Третейский суд подал в хоз суд для получения исполнительного листа. Можно ли что то сделать?

Доброго дня, Тетяна!

ФОП на жаль відповідає по боргових зобов'язаннях своїм особистим майном.

Якщо схочете поспілкуватися зі мною більш детально з цього приводу, тисніть кнопку "звернутись" біля мого фото.

Якщо ж консультація задовільнила Вас, активуйте сіру галочку та залиште відгук на знак подяки.

Доброго дня!

Діючим законодавством України не передбачено виокремлення майна, яке підприємець використовує при здійсненні господарської діяльності, із загальної маси належного йому майна. Згідно з цим, ФОП несе відповідальність за зобов’язаннями, пов’язаними з його господарською діяльністю, усім майном, що належить йому. З вищезазначеного виходить, що підприємницький ризик, проявляється саме у можливості втрати всього майна, яке належить фізичній особі. Відповідно до Цивільного кодексу України до складу такого майна відносяться, як окремі речі або сукупність речей, так і майнові права та обов’язки.

Фізична особа, яка займається підприємницькою діяльністю та перебуває у шлюбі, відповідає не тільки всім своїм особистим майном, а й також частиною майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, яке належить їй при розподілі цього майна, за зобов’язаннями, пов’язаними з власною господарською діяльністю. Необхідно зазначити, що хоча майно ФОП не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, проте другий із подружжя має право на частку доходів, які були одержані від цієї діяльності.

Цивільно-правову відповідальність, яку застосовують до ФОП, умовно, можна поділити на дві категорії:

• відповідальність, яка виникає внаслідок зобов’язань, які пов’язані з господарською діяльністю. У такому випадку ФОП, відповідає усім належним їй майном, окрім майна, на яке відповідно до закону заборонено здійснювати стягнення.
• що стосується зобов’язань, які не пов’язані із діяльністю ФОП (стягнення аліментів, оплата штрафів) звернення стягнення відбувається, як на майно що безпосередньо використовується у підприємницькій діяльності, так і на майно, що не призначене для підприємницької діяльності та яке належить їй при поділі цього майна.

Законодавством не визначено процедури, за якою відбувається, звернення стягнення на майно ФОП. Саме тому, звертаючи стягнення на майно фізичної особи, яке призначене для здійснення її підприємницької діяльності, здійснюється за загальними правилами, які застосовуються при зверненні стягнення на майно юридичної особи.

По зобов’язаннях, які пов’язані із підприємницькою діяльністю, доцільно спочатку звернути стягнення на майно, призначене для господарської діяльності (обладнання, товари, тощо), а за недостатністю – на все інше майно фізичної особи.

Також, можливо звернути стягнення на доходи, які отримує ФОП. Так, стягнення на доходи ФОП здійснюється за процедурою яка застосовується до звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Проте, у випадку ФОП звернення відбувається на отриманий підприємцем дохід у вигляді готівкових коштів від реалізації товару, наданих послуг чи виконаних робіт.

На практиці, звернення стягнення на доходи ФОП можливе, у наступних випадках:1) якщо відсутні кошти на рахунках у банківських установах;2) при відсутності майна для покриття суми, що стягується з підприємця;3) у випадку стягнення з боржника періодичних платежів;4) при стягненні суми не більшої ніж три мінімальні заробітні плати.

Проте, якщо у ФОП відсутні грошові кошти у розмірі необхідному для покриття заборгованості, стягнення відбувається на інше належне боржнику майно:

• перш за все стягнення відбувається на майно, що безпосередньо не використовується у господарській діяльності боржника (цінні папери, предмети інтер’єру, які знаходяться в офісі, готова продукція, товари які належать божнику та інше майно);
• наступним майном, на яке відбувається стягнення, є: об’єкти нерухомості, устаткування та обладнання, які використовуються під час здійснення господарської діяльності, інші основні засоби, а також матеріали і сировина, що використовуються під час виробництва.

