Як легально здавати будинок в оренду якщо власник будинку - нерезидент?

Доброго дня, Для реєстрації в якості приватного підприємця іноземна фізична особа повинна отримати податковий номер і надати інформацію про адресу на території України (однак для реєстрації ПП іноземними громадянами посвідку на проживання та адресна реєстрація не потрібні).

• згідно з Податковим кодексом України, якщо іноземний громадянин реєструється як ПП, він стає податковим резидентом України;
• згідно з банківським законодавством України, якщо іноземний громадянин зареєструється в якості ПП, то на нього будуть поширюватися ті ж банківські правила, що і на громадян України

Зареєструвати фоп онлайн можно тут

https://diia.gov.ua/services/reyestraciya-fop

Це може бути ФОП 2 групи

КВЕД Клас 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна

Як варіант іноземець може видати нотаріально завірену довіреність на громадянина України у якого відкритий ФОП (або відкрити ФОП) для здачі майна в оренду.

Після чого довіреність перекласти на українську мову та завірити нотаріально, також до довіреності зробити нотаріально завірені копії документів права власності. Після чого даний пакет документів вислати довіреній особі, щоб вона займалась діяльністю. При ФОП 2 групи, податок буде 1450 гривень на місяць.

Вітаю, Тарас!

Відповідно до п.п. 170.1.3 п. 170.1 ст. 170 розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) нерухомість, що належить фізичній особі - нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу - підприємця або юридичну особу - резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку.

170.1.4. Доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Представницькі функції слід розуміти як представництво, яке згідно з Цивільним кодексом є правовідносинами, в яких одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити угоду від імені іншої сторони, яку вона представляє.

Податковий агент, що нараховує оподатковуваний дохід на користь платника податків, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Отже, фізична особа-нерезидент не може самостійно здавати в оренду власне нерухоме майно. Здійснити це можливо, лише уклавши письмово договір про представництво з ФОПом або юридичною особою – резидентом, який також виступатиме податковим агентом платника податку-нерезидента за доходами від надання нерухомого майна в оренду та має виконати всі обов’язки, покладені на податкового агента, а саме зобов’язаний нарахувати, утримати та сплатити податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходу, що виплачується йому.

Дохід від надання фізичною особою в оренду нерухомого майна оподатковується на доходи фізичних осіб та військовим збором (18% та 1,5% відповідно). При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не меншою від мінімальної суми орендного платежу за повний або неповний місяць оренди.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Бажаю успіхів!

Доброго дня, Тарасе!

Укладати прямо договір оренди фізична особа нерезидент не зможе, тобто, якщо фізична особа-нерезидент (я підкреслюю: не просто іноземець, а саме нерезидент!) має постійне місце проживання в Україні або за кордоном, здавати в оренду нерухомість вона може ТІЛЬКИ через фізичну особу-підприємця або юридичну особу-резидента, що виконують представницькі функції нерезидента на підставі письмового договору та виступаючих його податковим агентом за такими доходами. Нерезидент, який порушує цю норму, вважається таким, що ухиляється від сплати податків.

Представницькі функції слід розуміти як представництво, яке згідно з Цивільним кодексом є правовідносинами, в яких одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити угоду від імені іншої сторони, яку вона представляє.

Слід звернути увагу до обов’язковість дотримання письмової форми договору представництва.

Згідно з Податковим кодексом доходи з оренди нерухомості обкладаються податковим агентом при їх нарахуванні (виплаті).

Податковий агент, що нараховує оподатковуваний дохід на користь платника податків, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст. 167 Податкового кодексу.

Отже, фізична особа-нерезидент не може здавати в оренду власне нерухоме майно безпосередньо фізичній особі-підприємцю – орендареві. Здійснити це можливо, лише уклавши письмово договір про представництво з ФОПом або юридичною особою – резидентом, який також виступатиме податковим агентом платника податку-нерезидента за доходами від надання нерухомого майна в оренду та має виконати всі обов’язки, покладені на податкового агента, а саме зобов’язаний нарахувати, утримати та сплатити податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходу, що виплачується йому.

Дохід від надання фізичною особою в оренду нерухомого майна оподатковується на доходи фізичних осіб та військовим збором (18% та 1,5% відповідно). При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не меншою від мінімальної суми орендного платежу за повний або неповний місяць оренди.

