Можно ли работать с 1й группой инвалидности

Вітаю, Владиславе!

Все буде залежати від висновку, що буде вказаний у довідці МСЕК. Там має бути зроблено висновок щодо можливості продовжувати трудові діяльність.

Перша група інвалідності - це серйозно, і, як правило, з такою групою люди не здійснюють трудову діяльність. Втім, все залежатиме від рекомендацій МСЕК.

Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

Доброго дня, подальша робота буде залежати від рекомендації МСЕК це буде зазначено на зворотній стороні висновку мсек.

Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття (частина перша статті 23 Загальна декларація прав людини.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права осіб з інвалідністю держави-учасниці, які підписали зазначену конвенцію визначили право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.

Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті (стаття 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Встановлюють інвалідність експертним обстеженням особи в органах медико-соціальної експертизи (далі – МСЕК) Міністерства охорони здоров’я України. Обсяг та види потрібного соціального захисту особи з інвалідністю визначаються його індивідуальною програмою медичної, соціально-трудової реабілітації та адаптації. Див. додатково консультацію "Інвалідність та порядок її встановлення".

Обов’язок роботодавців надавати особам з інвалідністю роботу передбачено статтею 172 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП). За кожне робоче місце призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте людиною з інвалідністю сплачують Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

• при прийнятті на роботу не встановлюються випробування для осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи (частина 3 статті 26 Кодекс законів про працю України);
• інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк (частина перша статті 39 Кодекс законів про працю України);
• при скороченні чисельності або штату переважне право залишитися на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту",(пункт 5 частини статті 42 Кодекс законів про працю України).
• за працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності;

За бажанням працівника-особи з інвалідністю або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці (стаття 172 Кодекс законів про працю України.

На відміну від звичайних працівників, працівники-особи з інвалідністю, які нещодавно влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали перших 6 місяців на цьому підприємстві, можуть скористатися своїм правом оформити щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання шестимісячного терміну їхньої безперервної роботи на цьому підприємстві (пункт 2 частина сьома статті 10 Закону України "Про відпустки").

Працівники-особи з інвалідністю, які вже тривалий час працюють на підприємстві, за своїм бажанням мають право піти у щорічну відпустку в зручний для них час (частина тринадцята статті 10 Закону України "Про відпустки").

Тривалість щорічної основної відпустки для працівників-осіб з інвалідністю становить:

• для осіб з інвалідністю I і II груп – 30 календарних днів;
• для осіб з інвалідністю III групи – 26 календарних днів (частина сьома статті 6 Закону України "Про відпустки").

Відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів щорічно надається особам з інвалідністю III групи, тривалістю до 60 календарних днів щорічно – особа з інвалідністю I та II груп (пункти 6, 7 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки".

До роботи в нічний час, та до надурочних робіт особи з інвалідністю можуть залучатись лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (частина третя статті 12 Закону України "Про охорону праці").

За бажанням працівника-особу з інвалідністю роботодавець може перевести його на легшу роботу. Таке переведення можливе за умови, якщо інвалідність працівника настала за інших обставин, аніж внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Переведення на легшу роботу працівника-особу з інвалідністю відбувається на конкретно визначений та узгоджений із роботодавцем термін або без обмеження такого терміну з дотриманням рекомендацій МСЕК. Водночас, переведення на легшу роботу може впливати на нижчу оплату. Однак, за працівником, переведеним на легшу роботу, протягом двох тижнів з дня переведення зберігатиметься попередній середній заробіток. В деяких передбачених законодавством випадках на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи може зберігатися попередня середня заробітна плата працівника або надаватися матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (стаття 170 Кодекс законів про працю України).

У випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладено обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (статті 172 Кодекс законів про працю України.

Для взяття на облік до центру зайнятості, особа з інвалідністю має надати наступні документи:

• паспорт;
• трудову книжку;
• документ про освіту;
• посвідчення людини з інвалідністю (пенсійне посвідчення, видане органами Пенсійного фонду України);
• довідку до акта огляду МСЕК (медико-соціальна експертна комісія) та індивідуальну програму реабілітації (видається при отриманні групи інвалідності) (пункт 4 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792). У випадку, якщо в зазначених документах вказано, що людина з інвалідністю непрацездатна, то центр зайнятості не може взяти її на облік, оскільки відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" безробітним є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Сприяння працевлаштуванню людей з інвалідністю відбувається з урахуванням висновків МСЕК (для повнолітніх людей з інвалідністю) та лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів (для неповнолітніх).

