Зразок рапорту на відмову від наказу по морально психологічно стану та стану здоров'я.

Доброго дня, Віталію!

Не рекомендую в такому випадку писати рапорт на відмову від виконання наказу. Це може призвести до обвинувачення Вас у кримінальному злочині.

Відповідно до статті 402 Кримінального кодексу України непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти.

В таких випадках рекомендую писати рапорт у порядку статті 37 розділу І, частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про роз'яснення наказу командира

Командиру військової частини А...

Звання Прізвище

Посада ПІБ

дата народження

Паспорт:

РНКППО:

Військовий квиток: серія № ,виданий ким і коли

Адреса:

Телефон:

РАПОРТ

У порядку статті 37 розділу І, частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України

Сьогодні «___» ___ 2023 року о ___ годині ___ хвилин я отримав від Вас наказ, сутність котрого мені незрозуміла. Виконання цього наказу, з огляду на мій стан здоров’я, може загрожувати моєму життю і порушує мої конституційні права.

Згідно статті 27 Конституції України «Кожна людина має невід'ємне право на життя».

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань».

Відповідно до статті 37 розділу І, частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яка регулює порядок віддання й виконання наказів, «військовослужбовець для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. У свою чергу, підлеглий має право звернутися до командира з проханням уточнити наказ.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов’язаний доповісти вищезазначеним особам негайно».

Згідно пункту 6 розділу І Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» за командиром закріплено право «віддавати накази і розпорядження, а обов’язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк».

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

За змістом пункту 2 статті 41 Кримінального кодексу України, в якому згадується незаконність наказу або розпорядження

«Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина».

З огляду на вищевказане та керуючись статтею 37 розділом І, частиною І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, -

ПРОШУ:

Роз’яснити мені суть Вашого наказу, який я не зрозумів.

Також хочу Вас попередити, що Ви несете повну відповідальність за надання цього наказу, а я не зобов’язаний його виконувати, якщо він має ознаки незаконного, тобто такого, що відверто порушує мої конституційні права.

«___» ___ 2023 року ___(Прізвище.)

Така форма звернення до командира передбачена чинним законодавством і не тягне за собою жодної відповідальності. Рапорт можна написати заздалегідь і постійно мати при собі, щоби у разі необхідності вручити командру і зажадати письмової відповіді!

Я багатьом хлопцям поробив такі рапорти. І це працює!

Виникнуть додаткові питання, тисніть кнопку !звернутись" біля мого фото. Постараюсь Вам допомогти!

Вітаю, Віталій Ярославович.

Стаття 41 Кримінального кодексу України визначає, що наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина. Тобто виконанню підлягає тільки законний наказ.Явно злочинним слід вважати наказ, злочинний характер якого очевидний, зрозумілий як для того, хто його віддає, так і для того, кому він адресований, а також для інших осіб. Тобто злочинність такого наказу повинна бути очевидною і не викликати сумнівів.Особа, що виконала явно кримінально протиправний наказ або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.Чи варто писати відмову від виконання наказу?Відповідно до статті 37 розділу І, частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» військовослужбовець для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Також підлеглий має право звернутися до командира з проханням уточнити наказ.Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов’язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.Саме тому у випадках невпевненості у можливості виконати наказ я раджу писати рапорт про уточнення наказу, обов’язково в ньому зазначаючи про те, що Ви НЕ відмовляється виконувати наказ.

Якщо все ж ситуація складна, тоді рапорт про відмову від виконання наказу потрібно підкріплювати медичними документами. Готовий Вам зробити його під ключ.

Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

СТАТУТ ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/548-14#Text):

"254. Військовослужбовці зобов’язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов’язаний направити хворого до медичного пункту частини.

255. Амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини.

Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби...

259. У медичному пункті військової частини проводиться 14-денне стаціонарне лікування хворих, а також військовослужбовців, направлених з лікувальних закладів (частин) на лікування та реабілітацію.

260. На стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора)...".

Конституція України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...):

"Стаття 60. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.".

Кримінальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text):

"Стаття 356. Самоправство

Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, -...

Стаття 426-1. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень

1. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, -...".

---

Доброго дня, пане Віталію! Якщо Ви дійсно захворіли, то належним має бути рапорт не про відмову від виконання наказу, а про направлення до медичного пункту в/ч чи госпіталю. У цьому випадку командир не має права відмовити у цьому рапорті чи усному зверненні, але якщо захворювання не буде підтверджено, Ви можете бути покарані як в дисциплінарному, так і в кримінальному порядку. Якщо ж захворювання має місце, то відповідно до Конституції Україні Ви маєте право не виконувати наказу командира, як явно злочинного з підстав наведених статтей КК про самоправство та перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень. А за рапорт про відмову від виконання наказу треба забути.

Вітаю!

