Расписка, вымогательство и шантаж соседа-прокурора

Доброго дня, Олена!

Треба детально вивчити всі обставини цієї ситуації. Я вважаю, що справа на це заслуговує, і ось чому:

Перш за все акт залиття, складений без Вашої участі, буде нікчемним!

Акт про залиття є єдиним можливим доказом факту залиття. Жоден інший документ його не заміняє, в тому числі і звернення до поліції.

Акт про залиття повинен бути складений у повній відповідності до нормативних вимог.

Акт, складений з порушеннями, може стати підставою для відмови в задоволенні вимог по відшкодуванню збитків. Про це свідчить відповідна судова практика.

Вимоги до акту про залиття встановлені Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76.

Зокрема, встановлено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації, яка є виконавцем послуг з утримання будинків, представників організації, яка обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації, надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

ВАЖЛИВО! Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов’язковою!

В акті повинно бути зазначено:

• дата складання акта (число, місяць, рік);
• прізвища, ініціали та посади членів комісії;
• прізвище, ім’я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди;
• адреса квартири, поверх, форма власності;
• характер залиття та його причини;
• завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість);
• висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Написаний документ зобов’язані підписати всі учасники, які оглянули квартиру, а керуючий компанії (або начальник ЖЕКу) ставить печатку. Потерпілий і винуватець інциденту має право вносити письмові примітки в Акт на свій розсуд.

Отже, рекомендую наступного разу без такого акту не платити жодної копійки так званим потерпілим!

Більш того, варто звернутись до повіреного та запитати, а на підставі яких документів, власне, було встановлено, що саме через Ваші винні дії сталося залиття, і яким чином була вирахована сума матеріальної шкоди, яку у розмірі 23000 грн Ви вже заплатили так званим потерпілим?

Цілком можливо, що в даному випадку дійсно є елементи шахрайства. Тобто статті 190 КК України!

1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Крім того, варто також з'ясувати, яку посаду наразі обіймає батько так званої потерпілої, й можливо ми ще матимемо тут зловживання службовими повноваженнями у всій своїй красі! Маю на увазі статтю 364 КК України.

1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Одним словом, треба детально розбиратися та аналізувати. Є шанс взагалі повернути вже виплачені кошти!

Виникнуть додаткові питання натискайте кнопку "звернутись" біля мого фото. Постараюсь допомогти практично!

Доброго дня!

Звернення до ДБР та поліції про зловживання службовим становищем та вимагання, необхідно подати.

Нехай розберуться у ситуації.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до статті 189 КК України вимаганням полягає у незаконній вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Склад злочину

Об’єкт злочину

Об’єктами суспільних відносин, які охороняються статтею 189 КК України є:

основним - право власності, тобто право власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317 Цивільного Кодексу України);

додатковими - безпека життя та здоров’я, особистої недоторканності, честі та гідності потерпілих.

Вимагання вчиняється з приводу отримання винною особою на свою користь:

майна, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери, тощо;

права на майно – документ, який передбачає можливість отримати у власність майно (договір дарування, заповіт, страховий поліс, договір позики тощо);

дій майнового характеру, внаслідок вчинення яких отримується певна майнова вигода (наприклад, вимога підвищити заробітну плату, виконання в інтересах винного певної роботи тощо).

Об'єктивна сторона злочину

Вимагання виражається у незаконній вимозі передачі:

чужого майна;

права на чуже майно;

вчинення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права.

При цьому, вимога повинна бути поєднана з погрозою:

насильства (наприклад, нанесення тілесних ушкоджень, вбивства тощо) щодо потерпілого чи його близьких родичів;

обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб (наприклад, обмеження у здійсненні підприємницької діяльності, отриманні дозволів, документів, позбавлення посади тощо);

пошкодження чи знищення майна потерпілого чи його близьких родичів або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною (наприклад, спалити приватний будинок, службовий транспортний засіб тощо);

розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" під відомостями, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці, слід розуміти такі дійсні чи вигадані дані про них, їхні дії та дії, вчинені щодо них, розголошення яких із будь-яких міркувань є для них небажаним. До таких відомостей, зокрема, можуть належати дані про інтимні сторони життя, захворювання, аморальні вчинки, злочинну діяльність тощо. Погроза розголосити вказані відомості означає можливість повідомити про них будь-яким способом хоча б одній особі, якій вони не були відомі, тоді як потерпілі особи бажали зберегти їх у таємниці.