Так, МСЕК і ЛКК (лікарсько-консультаційна комісія) проводять експертизу професійної придатності осіб з інвалідністю, що здійснюється насамперед для професій (спеціальностей), за якими вони працювали, навчалися, а також для професій (спеціальностей), здобуття яких можливе в майбутньому.

Вказується перелік професій і рівень кваліфікації, який збережений у тому чи іншому ступені професійної придатності.

Обов'язково вказуються відомості про придатність до відповідної професії:

• у повному обсязі;
• з обмеженням обсягу виконуваних робіт та визначенням тривалості робочого дня.

Зазначається перелік професій, спеціальностей, що рекомендується до освоєння при професійному навчанні, перепідготовці.

Для детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

Якщо я допоміг вирішити ваше питання ставте ✅ біля фото.

Дорброго дня, Владиславе!

Якщо Вам установлять інвалідність, то роботодавець повинен знати про рекомендації МСЕК з наведеними висновками про умови і характер праці у довідці до акта огляду МСЕК (форма № 157-1/о) або у повідомленні установи про результати огляду МСЕК (форма № 162/о).

Крім цих висновків,беруться до уваги також індивідуальні програми реабілітації, оскільки ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» гарантує особам з інвалідністю право працювати саме з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

Оскільки програма реабілітації є обов’язковою до виконання державними органами, підприємствами, установами, організаціями, перевага надається висновкам, зазначеним у ній.

Після ретельного вивчення й аналізу висновків і рекомендацій МСЕК про умови і характер праці, роботодавець повинен визначити можливість створення для нього належних умов праці.

Якщо існує можливість створення умов праці, рекомендованих МСЕК, роботодавець повинен їх забезпечити.

Висновки МСЕК про умови і характер праці осіб з інвалідністю є обов’язковими для роботодавців, таким чином, роботодавець повинен створити особам з інвалідністю умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК згідно вимог ст. 69 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 р. № 2801-XII та ст. 12 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694-XII.

Крім того, міські, міжрайонні, районні комісії аналізують разом з лікувально-профілактичними закладами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, профспілковими органами умови праці з метою виявлення факторів, що мають негативний вплив на здоров’я і працездатність працівників, а також визначають умови та види діяльності робіт і професій для хворих та осіб з інвалідністю у відповідності до пп. 8 п. 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 р. № 1317.

При тому, комісія може дійти висновку, що працівник може працювати на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня у відповідності до вимог ст. 172 КЗпП України. У такому випадку роботодавець зобов’язаний задовольнити вимогу МСЕК.

У більшості випадків, рекомендації МСЕК пропонують перевести працівника на легшу роботу, яка відповідає рекомендаціям цієї комісії. Роботодавець зобов’язаний виконати таку умову у відповідності до ст. 170 КЗпП України. Якщо можна установити умови «легшої роботи» у рамках посади, яку обіймає працівник, то йому пропонують залишитися на ній. Якщо ж ні — роботодавець підшукує підходящі вакантні посади та пропонує їх працівнику-особі з інвалідністю. Слід зазначити, що переведення працівника на легшу роботу можливе тільки за його згодою.

Ваше звільнення у таких випадкахї за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України можливе лише в разі неможливості переведення Вас на іншу роботу або створення умов праці відповідно до висновку МСЕК.

Так, коли працівнику-особі з інвалідністю нічого запропонувати: характер і умови виконуваних професійних обов’язків відповідно до займаної посади не відповідають рекомендаціям МСЕК (відповідно він не може залишатися на своїй посаді), а вакантні посади, які б відповідали рекомендованим умовам праці, відсутні.

В той же час неможливо звільнити працівника через установлення йому інвалідності, оскільки це також суперечить вимогам ч. 3 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII!

Отже, розірвання трудового договору за підставою п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України можливе у разі:

• відсутності вакантного робочого місця, посади, на які роботодавець повинен перевести працівника відповідно до медичного висновку;
• відмови працівника від переведення на іншу роботу згідно з рекомендаціями медичного висновку;
• якщо згідно з медичним висновком працівник визнається непрацездатним і не визначаються види робіт, які він може виконувати в силу такої його працездатності та необхідності охорони його здоров’я.

