Задайте вопрос юристу

835 юриста готовы ответить сейчас

Ответ за ~15 минут

Задать вопрос на сайте

Миграционное право, 14 сентября 2022, вопрос №72957 150₴

Оновлення по податковому резидентсву в ЄС + Тимчасовий прихисток у декількох країнах ЄС

Привіт!
В мене є два питання.
1. Який зараз статус у країнах ЕС по податковому законодавству (по Польщі знаю що можна платити в Україну)?
Читала на Доу.юа що наче можна формувати виписки та інші документи що доводять що ти податковий резидент України.
Чи можна жити більше півроку в Німеччині та інших країнах та платити податки в Україну ? чи можна якось законно відстояти можливість платити податки саме в Україну?
Яка різниця між ФОП 3 група при цьому та фізичною особою працевлаштованою в Україні? Я - фіз особа
Чоловік ФОП
Що нам треба знати? вибираємо саме країну для прихистку. чи варто орієнтуватись на розмір податків чи іх можна якось обійти?

2. Чи можна оформити тимчасовий прихисток у Польші ,отримувати медичну допомогу, першу фінансову, а потім, якщо передумаємо, оформитись, наприклад в Іспанії (теж тимчасовий прихисток) ?
чи можна так ?

я розумію. що фінансову допомогу можна отримати лише в одній країні ЄС, а як щодо медицини і права перебування? чи можна буде потім змінити країну на іншу з ЄС будуть вони надавати мед допомогу й тд?

Ответы юристов (2)

    Айвазян Юрий Климентьевич
    100%
    Айвазян Юрий Климентьевич год назад

    Адвокат, г. Николаев, 32 года опыта

    Общаться в чате

    Доброго дня, Ольга!

    Тривале перебування в іноземній країні може зробити Вас її податковим резидентом. У більшості випадків це означає, що ця країна захоче оподаткувати весь ваш дохід, де б ви його не отримали: в цій країні або в будь-якій іншій (зокрема в Україні). Тут перш за все треба потурбуватись про те, щоби уникнути подвійного оподаткування!

    Але давайте по порядку:

    Питання перше: хто такий податковий резидент?

    Податковий кодекс України надає наступне визначення цьому терміну: фізична особа-резидент — це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

    Також ПКУ передбачено, що фізична особа вважається податковим резидентом України, якщо вона:

    має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні;

    має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні;

    якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року, у разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав;

    якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

    Питання друге: після якого терміну перебування у країні можна стати її резидентом?

    Багато країн орієнтуються на термін 183 дні. Тобто, якщо особа перебуває в країні більше 183 днів, вона стаєте її податковим резидентом. Однак деякі країни застосовують більш складні тести. У Великобританії враховується кількість зв’язків з країною (житло, сім'я, робота тощо). Чим більше їх, тим менше днів потрібно перебувати в країні, щоб стати її резидентом.

    Наразі немає офіційної інформації чи буде братися до уваги вимушеність перебування українців у інших країнах унаслідок війни в Україні. Два роки тому світ стикався з подібною проблемою, коли багато людей були змушені залишатись за кордоном у зв’язку з пандемією COVID-19. Тоді деякі країни визнали, що час вимушеного перебування не повинен враховуватися при обчисленні строків, достатніх для набуття статусу податкового резидента. Тому, ймовірно, цей чинник може бути взято до уваги.

    Питання третє: як залишитися податковим резидентом України, проживаючи у іншій країні?

    Щоб продовжувати платити податки в Україну, перебуваючи за кордоном, потрібно залишатися податковим резидентом України.

    Визначення статусу податкового резидента регулюється не тільки ПКУ, але і чинними в Україні міжнародними конвенціями про уникнення подвійного оподаткування. Згідно з п. 3.2 ПКУ, міжнародні конвенції про уникнення подвійного оподаткування мають перевагу над чинним законодавством України. Отже, спочатку треба ознайомитися з правилами, які визначені у відповідній конвенції про уникнення подвійного оподаткування з тією країною, де ви зупинилися та отримали право на тимчасовий захист.

