Как защитить себя от сына?

Добрый день Лариса. Надеюсь ниже приведенная информация будет для Вас полезной.

Якщо особа потерпає від домашнього насильства, важливим є розуміння механізму захисту себе та близьких.

По-перше, якщо ситуація несе в собі загрозу та виходить з під контролю, вчиняються побиття особи або погрози, необхідно викликати поліцію за номером 102, або звернутися до відділення поліції у письмовій формі. Під час виклику поліції важливим фактором є виклад повністю справи, якщо є свідки даної події то зазначте їх контактні дані, якщо випадок вчинення насильства в сім’ї не перший, про це також повідомте правоохоронців. Це необхідно для того, щоб правоохоронці надали оцінку ризику загрози життю потерпілій особі.

Якщо під час виклику правоохоронці вважають, що життю потерпілої особи загрожує небезпека, вони можуть винести терміновий заборонний припис, який зобов’язує кривдника негайно залишити житло постраждалої особи, навіть, якщо власником даного житла є кривдник. Дія даного припису не більше 10 днів.

Щоб подовжити даний термін необхідно, щоб потерпіла особа (її представник) звернулися з заявою про винесення обмежувального припису до суду. Дана заява розглядається в порядку окремого провадження, від сплати судового збору заявники звільнені. Виносить на термін від одного місяця до шести.

Заявник повинен довести вчинення домашнього насильства, щоб суд встановив відповідність заявленого обмежувального припису конкретним обставинам справи. Під винесення обмежувального припису суд може застосувати наступні обмеження:

• заборона проживати разом з потерпілою стороною;
• усунення перешкод в користуванні спільним майном (будинком або квартирою);
• обмеження спілкування з потерпілою особою (заборона вести переписку, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв’язку чи третіх осіб);
• заборона наближатися на певну відстань до потерпілої особи (це стосується місця проживання, навчання, роботи тощо);
• заборона розшукувати потерпілу особу;
• заборона вести переписку, телефонні переговори з потерпілим особою або контактувати з ним через інші засоби зв’язку особисто або через третіх осіб.

Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом не пізніше 72 годин після надходження заяви. Неявка кривдника до суду не перешкоджає розгляду справи.

Щоб довести обставини, на які посилаєтеся в заяві, краще звернутися за професійною правовою допомогою. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», суб’єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу є особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Потерпіла особа (її представник), яка бажає скористатися послугами безоплатної вторинної правової допомоги має звернутися до найближчого центру чи бюро з надання безоплатної вторинної правової допомоги (перелік центрів та бюро можна знайти за посиланням: https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/) зі зверненням та документами, які підтверджують її статус. Таким підтвердженням є один з наступних документів:

• витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у якому міститься інформація про вчинення злочину, пов’язаного з насильством;
• талон-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного з насильством, виданий уповноваженим підрозділом органу Національної поліції, за формою, затвердженою МВС;
• копія протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
• копія постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з насильством;
• копія заяви до суду про видачу або продовження обмежувального припису стосовно кривдника;
• рішення суду про видачу або продовження обмежувального припису стосовно кривдника;
• копія винесеного працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції термінового заборонного припису;
• направлення постраждалих осіб до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, складене за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

У такому випадку особа отримає послуги адвоката – безоплатно.

Відповідно до ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, кривдник може понести адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від десяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

До кривдника також може бути застосована кримінальна відповідальність, передбачена ст. 126-1 Кримінального кодексу України у вигляді громадських робіт на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Спеціальним заходом впливу до кривдника є програма для кривдників, яка складається з комплексу заходів, спрямованих на зміну насильницької поведінки кривдника. Термін програми – від 3 місяців до року. У випадку не виконання приписів програми або її не проходження, особу можуть притягнути до кримінальної відповідальності.

