Чи є можливість працювати інваліду 2 групи?

Вітаю.

Якщо в довідці до акту огляду МСЕК їй не буде протипоказана трудова діяльність, тоді зможе працювати. Тобто в довідці конкретно і буде зазначено про можливість продовжувати трудову діяльність. Таке рішення буде залежать від фактичного стану матері та наявних проблем зі здоров'я.

Так, тільки 3 групу прийнято вважати "робочою", але знаю випадки, коли люди офіційно працевлаштовані і з 2 групою інвалідності.

Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

Доброго дня! Не тількі зможе працювати, а й ще бажання працювати буде з радістю прийнято роботодавцем, але не у всіх випадках. Діючі закони та похідні від них підзаконні нормативні акти зобов’язують роботодавців створювати спеціальні робочі місця для осіб з інвалідністю, сприяти їхньому працевлаштуванню з урахуванням обмежених фізичних можливостей. Однак перш ніж оформлювати трудові відносини з такими особами, роботодавець має враховувати, що згідно із ч. 6 ст. 24 КЗпП забороняється укладати трудовий договір із громадянином, якому згідно з медичним висновком запропонована робота є протипоказаною за станом здоров’я.

Відповідно до ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій установлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо в установі працює від 8 до 25 осіб – у кількості 1 робоче місце. Отже, якщо чисельність штатних працівників досягне 8 осіб, то роботодавець зобов’язаний зареєструватися у Фонді. Закон № 875 визначає, що установи повинні самостійно розрахувати кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу й забезпечити їхнє працевлаштування. Мінпраці рекомендує округлювати до цілого значення кількість робочих місць, отриману в результаті такого розрахунку.

Тобто, якщо у особи з інвалідністю за медичним висновком немає протипоказань щодо тієї чи іншої роботи, то така особа може бути працевлаштована.

Доброго дня, Денисе!

Зазвичай, коли МСЕК встановлює інвалідність (будь яку інвалідність!) на зворотній стороні довідки про це комісія в тому числі вказує рекомендації щодо допустимих умов праці.

Проте це зовсім не означає, що інвалід не має права на роботу. Більш того права громадян, у тому числі людей з інвалідністю, на працю закріплені у ст. 43 Конституції, у якій, зокрема, визначено, що «кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується». Будь-яка людина, що має будь – яку групу інвалідності, має право на працю.

Обов’язок роботодавців надавати інвалідам роботу передбачено ст. 172 КЗпП. Це зумовлено тим, що, згідно із Законом №875-XII, держава гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства та створює для інвалідів потрібні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя згідно з їх індивідуальними здібностями та інтересами.

Повторюсь, особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами. Відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності людей з інвалідністю в Україні», з метою реалізації творчих і виробничих здібностей людей з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Згідно ст. 18 того ж Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у т.ч. спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством. Крім того, відповідно до ст. 19 Закону, для підприємств встановлено норматив у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працюють від 8 до 25 осіб — одне робоче місце.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону праці», підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Кодексу законів про працю України, при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документи про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші. Саме тому під час працевлаштування особи з інвалідністю мають подати і документи, які підтверджують інвалідність, а саме:

- довідку медико-соціальної експертної комісії та виписку з акта огляду в МСЕК (роботодавцеві залишають їх копії);

- індивідуальну програму реабілітації людини з інвалідністю.

У цих документах вказується причина інвалідності, її група і строк та висновки комісії про умови та характер праці особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Кодексу законів про працю України, при прийомі на роботу не встановлюються випробування для працівників з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи.

Висновок МСЕК з професійної придатності включається в індивідуальну програму реабілітації людини з інвалідністю і є підставою для здійснення професійної орієнтації. Рішення МСЕК та індивідуальна програма реабілітації є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Додаткові гарантії осіб з інвалідністю

Згідно зі ст. 172 Кодексу законів про працю України, особі з інвалідністю за бажанням або за вимогами індивідуальної програми реабілітації можуть встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці. У разі, якщо у рекомендаціях МСЕК зазначено, що особа з інвалідністю може працювати за своєю посадою на умовах скороченого робочого дня, роботодавець на прохання працівника зобов'язаний встановити йому неповний робочий час на основі ст. 172 КЗпП. Для цього працівник подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає відповідний наказ.

У разі незгоди працівника на переведення його на неповний робочий день роботодавець не має права в односторонньому порядку встановити йому неповний робочий день.

Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи упродовж дня, і кількості робочих днів. Роботодавець зобов'язаний на прохання працівника, що має право на неповний робочий час, встановити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник. Оплата праці у цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ст. 56 Кодексу законів про працю України).