    У Вашому випадку це Конвенція між Урядом України і Урядом тої держав, де Ви будете перебувати про усунення подвійногооподаткування та запобігання податковим ухиленнямстосовноподатків на доход і на приріст вартості майна, і з нею можна ознайомитись тут:

    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/826_648#Text

    Більшість конвенцій про уникнення подвійного оподаткування розроблені за модельною конвенцією ОЕСР та мають подібні правила. Статтею 4 «Резиденція» конвенцій передбачено:

    «…якщо фізична особа звичайно проживає в обох державах, вона вважається резидентом тієї держави, громадянином якої вона є…»

    (порівняйте з подібним дописом в угоді будь-якої країни ЄС, наприклад Німеччини: «(a) особа вважається резидентом ДоговірноїДержави,девона має усвоємурозпорядженніпостійнежитло;якщовонамаєу своєму розпорядженні постійне житло в обох ДоговірнихДержавах, вона вважається резидентом тієї ДоговірноїДержави,де вонамає найбільштісніособистійекономічнізв'язки(центр життєвих інтересів);»)

    Але є і різниці!

    В більшості випадків «якщо неможливо чітко визначити, податковим резидентом якої країни є фізична особа, компетентні органи обох держав вирішують питання оподаткування такого резидента за взаємною згодою (це вирішується між ДПС України та податковим органом країни перебування особи);»

    В угоді з Німеччиною цей же самий пункт записаний інакше:

    «(b) у разі,коли Договірна Держава,в якій особа маєцентр

    життєвихінтересів,неможе бути визначена або коли вона не має

    постійного житла в жодній зДоговірнихДержав,вонавважається

    резидентом тієї Договірної Держави, де вона звичайно проживає;»

    Україні недостатньо перебувати за межами країни понад 183 дні, щоб втратити податкове резидентство. Більшість людей, які вимушено виїхали за кордон внаслідок війни, не оформлювали виїзд на постійне місце проживання, а отже формально надалі проживають та вважаються резидентами в Україні.

    З точки зору українського законодавства, українці мають право самостійно визначити основне місце проживання на території України та залишитися податковим резидентом України. Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

    Беззаперечно податковим резидентом України є фізична особа підприємець, яка:

    зареєстрована приватним підприємцем в Україні;

    отримує доходи від здійснення своєї підприємницької діяльності на відкриті рахунки в банківських установах України для ведення підприємницької діяльності;

    декларує та сплачує податки в Україні.

    При цьому, якщо особа зареєстрована як ФОП в Україні, це не заважає їй бути резидентом також і в іншій країні.

    Щоб отримати підтвердження статусу податкового резидента України, українці мають право:

    звернутися до ДПС України із запитом та протягом 10-ти робочих днів отримати довідку — підтвердження статусу податкового резидента України;

    звернутися до податкових органів за місцем своєї реєстрації із запитом про надання довідки — підтвердження статусу податкового резидента фізичної особи — приватного підприємця. Станом на березень 2022 така довідка була доступна лише у паперовому форматі (для ФОП).

    Тепер щодо ризику подвійного оподаткування українського підприємця за кордоном:

    Саме у такому випадку на допомогу можуть прийти угода про уникнення подвійного оподаткування (у тому числі з Німеччині). Угоди з різними країнами можуть відрізнятися, а також вони застосовують досить суб'єктивні критерії, які можуть по-різному тлумачитись в різних державах. Застосування угоди — це завжди індивідуальний випадок, який залежить від конкретних обставин і того, наскільки розвиненою є юрисдикція.

    Важливо те, що податкові обов’язки в новій країні можуть виникнути навіть якщо особа не стає резидентом. Наприклад, це можливо у наступних випадках:

    Особа надає послуги як незалежний підрядник чи консультант або підприємець і продовжує отримувати дохід від замовників. Тобто, якщо людина надає послуги, фізично знаходячись в іншій країні, ця країна може оподатковувати її підприємницькі доходи. Правило «183 днів» у такому разі не діє. Окрім того, на особу може бути покладено обов’язок реєстрації для цілей ПДВ в тій країні та нарахування такого ПДВ та інших реєстрацій. У тому числі це стосується ФОПів, які за кордоном продовжили займатися консультаційною або IT-діяльністю. В Україні їм потрібно сплачувати єдиний податок, а за кордоном існують інші податки.

    Особа є директором компанії. Якщо особа є директором компанії, яка є іноземною по відношенню до нової країни перебування, і продовжує виконувати свої функції, вона може утворити для цієї компанії постійне представництво чи то взагалі створити умови для визнання податковим резидентом країни перебування не лише себе, а й компанії. Це дасть змогу країні перебування оподаткувати прибуток компанії.

