Задайте вопрос юристу

880 юриста готовы ответить сейчас

Ответ за ~15 минут

Задать вопрос на сайте

Трудовое право, 27 августа 2020, вопрос №27451 100₴

Причина увольнения по собственному желанию

Добрый день.
Я работник промышленного предприятия, мастер. Мне, за потерю производства предлагают написать заявление об увольнении по собственному желанию. Правомерно ли данное действие?
Спасибо.

Ответы юристов (10)

    Костромина Виктория
    30%
    Костромина Виктория 4 года назад

    Адвокат, г. Киев, 20 лет опыта

    Добрый день.Я работник промышленного предприятия, мастер. Мне, за потерю производства предлагают написать заявление об увольнении по собственному желанию. Правомерно ли данное действие? Спасибо.

    почему и называется " по собственному" - по вашему желанию .

    и соответственно такие действия неправомерны - но не забывайте что если есть какие нарушения - работодатель имеет право вас уволить по собственной инициативе

    и тут решать вам - виновны вы в ситуации или нет , уйти по собственному или отстаивать свою правоту

    Адвокат  Євген Олександрович
    25%
    Адвокат Євген Олександрович 4 года назад

    Адвокат, г. Киев, 31 год опыта

    Здравствуйте, Юрий!

    Это не есть основанием для подачи Вами заявления на увольнение по собственному желанию, так как это не Ваше собственное желание,ма желание и инициатива работодателя.

    Поэтому Вы имеете право не подавать такое заявление об увольнении по собственному желанию.

    Если работодатель будет Вас заставлять, принуждать, угрожать увольнением по статье, не соглашайтесь, а не незаконные действия работодателя или незаконное увольнение, Вы имеете право подать:

    - жалобу в Государственную инспекцию труда для проведения проверки и принятия мер реагирования к работодателю;

    - заявление в полицию о внесении ведомостей в Единый реестр досудебных расследований и открытии уголовного дела за незаконное увольнение и иные грубые нарушения трудового законодательства по статье 172 Уголовного кодекса Украины (на основании статей 60 и 214 Уголовного процессуального кодекса Украины);

    - иск в суд.

    Если не хотите там работать, предложите работодателю увольнение по согласию сторон.

    При наличии вопросов обращайтесь!

    Всего доброго!

    Удачи Вам!

    Кирда Вячеслав Володимирович
    20%

    Доброго дня, пане Юрію!

    Така пропозиція Вашого роботодавця ззовні виглядає як бажання звільнити Вас, не маючи на те законних підстав, та прийняти на роботу іншу особу!

    Підстави для Вашого звільненн чітко передбачені Кодексом законів про працю України, який звичайно передбачає можливість звільнення за власної ініціативи. Проте якщо Вашої ініціативи у даній ситуації не має, роботодавець обмежується підставами для звільнення, передбаченими Кодексом.

    Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

    Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

    1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

    {Пункт 1-1 статті 40 втратив чинність на підставі Закону № 92/94-ВР від 12.07.94}

    2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;

    3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

    4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

    5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

    6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

    7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

    8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;

    {Пункт 9 частини першої статті 40 виключено на підставі Закону № 1356-XIV від 24.12.99}

    10) призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду;

    11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

    Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

    {Частину третю статті 40 виключено на підставі Закону № 6/95-ВР від 19.01.95}

    Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

    {Положення частини третьої статті 40 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 6-р(II)/2019 від 04.09.2019}

    Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

    {Стаття 40 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 6237-10 від 21.12.83, № 2444-11 від 27.06.86, № 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 6/95-ВР від 19.01.95, № 263/95-ВР від 05.07.95, № 2343-XII від 14.05.92 - в редакції Закону № 784-XIV від 30.06.99 - набирає чинності з 1 січня 2000 року, із змінами, внесеними згідно із Законами № 1356-XIV від 24.12.99, № 1703-IV від 11.05.2004, № 2978-VI від 03.02.2011, № 1275-VII від 20.05.2014, № 1367-VIII від 17.05.2016, № 113-IX від 19.09.2019}

    Стаття 41. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов

    Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

    1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами;

    1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;

    2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

    3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи;

    4) перебування всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції" у прямому підпорядкуванні у близької особи;

    4-1) наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції".

    5) припинення повноважень посадових осіб.