Також щодо можливості роботи повний робочий день за займаною посадою (у разі незгоди на переведення на неповний робочий день) можна звернутися до МСЕК, яка встановила інвалідність та винесла трудові рекомендації. Відповідно до пп. 8 п. 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.12.2009 р. №1317, міські, міжрайонні, районні комісії аналізують разом з лікувально-профілактичними закладами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, профспілковими органами умови праці з метою виявлення факторів, що мають негативний вплив на здоров'я і працездатність працівників, а також визначають умови та види діяльності, робіт і професій для хворих та інвалідів (лист Мінсоцполітики від 28.12.2011 №376/13/133-11).

Серед гарантій, що надаються працівникам з інвалідністю, можна виділити:

1) інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк (ч. 1 ст. 39 КЗпП України). У цьому випадку роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник;

2) при скороченні чисельності або штату переважне право на залишення на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (п. 5 ч. 2 ст. 42 КЗпП України);

3) залучення до роботи в нічний час та до надурочних можливе лише за згодою особи і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ч. 2 ст. 55, ч. 4 ст. 6З КЗпП України, ч. 3 ст. 12 Закону України «Про охорону праці»);

4) переведення на легшу роботу може відбуватися за бажанням особи з інвалідністю, роботодавець може перевести його на легшу роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку. При цьому за працівником, переведеним на легшу роботу, протягом 2 тижнів з дня переведення зберігатиметься попередня середня заробітна плата. У деяких передбачених законодавством випадках на весь час виконання нижче оплачуваної роботи може зберігатися попередня середня заробітна плата працівника або надаватися матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (ст. 170 КЗпП України). Також на весь час переведення може надаватися забезпечення за рахунок Фонду соціального страхування (п. 6 ч. 1 ст. 22 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»);

5) роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій у випадках, передбачених законодавством (ст. 172 КЗпП України). Необхідність у перепідготовці (перекваліфікації) може виникнути, наприклад, при переведенні на іншу, легшу роботу (див. вище).

Також відповідно до ст. 18-1 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих рекомендації медико-соціальної експертної комісії та інших передбачених законодавством документів.

Додаткові гарантії щодо реалізації права на відпочинок

Працівники з інвалідністю, які недавно влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали 6 місяців на підприємстві, можуть скористатися правом піти в щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання 6-місячного строку безперервної роботи на цьому підприємстві (ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки»).

Працівники з інвалідністю за бажанням мають право піти у щорічну відпустку в зручний для них час (ч. 13 ст. 10 Закону).

Крім того, згідно зі ст. 6 Закону України «Про відпустки», тривалість щорічної основної відпустки для працівників з інвалідністю становить:

- для осіб з інвалідністю I та II груп — 30 календарних днів;

- для осіб з інвалідністю III групи — 26 календарних днів.

Також для цих категорій осіб відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку. Відповідно до п. 6 та 7 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки», відпустка без збереження заробітної плати надається:

- особам з інвалідністю III групи — тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

- особам з інвалідністю I та II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно.

Таким чином, задля забезпечення трудових прав осіб з інвалідністю законодавством передбачено низку пільг та гарантій, втілення яких на практиці має на меті недопущення дискримінації осіб з інвалідністю на ринку праці та реалізацію їхніх трудових прав у повному обсязі.

Будуть до мене питання з цього приводу, звертайтесь персонально, натиснувши кнопку "звернутись". Буду радий допомогти!

Щодо реєстрації ФОП.Так, зможе так "працювати". Але це будуть не трудові відносини між такою особою та "роботодавцем", а господарські. Тобто не буде права на відпустку, лікарняний та інші гарантії які є у найманих працівників. Також не забувайте, що ФОП самостійно відповідає за ведення звітності, сплату податків за себе та інше.

Доброго дня, у висновку мсек зазначають противопоказания до умов праці, якщо вони не будуть суперечить посадовим обов'язкам, мати може спокійно продовжувати робити. Якщо навпаки, то роботодавець повенен перевести її на відповідну посаду яка буде відповідати висновку мсек.

Згідно зі ст. 172 Кодексу законів про працю України, особі з інвалідністю за бажанням або за вимогами індивідуальної програми реабілітації можуть встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці. У разі, якщо у рекомендаціях МСЕК зазначено, що особа з інвалідністю може працювати за своєю посадою на умовах скороченого робочого дня, роботодавець на прохання працівника зобов'язаний встановити йому неповний робочий час на основі ст. 172 КЗпП. Для цього працівник подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає відповідний наказ.