Якщо ви потребуєте консультації або роз’яснення з питань домашнього насильства Ви можете звернутися за наступними номерами:

• 102 – Національна поліція України;
• 0 800 213 103 – контакт-центр системи надання безоплатної правової допомоги;
• 0 800 500 335 або 116 123 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України) – Національна «гаряча лінія» з питань протидії насильству та захисту прав дитини;
• 0 800 500 005, або з мобільного 116-123 (цілодобово) – Національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації;
• 1547 – Державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству.

https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/domashnye...

Возможности уйти с квартиры и жить отдельно у Вас нет? Может стоит переехать к дочери или воспользоваться эвакуацией и переехать? Сейчас к сожалению гос.структуры не работают и обратится к примеру в органы опеки и попечительства неполучится. Если поступают угрозы, то лучше незамедлительно подать заявление в полицию и в случае скандалов и угроз вызывать полицию.

Добрий день, Лариса!

Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному та психічному здоров’ю.

Законодавство України у сфері протидії домашньому насильству закріплює чотири форми такого насильства: фізичне, сексуальне, психологічне, економічне.

Прояви фізичного насильства:

• ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання;

• незаконне позбавлення волі; нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень;

• залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані тощо.

Законом встановлено, що до кривдника (особи що вчинила домашнє насильство у будь-якій формі) суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству може бути встановлено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству.

До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:

1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника (виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України);

2) обмежувальний припис стосовно кривдника (видається судом);

3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи (здійснюється уповноваженими підрозділами органу Національної поліції України);

4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників (відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування).

Психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров’я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин (абзац четвертий статті 1 Закону України " Про психіатричну допомогу").

З метою з'ясування наявності чи відсутності в особи психічного розладу (розлад психічної діяльності, визнаний таким згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті), потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання проводиться психіатричний огляд (далі - огляд).

I. Наявність усвідомленої письмової згоди або прохання:

1. особи, яка досягла 14 років;
2. батьків чи іншого законного представника – щодо особи віком до 14 років (малолітня особа);
3. законного представника – щодо особи, визнаної недієздатною, якщо така особа за своїм станом здоров’я не здатна висловити прохання або надати усвідомлену письмову згоду.

II. Відсутність згоди або прохання:

1. за рішенням (згодою) органів опіки та піклування щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи), яке ухвалюється не пізніше 24 годин з моменту звернення іншого законного представника зазначеної особи до цього органу (може бути оскаржено до суду);
2. одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:

• вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або
• неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або
• завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги (частина третя статті 11 Закону України " Про психіатричну допомогу").

• Лікар - психіатр - у випадку відсутності усвідомленої згоди особи або згоди її законного представника за письмовою заявою родичів особи, яка підлягає огляду, лікаря, який має будь-яку медичну спеціальність, іншої особи, яка містить відомості, що обґрунтовують необхідність огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра. Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття відповідного рішення.

• Лікар – психіатр (самостійно з негайним проведенням огляду) - у невідкладних випадках, коли за одержаними відомостями, що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, заява про психіатричний огляд особи може бути усною.

• Суд – у випадках, коли відсутні дані, що свідчать про наявність обставин, передбачених абзацами другим та третім частини третьої статті 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» (випадки прийняття рішення лікарем-психіатром), заява повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність проведення такого огляду. Лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення огляду особи в примусовому порядку та додає до неї висновок, який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали.

Згідно з частиною першою статті 341 Цивільного процесуального кодексу України заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до суду:

• про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги - протягом 24 годин;
• про психіатричний огляд - протягом трьох днів;
• про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації - протягом десяти днів.

Справи про проведення психіатричного огляду або надання амбулаторної психіатричної допомоги (її продовження в примусовому порядку), про госпіталізацію особи до психіатричного закладу (її продовження) розглядаються в порядку окремого провадження (Глава 10 Розділу IV Цивільного процесуального кодексу України).

За подання заяви про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку судовий збір не справляється (пункт 11 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір").