Такі умови для звільнення працівників-осіб з інвалідністю представлені у листі Мінпраці від 16.09.2010 р. № 294/13/116-10.

Виходячи з вищевикладеного, якщо Вам у довідці МСЕК зазначено, що Ви не можете виконувати регулярну працю на період активного лікування, звільнити за даної умови — неможливо.

Виникнуть питання, натискайте кнопку "звернутись" біля мого фото. Постараюсь на них відповісти!

Доброго дня!

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я може бути підставою для звільнення якщо:

• про таку невідповідність не могло бути відомо на час укладання трудового договору — протипоказання стану здоров’я виявлені після його укладення;
• відбулася повна або часткова втрата непрацездатності, а не тимчасова;
• стан здоров’я перешкоджає продовженню роботи:

1. в результаті чого працездатність працівника знижується до рівня, що перешкоджає якісному виконанню роботи;
2. створює загрозу для здоров'я або життя працівника;
3. працівник не може належним чином виконувати трудові обов'язки і потребує надання більш легкої роботи відповідно до медичного висновку;
4. виконання обов'язків працівником створює небезпеку для членів трудового колективу або громадян, яких він обслуговує, і він не згодний перейти на іншу роботу.

• отримана письмова відмова працівника від переведення на іншу роботу.

Рішення про звільнення має ґрунтуватися:

• на висновку МСЕК, якщо працівника визнано особою з інвалідністю і рекомендована робота інша, ніж виконувана;
• медичному висновку про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров’я, якщо такий працівник зобов’язаний періодично проходити медичні огляди.

Отже, якщо у висновку МСЕК не вказано, що Ви не можете продовжувати роботу на займаній Вами посаді, то роботодавець не має права Вас звільнити, навіть з урахуванням 1-ї групи інвалідності.

Такого поняття, як «неробоча група інвалідності» чинне законодавство України не містить. Це — радянський пережиток, що виник тоді, коли праця була «обов’язком і справою честі» кожного здатного до праці громадянина Української РСР (ст.58 Конституції (Основного Закону) Української РСР 1978 року). Оскільки ж інвалідність визначалась як міра втрати працездатності, то її встановлення громадянинові звільняла його від даного обов’язку.Однак з прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України праця перетворилася з обов’язку на право, рівне для кожного громадянина без обмежень за будь-якими ознаками, включаючи інвалідність (ч.ч.1 і 2 ст.24 та ч.1 ст.43).

Крім того:

- за ч.2 ст.2 і ст.3 Закону про основи соцзахисту дискримінація за ознакою інвалідності забороняється. Сама ж інвалідність визначається як міра втрати здоров’я, а не працездатності;

- відповідно до ч.1 ст.27 Конвенції про права осіб з інвалідністю, чинної для України з 6 березня 2010 року, держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими.

Тобто навіть підгрупа А І групи інвалідності («найтяжча» група), не позбавляє особу права на працю, поки вона сама від нього не відмовиться. Це підтверджується п. 2.2 Інструкції про встановлення груп інвалідності, який вирізняє:- здатність до трудової діяльності, як сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров'я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю;- професійну працездатність, як здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією.

Обмеження у зв’язку з інвалідністю можуть встановлюватися за конкретною професією. А висновок про нездатність до трудової діяльності загалом готується лише у разі згоди особи з інвалідністю, крім випадків, коли її визнано недієздатною.

Отже, звичні для роботодавців оголошення про вакансію з вимогою до кандидата щодо «робочої» групи інвалідності є дискримінаційним, тобто таким, що порушує ст.2-1 Кодексу законів про працю України (надалі — КЗпП).

Крім документів про професійну кваліфікацію та, в разі потреби, стаж роботи, роботодавець при оформленні працівника з інвалідністю має право вимагати від нього довідку про інвалідність за формою №157-1/о.