Тільки після цього звернення стягнення можливе на інше майно підприємця, не призначене для здійснення господарської діяльності.

Потрібно зазначити, що майнові права ФОП, у які входять зобов’язальні права вимоги (дебіторська заборгованість), можуть бути предметом стягнення за борговими зобов’язаннями ФОП. Державний виконавець наділений правом звертати стягнення на майно та кошти, які належать боржнику від інших осіб та на майно боржника, що перебуває в користуванні інших осіб.

Ще однією особливістю, яку потрібно зазначити, є те, що ФОП, яка не в змозі виконати вимоги кредиторів, які пов’язані з господарською діяльністю, яку вона здійснює, може бути визнана банкрутом у законодавчо встановленому порядку. Із дня, коли, Господарським судом прийняте рішення про визнання ФОП банкрутом припиняється стягнення з цієї особи за всіма виконавчими провадженнями, за винятком виконавчого провадження про відшкодування шкоди заподіяної життю та здоров’ю громадян та про стягнення аліментів.

Вітаю, Тетяно!

Дійсно це загрожує примусовим стягнення суми боргу за рахунок майна та активів, що має фізична особа - підприємець.

Виконавче провадження є етапом виконання рішення, в якому задіяні органи Державної виконавчої служби України.

Державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, після чого боржнику надається строк на добровільне виконання рішення. У разі його спливу державний виконавець розпочинає здійснення дій примусового характеру, що сприятимуть виконанню рішення суду. Що треба знати про ці дії примусового характеру?

В першу чергу стягнення за виконавчими документами звертається на кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах (ч. 2 ст. 52 Закону N 606).

Виявлені готівкові кошти вилучаються одразу ж (ч. 3 ст. 52 Закону N 606).

У разі відсутності коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається також на належне майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення (про це далі).

За ФОП зберігається право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Але, черговість стягнення на кошти та інше майно остаточно визначається державним виконавцем (ч. 5 ст. 52 Закону N 606).

Стягнення звертається на майно в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням ; стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження (тобто в розмірі суми боргу, штрафів, а також виконавчого збору та витрат на організацію та проведення виконавчих дій).

Частиною 1 ст. 63 Закону N 606 передбачено, що у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна проводиться звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належить боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Разом з житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна саме боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом.

Після отримання такого підтвердження державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законодавством порядку.

Цікаво! У разі відсутності документів, що характеризують об'єкт нерухомості, у зв’язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувана (тобто за рахунок контрагента, якому ФОП заборгував) (ч. 5 ст. 63 Закону N 606).

У разі якщо стягувач у двадцятиденний строк з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця не авансує витрати, пов’язані з підготовкою документів, що характеризують об’єкт нерухомості, арешт з нього знімається.

Важливо! У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати (з 01.05.2016 р. по 30.11.2016 р. - 14 500 грн), звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов’язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Також згідно ст. 371 ГК України передбачено право кредитора у разі недостатності іншого майна боржника, на яке може бути звернене стягнення, на частину майна, яка належить йому (боржнику) на правах спільної власності з дружиною (чоловіком). Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому ст. 366 ГК України.

Також кредитор може наполягати на продажу частки та отриманні грошей від її продажу.

Яке воно недоторкане для стягнення за борги майно

Українське законодавство містить дуже обмежений перелік видів майна, на які не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (див. додаток до Закону N 606). Це, як правило, предмети домашнього вжитку.

Серед них є:

- носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні боржникові та особам, які перебувають на його утриманні (одяг, взуття, білизна, постільні речі, необхідний кухонний посуд, один холодильник на сім'ю, меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, усі дитячі речі);

- продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржнику, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці;

- паливо, необхідне боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування їжі та обігрівання приміщення протягом шести місяців;

- одна корова та корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості, необхідній для годівлі худоби до початку її вигону на пасовище або до збору нових кормів;

- насіння, необхідне для чергової сівби;

- інструменти, необхідні для професійних занять.