ВІДМОВА ВІД НАКАЗУ ТЯГНЕ ЗА СОБОЮ КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

Я РАДЖУ ПИСАТИ РАПОРТ НА ПРОВЕДЕННЯ МЕДИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ, З МЕТОЮ ВИЯВЛЕННЯ У ВАС ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ ТА ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО МОЖЛИВІСТЬ ПОДАЛЬШОГО ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

ТАКОЖ ПАРАЛЕЛЬНО ДРУГИМ РАПОРТОМ ЗВЕРНІТЬСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ.

Військовий психолог — це фахівець, який вміє розпізнавати негативні психічні стани військовослужбовців та може надати кваліфіковану допомогу щодо збереженням психічного здоров’я особового складу. Вміє розпізнати проблеми у військовому колективі та забезпечити шляхи їх вирішення.

Головне завдання військового психолога — допомогти таким чином, щоб той виконував своє завдання на високому рівні. Військовий психолог оцінює морально-психологічний стан колективу та забезпечує його якісне функціонування для виконання завдань за призначенням.

З важливого — військовий психолог розуміється у розпізнаванні бойових психічних травм, впливові на морально-психологічний стан колективу та шляхах відновлення боєздатності особового складу.

Для будь-якого військовослужбовця морально-психологічна підтримка потрібна на всіх етапах його військової служби, адже зазвичай військова служба — це професія, яка несе в собі велике навантаження: як моральне, так і фізичне.

Досвідчений, компетентний психолог може провести якісну психологічну діагностику на наявність психологічної травми та її наслідків. Після цього він проводить психологічну роботу відповідно до Протоколу надання психологічної допомоги військовослужбовцям Збройних сил України в бойових умовах. Якщо військовослужбовцю не достатньо допомоги психолога, то його направляють на лікування у медико-реабілітаційні заклади.

ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ може звернутися самостійно у центр морально-психологічного забезпечення. Але у кожній військовій частині є групи контролю бойового стресу. У кожному підрозділі, батальйоні та загоні є свій психолог. Є заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення.

Координати центру: https://web.facebook.com/CMASua/?_rdc=1&_rdr

Телефон центру: +380 44 454 7429

Вітаю, рапорт пишиться на ім'я командира військової частини у довільній формі. У відмові необхідно максимально точно пояснити причини відмови від виконання наказу, якщо вам відомі факти, які виправдовують вас про них також необхідно обовʼязково зазначити. В рапорті необхідно точно зазначати обставини справи: чи було доведено до вам бойове розпорядження та чи можете ви його виконати, якщо ні то по яких причинах.

З повагою. для подальшої співпраці натискайте "Звернутися" або закрийте питання натиснувши галочку.

Доброго дня!

Ваші питання вррегульовані наступним:

ЗАКОН УКРАЇНИ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладення обов’язків в особливий період"(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 13, ст.92) Стаття 172-10. Відмова від виконання наказу або інших законних вимог командира (начальника) Відмова від виконання законних вимог командира (начальника) - тягне за собою арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб. Кримінальний Кодекс України Стаття 41. Виконання наказу або розпорядження 1. Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження. 2. Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина. 3. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження. 4. Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах. 5. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження. статті 402. Непокора КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ 1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу - караються службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені групою осіб або спричинили тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 3. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 1. Одним із головних загальних обов'язків усіх військовослужбовців є обов'язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників), крім явно злочинних. Це обумовлено характерним для всіх військових формувань принципом єдиноначальності. 2 Об'єктом злочину є порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі. 3. З об'єктивної сторони злочин може виражатися у двох формах: 1) відкрита відмова виконати наказ начальника; 2) інше умисне невиконання наказу. Враховуючи зазначене , якщо наказ виданий законно , то військовослужбовець має його виконувати з огляду на бойову обстановку. Таким чином , наказ завжди має бути конкретним. Тому не можна розглядати як невиконання наказу невиконання військовослужбовцем загальних вимог служби, які містяться в статутах, порадниках, інструкціях тощо. Крім того, наказ має бути законним і виданим тільки в межах компетенції відповідної службової особи, а наказ з фінансових, матеріально-технічних та кадрових питань, - крім того, у письмовій формі. Якщо наказ виданий з порушенням вимог, які до нього пред'являються законодавством, він є незаконним. Підлеглий не несе відповідальності за ст. 402 за невиконання наказу начальника, якщо цей наказ був незаконним (відданий невідповідною особою, в неналежному порядку, виходив за межі повноважень командира (начальника), за своїм змістом суперечив чинному законодавству, був пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина). За умисне ж виконання явно злочинного наказу начальника підлеглий підлягає відповідальності як пособник відповідного військового службового злочину (скажімо, за виконання наказу начальника караулу про застосування фізичного насильства щодо заарештованих чатовий має нести відповідальність за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст 424).

