Відмова від лікування

Доброго дня, лікар правий. Він несе за вас відповідальність, якщо він вважає, що вам за ранно додому то це так і є. Коли вас випушуть з лікарні тоді вам видадуть направлення до лікарні за місцем проживання.

Моя рекомендація слухати лікаря, щоб потім не пояснювати це в органах опіки.

Якщо є питання Задавайте.

Для детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

Наслідки відмови від медичного втручання для пацієнтів та лікарів

Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків (частина третя статті 43 Основ).

Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування (частина п’ята статті 43 Основ).

Якщо лікар дотримався усіх необхідних умов щодо інформування пацієнта про проведення медичного втручання та здійснив відповідне фіксування відмови пацієнта від такого втручання – у разі настання тяжких наслідків лікар не несе відповідальності.

Якщо є питання Задавайте.

Якщо ваше питання вирішино ставте ✅ біля фото підтримайте лайком залиште відгук.

Для детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

Доброго дня, Юлія!

Лікар правий в цьому випадку вимагаючи від Вас, як законного представника дитини засвідчити свою відмову в письмовому вигляді.

Згідно статті 43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", яка регулює питання надання згоди на медичне втручання чи відмови від неї:

"Згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників.

{Частина перша статті 43 в редакції Закону № 1489-III від 22.02.2000, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1033-V від 17.05.2007, № 997-V від 27.04.2007}

Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників.

{Частина друга статті 43 в редакції Закону № 5081-VI від 05.07.2012}

Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків.

Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування".

Виникнуть додаткові питання, натискайте кнопку "звернутись" від мого профілю. Готовий на них відповісти!

Доброго дня, Юлія.

Лікар правий.

Відповідно до ст. 28 Конституції України жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта (стаття 42 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я») (далі - Основи).

Відповідно до законодавства медичне втручання, пов'язане з ризиком для здоров'я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров'я пацієнта іншими методами неможливе (частина друга статті 42 Основ) .

Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають:

• сучасним науково обгрунтованим вимогам;
• спрямовані на відвернення реальної загрози життю та здоров'ю пацієнта;
• застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта;
• лікар вживає всіх належних у таких випадках заходів для відвернення шкоди життю та здоров'ю пацієнта (частина третя статті 42 Основ).

Проте, кожна особа має право отримувати повну інформацію, яка забезпечить їй можливість брати активну участь у прийнятті рішень щодо медичного втручання та/або участі у наукових дослідженнях (стаття 4 Європейська хартія прав пацієнтів) .

Крім цього, фізична особа може бути зобов'язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством (частина четверта статті 286 Цивільний кодекс України)(далі - ЦКУ).

Забороняється медичне втручання, яке може викликати розлад генетичного апарату людини (стаття 29 Основ).

У п. 3.4 Етичного кодексу лікаря України від 27.09.2009 р. відмова від пацієнта визнана виправданою (за винятком випадків невідкладної допомоги), якщо:

• лікар упевнений, що між ним і пацієнтом відсутня необхідна взаємна довіра;
• коли він відчуває себе недостатньо компетентним для вирішення проблем пацієнта;
• якщо не має у своєму розпорядженні необхідних можливостей для проведення лікування;
• в інших випадках, якщо це не суперечить Клятві лікаря України.

При цьому лікар повинен вжити всіх заходів щодо інформування хворого про згадані умови, а також надати йому відповідні рекомендації.

Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків (частина третя статті 43 Основ).

Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування (частина п’ята статті 43 Основ).

Якщо лікар дотримався усіх необхідних умов щодо інформування пацієнта про проведення медичного втручання та здійснив відповідне фіксування відмови пацієнта від такого втручання – у разі настання тяжких наслідків лікар не несе відповідальності.

...

НА ЖАЛЬ, АЛЕ ЗМІНА МІСЦЯ ЛІКУВАННЯ В ДАНОМУ ВИПАДКУ ДЛЯ ВАШОГО КОНКРЕТНОГО ЛІКАРЯ Є ПРИПИНЕННЯМ ВАШОГО ЛІКУВАННЯ, ЩО ЗРОБИТИ ЗА ВАШОЮ ІНІЦІАТИВОЮ ВІН НЕ МОЖЕ, А ЗА СВОЄЮ - ФАКТИЧНО ПРОСТО НЕ МОЖЕ.

Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

Доброго дня!

Ви можете самостійно відмовитися від лікування запропонованого лікарями лікарні. Підписавши особисто відповідну відмову, або якщо ви унаслідок порушення стану здоров я не можете самостійно це зробити , треба викликати директора закладу та чергових працівників лікарні та скласти акт про відмову і підписати його всім сторонам з печаткою лікаря, далі необхідно викликати родичів ,аби вони особисто чи спільними зусиллями прийняли рішення про переведення хворого до бажаного лікувального закладу. Згідно ЗУ "Про Основи охорони здоров'я в Україні кожна особа має право на вільний вибір лікаря і методів її лікування" ,так як права порушено пацієнта:

В зв'язку з цим, Ви чи родичі маєте право звернутися зі скаргами:

- до директора цього медичного закладу, управління охорони здоров'я місцевої і державної адміністрації та до Міністерства охорони здоров’я України.

Ви чи ваші родичі , маєте право прибути до лікарні, заповнити всі папери та спільно з поліцією забрати хворого з лікарні, підписавши всі документи у присутності директора.

Основи законодавства про охорону здоров'я поширюються на всі лікарні України незалежно від форм власності.

Закон є вищим актом, аніж правила внутрішнього розпорядку лікарні.

Директор має право звернутися до органу опіки та повідомити про обставини , які він вважає небезпечними для дитини, служба у справах дітей має направити спеціаліста на місце для встановлення обставин , або після переведення дитини , служба викличе Вас письмово для надання пояснень , що дитина продовжить лікування згідно плану лікування.

Директор лікарні лише виконує правила згідно чинного законодавства, коли йдеться про здоров я дитини він має реагувати , згідно ЗУ Про охорону дитинства

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго дня, Юлія!

ВИ ВЧИНЯЄТЕ ДІЇ В ІНТЕРЕСАХ ДИТИНИ, ЦЕ ВАШЕ ПРАВО.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

"Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну."

"Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 49 див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2002 від 29.05.2002}

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя".

ЗАКОН УКРАЇНИ

Основи законодавства України про охорону здоров'я

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст.19):

Основи законодавства Україн... | від 19.11.1992 № 2801-XII (rada.gov.ua)

Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

"Розділ IЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство України про охорону здоров'я

Законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я".

"Стаття 38. Вибір лікаря і закладу охорони здоров'я

Кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування".

"Стаття 43. Згода на медичне втручання

Згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників.

Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників.

Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків.

Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування".

ВИ МАЄТЕ ПРАВО ПОДАВАТИ СКАРГИ ДО: ГОЛОВНОГО ЛІКАРЯ МЕДИЧНОЇ УСТТАНОВИ, УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ"Я МІСЦЕВОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІНСТРАЦІЇ, УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ"Я ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІНСТРАЦІЇ, МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ"Я УКРАЇНИ.

При наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго!

Закон України " Основи законодавства України про охорону здоров'я" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text):

"Стаття 38. Вибір лікаря і закладу охорони здоров'я

Кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.".

"ПОРЯДОК направлення пацієнтів до закладів охорони здоров’я та фізичних осіб - підприємців, які в установленому законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та надають медичну допомогу відповідного виду" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0235-20#Text):

"I. Загальні положення

1. Цей Порядок регулює механізм взаємодії пацієнта, лікаря, який направляє пацієнтів, та медичних працівників, що здійснюють медичне обслуговування за направленням.

2. Цей Порядок поширюється на всі заклади охорони здоров’я та фізичних осіб - підприємців, які в установленому законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - суб’єкт господарювання), крім випадків, зазначених у пункті 3 цього розділу.

3. Дія цього Порядку не поширюється на екстрену медичну допомогу та на обов’язковий медичний огляд працівників...

5. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:...

3) ініціатор направлення - лікар, який надає первинну медичну допомогу і про вибір якого пацієнтом подана відповідна декларація згідно із законодавством (далі - лікар ПМД) чи інший лікуючий лікар пацієнта, який приймає рішення про направлення;...

II. Особливості здійснення направлення...

4. Направлення на отримання медичних послуг в стаціонарних умовах (далі - госпіталізація) здійснюється за наявності таких підстав:..

6) переведення пацієнта, якого госпіталізовано до одного суб’єкта господарювання, на медичне обслуговування в стаціонарних умовах до іншого суб’єкта господарювання...

6. Ініціатор направлення зобов’язаний:

1) роз’яснити та переконатися, що пацієнту зрозумілі мета направлення, підстави, ризики та очікувані результати від отримання пацієнтом послуг за направленням;

2) повідомити пацієнту про строк дії направлення, який встановлюється з урахуванням стану пацієнта та галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я і не має становити більше одного календарного року, та про можливості отримання медичних послуг за направленням у суб’єктів господарювання, які надають такі послуги, в тому числі за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення;

3) надати можливість пацієнту ставити будь-які питання щодо направлення та надати відповіді на такі питання...

10. Після внесення запису про направлення до системи пацієнту повідомляється номер запису про направлення в системі технічними засобами електронних комунікацій. На вимогу пацієнта ініціатор направлення повинен надати йому копію запису про направлення або номер запису про направлення в системі у паперовій або електронній формі...

III. Особливості організації медичного обслуговування за направленням

1. При зверненні за отриманням медичних послуг пацієнт (його законний представник) зобов’язаний повідомити особі, уповноваженій суб’єктом господарювання на реєстрацію звернень пацієнтів за отриманням послуг (далі - уповноважена особа), номер запису про направлення або надати запис про направлення в паперовій формі. Уповноважена особа суб’єкта господарювання повинна:

1) перевірити статус запису про направлення в системі;

2) повідомити пацієнту про наявність або відсутність можливості отримати медичне обслуговування за направленням у відповідного суб’єкта господарювання за програмою медичних гарантій;

3) узгодити з пацієнтом вибір лікаря, іншого медичного працівника суб’єкта господарювання, який буде надавати послуги за направленням за можливості такого вибору;

4) узгодити з пацієнтом дату та час, коли пацієнт може отримати послуги за направленням, крім випадків, передбачених пунктом 2 цього розділу...

4. Виконавець направлення здійснює медичне обслуговування за направленням відповідно до медичних показань та стану здоров’я пацієнта із урахуванням вимог, передбачених цим Порядком. Виконавець направлення забезпечує процес надання медичних послуг за відповідним направленням з урахуванням вимог підпунктів 5-7 пункту 10 цього розділу...".

---

Доброго дня, Юліє! Ваші дії є, були правомірними, а дії лікаря неправомірні та незаконні. Ви маєте право обрати як медичний заклад, так і лікаря цього медичного закладу. А лікар в даному випадку мав не вимагати у Вас заяви про відмову від лікування та погрожувати зверненням до органу опіки та піклування, а сприяти, допомогати Вам у лікуванні дитини - видати направлення до медичного закладу за Вашим вказаним місцем проживання. Зрозуміло, що моя консультація є невчасною, запізною, втратила сенс, але належним з Вашого боку є подання не заяви про відмову, а заяви про видання лікарем направлення до цього Вашого іншого медичного закладу для продовження лікування дитини.