1. Заява про проведення психіатричного огляду / надання амбулаторної психіатричної допомоги (її продовження в примусовому порядку) / госпіталізацію особи до психіатричного закладу (її продовження), в якій зазначаються підстави для надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;
2. висновок лікаря-психіатра (у випадку подання заяви про проведення психіатричного огляду або надання амбулаторної психіатричної допомоги);
3. висновок комісії лікарів-психіатрів (у випадку подання заяви про продовження амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження).

Відповідно до частини четвертої статті 340 Цивільного процесуального кодексу України у випадках, коли відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів, психіатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку протягом 24 годин.

Частиною другою статті 341 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, (з урахуванням стану здоров'я особи, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного закладу, в якому перебуває така особа) з обов'язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, щодо якої розглядаються питання, пов'язані з наданням психіатричної допомоги.

З урахуванням стану здоров’я особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина третя статті 341Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 342 Цивільного процесуального кодексу України рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Відповідно до статті 17 Закону України " Про психіатричну допомогу" перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію. Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з часу госпіталізації з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.

В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

Виписка з психіатричного закладу здійснюється у разі завершення обстеження чи експертизи психічного стану особи або видужання особи чи такої зміни стану її психічного здоров'я, що не потребує подальшого лікування в стаціонарних умовах. Виписка особи, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, здійснюється за рішенням комісії лікарів-психіатрів або за рішенням суду про відмову в продовженні такої госпіталізації (стаття 18 Закону України "Про психіатричну допомогу").

Всього доброго!

Добрый день.

Описанная Вами ситуация содержит признаки домашнего насилия в семье, а именно психического насилия со стороны родственников мужа, за которое предусмотрена не только гражданско-правовая, но и административная и уголовная ответственность.

Обидчик, который нарушил требования специальных мероприятий по противодействию домашнему насилию, несет ответственность в соответствии с законом (ст.29 Закона Украины «О предотвращении и противодействии домашнему насилию»). Статьей 15 Закона Украины «О предупреждении насилия в семье» установлено, что члены семьи, совершивших насилие в семье, несут уголовную, административную или гражданско-правовую ответственность в соответствии с законом.

Согласно ст. 30 указанного закона, лицо имеет право на возмещение материального вреда, причиненного вследствие домашнего насилия, моральный вред возмещаетя независимо от материального ущерба, который подлежит возмещению, и не связан с его размером. Порядок возмещения материального ущерба и морального вреда, причиненных вследствие домашнего насилия, определяется Гражданским кодексом Украины и другими законодательными актами.

Необходимыми элементами состава гражданского правонарушения, как основания деликтной ответственности является вред, противоправное поведение, причинная связь между вредом и противоправным поведением виновного лица, что Вам следует обосновать и доказать при обращении в суд с иском о возмещении морального вреда. Согласно общих оснований гражданско-правовой ответственности обязательному выяснению судом при решении спора о возмещении морального (неимущественного) вреда подлежат: наличие такого вреда, противоправность деяния ее причинителя, наличие причинной связи между вредом и противоправным деянием причинителя и вины последнего в ее нанесении.

Простыми словами, обращаясь в суд с иском о возмещении морального вреда, Вам следует обосновать, а также подтвердить доказательствами, противоправность действий родственников мужа (а именно насилие в семье с их стороны), указать какой вред был нанесен такими деяниями, а также доказать причинно-следственную связь между их действиями и причиненным Вам вредом.

Такими доказательствами могут быть постановления о привлечении к административной ответственности за совершение административного правонарушения, предусмотренного ст.173-2 ч.1 КоАП Украины, то есть, за совершение насилия в семье - умышленного совершения действий психологического или физического характера в отношении члена своей семьи; высновки инспекторов полиции о рассмотрении Ваших сообщений о домашнем насилии касательно Вас; свидетельские показания и прочее.