якщо справу буде відкрито слідчим , треба подати медичні документи , що ви не могли розуміти свої дії унаслідок сильного душевного хвилювання на підставі постійного стресу від бойових дій , треба , щоб ВЛК , дало схожий висновок про стійкий розлад психічного стану спричинений , стороннім впливом, і коронавірусом. Якщо не доведете факт перебування у стані афекту , буде засудження до реального строку 0800 213 103 , адвоката залучить тут.

---

Військовослужбовці, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану, будуть триматися під вартою Відповідні зміни до Кримінально-процесуального кодексу підтримала Рада. Зокрема, доповнюється Кримінальний процесуальний кодекс України частиною сьомою статті 176: «Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-408, 410, 420-425, 427, 431-433 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176». Крім того, пропонується: «Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати тридцяти днів у випадку, передбаченому частиною сьомою статті 176 цього Кодексу».

З повагою, Костянтин Гончаренко

Доброго дня!

щодо СЗЧ:

Самовільне залишення військової частини або місця служби (далі – СЗЧ) полягає у тому, що військовослужбовець покидає частину або місце служби без законного дозволу на це, так як і неповернення до частини після лікування, відпустки або коли військовослужбовець не прибув вчасно до нового місця служби при переведенні.

СЗЧ, вчинене військовослужбовцем строкової служби тривалістю до трьох діб, військовослужбовцем – контрактником, мобілізованим, а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів – тривалістю до десяти діб є адміністративно караним діянням та тягне за собою накладення штрафу або арешт з утриманням на гауптвахті (ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Для солдата строкової служби, коли СЗЧ триває більше трьох діб, за ст. 407 Кримінального кодексу України (далі – КК України) вже настає кримінальна відповідальність.

Для військовослужбовців за контрактом кримінальна відповідальність настає, коли кількість днів СЗЧ перевищує десять днів. Якщо ж це вже повторне СЗЧ, відповідальність наступить також після трьох діб.

В умовах воєнного стану за самовільне залишення військової частини або місця служби передбачена збільшена міра відповідальності у вигляді позбавлення волі строком від п’яти до десяти років. Адже такі умови є обтяжливою кваліфікуючою ознакою.

Серед правників є дискусії на тему, чи будь-яке СЗЧ, вчинене в умовах воєнного стану є кримінально караним діянням. Адже Кодекс України про адміністративні правопорушення серед кваліфікуючих ознак не містять в собі умов воєнного стану. На думку автора, першоумовою для кваліфікації СЗЧ за КУпАП або ж за КК України є кількість днів. Адже норми побудовані таким чином, що першоосновою для кваліфікації є суб’єкт правопорушення з розрізненням на строковиків та контрактників та кількість днів незаконного перебування поза місцем служби. Водночас всі інші наступні умови є додатковими кваліфікуючими ознаками.

Так, наприклад, якщо особа:

• є військовослужбовцем контрактної служби,
• перебуває поза межами військової частини без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб,
• і це вчинено в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,

таке порушення є кримінально-караним та карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Відсутність в КУпАП такої кваліфікуючої ознаки як воєнний стан не означає, що при такому порушенні в умовах відповідного стану буде наступати кримінальні відповідальність, а вважається, що тоді працює загальна норма кодексу. Така думка є суб’єктивною позицією автора. Як працюватиме норма на практиці, наразі неможливо сказати однозначно, це покаже правозастосування в судах.

СЗЧ у випадку, коли військовослужбовець залишає місце служби назавжди, маючи намір не повертатися в частину без жодного законного дозволу (юридичною мовою – маючи умисел ухилення від військової служби), є дезертирством. У випадку дезертирства кількість днів відсутності за місцем не має значення, є важливим умисел особи – бажання ухилитися від служби.

Ще одним видом військового злочину є ухилення, а також відмова від виконання обов’язків військової служби, відповідальність за який передбачена статтею 409 КК України. Ухилення може бути констатоване, коли військовослужбовець симулюватиме хворобу, вчинить самокалічення, щоб уникнути виконання завдань або іншим способом, наприклад представивши фіктивні документи про хворобу матері чи іншим обманом.

Варто уваги:

• суб’єктом правопорушення/злочину за вказаним статтями завжди є лише військовослужбовець. До особи, що не має статусу військовослужбовця, не може бути застосовано відповідальність як за СЗЧ, так і за дезертирство, а тому особи, що ухиляються від проходження строкової служби, зокрема, не з’являються за викликом у військомат, не можуть вважатися винуватими. Такі дії повинні бути кваліфіковані за статтями 335, 336 КК України — ухилення від призову на військову службу. Або ж за 337 КК України – у випадку ухилення від військового обліку або навчальних (спеціальних) зборів.
• мета як СЗЧ, так і дезертирства одна — ухилитися від військової служби, тобто особа повинна діяти з прямим умислом і цей умисел має бути доведений в суді.
• СЗЧ здійснюється з метою тимчасового ухилення від служби, а дезертирство назавжди.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго вечора, Віталій Ярославович!

