Повинні ми отримати згоду від власника другої частки на підприємницьку діяльність та згоду на використання нашої частки під склад?

Доброго вечора, Олено!

Роз'яснення надані в попередньому тотожному питанні.

Повинні ми отримати згоду від власника другої частки на підприємницьку діяльність та згоду на використання нашої частки під склад?

Юридично не повинні! Однак наявність такої згоди у письмового вигляді зайвою не буде!

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. А ч.1,2 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Частиною 1 ст.321 даного закону передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.Згідно ст. 361 ЦК України також зазначено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до вимог ст.364 ЦК України, позивач як співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.А ст. 367 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними, про що свідчать технічні паспорти (інвентиризаційна справа, №15 та №16). У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.Підприємницька діяльність може здійснюватись як просте підприємництво, тобто підприємництво без створення юридичної особи (воно здійснюється фізичними особами, що набули в установленому порядку статусу суб'єкта підприємницької діяльності), складне підприємництво, тобто за умови створення юридичної особи. Здійснення підприємницької діяльності згідно з ч. 4 ст. 43 ГК України забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Підприємницька діяльність, для провадження якої не потрібна згода (дозвіл) держави в особі уповноважених нею органів, провадиться за принципом "дозволено все, що не заборонено законом", тобто вільно, без обмежень. Таку підприємницьку діяльність можна назвати вільною. При цьому, наприклад, державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності не є дозволом на зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки здійснюється за заявочним принципом. Брати дозвіл на діяльність треба у держави.

В статье 6 Жилищного кодекса Украины указано, что жилые дома и жилые помещения предназначаются для постоянного или временного проживания граждан, а также для использования в установленном порядке в качестве служебных жилых помещений и общежитий. Предоставление помещений в жилых домах для нужд промышленного характера запрещается.

Ст. 383 ГКУ, в ч. 1 которой сказано:

Собственник жилого дома, квартиры имеет право использовать помещение для собственного проживания, проживания членов своей семьи, других лиц и не имеет права использовать его для промышленного производства.

Аналогичные нормы содержатся и в пп. 3 и 7 Правил пользования помещениями жилых домов и общежитий, утвержденных постановлением КМУ от 08.10.92 г. № 572.

Из этих норм (и других действующих нормативов) делаем вывод, что использование самим хозяином или арендаторами (т. е. и передача в аренду) жилых помещений для осуществления промышленного производства запрещено.

Исходя из вышеизложенного, рекомендую Вам решить все проблемные вопросы с совладельцами в безконфликтном порядке.

Добрий вечір. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Про це зазначається в ч. 1 ст. 358 Цивільного кодексу України. Отже якщо ви є власником 1/2 частини будинку, що перебуває у спільній частковій власності використання хоч і половини будинку під склад можливе тільки за згодою іншого співвласника. До того ж використання житлового будинку у підприємницькій діяльності дозволяється якщо ця діяльність не передбачає промислового виробництва та не порушує житлових прав інших громадян (не створює шуму, сміття, перешкод тощо у спільних приміщеннях/на прибудинковій території

Доброго вечора, Олено!

Якщо ваша частка не виділена в натурі, то вона належить Вам на праві спільної часткової власності, а не на праві приватної особистої власності. А відповідно до ч. 1 ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text).

При цьому, згідно зі статтею 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Водночас статтею 6 Житлового кодексу Української РСР передбачено (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text):

"Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється".

Для використання жилих приміщень з підприємницькою метою їх потрібно перевести до нежитлового фонду.

Окремий житловий будинок (його частина), стосовно яких вирішується питання щодо переведення із житлового в нежитловий фонд, повинні відповідати таким умовам:

1. Визнання у встановленому законодавством порядку житлових будинків непридатними для проживання;
2. Зміни функціонального призначення цілого житлового будинку;
3. реведення власного житлового приміщення у нежитлове може бути здійснено лише за умови, якщо Володілець та його сім’я забезпечені житловою площею за нормою, визначеною законодавством;
4. житловий будинок не повинен бути визнаний аварійним або ветхим.

Для вирішення питання переведення житлого фонду в нежитлове відповідно до статті 8 Житлового кодексу Української РСР власник житлого будинку (приміщення) або уповноважена ним особа звертається до виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради, шляхом подання заяви про переведення житлого будинку (приміщення) у нежитловий (нежитлове).