Следует также обратиться с соответствующим заявлением в Службу по делам детей, просить провести обследование условий проживаний ребенка, а также провести беседу с сожителями с целью предотвращения их негативного поведения в отношении ребенка. Заключения, акты, полученные в результате рассмотрения Вашего заявления, также будут служить доказательствами в суде.

Определяя размер возмещения морального вреда, Вам также необходимо будет предоставить суду надлежащие, допустимые и достаточные доказательства характера, объема и глубины страданий (физических, душевных, психических), которые Вы понесли в результате домашнего насилия, подтвердить как отразилось это на Вашем эмоциональном состоянии, а также состоянии ребенка, и к каким последствиям это привело. Вы должны будете также указать, из каких соображений исходите, определяя размер ущерба, предоставить доказательства о том, как отразилось на Вашем здоровье и здоровье ребенка домашнее насилие со стороны родственников мужа, указать, как привело домашнее насилие к вынужденным изменениям в Ваших жизненных и производственных отношениях, каким образом это отразилось на чести, достоинстве, деловой репутации и престижа (то есть предоставить доказательства потери работы, в Вашем случае) и в чем именно это заключается, можно также указать необходимое время и усилия, необходимые для восстановления предыдущего состояния, возможные ухудшения способностей или лишения возможности их реализации в результате противоправных действий со стороны причинителей вреда.

Собрать необходимо также справки, назначения врачей, выписки из медицинской карты, свидетельствующие об обращении за медицинской помощью из-за перенесенного стресса, а также назначенного лечения, квитанции, чеки о покупке необходимых медикаментов.

Для составления искового заявления необходимо обратиться к адвокату, он также окажет помощь в сборе необходимой доказательственной базы.

Во многих населенных пунктах действуют кризисные центры, куда могут обращаться люди, ставшие жертвами домашнего насилия (адреса можно найти в интернете). В центрах возможно временное пребывание женщин с несовершеннолетними детьми, а также оказываются консультационные услуги юрисконсультом, психологом, психотерапевтом.

Вы можете обратиться также в Центр предоставления бесплатной правовой помощи (адрес центра в вашем городе можно найти тут :

https://minjust.gov.ua/news/info/adresi-tsentriv-z...

, во многих из них есть специализированные юристы по проблемам домашнего насилия, вся информация и контакты социальных служб о том куда нужно обращаться за дополнительной помощью.

В соответствии с Законом Украины «О бесплатной правовой помощи» (ст.ст.13,14) Вы имеете право на предоставление бесплатной вторичной правовой помощи (то есть и представительство Ваших инв суде, и составление процессуальных документов будет осуществляться адвокатом бесплатно).

На данный момент рекомендую, найти возможность переехать к дочери в другое место или же подать заявление в полицию вызвав спец группу по урегулированию ситуаций с домашним насилеем , по завершении военного положения , обратитесь в департамент соц защиты , для контроля над сторонами конфликта.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Ви можете здійснити оплатуюристу, натиснувши "галочку зеленого кольору під фото обраного юриста", з залишенням відзиву, а також додатково: у разі наявності можливості у графі: "Віддячити".

Під час воєнного стану це дуже актуально.

Доброго Дня

Щодо Вашого питання вважаю доцільніше звернутися за допомогою

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству » від 07.12.2017 р. № 2229-VIII, домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

термінового заборонного припису, який виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення;

обмежувального припису стосовно кривдника, який встановлюється у судовому порядку.

Домашнє насильство можна уникнути, якщо жертва не буде мовчати!

Звернутися за допомогою

звернутися до поліції 102 та повідомити про факт насильства. Співробітники поліції «по гарячих слідах» повинні виїхати на виклик, зафіксувати факт домашнього насильства;

зателефонувати на Урядовий контактний центр 15-47, де цілодобово надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям;

зателефонувати до безкоштовного номеру системи БПД 0 800-213-103 або звернутися до місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або бюро правової допомоги;

зателефонувати до національної «гарячої лінії» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-335 або 116-123 (короткий номер з мобільного).

Успіхів