    Особа працює у шоу-бізнесі, спорті або сфері розваг. Це специфічна сфера, яка має власні особливості з точки зору податкового структурування. Якщо особа виступає за межами України, то дохід від виступів може оподатковуватися в країні, де проводяться заходи. Особи, що працюють у цій сфері, можуть бути особисто зобов’язані задекларувати дохід і сплатити податок.

    Якщо особа є власником бізнесу, до неї можуть застосовувати місцеві правила КІК (коли країна оподатковує нерозподілений прибуток іноземних компаній, власником яких є резидент цієї країни). Це стосується, у тому числі, осіб, які тимчасово не мають доходів, але володіють значними частками в юридичних особах, які є іноземними по відношенню до країни тимчасового перебування. Тож якщо ви є власником бізнесу, варто завчасно дізнатися, чи існують правила КІК у країні, в якій ви стаєте резидентом, та чи впливають вони на вас.

    ВАЖЛИВЕ УТОЧНЕННЯ! Закордонні рахунки громадян України — це власні банківські рахунки фізичних осіб, а не приватних підприємців, тому отримання доходів на закордонні рахунки слід розглядати як іноземні доходи фізичної особи (не приватного підприємця) та оподатковуватимуться вони залежно від того, податковим резидентом якої країни ви є.

    Також у деяких країнах (доречи, у ВБ також!), якщо у особи є великі активи, вони можуть оподатковуватися податком на статки. Податки на статки можуть застосовуватися як до резидентів (на вартість активів по всьому світу), так і до нерезидентів (на вартість активів, розташованих в цій країні). Переважно це стосується заможних громадян, вартість активів яких перевищує певну межу.

    ВИСНОВОК, В ЯКОМУ ЗАЛИШАЄТЬСЯ НА ЖАЛЬ БАГАТО ПИТАНЬ:

    Щоби правильно звітувати про доходи ФОП перед українськими податковими органами, треба враховувати багато додаткових чинників, які у Вашому питанні не зазначені. Наприклад, багато що залежить від того, на якій території Ви плануєте проводити свій бізнес: це тільки країна ЄС, Україна чи ця територія включає і першу, і другу країну? Не зрозуміло також у зв’язку з цим же, нащо Вам переганяти гроші з рахунку LTD на рахунок ФОП? В такий спосіб Ви точно наражаєте себе на подвійне оподаткування: в перший раз, коли отримуєте їх на рахунок британського підприємства, в другий раз – коли робите транзакцію на ФОП (тому ще ФОП 3 групи сплачує єдиний податок з усіх без виключення надходжень на його рахунок)! Чи не краще тоді сплатити податки у ВБ та пускати їх в оборот з рахунку LTD або тримати їх далі на приватних рахунка? Або, якщо це надходження у гривні, отримувати їх лише на рахунок ФОПу і з нього вже сплачувати податки, залишаючись повноцінним резидентом України?

    Якщо Ви твердо вирішили дотримуватись якоїсь конкретної фінансової схеми, то можливо краще буде відкрити підприємство в тій же Німеччині на іншу особу та для переказів коштів підписувати угоди на виконання певних послуг між ФОП та дружнім підприємством. В такому випадку доцільно буде перейти загальну форму оподаткування (більш кокретно можна сказати, знаючи (хоча б приблизно!) Ваш щомісячний дохід, співмірність можливих витрат і доходів тощо), де враховуються всі дозволеніпоточні витрати, а після цього вже сплачуються податки.

    Якщо у Вас виникнуть до мене питання, тисніть кнопку «звернутись» біля мого профілю. Буду радий допомогти!

    Гончаренко Константин
    Гончаренко Константин год назад

    Юрист, г. Сумы, 5 лет опыта

    Доброго дня.

    Податковий кодекс України надає визначення понять резидент/нерезидент.

    Згідно з п. 14.1.213 Кодексу, резиденти - це:

    в) фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

    У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

    Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

    Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

    Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.

    Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

    Не зважаючи на те, що Ви є громадянином України, але враховуючи те, що Ви:

    1. Не прописані в Україні (тобто не маєте місце реєстрації проживання- цю ознаку щодо резидентства можна розглядати як основну)

    2. Перебуваєте в Україні менше 183 днів протягом податкового року ( тобто з 01.01. по 31.12).