Статтею 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» встановлено, що, зокрема, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов'язані (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12#Text):

здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами;

забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами;

вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об'єкти):

1) жилих будинків і прибудинкових територіях;

2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури;

3) готелів і гуртожитків;

4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу;

5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди;

6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.

Шум на захищених об'єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.

У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об'єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

Згідноо норм Цивільного кодексу України ( ст. 321) ваше право власності є недоторканим.

ст. 13 Конституції говорить: Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству" Ви вільно можете здійснити свою діяльність , що не порушує прав інших жителів , на тій частині квартири котра згідно правовстановлюючих документів належить Вам на праві приватної власності.

Згода третіх осіб Вам як власнику взагалі не потрібна - ви вільно розпоряджаєтесь своєю власністю на власний розсуд в межах законодавства.

Проте, якщо ви зберігаєте на вашій території речовини, що загрожують здоров ю та життю оточуючих, то за порушення санітарних норм та правил утримання житла та благоустрою території на вас може бути накладено адмін відповідальність у вигляді штрафу, якщо будуть скарги.

Під склад краще обрати нежитлове приміщення.

Все інше , що не становить загрозу оточуючим, може зберігатися на території , що є приватною власністю безумовно без перешкод.

Згода може бути , як запобіжник від претензій та проблем з боку сусідів (за бажанням)

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго вечора, Олено.

Ключовими правовими нормами в данному питанні є наступні статті Цивільного кодексу України - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

Стаття 319. Здійснення права власності

1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

4. Власність зобов'язує.

5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

6. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

8. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Стаття 320. Використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності

1. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

2. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Стаття 321. Непорушність права власності

1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

3. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Стаття 383. Права власника житлового будинку, квартири

1. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

2. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Системний аналіз вказаних норм говорить про те, що:

1) для підприємницької діяльності (більш широке поняття) використовувати житловий будинок можливо (стаття 320 ЦК), в той час як для примислового викобництва (більш вузьке поняття) - не можливо (ч. 1 статті 383). Висновок - для підприємницької діяльності непромислового характеру (торгівля, посередництво, надання послуг) використання житлового будинку можливе. Таким чином, якщо в питанні йдеться про склад товарів, а не про промисловий склад (склад сировини) - таке використання будинку допускається і є законним.

2) реалізація прав власності (в торму числі використання будинку під склад) можливе за умови, що таке використання не шкордить правам та інтересам інших осіб (частина 5 статті 319, частина 2 статті 383 ЦК України). Висновок - використання будинку під склад може бути визнано судом протиправним, якщо ваші сусіди зможуть довести, що таке використання шкродить їх правам.

Додатково можете подивитьсь рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Справа не ідентична, проте де в чому схожа - http://reyestr.court.gov.ua/Review/23670086#

Щодо отримання згоди

Стаття 358 ЦК України говорить про те, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Проте дана норма говорить не про отримання згоди на використання своєї частки від іншого співвласника, а про порядок реалізації права як такого - воно не потребує отримання згоди, а здійснюється за згодою. На практиці це значить, що співвласник не вправі самостійно укладати правочини щодо спільного майна.

Щодо використання частини будинку - то дане питання врегульоване приведеними вище нормами статей 319-321, 383 ЦК України.

Вцілому ключовим є питання порушення прав ваших сусідів. Якщо таке порушення буде доведене в суді - використовувати будинок під склад вам буде заборонено. Мені важко уявити, в чтому саме можуть полягати такі порушення, проте будучи обізнаними з усіма деталями справи, ви зможете дати собі відповідь на це питання.

Удачі Вам.

Добрий вечір, Олена!

Запитання?

"Повинні ми отримати згоду від власника другої частки на підприємницьку діяльність та згоду на використання нашої частки під склад? Так чи ні? На підставі якого закону"?

Відповідь:

Згода не потрібна.

Потрібно перевести житловий будинок з жилого в нежилий.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованою законом від 17.07.97 №475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс тощо).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т.ін.).