переведення на легшу роботу може відбуватися за бажанням особи з інвалідністю, роботодавець може перевести його на легшу роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку. При цьому за працівником, переведеним на легшу роботу, протягом 2 тижнів з дня переведення зберігатиметься попередня середня заробітна плата. У деяких передбачених законодавством випадках на весь час виконання нижче оплачуваної роботи може зберігатися попередня середня заробітна плата працівника або надаватися матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (ст. 170 КЗпП України). Також на весь час переведення може надаватися забезпечення за рахунок Фонду соціального страхування (п. 6 ч. 1 ст. 22 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»)

роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій у випадках, передбачених законодавством (ст. 172 КЗпП України). Необхідність у перепідготовці (перекваліфікації) може виникнути, наприклад, при переведенні на іншу, легшу роботу.

Для детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

Вітаю!

• Конституція України
• Конвенція про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 року
• Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року
• Кодекс законів про працю України
• Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"
• Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
• Закон України "Про охорону праці"
• Закон України "Про відпустки"

Відповідно до ст. 2 Закону Закон №875-XII – інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Встановлюють інвалідність експертним обстеженням особи в органах медико – соціальної експертизи (далі – МСЕК) МОЗ. Обсяг та види потрібного соціального захисту інваліда визначаються його індивідуальною програмою медичної, соціально-трудової реабілітації та адаптації.

Права громадян, у тому числі людей з інвалідністю, на працю закріплені у ст. 43 Конституції, у якій, зокрема, визначено, що «кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується». Будь-яка людина, що має будь – яку групу інвалідності, має право на працю.

Обов’язок роботодавців надавати інвалідам роботу передбачено ст. 172 КЗпП. Це зумовлено тим, що, згідно із Законом №875-XII, держава гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства та створює для інвалідів потрібні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя згідно з їх індивідуальними здібностями та інтересами.

Під час працевлаштування інваліда документами, які підтверджують інвалідність, є:

– довідка МСЕК та виписка з акта огляду в МСЕК (роботодавцеві залишають їх копії). У цих документах вказується причина інвалідності, група і строк інвалідності та висновки комісії про умови та характер праці інваліда;

– індивідуальна програма реабілітації інваліда (обов’язкова для виконання всіма роботодавцями).

Гарантії, які надаються працівникам – інвалідам

Серед гарантій, що надаються працівникам – інвалідам можна виділити ті, що пов’язані із укладенням та розірванням трудового договору. До їх числа належать:

– відповідно до ч. 3 ст. 26 КЗпП при прийомі на роботу не встановлюються випробування для інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;

– інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк (ч. 1 ст. 39 КЗпП України);

– при скороченні чисельності або штату переважне право на залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України, «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (п. 5 ч. 2 ст. 42 КЗпП України).

Згідно зі ст. 172 КЗпП, за бажанням працівника-інваліда або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці.

Слід пам’ятати, що в будь-якому випадку у разі працевлаштування (звільнення з роботи), тобто зміни статусу (працюючий чи не працюючий), слід повідомляти орган Пенсійного фонду України за місцем отримання пенсії.

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах:

1. особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком;
2. особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком;
3. особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .

Розмір пенсії загалом залежить від страхового стажу, заробітної плати, часу виходу на пенсію. Впливає на розмір пенсії і факт працевлаштування. Наприклад, якщо людина влаштувалась на роботу, вона може отримати пенсію в меншому розмірі або взагалі залишитися без неї. Про що в зв’язку з цим необхідно знати пенсіонеру?

Виплата пенсії зупиняється, якщо пенсіонер працевлаштувався, в деяких випадках йому можуть призупинити виплату пенсії. Так, при працевлаштуванні пенсія не виплачується:

• жінкам, які вийшли на пенсію до 01.01.2015 року достроково до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п. 7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», після реформи, тобто з 1 жовтня 2011 року до 1 січня 2015 року, жінки могли вийти достроково на пенсію в 55 років. Умови виходу на пенсію – 30 років стажу та звільнення з роботи;
• особам, яким призначена пенсія за вислугу років (якщо пенсіонер починає працювати за спеціальністю, яка дає право на призначення такої пенсії).

Пенсія виплачується в меншому розмірі в той же час, інші пенсіонери мають право працювати та отримувати пенсію, але і тут бувають випадки, коли розмір пенсії стає меншим. Чому? Це пов’язано з тим, що при працевлаштуванні пенсіонера йому припиняють виплачувати деякі надбавки.