Комерційним представником (суб'єкт підприємницької діяльності) є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

До особливостей здійснення комерційного представництва належать предмет, систематичний характер дій комерційного представника, платність договору. Крім того, частина друга статті 243 Цивільного кодексу України допускає комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Отже, коли особа постійно виступає від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності, то за їхньою згодою вона може представляти різні сторони правочину.

Найчастіше комерційне представництво здійснюється на підставі договору доручення (глава 68 Цивільного кодексу України). Цій договір має визначати обсяг наданих комерційному представнику повноважень та порядок їх реалізації. Особа, яку представляють, зобов'язана сплатити представнику винагороду за вчинення дій, крім випадків, коли в самому договорі міститься вказівка на його безоплатний характер. Якщо така вказівка відсутня, і одночасно договором не встановлені розмір винагороди і порядок її сплати, особа, яку представляють, оплачує за комерційне представництво суму, котра звичайно стягується за послуги аналогічного характеру (стаття 632 Цивільного кодексу України). Крім того, представник має право на відшкодування витрат, зроблених ним при виконанні доручення. У разі укладення договору від імені кількох підприємців одночасно витрати поділяються між ними у рівних частках, якщо інше не передбачено угодою сторін.

Повноваження комерційного представника також можуть бути підтверджені довіреністю.

Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом. Наприклад, комерційному представнику може бути надане на певний строк виключне право щодо укладання угод від імені та за рахунок довірителя та (або) на певній території (стаття 1000 Цивільного кодексу України). Довіритель у цьому випадку не вправі призначати на цій території інших комерційних представників.

Згідно частини першої статті 244 Цивільного кодексу України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність адресована третім особам і засвідчує повноваження представника перед третіми особами. Довіреність може бути видана на ім'я однієї особи або декількох осіб. Як особа, яку представляють, може виступати одна або декілька осіб.

Зміст довіреності визначається межами правоздатності особи, яку представляють. Довіреність юридичній особі може бути видана тільки на укладення правочинів, що не суперечать її статутові (положенню) або загальному положенню про організацію даного виду. Довіреність пред'являється третій особі самим представником або направляється особою, яку представляють, безпосередньо третій особі. В останньому випадку довіреність направляється третій особі без надання представнику і в її змісті може бути вказано конкретну третю особу, з якою представник має вчинити правочин.

Договорами, на яких ґрунтується представництво, виступають договори, предмет яких полягає у вчиненні представником правочину від імені та в інтересах довірителя - сторони договору (договори доручення, про спільну діяльність, агентська угода, в яких має міститися вказівка на обов'язок довірителя видати довіреність представнику). Правочини, передбачені договором, вчинені представником без довіреності, виданої довірителем, мають визнаватися вчиненими неуповноваженою особою. В довіреності, поряд із загальними вимогами щодо її змісту, має міститися посилання на договір, на якому ґрунтується така довіреність.

Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Таке представництво виникає, наприклад, внаслідок видання виконавчим або компетентним органом юридичної особи акта (наказу, розпорядження) про призначення працівника на посаду, пов'язану зі здійсненням представницьких функцій, зокрема з укладення угод.

ЧИ МОЖНА ІНОЗЕМЦЮ САМОМУ ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ ЯК ФОП І ТАКИМ ЧИНОМ СТАТИ РЕЗИДЕНТОМ?

Відповідь неоднозначна. Стати ФОП-резидентом вигідно з погляду податків лише за умови одночасної реєстрації платником єдиного податку (далі – ЄП) зі ставкою 5%. А якщо ні, то ФОП буде платником податків на загальній системі оподаткування зі ставкою 22% ЄСВ + податок на прибуток у розмірі 18% від прибутку (не від доходу!).

З одного боку, Закон України «Про валюту та валютні цінності» оголошує резидентами всіх фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих згідно із законодавством України (пп. Б п.9 ст.1 Закону).

З іншого боку, Податковий кодекс (ст. 14.1.213) визначає, що фізособами-резидентами України є фізичні особи, які мають місце проживання в Україні.

При цьому:

• якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні (постійне проживання – мається на увазі наявність посвідки на постійне проживання, не на тимчасове);
• якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі (припустимо, якщо ви отримаєте і ПМП в Україні, і при цьому все одно житимете в Ізраїлі), вона вважається резидентом, якщо має тісніші особисті або економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
• Якщо держава, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо у фізичної особи немає місця постійного проживання в жодній державі, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та протягом періоду або періодів податкового року.