Вона потрібна, оскільки п.6 Інструкції заповнення форми первинної облікової документації №157-1/о «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією» передбачено зазначення в цьому документі:

- групи інвалідності, що важливо для застосування податкової соціальної пільги згідно з п.169.1 ст.169 Податкового кодексу України;

- причини інвалідності, що має значення у випадках трудового каліцтва або професійного захворювання для:

а) підбору робочого місця на підставі ч.2 ст.18 Закону про основи соцзахисту;

б) для збереження середнього заробітку за попереднім місцем роботи на період професійної підготовки чи перепідготовки згідно з ч.2 ст.25 цього ж Закону;

в) обладнання індивідуальних жилих будинків, в яких проживають особи з інвалідністю відповідно до ч.3 ст.30 цього Закону;

- терміну, до якого встановлено групу інвалідності, що треба враховувати при нарахуванні ЄСВ у розмірі 8,41% зарплати працівників з інвалідністю (ч.13 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»);

- дати чергового переогляду особи з інвалідністю у МСЕК (медико-соціальній експертній комісії );

- умови і характер праці;- заходи щодо відновлення працездатності особи з інвалідністю.

Звертайтесь, якщо буде потрібна допомога.

Всього доброго!

Щасти Вам!

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

Експертиза професійної придатності повнолітніх людей з інвалідністю здійснюється медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК). До роботи цих комісій залучаються спеціалісти з інженерної психології (психології праці) та психології професійного відбору, педагогічні працівники, що займаються навчанням і професійною підготовкою людей з інвалідністю, спеціалісти державної служби зайнятості.

Висновок МСЕК з професійної придатності включається в індивідуальну програму реабілітації людини з інвалідністю і є підставою для здійснення професійної орієнтації, професійної освіти і наступного працевлаштування з урахуванням побажань і думки людини з інвалідністю (дитини з інвалідністю – для навчання). Рішення МСЕК є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

На практиці МСЕК, видаючи довідку про встановлення інвалідності в розділі “Трудова рекомендація” часто робить запис, що не відповідає дійсній професійній придатності людини з інвалідністю, наприклад: “Може продовжувати навчання у школі” або “Непрацездатний, потребує постійного стороннього догляду” та ін., при цьому люди з інвалідністю, не маючи індивідуальної програми, зіштовхуються з небажанням роботодавця приймати їх на роботу.

Щоб змінити запис про трудову придатність:

Щоб вирішити цю проблему необхідно звернутися до МСЕК за реєстрованим місцем проживання з відповідною заявою. В заяві слід вказати дату встановлення інвалідності, зазначити, яка трудова рекомендація вказана в отриманій довідці МСЕК, вказати на обставини, які підтверджують факт невідповідності зазначеної трудової рекомендації. В резулятивній частині зазначаються вимоги про видачу індивідуальної програми реабілітації в разі її відсутності та зміни запису про трудову рекомендацію і приведення його у відповідність до дійсної професійної придатності. Індивідуальна програма розробляється протягом одного місяця з дня звернення людини з інвалідністю до МСЕК. Вона розробляється за участю людини з інвалідністю фахівцями МСЕК із залученням у разі потреби спеціалістів закладів охорони здоров’я, органів соціального захисту, державної служби зайнятості, органів Пенсійного фонду України, Фонду соціального захисту людей з інвалідністю та інших органів, які провадять діяльність в сфері реабілітації людей з інвалідністю.

Такого понняття як "робоча група інвалвдності" не існує у законодавстві.

Ступінь придатності більше чи менше встановлюють Експерти МСЕК, про що дають висновок і вносять дані рекомендацій в ІПР.

якщо особа бажає працювати вона має повідомити про це МСЕК,аби вони надали відповідні рекомендації з висновком до організації трудової діяльності.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

ВІтаю, ви зможете працювати якщо це не буде заборонено висновком мсек.

відповідно до ст. 2 Закону від 21.03.91 р. № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон № 875) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що в разі взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації такою людиною своїх прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою. Питання працевлаштування осіб з інвалідністю закріплені в низці законодавчих актів, зокрема Законі № 875, Законі від 14.10.92 р. № 2694-ХІІ «Про охорону праці», окремі положення яких спрямовані на створення для таких осіб реальних можливостей продуктивно працювати і передбачають конкретні механізми їхньої реалізації. Зазначені закони та похідні від них підзаконні нормативні акти зобов’язують роботодавців створювати спеціальні робочі місця для осіб з інвалідністю, сприяти їхньому працевлаштуванню з урахуванням обмежених фізичних можливостей. Однак перш ніж оформлювати трудові відносини з такими особами, роботодавець має враховувати, що згідно із ч. 6 ст. 24 КЗпП забороняється укладати трудовий договір із громадянином, якому згідно з медичним висновком запропонована робота є протипоказаною за станом здоров’я.