Погроза при вимаганні має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідома для неї не можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсована зброя, макет зброї тощо), але потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я. Така погроза може стосуватись як потерпілого, так і його близьких родичів і завжди містить у собі вимогу майнового характеру щодо передачі майна, права на майно, дій майнового характеру в майбутньому (через день, місяць тощо) (п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності").

Відповідно до статті 3 Кримінального процесуальний кодекс України близькими родичами є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Вимагання є закінченим злочином з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення поставленої винною особою мети (п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності").

Суб'єктивна сторона злочину

Суб’єктивна сторони вимагання полягає у прямому умислі, тобто, винна особа висловлюючи погрозу бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована, усвідомлює, що посягає на чуже майно чи права на майно або спонукає до вчинення будь-яких дій майнового характеру, передбачає, що потерпілому буде завдано матеріальну шкоду і розраховує на настання такого наслідку.

Винна особа діє з корисливих мотивів, маючи за мету протиправне одержання матеріальних благ за рахунок потерпілого.

Суб’єкт злочину

Суб'єктом вимагання є фізична, осудна особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії і керувати ними, яка досягла 14-ти років до моменту вчинення вимагання.

Кваліфікуючі ознаки вимагання

• Вимагання, вчинене повторно (частина друга статті 189 КК України).

Повторність вимагання відповідно до примітки 1 до статті 185 КК України має місце, коли вимагання вчинене після вимагання, або коли воно вчинене після злочинів, передбачених статтями 185, 186, 187, 189, 190–191, 262 КК України.

Для повторності вимагання не має значення, чи була особа засуджена за попередній злочин. Повторність вимагання виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений злочин була погашена або знята (частина четверта статті 32 КК України).

• Вимагання, вчинене за попередньою змовою групою осіб (частина друга статті 189 КК України).

Вчинення вимагання за попередньою змовою групою осіб матиме місце, коли вимагання спільно вчинили дві або більше особи, які заздалегідь, до початку вимагання, домовилися про спільне його вчинення (частина друга статті 28 КК України).

• Вимагання, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища (частина друга статті 189 КК України).

Відповідно до частини 3 статті 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Також до службових осіб прирівнюються фізичні особи – підприємці у випадку, коли такий громадянин на умовах трудового договору наймає працівників для сприяння йому в здійсненні підприємницької діяльності.

• Вимагання, вчинене з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (частина друга статті 189 КК України).

У потерпілого повинно скластися враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то погроза вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень буде реалізована.

• Вимагання, вчинене з пошкодженням чи знищенням майна (частина друга статті 189 КК України), поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (частина третя статті 189 КК України), поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження (частина четверта статті 189 КК України).

У вищезазначених випадках вимоги винної особи підкріплюються безпосереднім заподіянням шкоди потерпілому, зазначені дії слугують залякуванням та підтвердженням реальності виконання погрози винної особи в майбутньому у разі невиконання вимоги винної особи.

Знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, яке за наявності до того підстав додатково кваліфікується за частиною другою статті 194 КК України.

Небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності").

• Вимагання, що завдало значної шкоди потерпілому (частина друга статті 189 КК України). Значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (примітка 2 до статті 185 КК України).

• Вимагання, що завдало майнової шкоди у великих розмірах (частина третя статті 189 КК України), тобто, на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення (примітка 3 до статті 185 КК України).

• Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах (частина четверта статті 189 КК України), тобто, на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення (примітка 4 до статті 185 КК України).

Зверніть увагу! Сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги. Підпунктом 169.1.1 статті 169 Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. З 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить 2684 грн, тобто сума одного неоподатковуваного мінімуму у 2023 році складає 1342 грн.

• Вимагання, вчинене організованою групою (частина четверта статті 189 КК України) має місце у разі, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення вимагання та іншого (інших) кримінальних правопорушень, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (частина друга статті 28 КК України).

• Вимагання, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина четверта статті 189 КК України).

Санкція (покарання)

Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.

Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Відмінність вимагання від суміжних злочинів

Відмінність вимагання від грабежу та розбою

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" при розмежуванні вимагання і грабежу чи розбою слід виходити з того, що при грабежі та розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або його близьких родичів у майбутньому, слід кваліфікувати як вимагання.

Відмінність вимагання від протидії законній господарській діяльності та примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" при розмежуванні вимагання і злочину, передбаченого статтею 206 КК України (протидія законній господарській діяльності), чи злочину, передбаченого статтею 355 КК України (примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань), треба виходити з того, що при вимаганні винна особа керується корисливим умислом на заволодіння не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру.

Якщо винна особа, застосовуючи відповідні погрози чи насильство, таким умислом не керується, а має на меті примусити потерпілого припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладеної угоди, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, вчинене потрібно розглядати як протидію законній господарській діяльності.

Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов'язання належить кваліфікувати за відповідною частиною статті 355 КК України, відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особу примушують до виконання (невиконання) існуючого зобов'язання. Предметом такого зобов'язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.

Вимога виконати (не виконати) зобов'язання, що виникло на підставах, не передбачених чинним законодавством, або неіснуюче зобов'язання, або зобов'язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру є вимаганням.

Судова практика

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 8 жовтня 2019 року у справі № 760/19858/16-к (дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або його близьких родичів у майбутньому, слід кваліфікувати як вимагання. Висловлена обвинуваченим погроза застосування насильства об`єктивно не могла бути реалізована негайно (оскільки потерпіла знаходилася у відокремленому приміщенні), у зв`язку з чим з огляду на об`єктивні обставини, за яких ця погроза була висловлена, вона об`єктивно могла сприйматися потерпілою тільки як така, що може бути реалізована в майбутньому (а не негайно), скажімо, після того, як вона вийде з приміщення каси чи вокзалу, або щодо її малолітньої дитини, яка знаходиться вдома, то такі дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 189 КК України).

Вирок Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2019 року у справі № 628/797/17 (особу визнано винною у скоєнні вимагання за ч. 2 ст. 189 КК України, вчиненого шляхом вимоги передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого, розголошення відомостей, які потерпілий та його близькі родичі бажають зберегти у таємниці, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанції вирок залишено без змін).

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 24 вересня 2020 року у справі № 725/2070/20 (дії особи кваліфіковано за ч. 3 ст. 189 КК України, як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна, поєднане з насильством, небезпечним для здоров`я особи, вчинене повторно, рішенням суду апеляційної інстанції вирок залишено без змін).

Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2020 року у справі № 645/1789/19 (дії особи, крім іншого, кваліфіковано за ч. 4 ст. 189 КК України, як вимога передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод потерпілого, а також розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало матеріальної шкоди в особливо великих розмірах, вирок не оскаржувався).

Безоплатна правова допомога

Безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або захисник для надання безоплатної вторинної правової допомоги, оскільки Вас підозрюють, обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, притягують до адміністративної відповідальності, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас центру правової допомоги. 0 800 213 103

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго дня!

З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану!

Телефонна лінія щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту:

(096) 755-02-40 (Viber, WhatsApp, Telegram, Signal);

conflict2022.ua@gmail.com

Якщо Ви перебуваєте на тимчасово окупованій території: Телефонна лінія Офіс Генерального прокурора щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту - (096) 755-02-40 або [[1]] Інформацію можна передати до Міжнародного кримінального суду [[2]]. Листи приймають будь-якою мовою.

Підстави звернення до Національної поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень

Будь-який громадянин України має законне право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення, у тому числі й до Національної поліції та до її структурних підрозділів, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Детально про вимоги до оформлення звернення див. "Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду".

Порядок звернення до Національної поліції України за фактами вчинення кримінальних правопорушень

Дії в ситуації, коли щодо особи вчинено кримінальне правопорушення

Кримінальне правопорушення – це суспільно небезпечне вчинене діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення (стаття 11 Кримінального кодексу України).