Насправді для реєстрації ФОП (у державного реєстратора чи нотаріуса) пред’являти дозвіл на проживання не потрібно. Особа може назвати будь-яку адресу в Україні як місце провадження своєї підприємницької діяльності: у нотаріуса немає обов’язку цю адресу перевіряти.

Нерезиденти не можуть стати платниками ЄП – є пряма заборона Податкового кодексу. Але реєстрація ФОП, згідно із Законом «Про валюту та валютні операції» (див. вище), робить вас резидентом і дає право на єдиний податок.

Принаймні податківці з цим згодні, і іноземців, які мають в Україні ФОП, ставлять на облік платників ЄП.

Плюс, таким чином, Державна податкова служба України сама визнає ваш резидентський статус: як же зареєстрували на ЄП, якби особа була нерезидентом?

Але водночас податківці пояснюють, що навіть якщо нерезидент має постійне місце проживання в Україні, це все одно не дозволяє йому оминати «правило посередника». Таким чином, вони просто ототожнюють поняття “нерезидент” та “іноземець”, хоча це не зовсім коректно.

Тому я оцінюю ризики цього варіанту та можливість потенційних претензій з боку податкової служби як 50/50 (подання позовів щодо скасування реєстрації платником ЄП).

Для мінімізації ризиків рекомендую додатково (крім реєстрації ФОП) отримати довідку про статус податкового резидента України. І лише після її отримання починати здавати майно у найм зі ставкою оподаткування 5% від доходу.

З повагою, адвокат Айвазян.

ВІТАЮ ВАС, пане ТАРАС! Виникає питання на якій підставі було зареєстровано право власності на таке нерухоме майно за фізичною особою, яка не має в Україні ІПН (РНОКПП)? Мабуть це дуже давня власність, ще до введення в Україні РНОКПП.

Наразі ж без ІПН (РНОКПП) не обійтися. Припускаю, за такою нерухомістю можуть обліковуватись уже чималі штрафи, зокрема земельний податок, податок на нерухоме майно у певних випадках.

Відповідно до підпункту 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов'язані у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій, надає відомості у строки та в порядку, встановлені підпунктом 70.16.7 прим. 1 пункту 70.16 статті 70 ПКУ, – не пізніше наступного робочого дня після дня внесення у встановленому законодавством порядку до Єдиного державного демографічного реєстру інформації – про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи, а також про серії (за наявності) та номери недійсних паспортів.

У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем Державної податкової служби України, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування.

Порядок подання органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 476.

Пунктом 4 Порядку № 476 передбачено, що Міністерство юстиції України подає ДПС інформацію про об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у тому числі нерезидентів, із зазначенням прізвища, імені та по батькові фізичної особи, реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають відмітку у паспорті), найменування юридичної особи та її податкового номера, адреси і типу нерухомого майна, його реєстраційного номера, загальної та житлової площі нерухомого майна, виду спільної власності (у разі, коли таке майно належить на праві спільної власності), розміру частки у праві спільної власності (у разі, коли таке майно належить на праві спільної часткової власності), підстави виникнення права власності і дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За загальним правилом, навіть якщо фізична особа-нерезидент (не просто іноземець, а саме нерезидент) має постійне місце проживання в Україні, здавати в оренду нерухомість така особа може ВИКЛЮЧНО через фізичну особу-підприємця або юридичну особу-резидента, що виконують представницькі функції нерезидента на підставі письмового договору та виступаючи його податковим агентом за такими доходами. Нерезидент, який порушує цю норму, вважається таким, що ухиляється від сплати податків в Україні, а тому до нього можуть бути застосовані відповідні фінансові санкції, стягнення яких може призвести до стягнення за рахунок перебуваючого у власності нерухомого майна.

Згідно з Податковим кодексом доходи з оренди нерухомості обкладаються податковим агентом при їх нарахуванні (виплаті).

Податковий агент, що нараховує оподатковуваний дохід на користь платника податків, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст. 167 Податкового кодексу.

ТОМУ, фізична особа-нерезидент не може здавати в оренду власне нерухоме майно безпосередньо фізичній особі-підприємцю - орендареві. Здійснити це можливо, лише уклавши письмово договір про представництво з ФОПом або юридичною особою - резидентом України, яка також виступатиме податковим агентом платника податку-нерезидента за доходами від надання нерухомого майна в оренду та має виконати всі обов’язки, покладені на податкового агента, а саме зобов’язаний нарахувати, утримати та сплатити податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходу, що виплачується йому.