Крім того, відповідно до п. 87.3 ст. 87 гл. 9 розд. II ПК України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків:

- майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави;

- майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;

- майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження;

- кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на ім’я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів;

- майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України;

- майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону про заставу;

- кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи (ФОП), що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

Банкрутство - чи це спосіб збереження коштів та майна?

При накопиченні великої кількості боргів один з методів виходу з проблемної ситуації е оформлення банкрутства. Але оскільки українське законодавство не дозволяє визнати банкрутом фізичну особу, то застосовують метод банкрутства ФОП (ч. 1 ст. 90 Закону про банкрутство).

Загальні положення про банкрутство фізичної особи передбачені статтями 90 - 92 Закону про банкрутство.

Заяву про банкрутство ФОП подає до господарського суду. Для звернення із заявою про порушення справи мінімальна сума боргу не встановлена. Але, звернутись з такою заявою можливо у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), а також в інших установлених законах випадках (ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство).

Вважаємо за необхідне звернути увагу, що положеннями ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство встановлено, що боржник подає заяву в господарський суд за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

В інформаційному Листі N 01-06/606/2013 Вищого господарського суду України зазначено, що у визначенні таких судових витрат потрібно враховувати необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі (не менше ніж за 12 місяців його роботи), судового збору, сплаченого кредиторами.

Ця обставина, на жаль, є одним з найбільш вагомих підстав, які перешкоджають боржникам звернутися в суд із заявою про порушення справи про банкрутство.

Також право на подання такої заяви є у контрагента, якому заборгував ФОП, але справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати (з 01.05.2016 р по 30.11.2016 р. - 435 000 грн), які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку (ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство).

Безспірність вимог означає, що спору між боржником і кредитором немає чи він вирішений у досудовому або судовому порядку. Тобто безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Якщо такі кредитори знайдуться, а ФОП має бажання продовжувати підприємницьку діяльність, то можна до суду пред’явити власноруч розроблений план погашення боргів, копії якого необхідно надіслати кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство.

Якщо відсутні заперечення кредиторів, господарський суд може затвердити план погашення боргів, що є підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство на строк не більше трьох місяців (ч. 4 ст. 90 Закону про банкрутство).

Не зможуть подати заяву про визнання банкрутом ФОП кредитори, вимоги яких пов’язані з зобов’язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, кредиторів, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру.

У процесі банкрутства все майно, що належить ФОП, може бути вилучено для боргів, окрім майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, яке перебуває у заставі з підстав, не пов’язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності (ч. 8 ст. 90 Закону про банкрутство).

Також треба мати на увазі, що "сховати" майно шляхом його відчуженням або передачі іншим способом зацікавленим особам* протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство не вийде, бо за заявою кредиторів такі правочини (договори) фізичної особи можуть бути визнані господарським судом недійсними (ч. 10 ст. 90 Закону про банкрутство).

Які "плюси" банкрутства?

Основна перевага такого варіанта розрахунку з боргами - це те, що після того, як ФОП визнають банкрутом, накопичені "підприємницькі" борги, які не вдасться погасити за рахунок його майна, спишуться, тобто припинять існування. Споживчі кредити, які ФОП отримував для власних потреб, тобто, як громадянин, банкрутством не перекриєш.

Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма "підприємницькими" зобов’язаннями.

Припиняється стягнення за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, та за вимогами, не пов’язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності (ч. 5 ст. 91 Закону про банкрутство).

"Мінусами" банкрутства є те, що протягом трьох років після визнання фізичної особи банкрутом заборонено реєструватися підприємцем, придбавати майно або грошові кошти у кредит, укладати договір поруки, передавати майно у заставу.

Протягом п’яти років не можливе порушення провадження у справі про банкрутство за власним бажанням. Якщо фізична особа протягом зазначеного періоду повторно буде визнана банкрутом, то за клопотанням кредиторів звільнення від непогашених боргів не застосовуватиметься.

Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.