    Власник або уповноважений ним орган з власної ініціативи зобов’язаний розірвати трудовий договір з посадовою особою в разі повторного порушення нею вимог законодавства у сфері ліцензування, з питань видачі документів дозвільного характеру або у сфері надання адміністративних послуг, передбачених статтями 166-10, 166-12, 188-44 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

    Розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

    Розірвання договору у випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

    Припускаю, що таке прохання до Вас можна розцінювати виключно як бажання роботодавця звільнити Вас, не маючи на те законних підстав!

    Успіхів Вам!

    Малик Олександр Володимирович
    25%
    Малик Олександр Володимирович 4 года назад

    Адвокат, г. Винница, 10 лет опыта

    Добрий день!

    З зазначеної ситуації вбачається, що на Вас здійснюється тиск. Тому, Ви можете відмовитися писати заяву про звільнення за власним бажанням та написати заяву до поліції про вчинення тиску.

    Разом з тим, якщо у вашій діяльності є порушення, роботодавець може звільнити вас провівши службове розслідування.

    Ковальчук Владимир

    Конституция Украины гарантирует каждому гражданину защиту от незаконного увольнения (ч. 6 ст. 43). Данная гарантия обеспечивается путем закрепления целого ряда требований к порядку прекращения трудового договора. Одним из таких требований является возможность прекращения трудового договора только по предусмотренным действующим законодательством основаниям, общий перечень которых закреплен в КЗоТ. Итак, законодательством предусмотрены такие основания и случаи прекращения трудового договора: 1) соглашение сторон (п. 1 ст. 36 КЗоТ); 2) окончание срока, на который был заключен трудовой договор (п. 2, 3 ч. 1 ст. 23 КЗоТ), кроме случаев, когда трудовые отношения фактически продолжаются и ни одна из сторон не выдвинула требование об их прекращении (п. 2 ст. 36 КЗоТ); 3) призыв или поступление работника на военную службу, направление на альтернативную (невоенную) службу (п. 3 ст. 36 КЗоТ); 4) расторжение трудового договора по инициативе работника (ст. 38 КЗоТ — при расторжении бессрочного трудового договора,ст. 39 КЗоТ— при расторжении срочного трудового договора) (п. 4 ст. 36 КЗоТ);5) перевод работника по его согласию на другое предприятие, в учреждение, организацию или переход на выборную должность (п. 5 ст. 36 КЗоТ); 6) отказ работника от перевода на работу в другую местность вместе с предприятием, учреждением, организацией, а также отказ от продолжения работы в связи с изменением существенных условий труда (п. 6 ст. 36 КЗоТ); 7) вступление в законную силу приговора суда, которым работник приговорен (кроме случаев освобождения от отбывания наказания с испытанием) к лишению свободы или к другому наказанию, которое исключает возможность продолжения данной работы (п. 7 ст. 36 КЗоТ); 8) расторжение трудового договора по инициативе собственника или уполномоченного им органа (ст. 40 КЗоТ — по общим основаниям,ст. 41 КЗоТ — с отдельными категориями работников при определенных условиях) (п. 4 ст. 36 КЗоТ); 9) расторжение трудового договора по требованию профсоюзного или другого уполномоченного на представительство трудовым коллективом органа (ст. 45 КЗоТ); 10) расторжение трудового договора по основаниям, предусмотренным контрактом (п. 8 ст. 36 КЗоТ); 11) расторжение трудового договора, в том числе срочного, с несовершеннолетним по требованию его родителей, усыновителей и попечителей, а также государственных органов и служебных лиц, на которых возложен надзор и контроль за соблюдением законодательства о труде, в случае когда продолжение его действия угрожает здоровью несовершеннолетнего или нарушает его законные интересы (ст. 199 КЗоТ);2) установленное во время испытательного срока несоответствие работника работе, на которую он принят (ст. 28 КЗоТ). Кроме того, ст. 7 КЗоТ допускает возможность установления дополнительных основанийдля прекращения трудового договора, которые устанавливаются различными законодательными и подзаконными актами и распространяются на определенные категории работников.4.4. Каков порядок расторжения трудовых договоров по инициативе работника Расторжение трудового договора, заключенного на неопределенный срок, по инициативе работника осуществляется на основании ст. 38 КЗоТ. При этом обращаем внимание: на основании ст. 38 КЗоТ, т. е. по собственному желанию и без объяснения причин, может уволиться любой работник, принятый на предприятие по бессрочному трудовому договору. Исключение составляют лица, приговоренные судом к исправительным работам, поскольку согласно ч. 1 ст. 42 Уголовно-исполнительного кодекса Украины от 11.07.2003 г. № 1129-IV им запрещается увольняться с работы по собственному желанию без разрешения уголовно-исполнительной инспекции. Итак, согласно ч. 1 ст. 38 КЗоТ работник имеет право расторгнуть трудовой договор,заключенный на неопределенный срок,предупредив об этом собственника или уполномоченный им орган письменно за две недели. Заявление работника об увольнении по своей инициативе должно быть им подписано и содержать дату. Отсутствие этих реквизитов согласно разъяснению Госнадзортруда является основанием для признания заявления об увольнении недействительным (см. газету «Праця і зарплата», 2007, № 15).Вместе с тем стороны трудового договора могут договориться олюбом сроке его расторжения в пределах двухнедельного срока. При наличии такой договоренности работник может быть уволен даже в день подачи заявления об увольнении. Однако одностороннее сокращение этого срока как работником, так и работодателем не допускается, т. е. собственник не имеет праваувольнять работника до окончания двухнедельного срока со дня подачи заявления об увольнении, если работник не просит об этом (см. газету «Праця і зарплата», 2009, № 40, с. 18). В тех случаях, когда увольнение работника по собственному желанию обусловлено невозможностью продолжать работу на данном предприятии, собственник обязан расторгнуть трудовой договор с ним в срок, о котором просит работник (т. е. без соблюдения двухнедельного срока предупреждения об увольнении). К таким случаям относятся (ч. 1 ст. 38 КЗоТ): — переезд на новое место проживания; — перевод мужа или жены на работу в другую местность; — поступление в учебное заведение; — невозможность проживания в данной местности, подтвержденная медицинским заключением; — беременность; — уход за ребенком до достижения им 14 лет или ребенком-инвалидом; — уход за больным членом семьи в соответствии с медицинским заключением или инвалидом I группы; — выход на пенсию; — прием на работу по конкурсу;другие уважительные причины (какие именно причины можно считать уважительными, в каждом конкретном случае решает работодатель). Кроме того, еще одним основанием для того, чтобы работник мог расторгнуть по своей инициативе бессрочный трудовой договор, не предупреждая об этом работодателя за две недели, является невыполнение собственником или уполномоченным им органом законодательства о труде, условий коллективного или трудового договора (ч. 3 ст. 38 КЗоТ). Причем в случае увольнения по этой причине работнику выплачивается выходное пособие (см. с. 75). Письменное заявление об увольнении по ст. 38 КЗоТработник может подать как в период работы, так и в период отсутствия на работе в связи с отпуском, временной нетрудоспособностью, командировкой или по каким-либо другим причинам. Если по истечении двухнедельного срока работник продолжает работать и не требует расторжения трудового договора, собственник или уполномоченный им орган не вправе уволить его на основании поданного ранее заявления. Работодатель не может уволить работника и в том случае, если тот до истечения двухнедельного срока отзовет свое заявление об увольнении. Формы, в которой работник может это сделать, КЗоТне устанавливает. Оптимальным вариантом следует признать подачу письменного заявления об отзыве ранее поданного заявления об увольнении по собственному желанию. Это поможет в случае возникновения спора между работником и работодателем.