    3. Не маєте центр життевих інтересів в Україні, тобто, нерухомості, місця роботи, ФОП, джерел доходів в Україні, тому з позиції оподаткування Ви НЕ є резидентами України.

    Доходи, які Ви можливо отримуєте за межами України, або на території України іноземного походження, не підлягають оподаткуванню за українським законодавством у зв'язку з тим, що по ознакам згідно п. 14.1.213 Податкового кодексу, Ви не є резидентами з точки зору оподаткування.

    Що стосується Вашого другого питання : "2. Якщо так, як я можу вибути з податкового резидентства України?"

    Процедури набуття або припинення резидентства України не передбачено діючим законодавством, адже його наявність або відсутність визначається виходячи з ознаків, передбачен п. 14.1.213 Податкового кодексу України.

    ---

    ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА:

    Після перетину кордону для громадян України є три варіанти дій:

    1. Право на законне перебування до 90 днів у країнах ЄС – якщо у вас є де зупинитися, та фінансові можливості (cтрок у 90 днів продовжено до 3 років).

    2. Механізм тимчасового захисту, покликаний прискорити процес (залежно від країни) передбачає: Отримання на 1 рік посвідки на проживання; Доступ до роботи. Вимоги про 6 місяців у цьому випадку немає; Доступ до освіти (до 18 років) – на рівні з громадянами країни перебування; Житло (заселення або надання коштів для проживання); Доступ до соцзабезпечення та медицини; Можливість отримати статус біженця у майбутньому.

    3. Статус біженця (тільки у країні, межу якої ви перетнули). Де подати заявку на отримання статусу біженця?

    - під час в'їзду до країни – повідомити офіцера прикордонної служби; - якщо на пунктах перепину черги, запитайте де знайти найближче відділення прикордонної служби. Важливо знати: А. Набуття статусу біженця триває близько 6 місяців.

    У цей час необхідно здати свій паспорт відповідним інститутам.

    Б. Після подання заявки немає права працювати. Якщо за півроку не надали статусу біженця, можна отримати довідку для працевлаштування.

    Статус біженця гарантує:

    - дозвіл на проживання, що діє, як мінімум, 3 роки; - Спецдокумент для поїздок між країнами ЄС;

    - право на працю та навчання;

    - право на визнання українських дипломів;

    - право на соцзабезпечення та медпослуги.

    Дійсно громадянин України та постіний резидент при перетину кордону ЄС не одразу ж стає біженцем. Ти отримуєш право на ТИМЧОСОВИЙ ЗАХИСТУ.

    І це діє відповідно до прийнятої програми. Статус біженця оформляється уже в кожній країні окремо. Кожна країни встановлює свої права та обов'язки для осіб які бажають отримати статус біженця в певній країні. Для отримання статусу біженця потрібно буде довести певні обставини тай вони мають ІНДИВІДУАЛЬНИЙ характер

    Також право на тимчосовий захист мають громадяни України, які опинились на території ЄС ще до 24 лютого 2022 року або перебували на території ЄС через роботу, відпустку та не встигли повернутися до України. Якщо ситуація на території України покращиться, то механізм тимчасового захисту прининеться теж достроково.

    Недостатньо посилатися на женевську конвенцію. Треба знати іноземне законодавство. Якщо ми говоримо про Польщу - вони обіцяють спеціальний закон для українців. Що ж до імовірності відмови, вважаю, що приналежність до громадянства України (соціальної групи) може бути підставою для одержання притулку від Росії на політичних підставах. Шукати причини для відмови - це легко, але політика Європи щодо біженців з України, скоріш за все, буде змінюватися в залежності від ходу війни

    Не всі країни повинні дотримуватись рішення Ради щодо тимчасового захисту, адже воно має рекомендаційний характер. Тобто згодом кожна країна може встановити окремо вимоги і для тимчосового захисту та певні квоти в майбутньому. А щодо стутусу біженця то потрібно дійсно посилатись на законодавства кожної країни окремо. Зараз країни починають створювати окремі міграційні потоки для громадян України і встановлюють відповідні вимоги.