Зокрема, при працевлаштуванні:

• інвалідам ІІ-ї та ІІІ-ї групи інвалідності припиняють платити пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком. У разі працевлаштування пенсія виплачується в наступних відсотках від пенсії за віком: інвалідам ІІ групи – 90%, інвалідам ІІІ групи – 50%.
• працюючим пенсіонерам за віком не проводять перерахунок надбавки за понаднормативний стаж у зв’язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму. Такий перерахунок проводять після звільнення з роботи з урахуванням прожиткового мінімуму на дату звільнення;
• знімаються надбавки на неповнолітніх дітей (до 18 років). Дані надбавки призначаються тільки непрацюючим пенсіонерам та виплачуються на кожну дитину в таких розмірах:

• для тих, хто отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - 150,00 грн. (постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654);
• для тих, хто отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (50% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

Експертиза професійної придатності повнолітніх людей з інвалідністю здійснюється медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК). До роботи цих комісій залучаються спеціалісти з інженерної психології (психології праці) та психології професійного відбору, педагогічні працівники, що займаються навчанням і професійною підготовкою людей з інвалідністю, спеціалісти державної служби зайнятості.

Висновок МСЕК з професійної придатності включається в індивідуальну програму реабілітації людини з інвалідністю і є підставою для здійснення професійної орієнтації, професійної освіти і наступного працевлаштування з урахуванням побажань і думки людини з інвалідністю (дитини з інвалідністю – для навчання). Рішення МСЕК є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

На практиці МСЕК, видаючи довідку про встановлення інвалідності в розділі “Трудова рекомендація” часто робить запис, що не відповідає дійсній професійній придатності людини з інвалідністю, наприклад: “Може продовжувати навчання у школі” або “Непрацездатний, потребує постійного стороннього догляду” та ін., при цьому люди з інвалідністю, не маючи індивідуальної програми, зіштовхуються з небажанням роботодавця приймати їх на роботу.

Щоб змінити запис про трудову придатність:

Щоб вирішити цю проблему необхідно звернутися до МСЕК за реєстрованим місцем проживання з відповідною заявою. В заяві слід вказати дату встановлення інвалідності, зазначити, яка трудова рекомендація вказана в отриманій довідці МСЕК, вказати на обставини, які підтверджують факт невідповідності зазначеної трудової рекомендації. В резулятивній частині зазначаються вимоги про видачу індивідуальної програми реабілітації в разі її відсутності та зміни запису про трудову рекомендацію і приведення його у відповідність до дійсної професійної придатності. Індивідуальна програма розробляється протягом одного місяця з дня звернення людини з інвалідністю до МСЕК. Вона розробляється за участю людини з інвалідністю фахівцями МСЕК із залученням у разі потреби спеціалістів закладів охорони здоров’я, органів соціального захисту, державної служби зайнятості, органів Пенсійного фонду України, Фонду соціального захисту людей з інвалідністю та інших органів, які провадять діяльність в сфері реабілітації людей з інвалідністю.

Такого понняття як "робоча група інвалвдності" не існує у законодавстві.

Ступінь придатності більше чи менше встановлюють Експерти МСЕК, про що дають висновок і вносять дані рекомендацій в ІПР.

якщо особа бажає працювати вона має повідомити про це МСЕК,аби вони надали відповідні рекомендації з висновком до організації трудової діяльності.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Вітаю, Гарантії, які надаються працівникам – інвалідам

Серед гарантій, що надаються працівникам – інвалідам можна виділити ті, що пов’язані із укладенням та розірванням трудового договору. До їх числа належать:

– відповідно до ч. 3 ст. 26 КЗпП при прийомі на роботу не встановлюються випробування для інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;

– інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк (ч. 1 ст. 39 КЗпП України);

– при скороченні чисельності або штату переважне право на залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України, «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (п. 5 ч. 2 ст. 42 КЗпП України).

Згідно зі ст. 172 КЗпП, за бажанням працівника-інваліда або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці.

На відміну від звичайних працівників, працівники – інваліди, які недавно влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали перших шість місяців на цьому підприємстві, можуть скористатися своїм правом піти в щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання шестимісячного терміну їхньої безперервної роботи на цьому підприємстві (ч. 7 ст. 10 Закону №504/96).

А працівники – інваліди, які вже тривалий час працюють на підприємстві, за своїм бажанням мають право піти у щорічну відпустку в зручний для них час (ч. 13 ст. 10 Закону №504/96).