    Гончаренко Константин
    Гончаренко Константин 4 года назад

    Юрист, г. Сумы, 5 лет опыта

    Добрый день!

    По Вашему вопросу сообщаю следующее:

    Вам достаточно написать заявление директору об увольнении по собственному желанию и указать причину.

    Ниже приведу примеры, когда работник не должен отрабатывать 2 недели согласно ст. 38 КЗоТ: (причины)

    • переезд на новое место жительства;
    • перевод мужа или жены на работу в другую местность;
    • поступление в учебное заведение;
    • невозможность проживания в данной местности, подтвержденная медицинским заключением;
    • беременность;
    • уход за ребенком до достижения им 14 лет или ребенком с инвалидностью;
    • уход за больным членом семьи в соответствии с медицинским заключением или лицом с инвалидностью I группы;
    • выход на пенсию;
    • принятие на работу по конкурсу.

    В каждом случае работник должен предоставить работодателю документы, подтверждающие существование вышеперечисленных оснований.

    Но если ни одной причины из указанных у Вас нет. Не рекомендую писать заявление по собственному желанию.

    Можно рассмотреть с Вашим работодателем вариант увольнение по соглашению сторон, тогда тоже можно уволиться в любой момент, который согласован между работником и работодателем.

    Если же работодатель совершает давление на Вас , необходимо обратиться письменно в местное управлении инспекции по труду о нарушении Ваших прав.