НЕ ТРЕБА ОФІЙЦІЙНО ВІДМОВЛЯТИСЯ І ТИМ БІЛЬШЕ ПОДАВАТИ РАПОРТ ПРО ВІДМОВУ І ТОДІ НЕ БУДЕ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ:

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

"Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення".

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго!

Віталій Ярославович!

РЕКОМЕНДУЮ ВАМ СПОЧАТКУ ТРЕБА СПРОБУВАТИ ПІТИ У ВІДПУСТКУ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ"Я:

Відпустка для лікування у зв'язку з хворобою:

• визначається характером захворювання
• не більше 4 місяців підряд

• із збереженням грошового та матеріального забезпечення
• на підставі висновку військово-лікарської комісії.

АЛГОРИТМ ДІЙ:

1) ВАМ ТРЕБА СПОЧАТКУ ЗВЕРНУТИСЯ З РАПОРТОМ ДО КОМАНДИРА ПРО ТЕ, ЩО ВИ ЗАХВОРІЛИ ТА АМ ТРЕБА ПРОВЕСТИ ЛІКУВАННЯ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО ГОСПІТАЛЮ.

2) У ВІЙСЬКОВОМУ ГОСПІТАЛІ ПРОЙТИ МЕДИЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ, ЛІКУВАННЯ ТА ОТРИМАТИ ВІДПУСТКУ (КІЛЬКІСТЬ ДНІВ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД СТАНУ ЗДОРОВ"Я ТА ВИСНОВКУ ЛІКАРЯ).

НОРМАТИВНЕ ОБГРУНТУВАННЯ:

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 15, ст.190):

Про соціальний і правовий з... | від 20.12.1991 № 2011-XII (rada.gov.ua)

"Стаття 10-1. Право військовослужбовців на відпустки. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них...

8. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України...

11. У зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.

Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв'язку з хворобою не надається...".

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402

Зареєстровано в Міністерствіюстиції України17 листопада 2008 р. за № 1109/15800

ПОЛОЖЕННЯ

про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України:

Про затвердження Положення про в... | від 14.08.2008 № 402 (rada.gov.ua)

"6. Медичний огляд військовослужбовців

6.1. Направлення на медичний огляд проводиться:

а) військовослужбовців строкової служби: командирами військових частин, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комісарами, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, а осіб, які перебувають на обстеженні та лікуванні у цивільному лікувально-профілактичному закладі психіатричного профілю, крім того, - головними лікарями цих закладів;

б) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами...

6.5. Для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров'я або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.

6.6. Військовослужбовці оглядаються ВЛК у військових лікувальних закладах за територіальним принципом. Військовослужбовці, крім того, оглядаються ВЛК за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.

6.7. Військовослужбовці за контрактом, з числа осіб офіцерського складу, які подаються на звільнення за станом здоров'я до завершення п'ятирічного терміну служби після закінчення ВВНЗ (військових навчальних підрозділів ВНЗ, закордонних навчальних закладів тощо), участі у ММО або у складі миротворчого персоналу, служби у багатонаціональних штабах, військових місіях або в апараті військових аташе за кордоном, направляються на медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби виключно у Національний військово-медичний клінічний центр з обов'язковим оглядом головним хірургом або головним терапевтом Міністерства оборони України за профілем діагностованного захворювання.

6.8. На осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - історія хвороби.

Огляд військовослужбовців обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов'язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітини. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.

Огляд вказаними лікарями військовослужбовців, направлених на ВЛК для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров'я або у звільненні від виконання службових обов'язків, проводиться за медичними показаннями.

6.9. При медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я.

6.10. Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).

Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.

6.11. Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

Постанова ВЛК про потребу у звільненні від виконання службових обов'язків (занять) за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка затвердженню штатною ВЛК не підлягає.

6.12. У разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров'я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці за станом здоров'я не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.

При огляді військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання у дисциплінарному батальйоні або на гауптвахті, постанова про необхідність надання їм відпустки за станом здоров'я ВЛК не приймається. Лікування їх має бути завершене у військовому госпіталі або у лазареті медичного пункту дисциплінарного батальйону.

6.13. Відпустка за станом здоров'я військовослужбовцям у мирний час надається на 30 календарних днів. За медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування ВЛК приймає постанову про потребу у відпустці за станом здоров'я на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка за станом здоров'я ВЛК продовжується на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.

6.14. Загальний термін безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні у військових (цивільних) лікувальних закладах, включаючи і відпустку за станом здоров'я, у мирний час не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз - 12 місяців. Після закінчення визначеного терміну перебування на безперервному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я військовослужбовці підлягають медичному огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. У разі визнання їх ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час вони можуть бути подані до звільнення з військової служби до виписки із військового (цивільного) лікувального закладу.

