Задайте вопрос юристу

915 юриста готовы ответить сейчас

Ответ за ~15 минут

Задать вопрос на сайте

Недвижимость, 08 апреля 2025, вопрос №132993 350₴

Що робити, коли спадкоємець прийняв свою частину квартири у спадок на протязі 6-ти місяців, але вже 15 років не переоформляє її на себе?

Вітаю.
Фабула: є нерухомість, яка знаходиться у власності 5-ти людей. Одна з 5-ти людей, померла у 2010 році.
Було 2 заповіти:
у першому, власність померлого передавалась на одну з 5 інших власників
у другому - іншій особі.
Після того ця "інша особа", прийняла заповіт до 6-ти місяців як цього вимагає закон, але не переоформила на себе власність.

Питання: яким чином можна розібратись у цій ситуацій, чи можливо наприклад скасувати другий заповіт, порадьте як вийти з даної ситуації.

Ця інша особа, ніяким чином не допомагала померлій особі, навіть не спромоглась за весь цей час поставити памятник померлій, це зробили інші власники нещодавно.

Дякую! Якщо у вас знайдеться рішення для вирішення цієї ситуації - ми можемо почати з Вами співпрацю :)

Ответы юристов (2)

    Айвазян Юрій Климентійович

    Доброго дня, Микола!

    Було 2 заповіти:

    Статтею 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

    Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому ЦК України для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

    Існування у заповідача права на скасування заповіту обумовлено правом особи, яка вчинила односторонній правочин, відмовитися від нього (частина перша статті 214 ЦК України). Крім скасування, заповідач має право також частково змінити заповіт. Право на скасування та внесення змін до заповіту зберігається за заповідачем у будь-який час, за умови збереження у заповідача повної цивільної дієздатності. Як і складання заповіту, його скасування або зміна є правочинами суворо особистого характеру, які не можуть бути вчинені через представника.

    Скасування заповіту може бути зроблено заявою («пряме» скасування) або складенням нового заповіту зі зміною заповідальних розпоряджень щодо кола спадкоємців та (або) розподілу спадкового майна («непряме» скасування).

    Якщо заповідач складає новий заповіт, який не змінює повністю усі умови попереднього заповіту, попередній заповіт буде вважатися дійсним у тій частині, в якій він не суперечить новому заповіту. При цьому якщо у новому заповіті немає розпоряджень, які суперечать попередньому заповіту, а він лише доповнює останній (наприклад, у першому заповіті було зроблено розпорядження на користь сина спадкодавця, а об'єктом спадкування є право власності на квартиру, а у другому заповіті спадкоємицею призначена дочка спадкодавця, на користь якої залишено вклад у кредитній установі), попередній заповіт вважатиметься повністю чинним.

    Не відновлюється чинність попереднього заповіту також у випадку, коли новий заповіт був визнаний недійсним, за винятком випадків, коли недійсність нового заповіту зумовлена вчиненням його заповідачем тоді, коли у момент його вчинення він не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними (стаття 225 ЦК України) або якщо новий заповіт визнаний судом недійсним як такий, який було вчинено під впливом насильства (стаття 231 ЦК України). Існування таких винятків обумовлено відсутністю волі спадкодавця на складання нового заповіту, а відтак - презумпцією волі на збереження чинними умов попередньо складеного заповіту.

    Оскільки скасування заповіту та внесення до нього змін здійснюються в порядку, встановленому ЦК України для посвідчення заповіту, усі вимоги, які стосуються посвідчення заповіту, мають бути враховані і при скасуванні заповіту або внесенні до нього змін. Зокрема, якщо заповіт було укладено за участю свідків, його скасування або зміна також мають здійснюватися за участю свідків.

    Після того ця "інша особа", прийняла заповіт до 6-ти місяців як цього вимагає закон, але не переоформила на себе власність.

    Прийняти спадщину особа може у будь який момент після спливу 6 місяців з дня смерті спадкодавця. Головне для такої особи подати заяву на вступ у спадщину протягом встановленного строку відповідно до статті 1270 ЦКУ.

    Питання: яким чином можна розібратись у цій ситуацій, чи можливо наприклад скасувати другий заповіт, порадьте як вийти з даної ситуації.

    Єдиний можливий варіант скасувати даний заповіт це визнати його недійсним на підставі статтей 225 ЦКУ та 231 ЦКУ.

    Стаття 225 ЦКУ. Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними

    1. Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

    2. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.

    3. Сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.

    Стаття 231 ЦКУ. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства

    1. Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

    2. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

    Ця інша особа, ніяким чином не допомагала померлій особі, навіть не спромоглась за весь цей час поставити памятник померлій, це зробили інші власники нещодавно.

    Цього на жаль, недостатньо для того, аби скасувати заповіт.

    Взагалі потрібно вивчати питання: хто був спадкодавець по відношенню до спадкоємців за ступенем рідства? Чи були всі співвласники зареєстровані за адресою нерухомості? Чи є серед таких родичі, які б мали обов'язкову частку у спадщині? Чи усвідомлював спадкодавець свої дії, коли складав другий заповіт? Чи не було вчинено насильницьких дій по відношенню до нього особи, на яку було складено заповіт?

    Відповідно до ч. 1 ст. 365 Цивільного кодексу України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
    1. частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
    2. річ є неподільною;
    3. спільне володіння і користування майном є неможливим;
    4. таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

    Для припинення права на частку в майні на підставі позову інших співвласників достатньо наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій статті 365 ЦК України обставин (зокрема, в пунктах 1-3).

    З судової практики вбачається, що поняття «незначна частка» є оціночним, тому при вирішенні спору в судовому порядку суд враховує співвідношення вартості всього майна, розміру часток кожного.