    Так как по принуждению по этой статье Вас не могут, а в случае если будут увольнять по инициативе работодателя, необходимо обосновать такое решение письменно , путем проведения служебной проверки , которая укажет на нарушения вами инструкций вовремя выполнения обязанностей на должности.

    В любом случае любое решение работодателя письменное , можно обжаловать в суде.

    С уважением,

    Константин Гончаренко

    Сергеев Артем
    Сергеев Артем 4 года назад

    Юрист, г. Харьков, 25 лет опыта

    Добрый день.

    "Я работник промышленного предприятия, мастер. Мне, за потерю производства предлагают написать заявление об увольнении по собственному желанию. Правомерно ли данное действие?"

    Нет, не правомерно. Если руководство считает что Вас нужно уволить, пусть увольняет по собственной инициативе. И у Вас будет возможность оспорить увольнение. Если напишите заявление на увольнение по собственному желанию - возможности обжаловать уже не будет

    Если есть вопросы - обращайтесь.

    Савченко Олександр
    Савченко Олександр 4 года назад

    Юрист, г. Чернигов, 10 лет опыта

    Добрий день, Юрій!

    Подача працівником заяви про розірвання трудового договору повинна бути добровільною і виражати його волевиявлення щодо звільнення з роботи.

    Якщо роботодавець примушує працівника писати заяву на звільнення, із відповідною заявою можна звернутися:

    • до профспілки, членом якої є працівник;
    • до Управління Держпраці;
    • якщо працівника все ж таки примусили написати заяву на звільнення за власним бажанням, за захистом трудових прав можна звернутися безпосередньо до місцевого суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ст. 233 КЗпП України).

    Звільнення працівника без додержання процедури може призвести до поновлення на роботі через суд, виплати заробітної плати за час «вимушеного прогулу», штрафних санкцій за порушення трудового законодавства та судових витрат. Варто сказати, що незаконно звільнений працівник може вимагати і відшкодування моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

    Що стосується втрати виробництва - то це може бути лише підставою для накладання дисциплінарного стягнення. Однак, лише в тому випадку, якщо забезпечення відповідного рівня виробництва є вашим посадовим обов'язком, встановленим посадовою інструкцією, і зниження виробництва трапилося з вашої вини через невиконання чи неналежне виконання даного обов'язку. Щоб це довести - роботодавець повинен провести службове розслідуванння (зафіксувати факт порушення, взяти у Вас письмові пояснення тощо).

    Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення як:

    • догана;
    • звільнення.

    Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

    Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

    Відповідно до статті 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV КЗпП України).

    Статтею 221 КЗпП України визначено, що трудові спори розглядаються:

    • комісіями по трудових спорах;
    • районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

    Отже, за загальним правилом індивідуальні трудові спори вирішуються судами безпосередньо або після їх попереднього розгляду комісією по трудових спорах.

    Водночас безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами, зокрема працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 КЗпП України (пункт 2 частини першої статті 232 КЗпП України).

    Відповідно до пункту 22 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, суди з'ясовують, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

    Всього доброго!

    Успіхів Вам!

    Крикун Сергій  Павлович
    Крикун Сергій Павлович 4 года назад

    Юрист, г. Днепр, 31 год опыта

    КЗоТ Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08):

    "Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника...

    Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору...

    Стаття 44. Вихідна допомога...

    При припиненні трудового договору ... працівникові виплачується вихідна допомога ...внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку;...".

    Само по себе понуждение работника подавать заявление об увольнении по собственному желанию является нарушением законодательства о труде. Подайте заявление об увольнении по собственному желанию (с указанной Вами даты - хоть с завтрашнего дня), но с изложением причины - нарушением администрацией законодательства о труде. Бытовало (бытует) такое изречение: "Вы думали поставить меня в тупить своим вопросом - я поставил Вас в тупик своим ответом".

    Білогай Ігор Петрович
    Білогай Ігор Петрович 4 года назад

    Юрист, г. Конотоп, 7 лет опыта

    Схиляння до звільнення є неправомірними.

    Якщо Вас хочуть звільнити, то звільняйтеся за угодою сторін. Звільнення за угодою сторін, також, буде плюсом, коли Ви станете на облік в центрі зайнятості.

    Якщо ж Ви не хочете звільнятись, то нехай проводять службове розслідування з залученням профспілки або представника трудового колективу. Якщо службове розслідування буде здаватися Вам виконаним з порушенням Ваших прав- Ви можете оскаржити його в суді.

    Також, Ви можете звернутися в Держпраці з приводу неправомірного звільнення.


Похожие вопросы


Кодексы Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України