Розлучення, поділ майна

Вітаю!

Якщо майно куплене у шлюбі, то відповідно на нього поширується правовий режим майна спільної сумісної власності.

Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя

1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ВИСНОВОК:

ВИ БУДЕТЕ ПРЕТЕНДУВАТИ НА МАЙНА В ТАКІЙ ЖЕ ДОЛІ, ЯК І ВАШ ЧОЛОВІК.

МАЙНО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПІДЛЯГАЄ ПОДІЛУ У РІВНИХ ЧАСТКАХ

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО! ЯКЩО Є ПИТАННЯ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ!

Вітаю!

Ви маєте право мінімум на 50 % майна, придбаного або набутого в шлюбі.

Якщо після розлучення дитина буде проживати з вами, то суд може виділити вам більше, ніж 50 % від спільного майна.

Сімейний кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text

Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

{Частина друга статті 70 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2037-VIII від 17.05.2017}

3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Слід наголосити, що поділ майна не здійснюється автоматично. Необхідно подавати окремий позов про поділ майна подружжя!

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Якщо залишились питання - звертайтесь!

Доброго дня Яно.

З ваших слів будинок та авто придбане під час шлюбу, тому вони є об"єктами спільної сумісної власності подружжя і мають ділитися між подружжям порівну. Також Ви за домовленістю з чоловіком можете укласти угоду відповідно до статті 190 Сімейного кодексу України. А саме: Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. Тоді порівну суд поділить тільки автомобіль.

Доброго дня, Яна!

Все, що придбано в шлюбі - є спільною сумісною власністю подружжя.Незалежно від того, прописані ви в квартирі чи ні. Незалежно від того- на вас авто записано чи на чоловіка.

Тому ваше право чи рівна частка в спільному набутомі майні.

При цьому зверніть увагу, що наявність дитини на поділ не впливає (майже, є окремі випадки і залежать від майна, обставин тощо).

І окремо зазначив би, що поділ майна вне судовому порядку - збереже вам обидва і гроші, і час, і навіть майно. Якщо є можливість досягти мирової згоди- варто скористатись.

Телефонуйте, якщо будуть питання.

Доброго дня!

Підкажіть будь ласка в разі розлучення що залишиться мені з дитиною?на що я можу претендувати? - Ви можете претендувати на половину всього майна, набутого в шлюбі, та яке не має статусу особистої приватної власності одного з подружжя.

Сімейний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text):

Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

ОЗНАЙОМТЕСЯ:

1) https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%B...

2) https://lawportal.com.ua/podil-majna-podruzhzhya-p...

3) https://biz.ligazakon.net/news/203127_yake-mayno-n...

Якщо виникнуть додаткові питання, звертайтеся через кнопку "Звернутися" біля фото (при зверненні вказуйте свою e-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися).

ВСЬОГО ДОБРОГО!

Добрий день, Яна!

Відповідно до статті 109 СК, подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Згідно зі статтею 110 СК, позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

Позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Чоловік, дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою. Крім цього, чоловік, дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

Відповідно до статті 112 СК, суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інте­ресам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Слід зауважити, що відповідно до статті 68 СК розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ).

Поділ спільного майна подружжя є складним питанням та таким, яке має багато нюансів при розгляді цієї категорії справ. Враховуючи, що в питанні зазначено, що за час шлюбу було придбано подружжям тільки квартиру та автомобіль, розглянемо це питання.

Законодавство України встановлює різний правовий режим майна подружжя, залежно від того, набуте воно ними до шлюбу чи після реєстрації шлюбу, чи існує між ними договірний режим майна, відповідно до підстав набуття майна — все це має значення при вирішенні поділу майна подружжя. Сімейне законодавство надає право подружжю на поділ належного йому майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності, як за взаємною згодою під час шлюбу, так і при розірванні шлюбу та після розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 60 СК, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною 1 статті 69 СК, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ майна може бути проведений в добровільному порядку, шляхом укладання нотаріально посвідченої угоди, а також примусово — шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди — виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Якщо шлюбним договором змінено передбачений законом режим спільної сумісної власності, то при розгляді спору про поділ майна подружжя суду необхідно виходити з умов такого договору. При цьому слід мати на увазі, що в силу ч. 4 ст. 93, ч. 1 ст. 103 СК положення шлюбного договору, що ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище, порушують його права та інтереси, на вимогу такої сторони за рішенням суду можуть бути визнані недійсними з підстав, установлених ЦКУ.

Добровільний порядок поділу майна подружжя застосовується, якщо подружжя домовилося щодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшло згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток. Частиною 2 статті 69 Сімейного кодексу України зазначено, що договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 за №435-IV із змінами та доповненнями) (далі — ЦКУ) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, ця норма також поширюється на правочини за участю подружжя.