Згідно зі ст. 6 Закону №504/96 тривалість щорічної основної відпустки для працівників-інвалідів становить:

– для інвалідів I і II груп – 30 календарних днів,

– для інвалідів III групи – 26 календарних днів.

Відповідно до п. 6 та п. 7 ч. 1 ст. 25 Закону №504/96, відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів щорічно надається інвалідам III групи, тривалістю до 60 календарних днів щорічно – інвалідам I та II груп.

До роботи в нічний час, та до надурочних робіт інваліди можуть залучатись лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ч. 2 ст. 55, ч. 4 ст. 6З КЗпП України, ч. 3 ст. 12 Закону №2694-XII).

Також, за бажанням працівника-інваліда, роботодавець може перевести його на легшу роботу. Це передбачено ст. 170 КЗпП України. Таке переведення можливе за умови, якщо інвалідність працівника настала за інших обставин, аніж внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Переведення на легшу роботу працівника-інваліда відбувається на конкретно визначений та узгоджений із роботодавцем термін або без обмеження такого терміну з дотриманням рекомендацій МСЕК. Звісно, що переведення на легшу роботу означає нижчу оплату. Одначе, згідно із ч. 2 ст. 170 КЗпП України, за працівником, переведеним на легшу роботу, протягом двох тижнів з дня переведення зберігатиметься попередня середня заробітна плата. В деяких передбачених законодавством випадках на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи може зберігатися попередня середня заробітна плата працівника або надаватися матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Згідно ст. 172 КЗпП України, у випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Відповідно до ст. 18-1 Закону №875-XII інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації медико-соціальної експертної комісії та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Для співпраці натискайте кнопку звернутися.

Доброго вечора!

Якщо у висновку МСЕК не буде вказано, що ваша мама не може продовжувати роботу на займаній посаді, то роботодавець не має права її звільнити, навіть з урахуванням 2-ї групи інвалідності. За ч.2 ст.2 і ст.3 Закону про основи соцзахисту дискримінація за ознакою інвалідності забороняється. Сама ж інвалідність визначається як міра втрати здоров’я, а не працездатності. Відповідно до ч.1 ст.27 Конвенції про права осіб з інвалідністю, чинної для України з 6 березня 2010 року, держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими.

Тобто навіть підгрупа А І групи інвалідності («найтяжча» група), не позбавляє особу права на працю, поки вона сама від нього не відмовиться. Це підтверджується п. 2.2 Інструкції про встановлення груп інвалідності, який вирізняє:- здатність до трудової діяльності, як сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров'я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю;- професійну працездатність, як здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією.

Обмеження у зв’язку з інвалідністю можуть встановлюватися за конкретною професією. А висновок про нездатність до трудової діяльності загалом готується лише у разі згоди особи з інвалідністю, крім випадків, коли її визнано недієздатною.

Отже, звичні для роботодавців оголошення про вакансію з вимогою до кандидата щодо «робочої» групи інвалідності є дискримінаційним, тобто таким, що порушує ст.2-1 Кодексу законів про працю України (надалі — КЗпП).

Крім документів про професійну кваліфікацію та, в разі потреби, стаж роботи, роботодавець при оформленні працівника з інвалідністю має право вимагати від нього довідку про інвалідність за формою №157-1/о.

Вона потрібна, оскільки п.6 Інструкції заповнення форми первинної облікової документації №157-1/о «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією» передбачено зазначення в цьому документі:

- групи інвалідності, що важливо для застосування податкової соціальної пільги згідно з п.169.1 ст.169 Податкового кодексу України;

- причини інвалідності, що має значення у випадках трудового каліцтва або професійного захворювання для:

а) підбору робочого місця на підставі ч.2 ст.18 Закону про основи соцзахисту;

б) для збереження середнього заробітку за попереднім місцем роботи на період професійної підготовки чи перепідготовки згідно з ч.2 ст.25 цього ж Закону;

в) обладнання індивідуальних жилих будинків, в яких проживають особи з інвалідністю відповідно до ч.3 ст.30 цього Закону;

- терміну, до якого встановлено групу інвалідності, що треба враховувати при нарахуванні ЄСВ у розмірі 8,41% зарплати працівників з інвалідністю (ч.13 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»);

- дати чергового переогляду особи з інвалідністю у МСЕК (медико-соціальній експертній комісії );

- умови і характер праці;- заходи щодо відновлення працездатності особи з інвалідністю.

Звертайтесь, якщо буде потрібна допомога.

Всього доброго!

Щасти Вам!