6.15. Відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.

При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров'я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.

Після закінчення відпустки за станом здоров'я військовослужбовці (крім курсантів ВВНЗ) за рішенням військових комісарів, начальників гарнізонів або органів управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України можуть пройти повторний медичний огляд за місцем проведення відпустки для визначення придатності їх до військової служби.

6.16. У зв'язку із хворобою ВЛК може приймати постанову про потребу у звільненні від виконання службових обов'язків від 10 до 15 календарних днів, а щодо військовослужбовців строкової військової служби, у мирний час, - у тому числі з перебуванням у лазареті медичного пункту військової частини.

Постанова ВЛК про продовження звільнення від виконання службових обов'язків приймається кожний раз не більше як на 10 календарних днів, але в цілому не може перевищувати 30 календарних днів.

6.17. Медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби військовослужбовців, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво, захворювання) під час захисту держави, у ММО, у країнах, де ведуться бойові дії, здійснюється ВЛК тільки після закінчення лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі.

6.18. У разі звільнення військовослужбовців з військової служби постанова про потребу їх у відпустці за станом здоров'я ВЛК не приймається. У разі коли ці особи визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку і в період оформлення звільнення з військової служби не можуть за станом здоров'я виконувати службові обов'язки, ВЛК одночасно з постановою про непридатність приймає постанову про звільнення від виконання службових обов'язків до 30 діб.

6.19. У разі коли особа, направлена на медичний огляд, відмовляється (ухиляється) від призначеного лікарем обстеження, що унеможливлює прийняття ВЛК відповідної постанови, за рішенням консиліуму лікарів (за участю головних (провідних) спеціалістів та командування військового лікувального закладу) її дозволяється виписувати із військового лікувального закладу без проведення медичного огляду з офіційним повідомленням командира (начальника) військової частини, яким ця особа була направлена на медичний огляд, та записом у медичній книжці.

6.20. У разі переведення військовослужбовців для продовження лікування з одного лікувального закладу до іншого (з військового (цивільного) до цивільного (військового)), якщо це пов'язано з переїздом, ВЛК приймає відповідну постанову, яка оформлюється довідкою ВЛК та затвердженню штатною ВЛК не підлягає.

6.21. ВЛК можуть приймати постанову про перевезення того, хто пройшов медичний огляд, повітряним, морським (річковим), залізничним, автомобільним транспортом залежно від стану його здоров'я і необхідності надання останньому невідкладної медичної допомоги.

6.22. Якщо військовослужбовець, який пройшов медичний огляд, направлений до іншого військового лікувального закладу, у відпустку за станом здоров'я або до місця служби після виписки із лікувального закладу, потребує супроводу, то ВЛК у своїй постанові зазначає кількість супроводжуючих...

6.25. Військовослужбовцям-жінкам відпустка у зв'язку з вагітністю надається на підставі постанови госпітальної або гарнізонної ВЛК з дня виникнення у них права на відпустку. Строк вагітності установлюється відповідним медичним закладом.

Постанова ВЛК про потребу у відпустці у зв'язку з вагітністю оформляється довідкою про вагітність (додаток 16), яка затвердженню штатною ВЛК не підлягає і видається на руки військовослужбовцю-жінці або висилається командиру військової частини, де вона проходить службу.

6.26. Щодо військовослужбовців, визнаних непридатними до служби в високомобільних десантних військах, спецспорудах, до підводного керування танків, до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами, відряджень за кордон, у ММО тощо, ВЛК одночасно вирішують питання про придатність їх до військової служби за графами I, II, III Розкладу хвороб залежно від військового звання з подальшим затвердженням свідоцтва про хворобу штатною ВЛК.

6.27. Медичний огляд верхолазів (верхолазними роботами вважаються всі роботи, коли основним засобом запобігання падінню робітників з висоти в усіх випадках пересування є запобіжний пояс) проводиться один раз на 12 місяців, а осіб, які працюють на висоті (роботами на висоті вважаються усі роботи, які виконуються на висоті 1,5 м від поверхні ґрунту, перекриття або робочого настилу, над яким проводяться роботи з монтажних пристосувань або безпосередньо з елементів конструкцій, обладнання, машин та механізмів під час їх встановлення, експлуатації, монтажу та ремонту), кранівників баштових та автомобільних кранів, осіб, зайнятих на роботах з обслуговування діючих електроустановок (черговий персонал, який обслуговує діючі електроустановки з напругою 127 В і вище та проводить у них оперативні переключення; персонал, який виконує налагоджувальні, монтажні роботи та високовольтні випробування на цих електроустановках; персонал, який проводить роботи під напругою в електроустановках з напругою 127 В та вище), - один раз на 2 роки.