Для підтвердження факту інвалідності роботодавець має зажадати від кандидата на посаду відповідний документ, що містить рекомендації щодо умов і характеру роботи, яку він може виконувати. Відповідно до ст. 7 Закону від 06.10.05 р. № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон № 2961) інвалідність і ступінь утрати здоров’я повнолітніх хворих установлює медико-соціальна експертна комісія (далі – МСЕК) за результатами відповідної експертизи. Документом, що підтверджує інвалідність та містить висновок щодо умов і характеру роботи, є довідка МСЕК, яку видають за формою, затвердженою наказом МОЗ від 30.07.12 р. № 577. Щодо пільг та гарантій для осіб з інвалідністю, які працюють, то відповідно до чинного законодавства, зокрема, їм надано можливість працювати на умовах як повного, так і неповного робочого часу. Крім того, на прохання такої особи роботодавець зобов’язаний установити неповний робочий час та створити інші пільгові умови праці (ст. 172 КЗпП); особі з інвалідністю, направленій на роботу відповідно до рекомендацій МСЕК, не може бути встановлено випробування для прийняття на роботу (ч. 3 ст. 26 КЗпП); понаднормова робота та робота в нічний час допускається лише за згодою особи з інвалідністю за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям, викладеним у довідці МСЕК (ст. 55, 63 КЗпП); працівникам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів (далі – к. д.), а III групи – 26 к. д. відповідно до ст. 6 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки».

У перший рік роботи відпустка повної тривалості може надаватися таким особам (за їхньою заявою) і до закінчення 6 місяців безперервної роботи; працівники з інвалідністю I і II груп мають право на відпустку без збереження зарплати тривалістю до 60 к. д. щорічно; з інвалідністю III групи – до 30 к. д. щорічно; строковий трудовий договір підлягає достроковому розірванню на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором (ст. 39 КЗпП). Також відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону № 875 не допускається відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення з ініціативи адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності, за винятком випадків, коли за висновком МСЕК стан здоров’я такого працівника перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю та безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я особи з інвалідністю.

Відповідно до ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій (далі – установа) установлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо в установі працює від 8 до 25 осіб – у кількості 1 робоче місце. Отже, якщо чисельність штатних працівників досягне 8 осіб, то роботодавець зобов’язаний зареєструватися у Фонді. Закон № 875 визначає, що установи повинні самостійно розрахувати кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу й забезпечити їхнє працевлаштування. Мінпраці рекомендує округлювати до цілого значення кількість робочих місць, отриману в результаті такого розрахунку. Виконанням нормативу робочих місць уважається працевлаштування підприємством відповідної кількості осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (із веденням трудової книжки), а не роботою за сумісництвом. У такому разі не має значення: досягнення (недосягнення) працівником пенсійного віку; установлена тривалість робочого часу (неповний робочий день, неповний робочий тиждень тощо).

Оформлення на роботу особи з інвалідністю починається з подання відповідної заяви, до якої кандидат на посаду додає такі документи: паспорт (інший документ, що посвідчує особу); трудову книжку (якщо це не перше місце роботи); документ про освіту (за потреби); довідку органу ДФС про присвоєння ідентифікаційного номера; довідку МСЕК про присвоєння відповідної групи інвалідності; індивідуальну програму реабілітації, видану МСЕК (роботодавець визначає можливість та умови виконання конкретної роботи особою з інвалідністю). Роботодавець повинен звернути особливу увагу на протипоказання, установлені МСЕК, зокрема, чи не містять вони заборони на виконання роботи, для якої наймається працівник – особа з інвалідністю. Далі видається наказ про прийняття на роботу, з ним ознайомлюють працівника та подають повідомлення до органу ДФС. Якщо особу з інвалідністю направляють на роботу за рекомендаціями МСЕК, то випробування в разі прийняття на роботу їй не встановлюється (ч. 3 ст. 26 КЗпП). Якщо така особа працевлаштовується самостійно, то їй можна встановлювати випробування. Крім того, відповідно до ст. 29 КЗпП працівника з інвалідністю слід ознайомити з внутрішніми документами установи та провести з ним відповідні інструктажі. На підставі наказу про прийняття на роботу: уноситься запис до трудової книжки працівника; заповнюється особова картка працівника за типовою формою № П-2.

Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою № 70, роботодавці, у яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, повинні зареєструватися у відділеннях Фонду за місцем їхньої державної реєстрації. Для реєстрації бюджетні установи подають або надсилають поштою до відділення Фонду копію довідки про включення їх до реєстру неприбуткових установ, яку видано податковим органом. Оригінали документів пред’являють під час подання заяви, а в разі надсилання заяви поштою копії документів засвідчують нотаріально. Згідно з Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їхнього працевлаштування, затвердженим Постановою № 70, Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, у яких вони зареєстровані, за формою, що її затверджено Мінсоцполітики та погоджено із Держстатом. Крім того, роботодавці зобов’язані подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Перевірки Фонду

Територіальні відділення Фонду відповідно до Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою № 70, здійснюють перевірку установ, у яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання роботодавцями вимог ст. 19 і 20 Закону № 875. Предметом таких перевірок є: реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду; подання роботодавцем до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Крім того, за наказом керівника відділу Фонду можуть проводитися планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки. Підставами для позапланових перевірок є, зокрема, інформація відділення Фонду щодо неподання роботодавцем звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за два звітних періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів, або не виправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю в термін до 5 робочих днів із дня отримання повідомлення Фонду. Роботодавець зобов’язаний надавати перевіряючим для ознайомлення та перевірки такі документи: повідомлення про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду; статут або установчий документ; витяг із Реєстру неприбуткових установ та організацій, виданий контролюючим органом за основним місцем обліку неприбуткової організації; штатний розпис; особові картки, трудові книжки осіб з інвалідністю, що перебувають у трудових відносинах із роботодавцем; зведений Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю; звіти з праці (форма № 1-ПВ); копії документів, що підтверджують інвалідність працівників; накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, розірвання трудового договору, про відрядження, про відпустки осіб з інвалідністю тощо; трудові договори (контракти), укладені з особами з інвалідністю (у разі їхнього укладення в письмовій формі); табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості працівників і розрахунково-платіжні відомості (зведені). У разі виявлення фактів невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання звіту про зайнятість і працевлаштування таких осіб уповноважена посадова особа, яка проводила перевірку, складає протокол про адміністративне порушення (форма і Порядок заповнення протоколу затверджено наказом Мінпраці та соцполітики від 14.03.07 р. № 99).

За невиконання встановленого нормативу із працевлаштування осіб з інвалідністю на роботодавця можуть накладатися адміністративно-господарські санкції (далі – АГС), передбачені ч. 1 ст. 20 Закону № 875. Зокрема, роботодавці, у яких середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду такі АГС: для установ із нормативом робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік – за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте такими особами, – у розмірі середньої річної зарплати; для установ, де працює від 8 до 15 осіб – за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте такими особами, – у розмірі половини середньої річної зарплати. Зазначене положення не поширюється на установи, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати АГС тягне за собою нарахування пені в розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення. Порядок сплати пені затверджено наказом Мінпраці та соцполітики від 15.05.07 р. № 223. Сплату АГС та пені роботодавці здійснюють відповідно до закону за рахунок прибутку самостійно, у термін до 15 квітня року, що настає за роком, у якому відбулося порушення нормативу робочих місць. Крім того, за невиконання нормативу встановлено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, який накладають на посадових осіб підприємства та на роботодавця-підприємця в розмірі від 10 до 20 НМДГ (ст. 1881 КУпАП).

У разі відмови у прийнятті на роботу, ненадання роботи за фахом особі з інвалідністю, яку направлено за розподілом після закінчення навчального закладу, або недотримання інших умов трудового договору й законодавства про працю, роботодавець зобов’язаний буде відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 875 відшкодувати такій особі витрати на проїзд до місця роботи та назад до місця проживання, а також витрати на проїзд супроводжуючого (якщо такий потрібен).

Інвалід – це особа зі стійким розладом функцій організму, що під час взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності. Унаслідок цього держава має обов’язок щодо створення умов для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 172 КЗпП на роботодавця покладено обов’язок організувати працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, установити на їхнє прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці. Залучення інвалідів до надурочних робіт та робіт у нічний час без їхньої згоди не допускається (ст. 55, 63 КЗпП).

Якщо працівник-інвалід бажає працювати неповний робочий час, то роботодавець має встановити відповідний графік його робочого часу.