В ситуації, коли потрібна невідкладна допомога працівників поліції, необхідно:

зателефонувати на номер скороченого екстреного виклику "102" до оператора Call-центру Національної поліції (безкоштовним зі стаціонарних та мобільних телефонів);

у момент виклику чітко, розбірливо повідомити своє прізвище, ім'я та по-батькові, місце перебування (адресу) та причину виклику наряду поліції. У ході повідомлення причини виклику, необхідно детально описати події, а саме протиправні дії - кримінальне правопорушення, які стались;

якщо особа не може назвати точну адресу, необхідно детально описати місце її перебування, а саме назвати орієнтири, наприклад назви магазинів, підприємств чи державних установ, які знаходяться поряд тощо;

дзвінок буде прийнято та зареєстровано оператором Call-центру телефонної лінії "102" Національної поліції і на виклик буде направлено групу реагування патрульної поліції (ГРПП ) найближчого відділення поліції.

Анонімні заяви та повідомлення не реєструються, тому у разі відмови назвати себе, існує ризик, що на повідомлення не буде невідкладної реакції, крім повідомлення щодо загрози безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності або можливого вчинення терористичного акту.

Дії після прибуття працівників поліції за викликом

♦ Працівник чергової частини відділення поліції, до якого надійшла заява громадянина від оператора Call-центру телефонної лінії "102" направляє на виклик ГРПП, яка після прибуття на місце виклику повинна за наявності на місці події осіб, які потребують медичної допомоги, викликати екстрену медичну допомогу, до прибуття якої вживати невідкладні дії, спрямовані на врятування та збереження життя людини, за наявності на місці події заявника (потерпілого) з'ясувати обставини правопорушення або події, а у разі встановлення факту вчинення кримінального правопорушення, поінформувати диспетчера (оперативного чергового) про необхідність направлення Слідчо-оперативної групи (СОГ) та забезпечити охорону місця події до її прибуття (пункт 2 розділу IX Інструкції).

Увага! Рекомендований час прибуття наряду поліції на місце події з моменту призначення наряду для реагування на правопорушення або подію (з урахуванням середньої швидкості руху автомобіля 40 - 50 км/год) складає:

1) у межах міста:

до 7 хвилин - при перебуванні наряду в зоні оперативного реагування;

до 10 хвилин - у разі якщо задіяно наряд з іншої (сусідньої) зони обслуговування;

2) у сільській місцевості:

до 20 хвилин - при перебуванні наряду в зоні оперативного реагування;

до 40 хвилин - у разі якщо задіяно наряд з іншої дільниці (пункт 3 розділу IX Інструкції).

♦ Після прибуття на місце події СОГ особа повинна детально відповісти на запитання слідчого або іншого працівника слідчо - оперативної групи. Особа може відмовитися від надання інформації. Проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога (частина друга статті 33 Закону України "Про Національну поліцію").

На місце події члени СОГ з’ясовують обставини вчинення кримінального правопорушення, установлюють свідків, прикмети осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, та ймовірні шляхи їх руху (пункт 7 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії).

З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду (cтаття 237 Кримінального процесуального кодексу України).

Потерпілий має право приймати участь у проведенні огляду та запрошувати свого захисника або законного представника бути присутнім під час проведення огляду.

Пам'ятка громадянам при зверненні до поліції.jpg

Звернення до поліції з письмовою заявою

Якщо особі стало відомо про вчинене кримінальне правопорушення, або ж вона стала свідком вчиненого кримінального правопорушення, або потерпілою, особа маєте право написати письмову заяву про вчинене кримінальне правопорушення до найближчого відділення Національної поліції України незалежно від місця і часу їх учинення.

Прийняття заяв (повідомлень) заявника здійснює цілодобово, безперервно та невідкладно орган (підрозділ) поліції, до якого надійшла така інформація.

Під час особистого звернення заявника до органу (підрозділу) поліції із письмовою заявою уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції її приймає і реєструє в інформаційно-телекомунікаційної системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІТС ІПНП) або журналі єдиного обліку (ЄО) заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, а також оформлює та видає заявникові талон-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію (пункт 4 розділу II Порядку).

Датою подання заяви (повідомлення) до органу (підрозділу) поліції вважається дата реєстрації такої заяви (повідомлення) в ІТС ІПНП (журналі ЄО).

Особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення, під підпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбачену статтею 383 Кримінального кодексу України, крім випадків надходження заяви або повідомлення поштою чи зв’язком іншого виду (пункт 2 розділу II Порядку).