    ---

    Безвізовий режим розповсюджується на територію держав-членів ЄС, крім Об’єднаного Королівства та Ірландії:

    Держави-члени ЄС, які є частиною території Шенген: Австрія, Бельгія, Чеська Республіка, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Португалія, Словаччина, Словенія, Іспанія та Швеція;

    Держави-члени ЄС, в яких ще не в повному обсязі впроваджена Шенгенська нормативно-правова база (тобто ті, що не є частиною території Шенген без внутрішніх кордонів): Болгарія, Хорватія, Кіпр та Румунія. * * Перебування у цих країнах не буде враховуватися під час підрахування днів перебування на території Шенген. 90-денний ліміт для кожної з цих країн буде підраховуватись окремо. Наприклад, якщо у подорожуючого вичерпаний 90-денний ліміт перебування на території Шенген, він може одразу ж поїхати безпосередньо у Хорватію та перебувати там до 90 днів.

    Безвізовий режим розповсюджується також на держави - асоційовані учасники Шенгенської угоди: Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія.

    Безвізовий режим розповсюджується тільки на європейську територію Франції та Нідерландів.

    2.

    Ви можете перебувати на території країн-учасниць Шенгенської угоди до 90 днів протягом 180-денного проміжку часу.

    При застосуванні цього правила необхідно врахувати наступне:

    День в’їзду вважається першим днем перебування на шенгенській території;

    День виїзду вважається останнім днем перебування на шенгенській території;

    180-денний проміжок часу не є фіксованим. Мова йде скоріше про гнучкі часові рамки. При цьому проміжок часу розглядається, виходячи з відповідного дня перебування (будь то з моменту в’їзду на територію Шенген або з дня проведеної перевірки, наприклад у зв’язку з перевіркою з боку національної внутрішньої поліції або офіцера прикордонної служби при виїзді з країни);

    Відсутність у країнах Шенгенського простору безперервно протягом 90 днів дозволяє нове перебування до 90 днів.

    Прохання звернути увагу на те, що попереднє перебування під час дії дозволу на довгострокове проживання або візи, яка дозволяє перебування більше 90 днів, не враховується під час підрахунку днів безвізового перебування.

    Видача дозволів на проживання та віз, що дозволяють перебування більше 90 днів, регулюється положеннями інших законів, тому згадані вище підрахунки днів перебування сюди не відносяться. Відповідно до положень § 6 абз. 3 Федерального закону про перебування іноземних громадян в’їзд у Німеччину з метою довготривалого перебування повинен здійснюватися за наявності національної візи.

    Безвізове перебування у країнах шенгенської угоди після закінчення тривалого (більше 90 днів) перебування - по національній візі або за дозволом на проживання є можливим, проте Вам необхідно виїхати із шенгенської території, а потім в'їхати по біометричному паспорту уже після закінчення терміну дії національної візи (категорії D)/дозволу на проживання . У даному випадку при в'їзді перевіряються умови Ст. 6 Шенгенського кодексу про кордони, який регулює безвізовий в'їзд.

    Якщо Ви залишитеся у країнах Шенген, умови безвізового в'їзду не будуть виконані і у Вас можуть виникнути проблеми на кордоні через недозволене (нелегальне) перебування.

    3.

    Так, Ви можете. Проте Вам необхідно самостійно добросовісно вести підрахунок кількості Ваших попередніх днів перебування, щоб не перевищити дозволену кількість днів перебування – 90 днів у 180-денний проміжок часу (див. вище). Кількість днів перебування Ви можете підрахувати за допомогою «калькулятора терміну перебування»

    Більше інформації щодо підрахунку Ви можете знайти за наступним лінком

    Підрахунок дозволеного терміну перебування під час короткострокових поїздок

    4.

    Вам потрібно мати біометричний закордонний паспорт, який повинен бути дійсним ще протягом щонайменше трьох місяців після запланованої дати виїзду із шенгенської території. Ваш паспорт є біометричним, якщо він містить значок наявності чипа на передній та на ідентифікаційній сторінках паспорта. Це стосується українських паспортів серії FB, FE, FF, FG, FH, FJ, PU, SU, DU, а також усіх закордонних паспортів, виданих після 1 січня 2017 року.

    5.

    Безвізовий режим не надає Вам права на безумовний в’їзд та перебування на території Шенген. Держави-члени мають право на відмову у в’їзді та перебуванні на їх території, якщо не виконана одна або більше із перелічених нижче умов.