Дохід від надання фізичною особою в оренду нерухомого майна оподатковується на доходи фізичних осіб та військовим збором (18% та 1,5% відповідно). При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не меншою від мінімальної суми орендного платежу за повний або неповний місяць оренди.

Питання отримання податкового номеру.

Відповідно до п. 70.5 ст. 70 розділу ІІ Кодексу та п.1 розд. VII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 (далі – Положення) фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), яка не включена до Державного реєстру, зобов’язана особисто або через представника подати до відповідного контролюючого органу облікову картку фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР (далі – Облікова картка № 1ДР) (додаток 2), яка є водночас заявою для реєстрації у Державному реєстрі, та пред’явити документ, що посвідчує особу, який містить необхідні для реєстрації реквізити (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання, громадянство). Формування реєстраційного номера облікової картки платника податків здійснюється ДФС на підставі відомостей, поданих фізичною особою в Обліковій картці за формою № 1ДР.

Підтвердженням достовірності реєстраційного номера облікової картки платника податків є документ, що засвідчує реєстрацію особи у Державному реєстрі (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру, внесені до паспорта громадянина України або свідоцтва про народження.

Для іноземців:

1. Облікова картка відповідно до форми № 1ДР (вона ж є заявою);
2. Паспорт (копія) або інший документ, здатний засвідчити особу (прізвище, ім'я, по батькові, дату і місце народження, місце проживання, громадянство).

• Для законного представника або уповноваженої особи:

1. облікова картка відповідно до форми № 1ДР (вона ж є заявою);
2. Паспорт довірителя;
3. Паспорт (копія) або інший документ, здатний засвідчити особу (прізвище, ім'я, по батькові, дату і місце народження, місце проживання, громадянство).

Документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, надається протягом трьох робочих днів з дня звернення фізичної особи, її представника до контролюючого органу за місцем проживання фізичної особи.

https://guide.diia.gov.ua/view/vydacha-kartky-plat...

Громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які проживають або перебувають за кордоном та не можуть прибути до відповідного контролюючого органу в Україні, у разі необхідності отримання документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, можуть надіслати поштою на адресу ДПС Облікову картку/ Заяву про внесення змін та ксерокопію з чітким зображенням документа, що посвідчує особу. Підпис фізичної особи на Обліковій картці/Заяві про внесення змін та довіреність на реєстрацію / внесення змін та/або отримання документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, повинні бути засвідчені у встановленому законодавством порядку. При цьому документи, видані компетентними органами іноземної держави та складені іноземною мовою, повинні бути засвідчені в установленому законодавством України порядку та перекладені українською мовою, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Якщо документи надсилаються до контролюючого органу рекомендованим листом, підпис фізичної особи на Обліковій картці, Заяві про внесення змін повинен бути засвідчений у нотаріальному порядку. До зазначених Заяв заявник додає ксерокопію з чітким зображенням документа, що посвідчує особу.

Чи може іноземець сам бути ФОПом?

Набути статус ФОП-резидента вигідно з погляду податків лише за умови одночасної реєстрації платником єдиного податку зі ставкою 5%. А якщо ні, то ФОП буде платником податків на загальній системі оподаткування зі ставкою 22% ЄСВ + податок на прибуток у розмірі 18% від прибутку (не від доходу).

З одного боку, Закон України «Про валюту та валютні цінності» оголошує резидентами всіх фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих згідно із законодавством України (пп. "б" п. 9 ст.1 Закону).

З іншого боку, Податковий кодекс (ст. 14.1.213 ПКУ) визначає, що фізособами-резидентами України є фізичні особи, які мають місце проживання в Україні.

При цьому:

• якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні (постійне проживання – мається на увазі наявність посвідки на постійне проживання, не на тимчасове);
• якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі (припустимо, якщо ви отримаєте і ПМП в Україні, і при цьому все одно житимете в Ізраїлі), вона вважається резидентом, якщо має тісніші особисті або економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
• Якщо держава, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо у фізичної особи немає місця постійного проживання в жодній державі, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та протягом періоду або періодів податкового року.

Нерезиденти не можуть стати платниками Єдиного податку – є пряма заборона Податкового кодексу України. Але реєстрація ФОП, згідно із Законом "Про валюту та валютні операції" відносить таку особу до резидентів України і дає право на єдиний податок. Принаймні останні років 15 інспектори ДФС / ДПС з цим згодні, і іноземців, які мають в Україні ФОП, ставлять на облік платників Єдиного податку.