Важливо! Заяви (повідомлення) можуть направлятися до органу (підрозділу) поліції з використанням засобів поштового зв’язку, мережі Інтернет, електронного зв’язку (електронні звернення), через контактні центри державної установи «Урядовий контактний центр» та телефонну «гарячу лінію» Національної поліції України (0-800-50-02-02), які реєструються службою діловодства та невідкладно передають керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов’язки (пункт 12 розділу II Порядку).

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

"1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини...".

Цивільний процесуальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text):

"Стаття 76. Докази

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків...".

---

Доброго дня, пані Олено! З одного боку, відповідно до виділеного положення ст.1166 ЦК у цивільному судочинстві, на відміну від кримінального, діє презумпція не невинуватості, а винуватості - відповідач є винним, допоки не доведе зворотного. З іншого боку, у цій ситуації Вашими доказами будуть акт обстеження аварійної служби, що причин залиття не виявлено, а також проведення щодо позивача та особи-повіреного за Вашою заявою та ухвалою суду судово-псхологічної експертизи - поліграфа, детектора брехні.

Доброго Дня

Щодо Вашого питання

Рекомендую спробувати вирішити ситуацію через ОСББ або ЖЕК, з їх залученням та проведенням експертизи й встановлення причин а винних у причинах затоплення, можливо- це труди зі стояків, тощо.

У разі не можливості необхідно вивчити наявні у вас документи, та подбати про додаткові докази, й вирішувати спір у судовому порядку, У разі якщо вашої вини у завданні шкоди немає то вас і до відповідальності притягнути не зможуть.

Успіхів

Вітаю. Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до статті 189 КК України вимаганням полягає у незаконній вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Об’єктами суспільних відносин, які охороняються статтею 189 КК України є:

• основним - право власності, тобто право власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317 Цивільного Кодексу України);
• додатковими - безпека життя та здоров’я, особистої недоторканності, честі та гідності потерпілих.

Вимагання вчиняється з приводу отримання винною особою на свою користь:

• майна, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери, тощо;
• права на майно – документ, який передбачає можливість отримати у власність майно (договір дарування, заповіт, страховий поліс, договір позики тощо);
• дій майнового характеру, внаслідок вчинення яких отримується певна майнова вигода (наприклад, вимога підвищити заробітну плату, виконання в інтересах винного певної роботи тощо).

Вимагання виражається у незаконній вимозі передачі:

• чужого майна;
• права на чуже майно;
• вчинення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права.

При цьому, вимога повинна бути поєднана з погрозою:

• насильства (наприклад, нанесення тілесних ушкоджень, вбивства тощо) щодо потерпілого чи його близьких родичів;
• обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб (наприклад, обмеження у здійсненні підприємницької діяльності, отриманні дозволів, документів, позбавлення посади тощо);
• пошкодження чи знищення майна потерпілого чи його близьких родичів або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною (наприклад, спалити приватний будинок, службовий транспортний засіб тощо);
• розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" під відомостями, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці, слід розуміти такі дійсні чи вигадані дані про них, їхні дії та дії, вчинені щодо них, розголошення яких із будь-яких міркувань є для них небажаним. До таких відомостей, зокрема, можуть належати дані про інтимні сторони життя, захворювання, аморальні вчинки, злочинну діяльність тощо. Погроза розголосити вказані відомості означає можливість повідомити про них будь-яким способом хоча б одній особі, якій вони не були відомі, тоді як потерпілі особи бажали зберегти їх у таємниці.

Погроза при вимаганні має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідома для неї не можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсована зброя, макет зброї тощо), але потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я. Така погроза може стосуватись як потерпілого, так і його близьких родичів і завжди містить у собі вимогу майнового характеру щодо передачі майна, права на майно, дій майнового характеру в майбутньому (через день, місяць тощо) (п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності").

Відповідно до статті 3 Кримінального процесуальний кодекс України близькими родичами є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Вимагання є закінченим злочином з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення поставленої винною особою мети (п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності").

Суб’єктивна сторони вимагання полягає у прямому умислі, тобто, винна особа висловлюючи погрозу бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована, усвідомлює, що посягає на чуже майно чи права на майно або спонукає до вчинення будь-яких дій майнового характеру, передбачає, що потерпілому буде завдано матеріальну шкоду і розраховує на настання такого наслідку.