У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості. Причому інколи всі разом або деякі з них можуть належати і не власнику, а іншому володільцю майна, наприклад, довірчому власнику майна, орендатору тощо. На відміну від прав власника, правомочності іншого законного володільця, навіть зі схожими правомочностями власника, не тільки не виключають прав самого власника на це майно, а й зазвичай виникають із його волі і в передбачених ним ме­жах (наприклад, договір найму, договір управління майном).

Згідно з нормою ст.319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повин­ні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб’єктами права.

Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав установлені законом.

Цільове призначення мають житлові приміщення, які власник має право використовувати для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати їх для промислового виробництва (стст.6, 189 Житлового кодексу, ст.383 ЦК).

итловим Кодексом України (далі – ЖКУ) передбачено два випадки, в яких житлове приміщення може бути переведено з житлового фонду в розряд нежитлових.

Згідно статті 7 ЖКУ непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення можуть бути переобладнені для їх використання в інших цілях. Таке рішення приймає виконком обласної або міської ради. Непридатні для проживання приміщення в будинках житлових кооперативів можуть бути переведені в нежилі за рішенням загальних зборів житлового кооперативу, затвердженого виконкомом місцевої Ради.

Стаття 8 ЖКУ допускає можливість переведення придатного для проживання житлового приміщення в розряд нежитлових, як виняток. При цьому, зазначено, що переведення житлових будинків житлово-будівельних кооперативів в нежитлові не допускається.

Зверніть увагу, що і в статті 7, і в статті 8 ЖКУ йдеться про житлові будинки державного і відомчого фондів, але на практиці такий же порядок застосовується і щодо будинків і житлових приміщень, які є приватною власністю.

У більшості випадків, саме стосовного таких приміщень, власники яких бажають використовувати їх для ведення бізнесу, необхідно робити переведення.

Цивільне законодавство України встановлює право власника вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Такою умовою, в даному випадку, буде переведення приміщення з житлового фонду в нежитловий.

Порядок переведення житлових приміщень в нежитлові встановлюють органи місцевого самоврядування, тому в різних населених пунктах порядок може відрізнятися. Для того, щоб дізнатися, які дії та документи треба зробити для зміни статусу житлових будівель та приміщень, необхідно ознайомитись з Положенням про порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові, затвердженого виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування відповідного населеного пункту, де знаходиться приміщення. Також, слід зазначи, що переведення житлових будівель та приміщень у нежитлові передбачає, як правило, проведення реконструкції таких житлових будівель та приміщень.

Після того, як будуть вчинені всі необхідні дії для зміни статусу приміщення та отримані всі, передбачені Порядок відповідного органу місцевого самоврядування документи, необхідно провести державну реєстрацію такого приміщення.

Процедура державної реєстрації речових прав на такі об’єкти передбачена пунктом 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, де зазначено, що для державної реєстрації права власності у зв’язку із зміною суб’єкта такого права в результаті реконструкції об’єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об’єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:

1) документ, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об’єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта;

3) технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об’єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

У разі зміни відомостей про об’єкт нерухомого майна, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни такі відомості вносяться до Державного реєстру прав відповідно до законодавства поза процедурою державної реєстрації прав.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, обов’язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Всього доброго!

Успіхів Вам!

в соответствии со ст. ст. 319, 320, 321 ГК Украины вы как собственники имеете полное право использовать принадлежащее вам имущество по собственному усмотрению в том числе и для осуществления предпринимательской деятельности. При этом какого либо разрешения у собственника второй половины получать не надо. Законом это не предусмотрено. Ни кто не может запретить вам использовать свое имущество как вам угодно, если при этом вы не нарушаете права третьих лиц, а при том как вы описали ситуацию нарушения прав третьих лиц не усматривается. Вообще вы можете выделить свою часть нежилого помещения в единицу и будете собственником отдельной части со своим тех. паспортом и вообще подобных вопросов ни у кого возникать не будет.

Большое всем спасибо за ответы!

1. изначально нужно понимать какой статус имеет эта недвижимость - если она предназначена для проживания вы не может ее использовать под предпринимательскую деятельность

2. если ваша часть не делена в натуре - то нужно согласие на определенные действия

выделение происходит добровольно или в судебном порядке

3. для детальной консультации - нужно изначально смотреть документы