Слід зауважити, що спеціальних вимог щодо форми договору про поділ майна подружжя, об’єктом якого є рухомі речі, в сімейному законодавстві не існує, слід керуватися загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину (усна, письмова (електронна), які передбачені статтями 205-208 ЦКУ. На вимогу, зокрема фізичної особи, будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений (ч.4 ст.209 ЦКУ).

У разі, якщо подружжю не вдається вирішити питання щодо поділу майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, в добровільному порядку, то даний спір розглядається у судовому порядку.

В судовому порядку поділ спільного майна подружжя відбувається у позовному провадженні шляхом подання одним із подружжя позовної заяви з відповідними вимогами до іншого з подружжя.

Пунктом 23 ППВСУ від 21.12.2007. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК), ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя зокрема можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд визначає розмір часток чоловіка та дружини в праві на майно та здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток. Згідно з ч.1 ст. 70 СК, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч.1 ст. 60 СК).

Крім цього, слід зауважити, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї (ч.2 ст.70 СК).

Також слід звернути увагу, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч.3 ст.70 СК).

У разі, коли судом було визначено частки кожного з подружжя в праві на майно, здійснюється поділ майна подружжя відповідно до цих часток, які належать кожному з них.

Згідно з ч.1 ст. 71 СК, суд може винести рішення щодо поділу майна в натурі, цей спосіб можна застосувати щодо подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення (ст. 183 ЦКУ).

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (п.25 ППВСУ від 21.12.2007. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя»). За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦКУ, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦКУ) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

В разі неподільності речі, згідно з ч. 2 ст. 71 СК України, вона присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України, присудження іншому грошової компенсації, замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦКУ (виділ із частки майна, що є у спільній частковій власності — ст. 364 ЦКУ, припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників — ст. 365 ЦКУ). При цьому розмір грошової чи іншої матеріальної компенсації визначається вартістю частки (ч. 2 ст. 364 ЦКУ).

Отже, якщо неподільна річ (наприклад, житловий будинок) не може бути реально поділена між подружжям, що, як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згоден отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію, попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні і залишає майно у їх спільній власності.

Звертаю увагу, що в процесі поділу спільного майна подружжя, крім майна, яке було набуте під час шлюбу подружжям, враховуються також боргові зобов’язання подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Слід зауважити й те, що відповідно до ч.2 статті 72 Сімейного кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Однак слід звернути увагу на те, що позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Розірвання шлюбу не породжує наслідків поділу майна, подружжя користується майном за згодою.

Розірвання шлюбу, а шлюб вважається розірваним з моменту набрання рішенням законної сили, не є відправним моментом для перебігу строку позовної давності, якщо при цьому не порушуються їх права на користування майном. Однак розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється по взаємній згоді колишнім із подружжя відповідно до положень ЦК України, оскільки в даному випадку презумпція згоди одного з подружжя на укладення іншим договору, вже не діє.

При наявності запитань звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

Всього доброго!

Доброго дня, Яна!

Згідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, де йдеться про підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя

2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя".

Якщо подружжя не дійшло згоди щодо розміру належних їм часток або способу поділу спільного майна, то спір вирішується у судовому порядку. Питання це складне. При поділі майна суду в першу чергу необхідно визначити його предмет, тобто те майно подружжя, яке підлягає поділу. При поділі майна подружжя мають враховуватися три категорії спільної власності:

а) речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності;

б) кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо);

в) боргові зобов’язання подружжя (зобов’язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов’язане повернути борг, повернути або передати річ тощо).

Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, які належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов’язань.

якщо конкретно, то той факт, що будинок та авто придбані під час шлюбу дає вам серйозні щанси на отримання половини. Що стосується дитини, то за відсутністю вмотивованих обвинувачень проти вас як мами (судимості, відсутність коштів та постійного місця проживання, докази вашого небажання виховувати дитину тощо), суд залишить дитину з вами. Вдачи! )))

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

Ви маєте право на 50% від всього майна , що набуто в шлюбі навіть якщо не проживаєте в ньому.

Суд визначить частку вашого майна у її грошовому значенні і чоловік має виплатити вам ваші частки згідно рішення суду на ваш рахунок, або залишити у вашій частковій власності , так як є дитина , якщо у чоловіка є інше житло суд може залишити будинок вам , проте призначить компенсацію для чоловіка грошима.

Такоє маєтеправо призначити аліменти на дитину , у цьому ж позові , або окремо.

Згідно Сімейного Кодексу Украііни ст. 70 . Майно, яке набуте за час шлюбу, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Такими поважними причинами можуть бути, наприклад, навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:

• майно, набуте за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
• доходи, отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші);
• речі придбані для одного із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).

Якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, або якщо один із подружжя своєю працею чи коштами брав участь в утриманні майна, управлінні цим майном чи догляді за ним, то таке майно або дохід, одержаний від цього майна, у разі спору можуть бути визнані за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності.