Винна особа діє з корисливих мотивів, маючи за мету протиправне одержання матеріальних благ за рахунок потерпілого.

Суб'єктом вимагання є фізична, осудна особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії і керувати ними, яка досягла 14-ти років до моменту вчинення вимагання.

• Вимагання, вчинене повторно (частина друга статті 189 КК України).

Повторність вимагання відповідно до примітки 1 до статті 185 КК України має місце, коли вимагання вчинене після вимагання, або коли воно вчинене після злочинів, передбачених статтями 185, 186, 187, 189, 190–191, 262 КК України.

Для повторності вимагання не має значення, чи була особа засуджена за попередній злочин. Повторність вимагання виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений злочин була погашена або знята (частина четверта статті 32 КК України).

• Вимагання, вчинене за попередньою змовою групою осіб (частина друга статті 189 КК України).

Вчинення вимагання за попередньою змовою групою осіб матиме місце, коли вимагання спільно вчинили дві або більше особи, які заздалегідь, до початку вимагання, домовилися про спільне його вчинення (частина друга статті 28 КК України).

• Вимагання, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища (частина друга статті 189 КК України).

Відповідно до частини 3 статті 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Також до службових осіб прирівнюються фізичні особи – підприємці у випадку, коли такий громадянин на умовах трудового договору наймає працівників для сприяння йому в здійсненні підприємницької діяльності.

• Вимагання, вчинене з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (частина друга статті 189 КК України).

У потерпілого повинно скластися враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то погроза вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень буде реалізована.

• Вимагання, вчинене з пошкодженням чи знищенням майна (частина друга статті 189 КК України), поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (частина третя статті 189 КК України), поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження (частина четверта статті 189 КК України).

У вищезазначених випадках вимоги винної особи підкріплюються безпосереднім заподіянням шкоди потерпілому, зазначені дії слугують залякуванням та підтвердженням реальності виконання погрози винної особи в майбутньому у разі невиконання вимоги винної особи.

Знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, яке за наявності до того підстав додатково кваліфікується за частиною другою статті 194 КК України.

Небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності").

• Вимагання, що завдало значної шкоди потерпілому (частина друга статті 189 КК України). Значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (примітка 2 до статті 185 КК України).

• Вимагання, що завдало майнової шкоди у великих розмірах (частина третя статті 189 КК України), тобто, на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення (примітка 3 до статті 185 КК України).

• Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах (частина четверта статті 189 КК України), тобто, на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення (примітка 4 до статті 185 КК України).

Зверніть увагу! Сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги. Підпунктом 169.1.1 статті 169 Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. З 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить 2684 грн, тобто сума одного неоподатковуваного мінімуму у 2023 році складає 1342 грн.

• Вимагання, вчинене організованою групою (частина четверта статті 189 КК України) має місце у разі, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення вимагання та іншого (інших) кримінальних правопорушень, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (частина друга статті 28 КК України).

• Вимагання, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина четверта статті 189 КК України).

1. Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
3. Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.
4. Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" при розмежуванні вимагання і грабежу чи розбою слід виходити з того, що при грабежі та розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або його близьких родичів у майбутньому, слід кваліфікувати як вимагання.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" при розмежуванні вимагання і злочину, передбаченого статтею 206 КК України (протидія законній господарській діяльності), чи злочину, передбаченого статтею 355 КК України (примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань), треба виходити з того, що при вимаганні винна особа керується корисливим умислом на заволодіння не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру.

Якщо винна особа, застосовуючи відповідні погрози чи насильство, таким умислом не керується, а має на меті примусити потерпілого припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладеної угоди, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, вчинене потрібно розглядати як протидію законній господарській діяльності.

Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов'язання належить кваліфікувати за відповідною частиною статті 355 КК України, відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особу примушують до виконання (невиконання) існуючого зобов'язання. Предметом такого зобов'язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.

Вимога виконати (не виконати) зобов'язання, що виникло на підставах, не передбачених чинним законодавством, або неіснуюче зобов'язання, або зобов'язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру є вимаганням.

Добрий день!

