Призначення директора в дочірній компанії

Вітаю!

Укладення договору між юридичними особами, директором яких є одна і та ж фізична особа (а тим більше один той самий кінцевий беніфіціар), в будь-якому випадку несе ризик визнання його недійсним на підставі ч. 3 ст. 238 ЦК.

Законодавство не забороняє одній і тій же фізичній особі бути директором відразу декількох юридичних осіб. Однак таке «сидіння на двох стільцях» несе ряд юридичних проблем, серед яких однією з головних є можливість укладення договорів між юридичними особами, директором яких є одна і та ж фізична особа.

У першу чергу такий договір може бути визнаний недійсним податковою.

ОСЬ РІШЕННЯ З ЦЬОГО ПИТАННЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/40821958

Доброго дня, на мою думку ні яких ризиків немає, х досвіду скажу, що таке часто зустрічається.

Сьогодні про обмеження роботи за сумісництвом в площині трудових правовідносин можна говорити хіба що в контексті державних підприємств, установ, організацій.

Працівник має право працювати за трудовим договором на одному або одночасно на декількох підприємствах, якщо інше не передбачено законом, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП).

Що стосується блокування накладних, тут і з різними директорами це відбувається, головне щоб діяльність була на справді а не на папері,а якщо на папері, що документація була у відповідності, щоб комара носа не підточив)

Ви маєте підписувати договори між даними підприємствами, якщо немає обмежень у статуті, але через третю особу.

Згідно з ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України представник (у нашому випадку – директор – представник ЮО) не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Тобто, такий директор одночасно цих двох підприємств не може підписувати договори, акти тощо між цими ж підприємства від їх імені.

Як варіант, можна все ж призначити конкретну особу керівником обох підприємств, однак підписання відповідної документації доручити іншій посадовій особі (заступнику директора тощо) із закріпленням таких правомочностей статутом. А краще ще й внесенням до ЄДР відомостей про таку особу як підписанта.

Також якщо хоч одне з підприємств – ТОВ, то варто врахувати норми Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон про ТОВ) про так звані правочини, щодо яких є заінтересованість.

Так, правочин вважається правочином, щодо якого є заінтересованість (далі – правочин із заінтересованістю), якщо він укладається ТОВ, зокрема з юридичною особою, в якій посадова особа є членом органу ТОВ. Статутом ТОВ може бути визначений порядок надання згоди на вчинення правочинів, щодо яких є заінтересованість.

Правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення (ст.ст. 45, 46 Закону про ТОВ). Наприклад, таким подальшим схваленням може бути згода учасників, закріплена протоколом. І якщо не буде дотримано відповідної процедури погодження, то й у податківців може виникнути багато «непотрібних» Вам питань щодо обліку та правильності нарахування податків за такими операціями.

Однак якщо учасники товариства не дійшли згоди про встановлення у статуті порядку погодження щодо правочинів із заінтересованістю, то й дані вимоги не застосовуються

Претензії можуть бути якщо це державна форма власності. Тоді тут можуть бути питання, що до. Керівника та і до діяльності.(ЗУ про запобігання корупції).

Доброго дня, Наталія!

Підписання договорів між згаданими Вами підприємствами та за таких обставин можливе, оскільки українське законодавство не містить заборони на подібні оборудки.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільногo кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі – ЦКУ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованa на встановлення, зміну або припинeння цивільних прав тa oбов’язків. У свою чергу, як передбачено ч. 1 ст. 627 ЦКУ, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Вважаю також за доречне посилання на ч.3 ст.238 ЦКУ, відповідно до якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в iнтересах іншої особи, прeдставником якої він однoчасно є, за винятком кoмерційного представництва, а такoж щодо інших осіб, встановлених законом.  Отже, обмеження щодо того, що представник не може здійснювати операцію від імені особи, яку він представляє, на свoю користь, не поширюється на комерційне представництво.

В даному випадку директор виступає у двох статусах – як представник однієї сторони договору (підприємства) та як представник іншого підприємства, уособлюючи також іншу сторону договору. При цьому обидві сторони вільні, згідно з цивільним законодавством, у виборі одна одної як контрагента щодо укладання договору.

Так, статтями 213 та 637 ЦКУ передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб’єктами: учасниками договору і судом.

Залишається питання з податковою та її ставленням до подібних договорів.

Податкова дійсно може "причепитись" до такого договору та не погодитись з його законністю. Розглянемо гіпотетичну ситуацію, в якій таке може відбутися.

Справа в тім, що надаючи негативну оцінку договору, підписаному у викладених Вами обставинах,, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою має різне правове навантаження.

Посилаючись на нікчемність правочину податковий орган в таких випадках, як правило, доводить свою позицію з урахуванням того, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків та суперечить інтересам держави і суспільства.

В даному випадку податковий орган, без обов’язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, не може робити висновки про його недійсність та переходити до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Проте, як я і підкреслив вище, згідно ст. 213 ЦКУ, якою врегульовано право тлумачення змісту правочину:

"1. Зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

2. На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину".

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган, формуючи такі висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Доводи податкового органу стосовно того, що укладені правочини суперечать інтересам та моральним засадам суспільства, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями, які нічим не підтверджені.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів!

Отже висновки податкового органу в даному випадку будуть передчасними.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведене, можна дійти висновку, що укладені двома суб’єктами господарювання та підписані однією особою договори цілком законні, бо по-перше, укладання такого договору не заборонено чинним законодавством України, а, по-друге, не може бути предметом розгляду та тим більше визнання нікчемними податківців, оскільки останні за таких умов виходять за межі, наданих їм повноважень.

Втім, всі мої доводи мають значення лише в тому випадку, якщо Ви готові вступити у гіпотетично можливий бій з податковою. Вибір за Вами.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Згідно з ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV «представник не може здійснювати правочину від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або на користь іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також стосовно інших осіб, установлених законом».

Отже, особа, яка є директором на одному підприємстві та водночас виступає як директор на другому підприємстві, але на умовах сумісництва, або фізичною особою — підприємцем, або виступає в договорі як проста фізична особа, не може підписувати договір від імені обох його сторін (див., наприклад, постанову ВГСУ від 09.09.2008 р. № 12/122).

Оптимальним визнається варіант, коли у статуті повноваження на підписання договорів надано не лише директору, а і, наприклад, його заступнику.

Доброго дня!

Директор не може підписувати один договір із двох сторін.

На заваді стає ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, згідно якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Проблема тут у тому, що директор юрособи є представником тієї ж юрособи. Тож якщо директор підпише договір з одного боку від імені двох підприємства, то він явно діятимете у своїх інтересах і відповідно порушить вимоги ч. 3 ст. 238 ЦКУ

А коли заходить мова про порушення положень ч. 3 ст. 238 ЦКУ , то відразу на небосхилі маячить можливе визнання правочину (тобто договору) недійсним.

Звісно, визнати договір недійсним може тільки суд (ч. 3 ст. 215 ЦКУ). Однак подати позов щодо визнання договору недійсним можуть, зокрема, податківці (п.п. 20.1.30 ПКУ). Тому краще не ризикувати.

Якщо ж договір буде визнано недійсним, то наслідки будуть таким:

1) вважатиметься, що такий договір не створює юридичних наслідків , окрім пов’язаних з його недійсністю;

2) сторони повинні будуть повернути одна одній усе , що вони отримали за таким правочином. Якщо це неможливо (наприклад, ідеться про використання майна, виконання робіт, надання послуг), то треба буде відшкодувати вартість отриманого за цінами, що існували на момент відшкодування. Таким чином, по суті, вважатиметься, що правочину зовсім не було;

3) податківці можуть визнати нереальними операції , що базуються на такому договорі із самим собою.

Тож аби не наражатися на таку небезпеку, не можна допуска, щоб обидві із сторін договору мали одного підписанта. Це можна досягти, наприклад, уповноваживши на підписання договору іншу особу (скажімо, заступника директора) за допомогою довіреності чи установчих документів, яка і підпише договір із директором від імені підприємства.

Крім того, раджу уникати підписання акта приймання-передачі виконаних робіт із двох сторін однією і тією ж особою.

Також якщо хоч одне з підприємств – ТОВ, то варто врахувати норми Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» про так звані правочини, щодо яких є заінтересованість.

Стаття 45. Правочин, щодо якого є заінтересованість

1. Правочин вважається правочином, щодо якого є заінтересованість (далі - правочин із заінтересованістю), якщо він укладається товариством з будь-ким із таких осіб:

1) посадовою особою товариства або її афілійованою особою;

2) учасником, який одноосібно або спільно з афілійованими особами володіє часткою, що становить 20 відсотків статутного капіталу товариства, або його афілійованими особами;

3) юридичною особою, в якій будь-яка з осіб, передбачених пунктами 1 і 2 цієї частини, є членом органу товариства;

3-1) особою, яка здійснює функції управління таким товариством (у разі передання їй повноважень виконавчого органу товариства у випадках, передбачених законом);

4) іншою особою, визначеною статутом товариства.

2. Статутом товариства може бути визначений порядок надання згоди на вчинення правочинів, щодо яких є заінтересованість. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

3. Якщо учасники товариства не дійшли згоди про встановлення у статуті порядку погодження щодо правочинів із заінтересованістю, правила цієї статті не застосовуються.

4. Посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення правочинів із заінтересованістю, солідарно відповідають за збитки, завдані товариству.

Отже, якщо не буде дотримано відповідної процедури погодження, то й у податківців може виникнути до підприємств багато зайвих питань щодо обліку та правильності нарахування податків за такими операціями.

А от якщо у статуті не встановлено процедуру погодження щодо правочинів із заінтересованістю, тоді проводити таке погодження не потрібно.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Наталія, на доповнення до моєї відповіді хотів би нагадати Вам про існування такого корисного у Вашому випадку інструменту, як делегування права підпису за наказом/довіренностю. Це до міри убереже Вас від можливих проблем з податковою, принаймні частково. Повідомити про це податкову можна в електронному вигляді.

Для цього можна скористатись безкоштовним податковим сервісом «Електронний кабінет» (cabinet.tax.gov.ua).

Згідно роз'яснень Державної податкової служби України порядок наступний:

Заповнити та відправити Повідомлення можна у приватній частині «Електронного кабінету». У розділі «Ведення звітності» необхідно створити документ за формою J1391103 (для юридичних осіб) або F1391103 (для фізичних осіб).

При заповненні зазначається:

• поточна дата та порядковий номер;
• найменування (або прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) для фізичних осіб;
• код за ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності, номер паспорта для фізичних осіб , які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті.

До табличної частини Повідомлення вноситься інформація:

• прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) відповідальної особи, якій надається право підпису електронних документів;
• реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності, номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті;
• посада фізичної особи, якій делеговано право підпису електронних документів;
• тип підпису: Директор/Бухгалтер/Підпис податкових накладних/Печатка/Технологічний сертифікат/уповноважена особа;
• ініціали та прізвище керівника;
• посада, ініціали та прізвище виконавця та контактний телефон.

З метою не допущення помилок при заповненні повідомлення на панелі інструментів необхідно натиснути кнопку «Перевірка».

При відсутності помилок активується кнопка «Підписати».

Відповідно до Порядку № 557 на сформоване повідомлення першим накладаються КЕП усіх осіб, включених до Повідомлення, у порядку черговості їх внесення до Повідомлення, після них – КЕП керівника і останньою — печатка (за наявності).

Добрий день!

Відповідно до ч.2 ст. 21 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Тобто, якщо кандидат відповідає статуту, трудовому договору, колективному договору та іншим внутрішнім вимогам не тільки в частині кваліфікації, а й можливості працювати одночасно в декількох юридичних особах, то на цьому етапі обмежень для директора немає.

Відповідно до ст. 102-1 КЗпП сумісництво – це виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи.

В заяві працівника та в наказі про прийняття на роботу обов’язково вказується, що це робота за сумісництвом. Також в заяві працівник має вказати, чи це основне місце роботи, чи сумісництвом. Також роботодавець у повідомленні Державної податкової служби має вказати, яке це місце роботи для працівника. Працівнику необхідно встановити графік роботи, який є поза робочими часом за основним місцем роботи. Це необхідно відобразити у табелі обліку робочого часу.

Якщо цього не дотримуватися, то можуть бути питання і від Держпраці, і від податкової. Наприклад, вони можуть стверджувати, що одна й та ж фізична особа не може одночасно (тільки у вільний від основної роботи час) виконувати свої трудові обов’язки на двох підприємствах, а тому витрати на оплату її праці не можуть визнаватися витратами в обліку.

КЗпП також врегулював, що працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу (ст. 102-1). Тому, як вже було зазначено, слід вести належний облік робочого часу. В частині відпусток, то сумісникам надається відпустка одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (ст. 10 Закону України «Про відпустки»).

ХХХ

Згідно з ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України представник (у нашому випадку – директор – представник ЮО) не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Тобто, такий директор одночасно цих двох підприємств не може підписувати договори, акти тощо між цими ж підприємства від їх імені.

Як варіант, можна все ж призначити конкретну особу керівником обох підприємств (тобто, дочірнього підприємства та ТОВ), однак підписання відповідної документації доручити іншій посадовій особі (заступнику директора тощо) із закріпленням таких правомочностей статутом. А краще ще й внесенням до ЄДР відомостей про таку особу як підписанта (представника ЮО, яка має право вчиняти відповідні дії від її імені).

Враховуючи, що одним із підприємств є ТОВ, то варто врахувати норми Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон про ТОВ) про так звані правочини, щодо яких є заінтересованість.

Так, правочин вважається правочином, щодо якого є заінтересованість (далі – правочин із заінтересованістю), якщо він укладається ТОВ, зокрема з юридичною особою, в якій посадова особа є членом органу ТОВ. Статутом ТОВ може бути визначений порядок надання згоди на вчинення правочинів, щодо яких є заінтересованість.

Правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення (ст.ст. 45, 46 Закону про ТОВ). Наприклад, таким подальшим схваленням може бути згода учасників, закріплена протоколом. І якщо не буде дотримано відповідної процедури погодження, то й у податківців може виникнути багато «непотрібних» Вам питань щодо обліку та правильності нарахування податків за такими операціями.

Всього найкращого!

Вітаю Вас.

В цілому - це не буде великою проблемою.

Українське законодавство не містить заборони на укладення такого договору. Згідно з визначенням ч. 1 ст. 626 Цивільногo кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі – ЦКУ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованa на встановлення, зміну або припинeння цивільних прав тa oбов’язків. У свою чергу, як передбачено ч. 1 ст. 627 ЦКУ, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Також вважаємо не доречним посилання на ч.3 ст.238 Цивільного кoдексу України, відповідно до якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в iнтересах іншої особи, прeдставником якої він однoчасно є, за винятком кoмерційного представництва, а такoж щодо інших осіб, встановлених законом.  Отже, обмеження щодо того, що представник не може здійснювати операцію від імені особи, яку він представляє, на свoю користь, не поширюється на комерційне представництво.

Директор виступає у двох статусах – як представник однієї сторони договору (підприємства) та як підприємець, уособлюючи іншу сторону договору. При цьому обидві сторони вільні, згідно з цивільним законодавством, у виборі одна одної як контрагента щодо укладання договору.

Так, статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб’єктами: учасниками договору і судом.

Окрім того, надаючи таку оцінку таким договорам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків та суперечить інтересам держави і суспільства.

В даному випадку податковий орган, без обов’язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган, формуючи такі висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Доводи податкового органу стосовно того, що укладені правочини суперечать інтересам та моральним засадам суспільства, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку будуть передчасними.

Таким чином проаналізувавши вищенаведене, ми бачимо, що податковий орган безпідставно визнaє договір недійсним, що укладений двома різними суб’єктами господарювання, однак підписаний однією особою. По-перше, укладання такого договору не заборонено чинним законодавством України, а, по-друге, податківці, як завжди, виходять за межі, наданих їм повноважень.

Джерело: https://dilegal.ua/odin-pidpis-vid-dvox-storin-v-d...

З повагою!

Вітаю!

Слід зазначити, що у вашій ситуації, де одна особа планує обіймати посаду керівника у двох пов'язаних підприємствах, виникають певні податкові та юридичні наслідки, які слід врахувати.

Податкові та юридичні наслідки спільного керівника:

Відповідно до підпункту 14.1.159 Податкового кодексу України (ПКУ),

14.1.159. пов’язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

а) для юридичних осіб:

одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків (крім міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб’єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації);

одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків;

одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;

одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;

принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;

одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа;

повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа;

сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб’єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації) та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб’єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації), стосовно іншої юридичної особи, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду). Положення цього абзацу не поширюються на суму кредитів (позик), залучених під державні гарантії;

доходи (виручка) юридичної особи - резидента від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків), окремій юридичній особі - нерезиденту або окремому іноземному утворенню без статусу юридичної особи (в тому числі нерезиденту, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України) протягом календарного року становлять 75 і більше відсотків доходів (виручки) такої юридичної особи - резидента від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків) всім нерезидентам, за умови що такі доходи становлять 50 і більше відсотків загальної суми доходу такої юридичної особи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку;

вартість продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної юридичною особою - резидентом в іншої окремої юридичної особи - нерезидента або окремого іноземного утворення без статусу юридичної особи (в тому числі у нерезидента, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України) протягом календарного року, становить 75 і більше відсотків вартості продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної такою особою у всіх нерезидентів, за умови що сума таких операцій з придбання становить 50 і більше відсотків загальної вартості продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної такою юридичною особою - резидентом;

б) для фізичної особи та юридичної особи:

фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків;

фізична особа має право призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган такої юридичної особи або призначати (обирати) не менш як 50 відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

фізична особа здійснює повноваження одноособового виконавчого органу в такій юридичній особі;

фізична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи;

сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від фізичної особи, наданих юридичній особі, та/або будь-яких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших фізичних осіб, наданих юридичній особі, які надаються під гарантії цієї фізичної особи, перевищують суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду);

в) для фізичних осіб - чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні/неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.

Усі корпоративні права, які належать (безпосередньо та/або опосередковано) юридичній особі в іншій юридичній особі, є сумою часток корпоративних прав, які:

безпосередньо належать такій юридичній особі в іншій юридичній особі;

належать будь-якій із пов’язаних сторін такої юридичної особи в іншій юридичній особі.

Для цілей визначення, чи володіє фізична особа безпосередньо та/або опосередковано корпоративними правами у розмірі 25 і більше відсотків у юридичній особі, усі корпоративні права, які належать (безпосередньо та/або опосередковано) фізичній особі, є сумою часток корпоративних прав, які:

безпосередньо та/або опосередковано належать такій фізичній особі в юридичній особі через володіння корпоративними правами;

належать будь-яким пов’язаним особам такої фізичної особи у зазначеній юридичній особі (без врахування осіб, пов’язаних з такою фізичною особою через пряме та/або опосередковане володіння корпоративними правами).

Якщо фізична особа визнається пов’язаною з іншими особами відповідно до підпункту 14.1.159 цього пункту, такі особи визнаються пов’язаними між собою.

У разі здійснення господарських операцій утвореннями без статусу юридичної особи з пов’язаною особою будь-якого з учасників договору про спільну діяльність, розмір вкладів яких у спільне майно становить 25 і більше відсотків, пов’язаними визнаються утворення без статусу юридичної особи (договору про спільну діяльність) і така пов’язана особа будь-якого з учасників такого договору.

Розмір частки володіння корпоративними правами розраховується у разі:

опосередкованого володіння (в одному ланцюгу) - шляхом множення часток володіння корпоративними правами;

володіння через кілька ланцюгів - шляхом підсумовування часток володіння корпоративними правами в кожному ланцюгу.

У разі коли частка володіння корпоративними правами кожної особи в наступній юридичній особі в ланцюгу становить 25 і більше відсотків, усі особи такого ланцюга є пов’язаними (незалежно від результатів множення).

Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов’язаними. Такі платники податків можуть бути визнані пов’язаними з інших підстав, передбачених цим підпунктом.

За наявності обставин, зазначених в абзаці першому цього підпункту, юридичні та/або фізичні особи, які є сторонами господарської операції, мають право самостійно визнати себе для цілей оподаткування пов’язаними особами з підстав, не передбачених у підпунктах "а" - "в" цього підпункту.

Контролюючий орган за результатами перевірки або у судовому порядку може довести пов’язаність осіб на основі фактів і обставин, що одна юридична або фізична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи, утворення без статусу юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи та/або утворення без статусу юридичної особи.

Отже контроль господарської діяльності платника податку може здійснюватися через обіймання посад керівника або члена виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає аналогічні посади в іншому суб'єкті господарювання. Це може свідчити про пов'язаність осіб.

Пов'язані особи повинні дотримуватися правил трансфертного ціноутворення при здійсненні господарських операцій між собою, щоб уникнути претензій з боку податкових органів щодо заниження податкових зобов'язань.

Підписання договорів між пов'язаними підприємствами:

Законодавство України не забороняє укладення договорів між пов'язаними особами. Однак, якщо одна особа підписує договір від імені обох сторін, це може викликати питання щодо конфлікту інтересів та дійсності такого договору. Рекомендується забезпечити належне документальне оформлення таких операцій та, за можливості, залучити інших уповноважених осіб для підписання договорів, щоб мінімізувати ризики.

Ризики блокування податкових накладних:

Операції між пов'язаними особами можуть привернути увагу податкових органів, особливо якщо вони здаються нетиповими або мають значні обсяги. Система моніторингу критеріїв оцінки ступеня ризиків (СМКОР) може зупинити реєстрацію податкових накладних у випадку виявлення ризикових операцій.

Щоб мінімізувати ризики блокування податкових накладних, слід забезпечити:

Належне документальне підтвердження реальності господарських операцій.

Відповідність умов договорів принципу "витягнутої руки" (ринковим умовам).

Своєчасну та коректну реєстрацію податкових накладних.

Подання до податкових органів таблиці даних платника податку з детальним описом здійснюваних операцій.

Тому враховуючи складність питань, пов'язаних із взаємодією пов'язаних осіб та можливими податковими ризиками, рекомендую звернутися до кваліфікованого податкового консультанта для отримання детальної консультації та забезпечення відповідності чинному законодавству.