Увага! Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Яке майно є особистою приватною власністю дружини, чоловіка:

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

• майно, набуте до шлюбу;

• майно, набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте за час шлюбу за кошти, які належали їй чи йому особисто;
• житло, набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації;
• земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації;
• речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
• премії, нагороди, які вона, він одержала за особисті заслуги (суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню);
• кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала та відшкодування завданої моральної шкоди;
• страхові суми за обов'язковим чи добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю кожного з подружжя;
• майно, набуте за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (за рішенням суду);
• якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, які належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю;
• якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Як провести розділ майна добровільно:

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою, уклавши договір про поділ майна або договір про виділ майна зі складу майна подружжя.

Договір про поділ чи виділ нерухомого майна підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Який порядок поділу майна через суд:

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Для отримання компенсації необхідно подати суду документи: чеки, накладні, договори на замовлення робіт , послуг, які підтверджують , що сааме Ви понесли витрати на ремонт спільного майна , або істотне його покращення.

У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею/ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

До якого суду звертатися і скільки це коштує:

Справи щодо поділу спільного майна подружжя розглядаються місцевими загальними судами в порядку позовного провадження за місцем розташування майна або його основної частини (якщо це стосується нерухомого майна) або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача (якщо стосується поділу рухомого майна).

Слід відзначити, що до вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, позовна давність не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у 3 роки, яка обчислюється від дня, коли один зі співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

При поданні позову сплачується судовий збір, який визначається виходячи із вартості майна, яке підлягає поділу – 1% вартості. Однак судовий збір не може бути менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та більшим за 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ставок судового збору застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Розмір вказаного прожиткового мінімуму на 01 січня 2021 року становить 2 179 гривні.

особливі випадки:

Під час поділу майна важливу роль відіграє багато різних нюансів, які індивідуальні для кожного окремо взятого подружжя. Це можуть бути і питання поділу боргових зобов’язань, і питання поділу майна між подружжям у випадках, коли один із них (або обидва) є фізичними особами – підприємцями, або ж серед майна є недобудоване майно.

Наразі можливо подати заяву через систему електронного судочинства, https://www.kmu.gov.ua/service/elektronnij-sud та контакти для листування бажано з електронними поштами.

з 24 лютого триває режим воєнного стану,згідно Указу Президента № 64/2022 , тому всі процесуальні строки призупинені , після завершення воєнного стану , строки будуть поновлені та суд викличе вас.

Якщо активні бойові дії триватимуть надалі, то судові засідання перенесуть на той час , коли воєнний стан скасує Президент України окремим указом.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

---

Ви можете здійснити оплату юристу, натиснувши "галочку зеленого кольору під фото обраного юриста", з залишенням відзиву, а також додатково: у разі наявності можливості у графі: "Віддячити".

Під час воєнного стану це дуже актуально.

Доброго Дня

Щодо Вашого питання

Нажаль зарез процес розлучення затягнеться проте

Частина 1 статті 60 Сімейного кодексу України говорить, що: майно набуте подружжям за час шлюбу належить ДРУЖИНІ ТА ЧОЛОВІКОВІ на праві спільної сумісної власності.

Отже, майно подружжя є лише власністю їх двох, і не ділиться на дітей.

Водночас, закон таки захищає інтереси дітей при поділі майна подружжя, так в статті 70 Сімейного кодексу України встановлено, що суд при поділі спільного майна подружжя МОЖЕ (але не обов‘язково) збільшити частку чоловіка/дружини в майні, якщо з ним/нею проживають діти, за умови якщо розмір аліментів які вони одержують недостатній для забезпечення їхнього розвитку.

Хоча і законом не передбачено поділу майна і для дитини, потрібно пам’ятати: надавати дітям утримання до повноліття та забезпечувати дітей користуванням майном, необхідного для їх розвитку та виховання – є обов‘язком обох батьків.

Є ряд виключень, коли майно не є спільною сумісною власністю. Ст. 73 СКУ говорить, що особистою приватною власністю одного із подружжя є майно, набуте до шлюбу; якщо чоловік чи дружина набули майно вже під час шлюбу, але на підставі договору дарування чи в порядку спадкування; якщо майно придбане за кошти, що належали виключно йому/їй; та у разі, якщо житло набуте шляхом безкоштовної приватизації від держави.

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням житлових прав і охоронюваних законом інтересів стосовно дітей.

Якщо особа добровільно не бажає звільняти житлове приміщення, зняття з реєстрації місця проживання та виселення з житлового приміщення відбувається тільки в судовому порядку (ч. 1 ст. 109 ЖК України). Частиною 3 ст.9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Якщо майно дружини чи чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 62 СК України).

Автомобіль є неподільною річчю, тому, згідно ч.2 ст. 71 СК України, він буде присуджений одному з подружжя за умови, що вони не домовилися про інше вирішення питання.

Як правило, автомобіль присуджується тому з подружжя, який ним користувався під час шлюбу, хоча можливо інші шляхи вирішення питання, наприклад, продаж автомобіля та поділ грошей між подружжям, на чому й рекомендую наполягати.

Успіхів