Вообще, как действовать в такой ситуации. Могут ли без меня составить акт о залитии, например через взятку получить его у жэка и признать виновной меня? (прокурор же) - відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4. Відповідний акт складається комісією балансоутримувача багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира, яку було залито.

Ст. 24 Житлового кодексу України передбачає, що експлуатацією державного і громадського житлового фонду, в якому проживають більшість громадян нашої країни, що займаються житлово-експлуатаційні організації. Також це може бути голова ОСББ/компанії-управителя і запросити фахівця для складання акта. Звернення-заявку варто подати письмово і зберігати другий примірник із відміткою про отримання.

Згідно Додатку № 4 та роз'яснення Міністерства з питань житлово-комунального господарства України щодо ремонту квартири після залиття (лист від 29.12.2009 р. N 12/20-11-1975) в акті повинні бути відображені:

• дата складання акту (число, місяць, рік);
• прізвища, ініціали та займані посади членів комісії;
• прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди;
• адреса квартири, поверх, форма власності;
• прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття;
• адреса квартири, поверх, форма власності;
• характер залиття та його причини;
• завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість);
• висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Якщо власник житла, який спричинив залиття, відмовляється від підписання акту, це не може вплинути на його правильність та юридичну значимість (постанова КЦС ВС по справі №753/20314/15-ц від 12.11.2018 року).

Також, рекомендуємо, окрім акту, мати фото чи відеоматеріали пошкоджень, завданих внаслідок залиття.

Як встановити та підтвердити розмір матеріальної шкоди внаслідок залиття:

Якщо акт про залиття складено належним чином та в ньому відображено всю передбачену законодавством інформацію, то належним доказом розміру матеріальної шкоди може слугувати кошторис складений відповідною будівельною організацією, яка здійснила ремонтно-відновлювальні роботи у вашому помешканні.

Проте, більш надійним доказом буде висновок експертного дослідження, проведений відповідною експертною установою або атестованим експертом.

Згідно п. 1.3. розділу 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі – Інструкція) відповідно до чинного законодавства за дорученням, зокрема, осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, виконуються експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до абз 2 п. 1.8. розділу 1 Інструкції підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридичної або фізичної особи) з обов'язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються.

Підпунктом 5.1. п. 5 розділу 2 Інструкції передбачено, що до основних завдань будівельно-технічної експертизи відноситься визначення вартості будівельних робіт, пов’язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо.

Підпунктом 5.1.1. п. 5 розділу 2 Інструкції встановлено орієнтовний перелік вирішуваних питань будівельно-технічною експертизою, зокрема:

1. Які пошкодження об’єкта (будівлі, квартири, приміщення, оздоблення тощо) виникли внаслідок залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу, просідання ґрунту на підроблюваних територіях тощо?
2. Яка технічна причина пошкоджень та руйнувань об’єкта нерухомого майна (елементів, конструкцій, інженерних мереж тощо)?
3. Яка вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу, просідання ґрунту тощо?
4. Який розмір завданої матеріальної шкоди об’єкту (будівлі, квартирі, приміщенню, оздобленню тощо) унаслідок його залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу, просідання ґрунту тощо?

Таким чином, для встановлення розміру матеріальної шкоди, завданої залиттям помешкання, а також причин такого залиття, необхідно звернутись до відповідної експертної установи або експерта з проханням провести будівельно-технічне експертне дослідження за результатами якої вирішити вищенаведені запитання.

Успіхів!

Олено!

Вирішення питання можливе як в досудовому порядку, так і в судовому. Ви правильно зробили, що взяли з довіреної особи власника квартири розписку про передачу коштів. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Наведене свідчить про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦКУ особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, суд визначає розмір моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

• ухвалюючи рішення по справі №686/10520/15-ц від 14.02.2018 року, колегія суддів КЦС ВС дійшла до висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн, звернувши увагу на тривалість порушення прав власника квартири, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину його душевних та психічних страждань, пов’язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін (неможливість користування належним позивачу майном);
• вирішуючи питання по справі №487/2120/16 від 14.11.2018 року, колегія суддів КЦС ВС дійшла до висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 000 гривень, зважаючи на характер та обсяг душевних страждань, яких власник затопленої квартири зазнав через пошкодження його майна.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.