Особи, які призначаються на роботи на висоті, верхолазні роботи та пов'язані з підніманням на висоту, а також з обслуговування підйомних механізмів і установок та діючих електроустановок, проходять обстеження в обсязі, передбаченому керівництвом з диспансеризації військовослужбовців.

Крім цього, медичний огляд додатково проводиться особам, які призначаються:

на роботи на висоті, верхолазні роботи, пов'язані з підійманням на висоту, - обстеження вестибулярного апарату;

на роботи з обслуговування діючих електроустановок - обстеження полів зору та вестибулярного апарату.

6.28. У разі коли ВЛК після амбулаторного обстеження не може прийняти остаточної постанови, вона направляє військовослужбовця на стаціонарне обстеження у військовий лікувальний заклад з подальшим оглядом його госпітальною ВЛК.

Дозволяється направляти військовослужбовців на обстеження у цивільні лікувально-профілактичні заклади. Після закінчення обстеження у цивільному лікувально-профілактичному закладі складається Акт дослідження стану здоров'я. Акт на руки обстеженому не видається, а висилається поштою або передається посильним у ВЛК, яка направила його на обстеження.

6.29. Огляд військовослужбовців для встановлення придатності до підводного водіння танків проводиться один раз у 2 роки, а також при змінах у стані здоров'я...

6.35. У воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров'я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров'я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров'я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.

Якщо після продовження відпустки за станом здоров'я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов'язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби...".

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго!

Доброго Дня

Щодо Вашого питання

Наявність, написання зазначеного рапорту- буде доказом вашої вини у провадженні про невиконання наказу, тобто визнанням вини.

Тому рекомендую написати рапорт на ВЛК, чи проситись на лікування.

Як ваіант також розгляньте перевод.

Успіхів

Вітаю.

Отож, все вищезазначене свідчить про те, що у житті можуть трапитися різні ситуації, а військовослужбовцеві потрібно знати, як грамотно оформити обґрунтоване невиконання наказу. З цього приводу потрібно скласти відповідний рапорт. Але, перш ніж писати рапорт про невиконання наказу ЗСУ, варто використати один важливий інструмент, який допомагає зменшити потенційні негативні наслідки для військовослужбовця. Це рапорт про уточнення наказу. В цьому документі військовослужбовець зазначає ті обставини, котрі є причиною його сумніву в доцільності наказу.

Якщо військовий починає саме з такого рапорту, це дає йому нагоду виграти певний час. А ще – командир розуміє те, що наказ не може бути свавільним та необґрунтованим. Але якщо такі методи не допомагають та виникає потреба у рапорті про невиконання наказу, його потрібно складати максимально грамотно з юридичної точки зору, адже від цього документу великою мірою залежить подальша доля військовослужбовця.

Доброго дня. Зразок рапорту за посиланням

https://legal100.org.ua/uchasnykam-rosiisko-ukrain...

Незаконним слід вважати наказ, який:

• відданий особою в неналежному порядку та не в межах її повноважень;
• за змістом суперечить чинному законодавству;
• пов’язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Оцінити незаконність наказу в кожному конкретному випадку може бути доволі складно в силу різних обставин, особливо в бойових умовах. Тому важливо розуміти, що сама по собі ваша незгода з наказом, його доцільністю та ефективністю ще не означає, що такий наказ є дійсно незаконним.

Різновидом незаконного наказу є злочинний наказ, тобто такий, що передбачає вчинення діяння (дії або бездіяльності), за яке Кримінальним кодексом України встановлена відповідальність. Злочинність наказу повинна бути явною, тобто такою, що є очевидною як для того, хто віддає цей наказ, так і для того, кому він адресований, а також для інших осіб (наприклад, здійснювати насильство над мирним населенням у зоні бойових дій, здійснювати грабіж, мародерство, страчувати чи катувати військовополонених тощо).

Що робити у разі отримання незаконного наказу?

Ви як підлеглий зобов’язаний беззастережно виконувати накази командира. Виняток становлять явно злочинні накази, оскільки ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (ст. 60 Конституції України).

Якщо наказ командира, на вашу думку, є незаконним, можливий такий алгоритм дій:

• Зверніться до командира (начальника) з проханням уточнити наказ; для цього необхідно підготувати рапорт про уточнення наказу за зразком, що додається.! Рапорт про уточнення наказу не повинен містити категоричного твердження про відмову виконати наказ. У ньому слід викласти обставини, які, на вашу думку, свідчать про незаконність наказу.
• Подайте рапорт безпосередньо до командира (начальника), який віддав наказ. На другому екземплярі рапорту попросіть командира поставити відмітку про його отримання, дату, ПІБ і підпис для підтвердження прийняття рапорту.
• Якщо навіть після уточнення командир (начальник) вимагає від вас виконання такого наказу – підготуйте письмову скаргу з обґрунтуванням незаконності наказу за зразком та подайте таку скаргу до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку (залежно від виду порушення). Заборонено подавати скаргу під час бойового чергування, перебування у строю, на варті (вахті), а також у добовому наряді, під час занять.! Подання скарги не звільняє вас від обов’язку виконати наказ командира (начальника), тож аби ваші дії чи бездіяльність не могли бути розцінені як непокора (ст. 402 Кримінального кодексу України) або невиконання наказу (ст. 403 Кримінального кодексу України), не відмовляйтеся від виконання наказу.
• За результатами розгляду скарги ви отримаєте письмову відповідь. У разі незгоди з цим рішенням ви маєте право оскаржити його в судовому порядку.

Що робити у разі отримання явно злочинного наказу?

Якщо наказ командира, на вашу думку, є явно злочинним, ваші подальші дії такі:

• Зверніться до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Для цього вам необхідно підготувати рапорт про уточнення наказу за зразком, що додається.! Рапорт про уточнення наказу не повинен містити категоричного твердження про відмову виконати наказ, натомість повинен містити виклад обставин, які, на вашу думку, свідчать про явно злочинний характер відданого наказу.
• Подайте рапорт безпосередньо до командира (начальника), який віддав наказ. На другому екземплярі рапорту попросіть командира поставити відмітку про його отримання, дату, ПІБ і підпис для підтвердження прийняття рапорту;
• Якщо навіть після уточнення командир (начальник) вимагає від вас виконання явно злочинного наказу, ви маєте право не виконувати його, доповівши про це командиру, який віддав такий наказ, а також вашому безпосередньому командиру у формі рапорту з вказівкою про причини невиконання наказу (за зразком, що додається).

Зверніться до Військової служби правопорядку Збройних Сил України на «телефоном довіри» (044) 454-73-08 та/або за телефоном «гарячої лінії» (044) 456-73-03 для повідомлення факту отримання явно злочинного наказу.

Наслідки (не)виконання явно злочинного наказу

За відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству відповідальність несе командир (начальник). Невиконання явно злочинного наказу не є непокорою (ст. 402 Кримінального кодексу України) чи невиконанням наказу (ст. 403 Кримінального кодексу України), відтак ви не підлягаєте кримінальній відповідальності за відмову виконати явно злочинний наказ.

У разі ж виконання явно злочинного наказу ви підлягаєте кримінальній відповідальності на загальних підставах. Однак ви можете бути звільнений від відповідальності, якщо з якихось причин не усвідомлювали і не могли усвідомлювати явну злочинність наказу. У такому випадку відповідальності підлягає тільки командир, який віддав злочинний наказ.

Нормативні акти:

Конституція України (ст. 60);

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (ч. 2 ст. 30, ст. 36, ст. 37);

Дисциплінарний Статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (ст. 6, ст. 110-120);

Кримінальний кодекс України.

Доброго дня!

Вам непотрібно письмово відмовлятися від виконання наказу, а потрібно свого начальника про ваш стан психічного здоров'я, через який Ви не можете приступити до виконання службових обов'язків, та просити направити Вас до медичного пункту для вирішення питання щодо амбулаторного або стаціонарного лікування з подальшим проходженням ВЛК.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12/conv#n...):

Стаття 11. Право військовослужбовців на охорону здоров'я та медичну допомогу

1. Охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби.

Військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

За відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) і спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров'я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

СТАТУТ ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text):

Лікувально-профілактичні заходи

254. Військовослужбовці зобов’язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов’язаний направити хворого до медичного пункту частини.

255. Амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини.

Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.

260. На стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).

Зразки рапортів - https://legal100.org.ua/uchasnykam-rosiisko-ukrain...

Якщо все одно направляють на передову, повідомте про це на телефони гарячої лінії.

• 0-800-500-410
• 0-800-500-442
• 044-454-44-99

Порядок медичного огляду військовослужбовців визначений главою 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/conv#...).

Відповідно до підпункту б пункту 6.1. глави 6 розділу І Положення направлення на медичний огляд військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних установ за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.

Відповідно до підпункту пункту 6.4. глави 6 розділу І Положення у разі виявлення під час обстеження або лікування у військовому лікувальному закладі у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які визначають у мирний час непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежений придатність у воєнний час (пункти "а", "б" статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), у воєнний час - непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби рішенням начальника військової лікувальної установи на підставі подання начальника лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис в історії хвороби (медичної книги), яка засвідчується підписом начальника військової лікувальної установи.

Відповідно до пункту 6.5. глави 6 розділу І Положення для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров'я або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.

Що це означає простими словами?

За направленням начальника частини військовослужбовця можуть відправити на медичний огляд.

