356. Право спільної часткової власності

1. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю...

Стаття 368. Право спільної сумісної власності

1. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю...".

Закон України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2658-14#Text):

" Стаття 7. Випадки проведення оцінки майна...

Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим..під час вирішення спорів...".

Пост. ВСУ "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-91#Te...):

"6...При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею...".

---

Доброго дня, Наталю!

Вважаю за належне та правомірне у Вашому випадку звернутись до суду з позовом до тітки про визнання права власності батька на квартиру з відшкодуванням вартості її долі, зменшеної на половину суми витрат по утриманню квартири за всі 20 з більшим років (її долі витрат). Для звернення до суду необхідно провести оцінку квартири. Вартість оцінки віднести на судові витрати (як і судовий збір) для поділу між сторонами порівну. Доля сина в приватизації, як вбачається, не була успадкована тіткою, тому є такою, що не прийнята, а отже перейшла у спільну сумісну власність батька та тітки, тобто фактично квартира підлягає порівну. Підставами, обгрунтуванням позову є дії сина тітки , що порушують право користування вами квартирою, а також, що тітка в квартирі не проживає, та має, як вбачається, інше житло. Після рішення суду 9у разі задоволення позову) квартира перейде у приватну власність батька та підлягає реєстрації в Реєстрі речових прав на нерухоме майно.