Але водночас податківці пояснюють, що навіть якщо нерезидент має постійне місце проживання в Україні, це все одно не дозволяє йому оминати «правило посередника». Таким чином, вони просто ототожнюють поняття “нерезидент” та “іноземець”, хоча це не зовсім коректно.

Тому ми оцінюємо ризики цього варіанту та можливість потенційних претензій з боку податкової служби як 50/50 (подання позовів щодо скасування реєстрації платником ЄП).

Для мінімізації ризиків рекомендуємо додатково (крім реєстрації ФОП) отримати довідку про статус податкового резидента України. І лише після її отримання починати здавати майно у найм зі ставкою оподаткування 5% від доходу.

Але водночас податківці вказують, що навіть якщо нерезидент має постійне місце проживання в Україні, це все одно не дозволяє йому оминати "правило посередника". Таким чином, вони просто ототожнюють поняття "нерезидент” та “іноземець”, хоча це не зовсім коректно, але не у всіх є час і ресурси судитися та доводити податківцям зворотнє.

Тому слід оцінювати ризики цього варіанту та можливість потенційних претензій з боку податкової служби як 50/50.

Для мінімізації ризиків слід додатково (крім реєстрації ФОП) отримати довідку про статус податкового резидента України. І лише після її отримання починати здавати майно у найм зі ставкою оподаткування 5% від доходу.

В іншому випадку - без посередника не обійтись.

Без податкового номера скоріш за все теж.

З повагою, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Вітаю!

Згідно з податковим законодавством України, особа, яка не є резидентом України може передавати в оренду нерухоме майно, що належить їй на праві власності, тільки через юридичну особу або фізичну особу-підприємця, які є резидентами України (пп.170.1.3. п.170.1 ст. 170 Податкового кодексу України (надалі в тексті – «ПК України» ).

За таких умов, останні будуть виступати представниками іноземця та водночас податковими агентами відносно одержаних внаслідок передання в оренду нерухомості коштів. В свою чергу, правовідносини між іноземцем та представником врегульовуються на підставі договору.

У відповідності до законодавства, особа, що здійснює посередницьку діяльність у сфері надання послуг оренди нерухомого майна, повинна звернутись до податкової за місцем реєстрації з відомостями щодо укладення за її участі договорів оренди нерухомого майна, де вона виступає як представник нерезидента (пп.170.1.5 п.170.1 ст. 170 ПК України).

Обов’язок з утримання та подальшої сплати податку від доходу, що був одержаний внаслідок передання в оренду нерухомого майна, покладається на податкового агента за ставкою податку на доходи фізичних осіб – 18%.

Зручність посередницьких правовідносин за участі нерезидента, насамперед, полягає в тому, що йому не потрібно перебувати на території України для виконання досить широкого спектру робити, пов’язаної з переданням в оренду майна. Її виконує уповноважений ним на підставі договору представник.

Таким чином, нерезидент позбавляє себе участі у досить тривалому процесі з пошуку відповідального орендаря, підготовки документів до передачі в оренду майна, взаємовідносин з податковою, оскільки, як зазначалось вище, обов’язок зі сплати податку покладається на податкового агента, тобто представника.

Окрім того, уповноважена особа може взяти на себе і інші повноваження, що можуть бути покладені на неї нерезидентом на підставі договору.

Звертаю вашу увагу, що іноземець може бути визнаним резидентом України.

Перелік підстав для визнання особи податковим резидентом України визначено ст. пп. 14.1.213 п.14.1. ст.14 ПК України. Зокрема, відповідно до цієї норми закону, фізична особа визнається резидентом України, якщо вона має місце проживання в Україні або зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Проте слід звернути увагу на офіційну консультацію податкової служби від 19 лютого 2021 року, де визначається, що фізична особа, яка не є громадянином України, не може самостійно здавати в оренду нерухоме майно навіть за умови її постійного проживання на цій території.

З огляду на наведене у цій статті, особа, що не має статусу резидента України, має право здавати нерухоме майно, що належить їй на праві власності, в оренду виключно через уповноваженого нею на підставі договору представника (юридичної або фізичної особи-підприємця), що є резидентом України.

У такому випадку, на представника покладається обов’язок повідомити податкову про таке посередництво, а також з утримання та сплати податку від отриманого доходу. Окрім того, на уповноважену особу може бути покладено і інші повноваження у відповідності до принципу свободи договору.

Стаття - https://legalaid.ua/ua/yak-inozemczyu-zdavaty-v-or...

Успіхів!