Правила працевлаштування інваліда:

До квоти зараховуються тільки інваліди, для яких це місце роботи є основним. Інваліди, які є зовнішніми сумісниками, у розрахунок квот не входять.

Документом, що підтверджує інвалідність, є висновок МСЕК про групу інвалідності. У ньому визначено види робіт, рекомендовані чи заборонені конкретному співробітнику. Тому не можна працевлаштувати інваліда на роботу, умови якої йому протипоказані.

У працівника-інваліда є право пред’явити його індивідуальну програму реабілітації. Це встановлено ст. 39 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Ця програма зобов’язує роботодавця виділити інваліду спеціально облаштоване робоче місце. За наявності програми та невиконанні її умов при перевірках Держпраці на роботодавця чекатиме штраф.

Інваліду можна відмовити в прийнятті на роботу, якщо його професійні якості не відповідають посаді. Коли інваліда направлено на роботу за рекомендаціями МСЕК, то випробувальний термін при прийнятті на роботу йому не встановлюється (ч. 3 ст. 26 КЗпП). А якщо такий працівник самостійно працевлаштується, то роботодавець може встановити йому випробувальний термін.

Документи для працевлаштування

Прийняття на роботу інваліда оформляється в загальному порядку. Працівник-інвалід подає заяву про прийняття на роботу. Разом із заявою працівник-інвалід подає такі документи для прийняття на роботу:

• паспорт (інший документ, що посвідчує особу);

• трудову книжку;

• документ про освіту (за необхідності);

• копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;

• копію пенсійного посвідчення;

• довідку МСЕК (про присвоєння йому відповідної групи інвалідності). Наразі МСЕК оформлює виписку з акту огляду за формою № 157-1/о;

• індивідуальну програму реабілітації, що видається МСЕК.

Створення робочого місця

За ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» роботодавці зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Тож, якщо індивідуальною програмою реабілітації створення спеціалізованого робочого місця не передбачено, то роботодавець може надати інваліду звичайне робоче місце. Про це вказували фахівці Мінпраці в листі від 06.11.08 р. № 1/6-481/06.

Також це випливає з обов’язків роботодавців при працевлаштуванні інвалідів, зазначених у до п. 4.3 Рекомендацій ВАСУ. Зокрема, за ними роботодавець має:

• виділити та створити робочі місця та працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця;

• створити для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

• забезпечити інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

• надати Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

• звітування до фонду.

Коли можна відмовити в працевлаштуванні.

Відповідно до частини третьої ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відмова в укладенні трудового договору не допускається. Але відмовити можна, коли за висновком МСЕК стан здоров’я працівника перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю та безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру й обсягу загрожує погіршенню здоров’я інваліда.

Для подальшої співпраці натискайте кнопку звернутися, якщо запитань більше немає, закрийте питання натиснувши галочку.

КЗпП України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n263):

"Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках:..

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи,...".

Закон України "Про охорону праці" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#Text):

"Стаття 14. Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці

Працівник зобов'язаний:

дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог...

Стаття 17. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій...

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки...".

"ПОЛОЖЕННЯ про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%...):

"Критерії встановлення інвалідності...

27. Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

До I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені:

нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб;

нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб;

нездатність до орієнтації (дезорієнтація);

нездатність до спілкування;

нездатність контролювати свою поведінку;

значні обмеження здатності до навчання;

нездатність до окремих видів трудової діяльності...".

---

Доброго дня, пане Владиславе! По-перше, немає, не передбачено переліку хвороб, з підстав яких встановлюється певна група інвалідності - таким підставами є критерії встановлення інвалідності. По-друге, як вбачається з питання, І група інвалідності (взагалі інвалідність) Вам не встановлена. По-третє, якщо адміністрацією підприємства буде встановлено невідповідність Вашого стану здоров'я займаній посаді чи робочому місцю, неможливість роботи, то адміністрація має право на звільнення з роботи в порядку наведеного пунту ст.40 КЗпП або переведення на іншу посаду, робоче місце.

Доброго дня, Владислав!

ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ВСТАНОВЛЕНИХ ОБМЕЖЕНЬ, ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ПРОВЕДЕНОЇ МСЕК ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ІНВАЛІДНОСТІ І ГРУПИ.

Для проведення повної і об"єктивної консультації, треба ознайомитися з ДОВІДКОЮ МСЕК ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ІНВАЛІДНОСТІ І ГРУПИ.

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго!