Сможет ли военный отказаться от принудительной вакцинации?

Добрый день!

Военнослужащие Вооруженных сил Украины не имеют права отказываться от прививок против инфекционных заболеваний, так как это предусмотрено уставом. Освободить военнослужащего от прививки может только врач.

С 14 июля в ВСУ началась обязательная вакцинация личного состава. Антикоронавирусные прививки должны сделать все военные вне зависимости от их желания, ответственными за проведение вакцинационных мероприятий сделали командиров воинских частей. При этом некоторые военные от вакцинации отказываются и пытаются не дать сделать себе прививку от коронавируса.

Однако существует статья 243 устава внутренней службы ВСУ, которая определяет обязательность прививок для военнослужащих. В статье сказано, что есть два типа прививок, которые обязательны для военных - это плановые предохранительные (делаются в соответствии с календарем вакцинации) и прививки по эпидемическим показаниям (проводятся по приказу старшего командира).

«Всем военнослужащим проводятся предохранительные прививки против основных инфекционных болезней. Прививки могут быть плановыми и проводиться по эпидемическим показаниям. Плановые предохранительные прививки всему личному составу воинской части проводятся в соответствии с календарем прививок, а прививки по эпидемическим показаниям - по приказу старшего командира (начальника). От проведения прививок военнослужащие освобождаются только по заключению врача», - заявлено в статье.

При этом информацию о прививках заносят в военный билет, и дублируют ее в медицинской книжке военного. Таким образом, у военнослужащего нет никаких вариантов отказа от прививки без нарушения устава, кроме как по противопоказанию врача.

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Добрий вечір, Євгеній!

У повсякденній службовій діяльності кожен військовослужбовець, незалежно від рангу та посади, користується Статутом внутрішньої служби, який власне є законодавчим актом. Стаття 243 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначає обов’язковість щеплень для військовослужбовців.

«Всім військовослужбовцям проводяться запобіжні щеплення проти основних інфекційних хвороб. Щеплення можуть бути плановими та проводитися за епідемічними показаннями. Планові запобіжні щеплення всьому особовому складу військової частини проводяться відповідно до календаря щеплень, а щеплення за епідемічними показаннями за наказом старшого командира (начальника)».

У пунктах 62 і 63 Постанови ЄСПЛ у справі «Претті проти Сполученого Королівства» зазначено, що під час надання медичної допомоги, навіть тоді, коли відмова від лікування може призвести до летального результату, примусове медичне лікування без згоди дієздатного, повнолітнього пацієнта є втручанням в його право на фізичну недоторканність і є посяганням на права, що гарантовані статтею 8 Європейської конвенції.

У п. 136 рішення вищезгаданої справи ЄСПЛ також звертав увагу, що для збереження сенсу свободи на відмову від лікування необхідно, щоб у пацієнта було право приймати рішення в злагоді з власними поглядами й цінностями, якими б ірраціональними та нерозумними вони не здавалися іншим.

Водночас у п. 85 і 136 цього рішення суд зазначив, що держава зацікавлена в захисті й охороні життя і здоров’я своїх громадян. У певних випадках ці інтереси матимуть пріоритет, якщо порівнювати з правом громадянина на самовизначення, тобто держава може зобов’язати громадян пройти медичні процедури з метою загрози заподіяння шкоди здоров’ю населення.

Висновки ЄСПЛ однозначні — право особи на реалізацію права щодо відмови від лікування закінчується там, де починаються інтереси держави щодо забезпечення безпеки здоров’я всього населення. Тобто держава може нав’язати громадянину свою волю в ситуації, яка пов’язана з необхідністю усунути загрозу заподіяння шкоди здоров’ю населення країни.

Тому в питанні щодо вакцинації тісно переплітаються як інтереси однієї людини, зокрема її право на відмову від нього, так і інтереси суспільства, підкріплені правом держави на примус.

Отже, якщо масова вакцинація має подвійну мету, тоді обґрунтованою стає частина 1 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», згідно з якою профілактичні щеплення проти смертельних захворювань, як-от туберкульоз, дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець тощо — є обов’язковими.

Тож можна стверджувати, що положення частини 4 статті 284 Цивільного кодексу України, які дають особі право відмовитися від лікування та вакцинації, співвідносяться з положеннями вищевказаного законодавчого акту, що зобов’язують пройти щеплення, як загальна норма і спеціальна. При цьому норми, що дають право на відмову від щеплення, — загальні, а ті, що встановлюють щеплення як обов’язок, — спеціальні. Водночас, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом, перевага надається спеціальному. Виходячи з цього, право пацієнта на відмову від лікування не безмежне, оскільки обов’язок зробити профілактичні щеплення має перевагу над правом на відмову від вакцинації.

Ця точка зору підтверджується тим, що на законодавчому рівні визначено певні обмеження для осіб, які відмовилися від щеплення. Наприклад, миротворець не поїде у відрядження у разі відсутності вакцинації проти певних хвороб, дитині, не вакцинованій з волі батьків за відсутності протипоказань, можуть відмовити у відвідуванні дитсадка тощо. Це все спрямоване на те, аби убезпечити як невакцинованих осіб, так і тих, хто з ними контактуватиме.

Тобто на законодавчому рівні визначено, що вакцинувати проти волі особи не можна, але можна обмежити в реалізації деяких прав.

Тож обов’язок робити щеплення виправданий інтересами всього суспільства. Тому держава набуває права обов’язку до вакцинації і встановлює певні санкції за відмову від неї, за винятком, якщо особа має медичні протипоказання.

Таким чином, якщо є протипоказання по стану здоров'я щодо здійснення щеплень, то строковик має право подати рапорт про відмову від вакцинації, разом з медичноб довідкою, копіями медичних документів, які підтверджують наявність протипоказань для здійснення вакцинації, за що він не повинен бути покараний.

Всього доброго, успіхів Вам!

Может ли срочник ДПСУ отказаться от принудительной вакцинации и будет ли он наказан за отказ от приказа о вакцинации?

Доброго вечора!

Якщо у Вас буде на руках довідка/інший документ від лікаря, де Вам буде протипоказано вакцинуватись, то цілком маєте право відмовитись. У такому разі Ваше звільнення можна буде з легкістю оскаржити в суді, якщо воно матиме місце!

Доброго дня.

Відповідно до п. 243 Статуту внутрішньої служби ЗСУ усім військовослужбовцям проводяться запобіжні щеплення проти основних інфекційних хвороб. Щеплення можуть бути 1) плановими і 2) проводитися за епідемічними показаннями.

Планові запобіжні щеплення всьому особовому складові військової частини проводяться відповідно до календаря щеплень, а щеплення за епідемічними показаннями – за наказом старшого командира.

До хвороб, для профілактики яких є обов’язковими щеплення, відповідно до Наказу МОЗ від 16.09.2011 № 595 належать: туберкульоз, гепатит В, дифтерія, кашлюк, правець, поліомієліт, гемофільна інфекція, кір, краснуха, паротит.

Тобто обов’язковими плановими можуть бути щеплення лише від цих 10-и захворювань.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЗУ “Про захист населення від інфекційних хвороб” рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об’єктах приймають “головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України”.

Якщо вас змушують зробити щеплення від захворювання, яке не зазначене в переліку обов’язкових щеплень, вимагайте рішення відповідного органу про проведення обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями та наказ старшого командира про проведення таких щеплень. За їх відсутності, тобто у випадку відсутності правової підстави, ви маєте право написати письмову відмову від вакцинації (Право відмови від вакцинації передбачене ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-­III).

Також від проведення щеплень військовослужбовці звільняються за висновком лікаря. У випадку проблем зі здоров’ям та протипоказань обов’язково варто взяти відповідний документ у лікаря та надати його вашому командиру.

Відповідальність визначена у статуті військової частини.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Конституция Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...):

"Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством....

Стаття 60. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази...".

Закон Украины "Про захист населення від інфекційних хвороб" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text):

"Стаття 12. Профілактичні щеплення

Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень...

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об'єктах можуть проводитися обов'язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Рішення про проведення обов'язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об'єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України...".

"СТАТУТ ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text):

"243. Усім військовослужбовцям проводяться запобіжні щеплення проти основних інфекційних хвороб. Щеплення можуть бути плановими і проводитися за епідемічними показаннями.

Планові запобіжні щеплення всьому особовому складові військової частини проводяться відповідно до календаря щеплень, а щеплення за епідемічними показаннями - за наказом старшого командира (начальника)...";

"36. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.".

Уголовный кодекс Украины (УК; https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3232):

"Стаття 426-1. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень

1. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, -...";

"Стаття 402. Непокора

1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу -

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років...".

Во-первых, инфекционное заболевание COVID-19 (коронавирус) ст.12 приведенного Закона о защите населения от инфекционных болезней как обязательное для профилактических прививок не предусмотрено. Во-вторых, решений о проведении обязательных профилактических обязательных прививках по эпидемиологических показаниям - ни постановления Главного санитарного врача Украины (https://moz.gov.ua/golovnij-derzhavnij-sanitarnij-...), ни приказа Главного санитарного врача Министерства обороны Украины (https://www.mil.gov.ua/special/news.html?article=5...), как того требует ст.12 на данный момент нет (мне об этом неизвестно). В-третьих, согласно п.36 Устава внутренней службы ВСУ приказ командира должен соответствовать законодательству - т.е. приказу Главного санитарного врача МО. В-четвертых, согласно Конституции Украины никто не может быть принужден делать то, что не предусмотрено законодательством, а также никто не обязан исполнять явно преступные приказы. В-пятых, поскольку согласно ст.426-1 УК предусмотрено преступление в виде превышения военнослужащим лицом власти или служебных полномочий, то издание приказа о проведении прививок без приказа об этом Главного санитарного врача МО есть, будет явно преступным. В-шестых, Конституция Украины является актом высшей юридической силы и прямого действия (применения), т.е. имеет более высшую силу по отношению к ст.402 УК о неподчинении, Уставу внутренней службы ВСУ, не говоря уже о приказе старшего командира о проведении прививок. Считаю за надлежащее и правомерное подать рапорт на имя командира, издавшего приказ, о незаконности приказа в отсутствие приказа Главного санитарного врача МО, о праве неисполнения приказа на основании Конституции Украины.

Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text):

Стаття 12. Профілактичні щеплення

Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

ПЕРЕЛІК професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України 04 жовтня 2021 року № 2153 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1306-21#n14):

Обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Закон України "Про Державну прикордонну службу України" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-15#Text):

Стаття 6. Загальна структура та чисельність Державної прикордонної служби України

Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону;

територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону;

ДИСЦИПЛІНАРНИЙ СТАТУТ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#Text):

1. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

4. Військова дисципліна зобов’язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов’язків військової служби.

5. За стан військової дисципліни у з’єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов’язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов’язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов’язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Кожний військовослужбовець зобов’язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

6. Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов’язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов’язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов’язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

ВИСНОВКИ: Ви підлягаєте обов'язковому щепленню від коронавірусу. У разі відсутності абсолютних протипоказань відмова від щеплення буде вважатися порушенням військової дисципліни, за що Вас можуть притягнути до відповідальності (описав вище).

Якщо буде потрібна допомога, звертайтеся через контакти (пошту) в моєму профілі або через Звернутися біля фото.

Всього доброго!

Щасти Вам!