Якщо під час обстеження військовослужбовця буде виявлено захворювання чи травму, яка може означати неможливість продовжувати несення військової служби, то рішенням начальника військової лікувальної установи на підставі подання начальника лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, такого військовослужбовця можуть направити на ВЛК.

ВЛК визначає ступінь придатності військовослужбовця до подальшої військової служби.

Таким чином, якщо є погіршення стану здоров'я з моменту останнього проходження ВЛК військовослужбовцю необхідно звернутись до командира військової частини та медичної частини із рапортом та долучити медичні документи (при наявності цивільні медичні документи) та пройти повторно медичну комісію ВЛК. У рапорті необхідно поскаржитись про погіршення стану здоров'я (описати, які саме є скарги) та вимагати надати направлення на медкомісію.

За наслідками проведеного ВЛК може бути прийняте одне з таких рішень:

• направлення військовослужбовця у відпустку за станом здоров'я не певний період, якщо здоров'я може відновитися до того стану, коли військовослужбовець знову буде придатним до військової служби;
• звільнення з військової служби за станом здоров'я, якщо здоров'я вже не може відновитися до того стану, коли військовослужбовець знову буде придатним до військової служби.

Що робити, якщо командир військової частини ігнорує звернення чи надав письмову відмову у проходженні медкомісії?

В такому випадку слід звернутись до начальника органу військового управління зі скаргою та з зазначенням змісту порушення з боку командира військової частини або до адміністративного суду.

Також можна зателефонувати на гарячу лінію Міноборони України: звернення зареєструють і повідомлять, як і коли можна отримати результати розгляду скарги.

Що робити, якщо військовослужбовець не погоджується з рішенням ВЛК?

Слід зазначити, що ВЛК бувають штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). До системи штатних ВЛК належать:

• Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
• ВЛК регіону;
• ВЛК евакуаційного пункту;
• ВЛК пересувної госпітальної бази.

Отже, можна зробити висновок, що ВЛК мають чітку ієрархічну систему.

Вищим органом в системі військово-медичної експертизи є ЦВЛК, до повноважень належить якої в тому числі розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. Також ЦВЛК має відповідне право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК.

Аналогічні повноваження мають і ВЛК регіонів щодо питань, пов'язаних з діяльністю підлеглих військово-медичних комісій нижчого рівня.

Законодавством передбачається можливість оскарження постанови ВЛК в адміністративному та судовому порядку.

Адміністративний порядок.

Для перегляду відповідного рішення (Постанови) ВЛК необхідно подати у ВЛК вищого рівня або ЦВЛК заяву про перегляд оскаржуваної постанови ВЛК нижчого рівня та додати до заяви всі наявні документи, що видані військово-лікарською комісією, рішення якої переглядається. При цьому в заяві слід вказати причини ініціювання перегляду, додати результати попередніх обстежень, документів тощо.

Судовий порядок

У разі незгоди з рішенням, прийнятим за результатами військово-медичної експертизи, зацікавлена особа має право звернутися безпосередньо до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Дана можливість передбачена п.2.3.5 Положення "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", яким визначено, що Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Необхідно зазначити, що розгляд даної категорії справ відбувається в порядку адміністративного судочинства визначеного Кодексом адміністративного судочинства України.

У разі виникнення додаткових питань, звертайтеся!

При зверненні вказуйте свою е-пошту.

Всього найкращого!

Віталію!

Відповідно до норм чинного законодавства військовослужбовець повинен виконувати накази/розпорядження свого командира. Можна не виконувати лише явно злочинні накази чи розпорядження. Загрожуватиме кримінальна відповідальність за ч. 4 ст. 402 КК України (непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, - карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років, - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text.

СТАТУТ ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text):

Загальні обов’язки військовослужбовців

11. Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов’язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов’язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов’язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

ДИСЦИПЛІНАРНИЙ СТАТУТ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#Text):

4. Військова дисципліна зобов’язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов’язків військової служби.

6. Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов’язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов’язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов’язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Кримінальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text):

Стаття 402. Непокора

1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу -

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно вчинено групою осіб або спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Непокора, вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

4. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Стаття 66. Обставини, які пом'якшують покарання

1. При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення;

3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім;

4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності;

5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;

8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

3. Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує.

Стаття 69. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом

1. За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

2. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Стаття 69 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 4025-VI від 15.11.2011, № 1698-VII від 14.10.2014, № 2617-VIII від 22.11.2018, № 1576-IX від 29.06.2021}

Стаття 69-1. Призначення покарання за наявності обставин, що пом'якшують покарання

1. За наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

ЗРАЗОК СУДОВОГО РІШЕННЯ ПО СХОЖОМУ ВИПАДКУ - https://reyestr.court.gov.ua/Review/105219873

У разі виникнення додаткових питань, звертайтеся!

При зверненні вказуйте свою е-пошту.

Всього найкращого!