    У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) судом встановлено, що «позивачам на праві спільної часткової власності належить по 1/3 частини трикімнатної, а інша 1/3 частина цієї ж квартири належить відповідачу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилались на те, що частка відповідача у спірній квартирі порівняно із часткою позивачів є незначною, спірна квартира є неподільною річчю, такою, яку неможливо поділити в натурі без втрати її цільового призначення, спільне володіння та користування майном для сторін є неможливим; відповідач та її діти мають інше житло, а отже припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім'ї, а також той факт, що з моменту набуття права власності на 1/3 частини спірної квартири відповідач жодних витрат на утримання квартири у придатному до використання стані не несла, а також відмовилась отримати компенсацію за свою частку у спільному майні.

    Заперечуючи проти позову, відповідач посилалась на те, що припинення права власності на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім'ї, оскільки іншого житла на праві власності вона не має.

    У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

    При цьому право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-68цс12.

    Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

    Встановлено, що відповідачу належить 1/3 частина спірної квартири, указана частина у порівнянні із частинами співвласників позивачів, яким також належить по 1/3 частині квартири, не може бути визначена як незначна; зазначене житло є єдиною власністю відповідача, припинення на яку завдасть останній істотну шкоду. Та обставини, що відповідач та її діти зареєстровані в іншому житловому приміщенні само по собі не є підставою для висновку про те, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, оскільки доказами по справі підтверджено, що таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім’ї.

    Ураховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що немає достатніх правових підстав для припинення права власності відповідача на належну їй частку в праві спільної часткової власності на квартиру».

    Для визначення можливості виділення в натурі частки нерухомого майна необхідно звернутися до суб’єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна (суб’єкти господарювання, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат для отримання висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки об’єкта нерухомого майна) та укласти договір про проведення технічної інвентаризації.

    Річ є неподільною

    Відповідно до ст. 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

    Стосовно підтвердження неподільності, суд може призначити будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої може поставити наступні питання (перелік питань приблизний):

    1. Яка дійсна ринкова вартість майна?
    2. Чи технічно можливий поділ майна відповідно до часток кожного співвласника?
    3. Які можливі варіанти поділу майна на ізольовані рівноцінні об`єкти відповідно до часток у власності?
    4. Які переобладнання необхідно здійснити для поділу майна відповідно до варіантів розподілу?
    5. Якщо поділ майна технічно можливий з незначними відхиленнями від ідеальних часток, то які існують варіанти поділу, розрахунки, компенсації, перерозподіл часток та яким є розмір грошової компенсації одного із співвласника іншому щодо кожного варіанту виділу майна?
    6. Які можливі варіанти встановлення порядку користування (поділу) майна?

    Однак частими також є випадки, коли суд робить судження щодо неподільності нерухомого майна на основі висновку про неможливість виділу частки з майна.

    Спільне володіння і користування майном неможливе.

    Якщо співвласники не є членами однієї сім’ї, не проживають спільно і не ведуть спільне господарство, один з них не бере участі у витратах, яких потребує утримання майна, не несе витрати зі сплати житлово-комунальних послуг – можна стверджувати про неможливість спільного володіння та користування майном, адже такі обставини практично завжди призводять до виникнення конфліктних ситуацій серед співвласників, що в свою чергу може призводити до звернення співвласників до правоохоронних органів – проте суд встановлює ці обставини у кожному конкретному випадку.

    У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року у справі № 736/659/19 (провадження № 61-4489св21) зроблено висновок «Неможливість виділення частки в натурі в окреме жиле приміщення та неприязні відносини між співвласниками не є безумовними підставами для примусового припинення права власності на частину належного особі майна, якщо таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї».

    Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ч. 2 ст. 365 Цивільного кодексу України).

    Статтею 30 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.

    Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

    З повагою, адвокат Айвазян.

    Зеленько Юрій Васильович

    Доброго дня.

    Час на оформлення спадщини після її прийняття відповідно до законодавства - не обмежений.

    На жаль, Ви не зможете оскаржити заповіт. Пройшли строки на оскарження та їх поновити - це якась фантастика.

    Якщо і відновите, які підстави для оскарження?

    Підстави:

    1. Недійсність заповіту через дефекти форми та посвідчення:
      • Відсутність обов'язкових реквізитів заповіту (дата, місце складання, підпис заповідача).
      • Порушення процедури нотаріального посвідчення (якщо воно є обов'язковим для даного виду заповіту). Наприклад, відсутність свідків у випадках, коли їх присутність є обов'язковою.
      • Посвідчення заповіту особою, яка не має на це права (наприклад, не уповноваженим посадовцем органу місцевого самоврядування).
    2. Недійсність заповіту через вади волевиявлення заповідача:
      • Заповідач не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними на момент складання заповіту. Це може бути наслідком психічного розладу, тимчасового погіршення стану здоров'я, вживання лікарських препаратів, алкогольного чи наркотичного сп'яніння тощо. Для доведення цієї підстави часто призначається судово-психіатрична експертиза.
      • Заповіт складено під впливом насильства, погрози, обману або тяжкої обставини. Необхідно надати докази такого впливу на волю заповідача.
      • Волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його дійсній волі.
    3. Недійсність заповіту у зв'язку з порушенням прав осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині (ст. 1241 Цивільного кодексу України). До таких осіб належать:
      • Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця.
      • Непрацездатна вдова (вдівець).
      • Непрацездатні батьки. Вони спадкують незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом. 1 Якщо заповіт не враховує їхнє право на обов'язкову частку, він може бути визнаний недійсним у цій частині.
      Ви можете довести хоча б щось з вищенаведеного через 15 років? Так - тоді оскаржуйте.

    Простіше за все допомогти спадкоємцю оформити його право власності і викупити цю 1/5 частину у нього.

    На практиці часто саме так і робиться.


Похожие вопросы


Кодексы Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України