    Для перебування, що не перевищує 90 днів у 180-денному проміжку часу, для громадян третіх країн діють такі правила:

    а) наявність дійсного проїзного документу (див. пункт 4) або документу, що авторизує перехід кордону

    б) наявність підтвердження мети та умов запланованого перебування, наявність достатніх коштів для фінансування запланованого перебування та повернення в країну походження

    в) відсутність занесення особи до Шенгенської інформаційної системи з метою заборони в’їзду

    г) Ви не становите загрозу для громадського порядку, внутрішньої безпеки, громадського здоров'я відповідно до Ст. 2 абз. 19 Шенгенського кодексу про кордони або для міжнародних відносин однієї чи декількох країн-учасниць Шенгенської угоди, а також Ваші дані не занесені до національних баз даних з метою заборони в’їзду до цих країн з цієї ж причини.

    6.

    Ви маєте показати під час перетину кордону Ваш біометричний закордонний паспорт. Додатково Вас можуть попросити надати документи щодо мети та умов запланованого перебування (наприклад, квитки на літак на наступний рейс або для повернення в країну походження, бронювання житла, запрошення, якщо метою Вашої поїздки є приватний чи службовий візит, запрошення на конференцію, виставку або на інші заходи, підтвердження про зарахування Вас для участі у курсах, тренінгах або мовних курсах тощо **), а також підтвердження наявності достатніх коштів для фінансування запланованого перебування (див. нижче). Якщо подорожують неповнолітні діти, то особу, яка їх супроводжує, можуть попросити надати додатково заяву від осіб, що мають право опіки над дитиною (як правило, батьків), про їх згоду на виїзд дитини за кордон.

    ** Перелік можливих документів для підтвердження Ви можете знайти у додатку І Шенгенського кодексу про кордони (Розпорядження 562/2006)

    7.

    Для в’їзду у Німеччину не встановлено нормативної добової суми. Скоріше навпаки у кожному окремому випадку необхідна особлива перевірка з боку службовців прикордонної поліції під час контролю в’їзду на кордоні. При цьому враховуються особисті обставини, такі як тип та мета подорожі, тривалість перебування, наявність місця для проживання у друзів чи членів родини або оплаченого готелю чи іншого житла як частини туристичного перебування, а також кошти на харчування.

    Якщо іноземний громадянин не може документально підтвердити ці обставини або хоча б надати правдиву інформацію щодо свого перебування, то у нього мають бути наявні грошові кошти у розмірі 45 Євро на добу на 1 особу. У його розпорядженні є можливості підтвердження фінансування мандрівника, передбачені Візовим кодексом Європейської спільноти. Забезпечення фінансування подорожі можна підтвердити у вигляді готівкових коштів, дебетових або кредитних банківських карток, що мають міжнародне визнання, чеків, гарантійних депозитів від особи, що запрошує, або третьої особи у німецькому Відомстві в справах іноземних громадян у запланованому місці перебування, заява-зобов’язання, оформлена у німецькому Відомстві в справах іноземних громадян тощо.

    Дійсність кредитної картки може перевірятися прикордонними службами шляхом контактування з фінансовою установою, що її видала, або іншими доступними їм методами.

    Верифікація заяви – зобов’язання та інших запрошень може здійснюватися шляхом контактування з особою, що запрошує, або перевірки її фінансової спроможності через національні контактні установи тієї країни, де вона проживає.

    Окрім того, має бути гарантія того, що повернення в країну проживання або транзит іноземного громадянина є можливими. Підтвердженням цього можуть бути проїзні квитки, виписані на ім’я та прізвище мандрівника, які не можна передати в користування третій особі, або авіаквиток. Квиток має містити інформацію про дати подорожі та відповідний транспортний засіб.

    Під час подорожей в інші шенгенські країни контроль з боку службовців прикордонної поліції під час в’їзду у відповідну країну відбувається за такими ж критеріями. Прохання звернути Вашу увагу на те, що майже всі країни-учасниці Шенгенської угоди встановили нормативні добові суми (інформація англ. мовою)***

    *** Reference amounts for the crossing of the external borders, as referred to in Article 5(3) of Regulation (EC) No 562/2006 of the European Parliament and of the Council of 15 March 2006 establishing a Community Code on the rules governing the movement of persons across borders (Schengen Borders Code)

    8.

    Громадяни третіх країн, що користуються правом безвізового в’їзду, повинні мати з собою поліс медичного туристичного страхування під час в'їзду на територію країн Шенгенської угоди.

    З повагою,

    Костянтин Гончаренко


Похожие вопросы


Кодексы Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України